Решение № 129446089, 08.08.2025, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/1061/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Довгопол М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Полтавській області , в якій просить:

-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні;

-стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в сумі 122 555,04 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем на виконання рішення суду від 17.07.2024 та додаткового рішення від 15.08.2024 по справі №440/5356/24 виплачено 25.12.2024 на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення у сумі 237531,44 грн., при цьому не нараховано та не виплачено середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні.

2. Стислий зміст заперечень відповідача

У відзиві на позовну заяву представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин законодавства про працю України, оскільки трудові відносини та проходження служби цивільного захисту мають різну правову природу, врегульовані спеціальним законодавством і не підпадають під дію загального трудового права. Вказував, що позивач безпідставно ототожнює поняття особа начальницького складу служби цивільного захисту та працівник з огляду на те, що позивач не перебував у трудових відносинах з Головним управлінням ДСНС України у Полтавській області, як працівник, а проходив службу цивільного захисту (приймав присягу служби цивільного захисту), та за своїм правовим статусом належав до кола осіб, правовідносини які регулюються нормами спеціального законодавства. Відтак вважає, що передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів не поширюються на осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту, в тому числі на правовідносини, які виникли між позивачем та Головним управління ДСНС України у Полтавській області, а відтак його посилання на законодавство про працю (статті 116, 117 КЗпП України та Порядок № 100) є безпідставним.

3. Процесуальні дії по справі

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/1061/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.

ОСОБА_1 проходив службу цивільного захисту в Головному управлінні ДСНС України у Полтавській області, що не заперечується сторонами та підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до витягу із наказу Головного управління ДСНС України у Полтавській області (з особового складу) від 02.02.2021 №17 "Про особовий склад" вирішено підполковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 , провідного інспектора Чорнухинського районного сектора Головного управління ДСНС України у Полтавській області звільнити із служби у відставку (із зняттям з військового обліку) (з виключенням з кадрів ДСНС) за пунктом 176 підпунктом 3 (за станом здоров`я) Положення, 02 лютого 2021 року /а.с. 27/.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17.07.2024 по справі №440/5356/24, яке набрало законної сили 03.12.2024, позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Полтавській області (вул. Решетилівська, 26/1, м.Полтава, Полтавська область, код ЄДРПОУ 38610079) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо обчислення та виплати грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії, надбавки за кваліфікацію, надбавки за службу в умовах режимних обмежень) ОСОБА_1 з 29.01.2020 року по 02.02.2021 року, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористані дні відпусток без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021. Зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії, надбавки за кваліфікацію, надбавки за службу в умовах режимних обмежень), одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням щомісячної індексації-різниці в сумі 3393,45 грн., компенсації за невикористані дні відпусток з урахуванням щомісячної індексації-різниці в сумі 3393,45 грн. відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (з врахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18) шляхом множення відповідного прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 за період з 29 січня 2020 по 31 грудня 2020 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року; за період з 01 січня 2021 по 02 лютого 2021 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, з урахуванням проведених виплат та з відрахуванням податків, зборів і обов`язкових платежів. Визнано протиправними дії Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України в Полтавській області щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 02.02.2021 року включно із застосуванням індексації-різниці (щомісячної фіксованої індексації), відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. Зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю (щомісячну фіксовану індексацію) за період з 01.03.2018 по 02.02.2021 року включно, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням проведених виплат. В решті позовних вимог відмовлено /а.с. 39 - 44/.

Додатковим рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.08.2024 по справі №440/5356/24 заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо частини позовних вимог задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням місяця підвищення грошових доходів - січень 2008 року. Зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням місяця підвищення грошових доходів - січень 2008 року /а.с. 45 - 47/.

На виконання рішення суду від 17.07.2024 та додаткового рішення суду від 15.08.2024 по справі №440/5356/24 Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області 25.12.2024 здійснено виплату індексації грошового забезпечення, індексації-різниці грошового забезпечення, грошового забезпечення в загальній сумі 237531,14 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №3423 /а.с. 31/.

