Решение № 129486021, 17.07.2025, Підволочиський районний суд Тернопільської області

Справа № 604/380/25

Провадження № 2/604/254/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2025 року селище Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Сташківа Н.Б.

за участі секретаря судового засідання Крупи А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Підволочиську Тернопільської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 27.07.2024-100000843 від 27.07.2024 року у розмірі 29880 грн. 00 коп., а також 2422,40 грн. сплаченого судового збору.

Позов мотивує тим, що 27.07.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферти) № 27.07.2024-100000843. Відповідно до умов договору ТОВ «Споживчий центр» надало відповідачу кредит в сумі 9000,00 грн. строком на 124 дні. Процентна ставка - фіксована незмінна ставка у розмірі 1,5 % за один день користування кредитом. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Денна процентна ставка загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 1.47% = (16380/5000)/124 ? 100%). Проценти (економічна сутність плата за користування Кредитом) розраховуються шляхом множення всієї Суми Кредиту (включаючи всі Транші) (залишку від всієї Суми Кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту та на процентну ставку. Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі "Комісія за надання", "Комісія"; економічна сутність плата за надання Кредиту) дорівнює 810 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Неустойка: 90 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/ неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання. Кредитором надано Позичальнику кредит у розмірі 9000 грн. строком на 124 дні, ОСОБА_1 27.07.2024 року було отримано кредитні кошти у розмірі 9000 грн. Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконано в повному обсязі. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на 03.04.2025, утворилась заборгованість у розмірі 29880,00 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 9000 грн., по процентам в розмірі 13950,00 грн., по комісії в загальному розмірі 2430,00 грн., та неустойка в розмірі 4500 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр». Оскільки погасити заборгованість в добровільному порядку відповідач відмовляється, позивач просить стягнути дану суму з відповідача, а також судові витрати.

Ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 16 квітня 2025 року було відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали подати відзив на позов з доказами на підтвердження обставин, що підтверджують заперечення проти позову.

Ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 19 травня 2025 року, за клопотанням позивача, було витребувано докази від Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк».

Представник позивача в призначене судове засідання не з`явилась, у прохальній частині позовної заяви просила про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, але її представник адвокат Шелудько О.О. подав до суду заяву, за змістом якої вказала, що позовні вимоги визнає частково, а саме в частині відсотків, зокрема вважає, що розмір відсотків слід зменшити, відповідно до положень ЗУ «Про споживче кредитування», та відсотки за користування кредитом мають бути нараховані за процентною ставкою в розмірі 1% в день на строку кредитування, тобто на 124 дні, в частині комісії та неустойки, зокрема вважає, що оскільки прикінцеві таперехідні положенняЦК України доповнено п.п.18,19 згідно із Законом від 15.03.2022 №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», якими на період воєнного стану звільнено від негативних наслідків невиконання зобов`язань за договорами , передбачених ст.625ЦК України в цій частині позову слід відмовити.

За таких обставин, з урахуванням положень ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Відповідно до ч.2 ст.247Цивільного процесуальногокодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.4 ст.203ЦК Україниправочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно з ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У статті 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, у відповідності з яким сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ч.1 ст.634ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ч.1 ст.638ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено, що 27 липня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферти) № 27.07.2024-100000843. Відповідно до умов договору ТОВ «Споживчий центр» надало відповідачу кредит в сумі 9000,00 грн. строком на 124 дні. Процентна ставка - фіксована незмінна ставка у розмірі 1,5 % за один день користування кредитом. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Денна процентна ставка загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 1.47% = (16380/9000)/124 х 100%). Проценти (економічна сутність плата за користування Кредитом) розраховуються шляхом множення всієї Суми Кредиту (включаючи всі Транші) (залишку від всієї Суми Кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту та на процентну ставку. Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі "Комісія за надання", "Комісія"; економічна сутність плата за надання Кредиту) 810 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Неустойка: 90 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/ неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання

27 липня 2024 року ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» перерахувало на банківську картку НОМЕР_1 суму коштів в розмірі 9000,00 грн. на виконання кредитного договору №27.07.2024-100000843.

ОСОБА_1 вказані кошти отримала, про свідчить виписка з її карткового рахунку за 27 липня 2024 року, та скориставшись кредитними коштами, не виконує належним чином умови договору, у зв`язку з чим станом на 03 квітня 2025, утворилась заборгованість.

