Постановление суда № 129493249, 02.08.2025, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/6943/25

Провадження № 1-кс/202/5646/2025

УХВАЛА

Іменем України

02 серпня 2025 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпра ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

розглянувши клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, Запорізької області, українця, громадянина України, одруженого, маючого на утримання трьох малолітніх дітей, ФОП, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 за погодженням прокурора Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи головою БО БФ «Надійні друзі», під приводом волонтерської діяльності, яка мала полягати в безоплатній передачі Збройним силам України та іншим військовим формуванням, створеним у відповідності до законодавства України, товарів гуманітарної допомоги, діючи за допомоги знайомих йому водіїв, які мають згідно з чинним законодавством України право на виїзд за межі держави, в період з 19.12.2024 по 11.05.2025 року, отримав легкові автомобілі, що ввезенні через митний кордон на територію України як гуманітарна допомога, отримувачем якої були БО БФ «Надійні друзі» код ЄДРПОУ 44995171, БО БФ «Добро це ми» код ЄДРПОУ 45810563, БО БФ «НІД Україна», достовірно знаючи про походження автомобілів і їх цільове призначення, незважаючи на взятий на себе обов`язок щодо безоплатної передачі таких автомобілів Збройним силам України та іншим військовим формуванням, що створені у відповідності до законодавства України, а також встановлену Законом України «Про гуманітарну допомогу» заборону на продаж гуманітарної допомоги, вирішив незаконно ними розпорядитися з метою отримання прибутку, шляхом продажу гуманітарної допомоги зацікавленим особам.

З метою втілення свого умислу, ОСОБА_7 , залучив до вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому довів свій умисел направлений на продаж гуманітарної допомоги з метою отримання прибутку, і отримав від ОСОБА_5 згоду на спільне вчинення кримінального правопорушення.

Після чого, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою між собою, реалізовуючи свій спільний умисел направлений на продаж гуманітарної допомоги з метою отримання прибутку, створили в соціальній мережі «Tiktok» акаунт під назвою ОСОБА_8 , для ведення реклами продажу автомобілів, в зазначеній соціальній мережі та демонстрацію автомобілів можливим покупцям організували виставку вищевказаних автомобілів на паркувальних майданчиках в м. Запоріжжя, які розташовані: за адресою: м. Запоріжжя, вул. Краснова Миколи буд.8а та в м. Запоріжжя, Дніпровський район, географічні координати 47.85704519422804, 35.1147983642114.

Так 18.07.2025 року, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , перебуваючи на території паркувального майданчику в м. Запоріжжя, Дніпровський район, географічні координати 47.85704519422804, 35.1147983642114, під час особистої зустрічі з потенційним покупцем автомобілів, а саме з військовослужбовцем ЗС України ОСОБА_9 , після демонстрації та огляду 4 легкових автомобілів марки RenaultKangoo реєстраційний номер НОМЕР_1 ,BMWX3реєстраційний номер НОМЕР_2 , Renault Megane реєстраційний номер НОМЕР_3 реєстраційний номер НОМЕР_4 , повідомили останньому, про можливість придбання у них зазначених автомобілів.

21.07.2025 при подальших домовленостях в ході телефонних розмов між ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , ОСОБА_5 діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7 , з метою продажу легковаих автомобілів, які є предметом гуманітарної допомоги, повідомив ОСОБА_9 суму у розмірі 20 000 доларів США, за які він може придбати у них вищевказані автомобілі, з завдатком у сумі 20 000 гривень.

22.07.2025 року, ОСОБА_9 , діючи вказівкам ОСОБА_5 , який діяв за попередньою змовою з ОСОБА_7 , здійснив переказ грошових коштів у сумі 20 000 гривень, на карткові рахунки надані ОСОБА_5 , №№ НОМЕР_5 та НОМЕР_6 , які зареєстровані на ОСОБА_7 .

01.08.2025 року ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою між собою, з метою конспірації та уникнення можливостей бути викритими з боку правоохоронних органів, вирішили передати ОСОБА_9 , обрані ним легкові автомобілі в два етапи, а саме 01.08.2025 року передати два автомобіля і отримати 20 000 доларів США за всі чотири автомобіля, і після чого, через деякий час передати два автомобілі, про що ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_9 .