На адвокатський запит представника позивача про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.08.2024 року у справі №440/5356/24, ГУ ДСНС України у Полтавській області листом від 27.12.2024 №61-01-9859/61-10 /а.с. 11/ повідомило представника позивача, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.08.2024 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2024 року у справі №440/5356/24 ОСОБА_1 проведено перерахунок грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 02.02.2021 року в сумі 132953,58 грн., була нарахована та виплачена індексація-різниця грошового забезпечення за період з 01.03.2019 року по 02.02.2021 року в сумі 91903,19 грн. та нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року в сумі 83625,23 грн. Разом нараховано та виплачено 308482,00 грн, з яких на особовий рахунок ОСОБА_1 було перераховано 237531,14 грн., сплачено військовий збір (5%) в сумі 15424,10 грн, сплачено прибутковий податок утриманий з доходів фізичних осіб (18%) в сумі 55526,76 грн.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

У відповідності до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 101 Кодексу цивільного захисту України, служба цивільного захисту це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається цим Кодексом та положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 101 Кодексу цивільного захисту України).

Частиною першою статті 115 Кодексу цивільного захисту України визначено, що держава забезпечує соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів управління та сил цивільного захисту і членів їхніх сімей відповідно до Конституції України, цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Статтею 125 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що держава гарантує достатнє грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою створення умов для належного та сумлінного виконання ними службових обов`язків.

Порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 року № 593, визначає порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу та регулює питання, пов`язані з перебуванням громадян України у добровільному порядку в резерві служби цивільного захисту.

Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з метою визначення умов та розмірів виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 липня 2018 року № 623, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 серпня 2018 року за № 936/32388, затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі Інструкція № 623).

Інструкція № 623 визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі особи рядового і начальницького складу), а також порядок виплат одноразової грошової допомоги при звільненні осіб рядового і начальницького складу.

Відповідно до абзацу другого пункту 2 постанови Пленуму Верхового Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюється на військовослужбовців та прирівняних до них осіб (рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ, тощо).

Наведене дає підставу для висновку, що нерозповсюдження на осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту норм Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) стосується тільки норм, якими врегульована оплата праці (виплата грошового забезпечення) вказаних осіб та спорів щодо цього забезпечення, таких як: спорів щодо розміру посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, порядку їх нарахування та виплати.

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, винагороди за участь в антитерористичній операції, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.

Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб служби цивільного захисту не врегульовані положеннями спеціального законодавства. Водночас, такі питання врегульовані КЗпП України.

З огляду на неврегульованість спеціальним законодавством питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні з служби цивільного захисту, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи КЗпП України.

За змістом статті 1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України, у редакції, чинній на час виникнення та існування спірних правовідносин) Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя працівників, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Відповідно до частини 1 статті 47 КЗпП України (у редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

За приписами статті 116 КЗпП України (у редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України встановлено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.

Відповідно до статті 117 КЗпП України (в редакції, чинній до 19.07.2022) в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон № 2352-IX), який набрав чинності з 19 липня 2022 року, статтю 117 КЗпП України викладено в такій редакції:

«У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті».

ІV. ВИСНОВКИ СУДУ

Передбачене статтею 117 КЗпП України відшкодування за затримку розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, що нараховується в розмірі середнього заробітку і спрямоване на захист прав звільненого працівника щодо отримання ним у передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на які працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Цією нормою Кодексу на роботодавця покладено обов`язок виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку за відсутності спору про розмір належних звільненому працівникові сум або в разі вирішення цього спору повністю на користь працівника. Окремо обумовлено, що в разі вирішення спору на користь працівника частково розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Водночас невиконання роботодавцем в добровільному порядку обов`язку виплатити працівникові в зазначених випадках середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні зумовлює виникнення нового спору про стягнення відповідної суми відшкодування в судовому порядку.