Отже, факт порушення відповідачкою взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної сплати кредиту у строки, передбачені договором, у судовому засіданні знайшов своє підтвердження.

Позивач вказує що розмір заборгованості становить 29880 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 9000 грн., по процентам в розмірі 13950 грн., по комісії в розмірі 2430 грн., та неустойка в розмірі 4500 грн.

За правилами статей 525,526,527ЦКУкраїни зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.611ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Суд, враховуючи письмові пояснення представника відповідача, не погоджується із розрахунком заборгованості, наданим позивачем.

Позивач серед іншого просить стягнути неустойку, але, відповідно до п.18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Кредитний договір укладено під час дії воєнного стану, отже на правовідносини, які склались між сторонами поширюється дія п.18 Перехідних положень ЦК України.

Отже, суд вважає, що нарахування неустойки в сумі 4500,00 грн. за невиконання грошового зобов`язання є неправомірним, а відтак задоволенню не підлягає.

Крім того, суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованості за комісіями, які встановлені в договорі кредиту, оскільки така вимога не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та досліджених доказах по справі.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання, обслуговування та повернення кредиту.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Частиною 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» встановлюється, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Керуючись положеннями ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 07 червня 2023 року у справі № 686/14530/15 (провадження № 61-13299св22), в якій суд касаційної інстанції зауважив, що оскільки сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв`язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником).

У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів (п. 31.25 постанови).

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Суд звертає увагу, що пунктом 12 Договору кредиту встановлено комісію за надання кредиту у розмірі 810,00 гривень, у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Необхідність внесення плати за надання кредиту передбачена у паспорті споживчого кредиту та у графіку платежів.

Однак позивачем в Договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, та за які позивачем встановлена комісія.

Оскільки позивач встановив плату за указані вище послуги, але не надав їх переліку і погодження зі споживачем при укладенні Договору, суд вважає, що положення щодо обов`язку відповідача сплачувати комісію за надання кредиту у загальному розмірі 2430,00 грн. є нікчемними відповідно до ч.ч.1, 2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за комісією в сумі 2430,00 грн., встановленою саме за надання кредиту як фінансового інструменту, необхідно відмовити із наведених підстав.

Щодо стягнення з відповідача процентів в розмірі 13950,00 грн., суд зазначає наступне.

Позивачем заявлено до стягнення 13950,00 грн. процентів за 124 дні по ставці 1,5 % денних на суму боргу 9000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.8Закону України«Про споживчекредитування» реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України.

Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 % (ч.5 ст.8 Закону).

Отже, розмір процентної ставки за кредитним договорами, що укладаються із фізичними особами-споживачами є врегульованим нормативно.

Відповідно до ч.1 ст.203ЦПК України зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.5 ст.11Закону України«Про споживчекредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої статті 11 Закону, є нікчемним.

24.12.2023 року набрав чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX.

Абзацом 3 п.п. 13 п. 5 розділу І вказаного Закону розділ IV«Прикінцевітаперехідні положення»Закону України«Про споживчекредитування» було доповнено пунктом 17, яка встановлює обмеження щодо розміру процентної ставки по споживчим кредитам. Установлено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %".

На підставі частини п`ятої статті 8 Закону про споживче кредитування починаючи з 241 дня з дня набрання чинності Законом № 3498-IX, тобто з 21 серпня 2024 року, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої статті 8 Закону про споживче кредитування не може перевищувати 1%.

Пунктом 9 частини першої статті 12 Закону про споживче кредитування встановлено, що у договорі про споживчий кредит зазначається денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов`язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит.

Отже, як вірно роз`яснено у абз. 4 п. 2 листа НБУ вих.№14-0004/12907 від 19 лютого 2024 року «Щодо дотримання законодавства у сфері споживчого кредитування» за договорами про споживчий кредит, які укладатимуться зі споживачами після набрання чинності Законом № 3498-IX, в тому числі строк кредитування за якими триватиме після 21 серпня 2024 року, денна процента ставка повинна розраховуватися на дату укладення договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладання.