Діючи за вищевказаним планом, 01.08.2025 року, приблизно о 12:30 годин, достовірно знаючи, відповідно до попередніх домовленостей, ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5 , в порушення вимог Закону України «Про гуманітарну допомогу», під час воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64, з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного збагачення шляхом одержання грошових коштів за продаж гуманітарної допомоги, безпосередньо перебуваючи на території АЗС «Нефтек», яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Нікопольський район, селище Томаківка, вулиця Ювілейна буд.1а, надав для огляду військовослужбовцю ОСОБА_9 легкові автомобілі марки Renault Kangoo реєстраційний номер НОМЕР_1 та BMWX3 з реєстраційним номером НОМЕР_2 , що відповідно до декларацій про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, ввезені на територію України у виді гуманітарної допомоги, відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 174 від 01.03.2022 «Деякі питання пропуску гуманітарної допомоги через митний кордон України в умовах воєнного стану», та отримали від ОСОБА_9 грошові кошти у сумі 20 000 доларів США, що згідно з офіційним курсом іноземних валют, встановленим Національним банком України станом на 01серпня 2025 року, становить 834 000 грн., що в свою чергу, згідно з п. 2 примітки до ст.201-2 КК України, у триста п`ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та становить значний розмір.

01.08.2025 року о 16 годин 40 хвилин, ОСОБА_5 затримано в порядку ст.208 КПК України.

01.08.2025, повідомлено про підозру ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 201-2 КК України, за ознаками продаж товарів (предметів) гуманітарної допомоги з метою отримання прибутку, вчинені у значному розмірі, за попередньою змовою групою осіб, під час воєнного стану.

Підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним вказаного кримінального правопорушення, що підтверджується наступними зібраними під час досудового розслідування доказами: показаннями свідка ОСОБА_9 ; протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками; протоколом огляду грошових коштів та вручення грошових коштів; квитанцією з банку про переказ грошових коштів; протоколами огляду інтернет сайтів; інформацією наданою Державною митною службою; протоколом огляду місця події.

Метою застосування запобіжного заходу ОСОБА_5 запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим п. п. 1,2,3 ч. 1 ст. 177 КПК України:

- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, - в обґрунтування неможливості запобігання вказаному ризику для підозрюваного ОСОБА_5 слід зазначити, що останній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України,який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким кримінальним правопорушенням та у разі визнання судом винним останнього у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, ОСОБА_5 ,може понести покарання, пов`язане з позбавленням волі. У зв`язку з вищевикладеним, а також той факт що на території України діє правовий режим воєнного стану, ОСОБА_5 , розуміючи вказані обставини, може переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду, шляхом втечі за межі території України, з метою уникнення в подальшому кримінальної відповідальності та покарання.

- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, - в обґрунтування неможливості запобігання вказаному ризику для підозрюваного ОСОБА_5 , слід зазначити, що останній як встановлено під час досудового розслідування,вчиняв дії направлені продаж гуманітарної допомоги з метою отримання прибутку, документи стосовно чого а також інші докази, на теперішній час не відшукані у повному обсязі,місцезнаходження яких достовірно відомо ОСОБА_5 , тому останній розуміючи вказані обставини та у разі застосування до останнього більш м`якого запобіжного заходу, матиме реальну можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення з метою уникнення кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення в якому він підозрюється;

- незаконно впливати на свідків, або інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, - в обґрунтування неможливості запобігання вказаному ризику для підозрюваного ОСОБА_5 , слід зазначити, щона теперішній час під час досудового розслідування не встановлені всі свідки, а також інші співучасники, які можуть бути підозрюваними у цьому ж кримінальному провадженні, на який має прямий вплив підозрюваний. Крім того, ОСОБА_5 , може здійснювати незаконний вплив на свідка ОСОБА_9 , який допитаний у кримінальному провадженні, з метою зміни ним раніше наданих показань. Саме вказані обставини вказують на те, що у разі застосування до ОСОБА_5 , більш м`якого запобіжного заходу, остання зможе здійснювати незаконний вплив на інших підозрюваних а також на свідків.

Зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи підозрюваного, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», необхідно застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення визначених вище ризиків, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ.

Репутація підозрюваного ОСОБА_5 , його майновий стан, ризик продовження протиправної поведінки, вказують на те, що більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав з мотивів, наведених у ньому та просив його задовольнити.

Підозрюваний та його захисник у судовому засіданні просили відмовити у задоволенні клопотання.

Поручитені ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у судовому засіданні охарактеризували підозрюваного з позитивної сторони, гарним сім`янином, має трьох малолітніх дітей, до кримінальної відповідальності не притягався.

Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання документи, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Згідно ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України(даліКПК України), завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст.194 КПК України).

Слідчим суддею встановлено, що СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025041330000359 від 12.05.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України.

01.08.2025 року о 16 годин 40 хвилин, ОСОБА_5 затримано в порядку ст.208 КПК України.

01.08.2025, повідомлено про підозру ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 201-2 КК України, за ознаками продаж товарів (предметів) гуманітарної допомоги з метою отримання прибутку, вчинені у значному розмірі, за попередньою змовою групою осіб, під час воєнного стану.

Підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним вказаного кримінального правопорушення, що підтверджується наступними зібраними під час досудового розслідування доказами: показаннями свідка ОСОБА_9 ; протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками; протоколом огляду грошових коштів та вручення грошових коштів; квитанцією з банку про переказ грошових коштів; протоколами огляду інтернет сайтів; інформацією наданою Державною митною службою; протоколом огляду місця події.

Враховуючи те, що слідчий суддя на цьому етапі провадження лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого дані слідчий суддя доходить висновку про обґрунтованість підозри про причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 201-2 КК України.

При цьому слід наголосити, що слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.

Також за результатами розгляду клопотання, слідчий суддя вважає, що оглянутими матеріалами клопотання та прокурором у судовому засіданні доведено наявність ризиків:

- переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду;

- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

- незаконно впливати на свідків, або інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні;

За таких обставин, під час розгляду клопотання сторона обвинувачення довела існування ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч. 1ст. 177 КПК України.

Щодо можливості застосування більш м`яких запобіжних заходів, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176цього Кодексу(ч. 1 ст.183КПК України).

Згідно п. 4 ч. 2ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосовано до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК, на будь-якій стадії кримінального провадження, тобто як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового провадження.

Ризики, які вище були встановлені слідчим суддею, є актуальними безвідносно до стадії цього кримінального провадження.

Прокурор просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, зазначив що інші, більш м`які запобіжні заходи не забезпечать можливості запобігти існуючим ризикам.

Зважаючи на викладені обставини, слідчий суддя бере до уваги дані про особу підозрюваного, його вік, стан здоров`я, майновий та сімейний стан та на підставі чого доходить висновку, що стороною обвинувачення не доведено, що запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного і виконання ним процесуальних обов`язків.

Частиною 4 ст.194 КПК України встановлено, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 (наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення) та 2 (наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор) частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 (недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні) частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відтак, враховуючи, що прокурором доведено існування обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3ст.201-2 КК України та ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 1ст. 177 КПК України, однак не доведено недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів, на підставі ч. 2 ст.194 КПК України слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який є найбільш суворим видом із п`яти видів запобіжних заходів, визначених вст. 176 КПК України.

Вирішуючи, на підставі ч. 4ст. 194 КПК України, питання про обрання більш м`якого запобіжного заходу, слідчий суддя вважає, що особисте зобов`язання, особиста порука та застава не зможуть в повній мірі запобігти вказаним вище ризикам, оскільки не створюють в достатній мірі стримувальних чинників.

Домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі (ч. ч. 1, 2ст. 181 КПК України).

Разом з тим, як встановлено в судовому засіданні, підозрюваний ОСОБА_5 раніше не судимий, має постійне місце проживання, будь-які відомості, які б характеризували його з негативної сторони у матеріалах клопотання відсутні.

Сукупність вищенаведених обставин, на переконання слідчого судді, значно знижують ризики, не свідчить про те, що тримання підозрюваного ОСОБА_5 під вартою є виправданим та свідчить про можливість застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу - у виді домашнього арешту за місцем його перебування.

За приписами ст.181 КПК, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби, може бути застосований до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому або суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження. Працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Разом з тим, береться до уваги те, що згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» домашній арешт, з урахуванням його ступеня та інтенсивності, вважається позбавленням волі за змістом статті 5 Конвенції.

Слідчий суддя також враховує Рішення Європейського суду в справі «Летельє проти Франції», висновки про те, що попереднє ув`язнення не повинно визначати покарання у виді позбавлення волі і не може бути «формою очікування» обвинувального вироку (п. 51 Рішення).

З огляду на викладене, за результатами розгляду клопотання, враховуючи особу підозрюваного, який раніше не судимий, будь-які відомості, які б характеризували його з негативної сторони у матеріалах клопотання відсутні, його процесуальну поведінку, наявність постійного місця проживання, має на утриманні трьох малолітніх дітей, на думку слідчого судді запобігти існуючим ризикам можливо шляхом застосування щодо ОСОБА_5 домашнього арешту, з покладенням на підозрюваного обов`язків, передбачених ч. 5ст. 194 КПК України.

Керуючись ст. 177, 178, 179, 193, 194, 196, 205, 206, 309,376 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання слідчого - відмовити.

Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши йому залишати житло строком до 29.09.2025 року, поклавши на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

- Прибувати по першому виклику до службової особи на визначений нею час;

- Не залишати фактичного місця проживання, а саме: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду, окрім випадків передбачених чинним законодавством;

- Повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця мешкання;

- Здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- Утримуватись від спілкування з свідками у даному кримінальному провадженні.

Строк дії ухвали до 29.09.2025 року.

Ухвалу про застосування до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання до органу Національної поліції за місцем мешкання підозрюваного.

Контроль за виконанням ухвали покласти на старшого слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 .

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали проголошено 13.08.2025 року о 14 год. 30 хв. у зв`язку з перебуванням слідчого судді на лікарняному.

Слідчий суддя ОСОБА_1