Однак, є невірним висновок абз.5 п.2 цього ж листа НБУ про те, що у вищезазначеній ситуації денна процента ставка залишається незмінною протягом усього строку кредитування за договором про споживчий кредит за умови, що до нього не вносилися зміни щодо складових показників, які застосовуються для обчислення денної процентної ставки (строку кредитування, загальних витрат за споживчим кредитом та загального розміру кредиту), оскільки такий висновок не відповідає ч. 1 ст.203ЦПК України у взаємозв`язку із ч.1 ст.8 , ч.5 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування».

У даній справі кредитний договір було укладено 27липня 2024 року, тобто під час дії другої частини тимчасового періоду, визначеного п.17 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування», яким визначено максимальний розмір денної процентної ставки 1,5%.

21 серпня 2024 р. вказаний тимчасовий період закінчився, внаслідок чого почав діяти максимальний розмір денної процентної ставки Закону України «Про споживчекредитування» визначений ч.5 ст.8 Закону, а саме 1 %.

З метою приведення у відповідність умов кредитного договору №27.07.2024-100000843 від 27 липня 2024 року до чинного законодавства України про захист прав споживачів позивачем не було ініційовано внесення до нього змін.

Незважаючи на це, кредитний договір, в частині максимального розміру процентної ставки, не може суперечити актам цивільного законодавства в силу ст.203 ЦК України. Правовим наслідком такої невідповідності в силу до ч.5 ст.11Закону України«Про споживчекредитування» є нікчемність відповідних умов договору.

З цих підстав п.п.7,8 та 9 кредитного договору № 27.07.2024-100000843 від 27 липня 2024 року (у формі заяви про приєднання та відповіді позичальника про прийняття пропозиції), в частині розміру денної процентної ставки, яка перевищує 1 % з 21 серпня 2024 року - є нікчемними.

Отже, за період 27 липня 2024 року 21 серпня 2024 р. (26 днів) проценти підлягають нарахуванню по денній ставці 1,5% і їх розмір становить 3510,00 грн. (9000 х 1,5% х 26); а за період з 22 серпня 2024 року по 27 листопада 2024 року (124 день строку на який надається кредит) (98 днів) по денній ставці 1 % і їх розмір становить 8820,00 (9000 х 1% х 98). Таким чином, загальна заборгованість за процентами становить 12330 грн. (3510 грн. + 8820 грн.).

За вищевикладених обставин, враховуючи, що відповідач істотно порушила умови укладеного з позивачем кредитного договору, своєчасно кредит не погашала та не повернула позичені кошти, суд вважає, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення і з неї на користь ТОВ «Споживчий центр» слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 27.07.2024-100000843 від 27 липня 2024 року, а саме: заборгованість за тілом кредиту 9000,00 грн. та заборгованість за нарахованими відсотками 12330,00 грн., всього 21330 грн., відмовивши в стягненні 1620,00 грн. нарахованих відсотків, 4500,00 грн. неустойки та 2430,00 грн. комісії за цим договором.

Питання розподілу судових витрат суд вирішує у відповідності до вимог статті 141 ЦПК України.

Так, в позові представником було зазначено, що судові витрати позивача складаються з суми судового збору, сплаченого при поданні позову, у розмірі 2422,40 гривні.

Враховуючи суму задоволення позову, що становить 71,39% від заявлених позивачем вимог, з відповідачки на користь позивача слід стягнути 1729,35 грн. (2422,40 грн.* 71,39%) в рахунок відшкодування судового збору.

Крім того, представником відповідача заявлено клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат за надання правової допомоги з даного приводу суд зазначає наступне.

Статтею 141 ЦПК передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо сторона документально доведе, що вона понесла витрати на правову допомогу, а саме: буде надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Витрати на правову допомогу документально не доведені.

При тому, суд враховує, що представником відповідача Шелудько О.О. не заявлялося про подання доказів на підтвердження витрат на правову допомогу протягом 5 днів після ухвалення рішення.

Тому, у стягненні з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у цій справі слід відмовити.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.626,628,1048,1050,1054 ЦК України, ст.ст.81,137,141,263-265,280-282 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ: 37356833) заборгованість за Кредитним договором № 27.07.2024-100000843 від 27 липня 2024 року у розмірі 21330 (двадцять одна тисяча триста тридцять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ: 37356833) понесені судові витрат по оплаті судового збору в розмірі 1729 (одна тисяча сімсот двадцять дев`ять) гривень 35 (тридцять п`ять) копійок.

В решті заявлених позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.Б. Сташків