Питання щодо застосування приписів статті 117 КЗпП України у редакції Закону № 2352-IX було предметом дослідження Судовою палатою з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду у справі № 440/6856/22 ( постанова від 06 грудня 2024 року).

У вказаній постанові Верховний Суд зауважив, що з моменту набрання чинності Законом № 2352-IX (19 липня 2022 року) положення статті 117 КЗпП України, у попередній редакції Закону №3248-IV, втратили чинність, у зв`язку з чим було змінено правове регулювання відносин, які підпадають під дію статті 117 КЗпП України. Так, до 19 липня 2022 року правове регулювання таких правовідносин здійснювалося відповідно до положень статті 117 КЗпП України у попередній редакції, тоді як після 19 липня 2022 року підлягає застосуванню стаття 117 КЗпП України, у редакції Закону № 2352-IX.

Водночас, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли як під час дії статті 117 КЗпП України у попередній редакції, та були припинені на момент чинності дії статті 117 КЗпП України, у редакції Закону № 2352-IX, то в такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року урегульовані згідно з положенням статті 117 КЗпП України (у попередній редакції, тобто без обмеження строком виплати у шість місяців); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 117 КЗпП України (у новій редакції Закону №2352-IX, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями).

Окремо Верховний Суд у вказаній постанові розглянув можливість розповсюдження висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26 вересня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (щодо пропорційного зменшення середнього заробітку), на правовідносини, які регулюються статтею 117 КЗпП України (у редакції Закону №2352-IX).

Верховний Суд зазначив, що у зв`язку з набранням чинності Законом №2352-IX, яким статтю 117 КЗпП України викладено в новій редакції, з 19 липня 2022 року стаття 117 КЗпП України (у редакції Закону №3248-IV) втратила чинність. Отже, розповсюдження висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26 вересня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, на статтю 117 КЗпП України в новій редакцій, яка регулює правовідносини, які виникли/тривають після 19 липня 2022 року, є недоречним.

Верховний Суд також звернув увагу на те, що аналіз змісту постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 вересня 2019 року у справі №761/9584/15-ц дає підстави для висновку, що критерії зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника, які викладено у цій постанові, побудовані саме з урахуванням того, що стаття 117 КЗпП України (в редакції Закону №3248-IV) не обмежувала періоду, за який може стягуватися середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні. Такі критерії визначено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, і з метою уникнення недобросовісності як роботодавця, так і працівника у таких правовідносинах. Необхідність такої позиції була зумовлена недосконалістю нормативно-правового регулювання у питанні дотримання принципу співмірності в умовах необмеженості строку, за який такі суми підлягали стягненню.

Застосовуючи норми права, що регулюють спірні правовідносини, з урахуванням висновків Верховного Суду , до обставин цієї справи , суд зазначає таке.

У справі, що розглядається, спірний період щодо середнього заробітку за час розрахунку при звільненні тривав з 02 лютого 2021 року (дата звільнення) по 25 грудня 2024 року (дата остаточного розрахунку).

Тобто спірні правовідносини охоплюють період, який виник, як до, так і після 19 липня 2022 року.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, суд виходить з такого.

Судом встановлено, що днем звільнення позивача із виключенням з кадрів Головного управління ДСНС України у Полтавській області є 02 лютого 2021 року, що підтверджується витягом із наказу від 02.02.2021 №17 /а.с. 27/.

Водночас, 25.12.2024 на виконання рішення суду від 17.07.2024 та додаткового рішення суду від 15.08.2024 по справі №440/5356/24 Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області здійснено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, індексації-різниці грошового забезпечення, грошового забезпечення в загальній сумі 237531,14 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №3423 /а.с. 31/.

Зважаючи на те, що на дату звільнення ОСОБА_1 відповідачем не проведено остаточного розрахунку у повному обсязі, а такий розрахунок здійснено на виконання рішення суду від 17.07.2024 та додаткового рішення суду від 15.08.2024 по справі №440/5356/24, наявні підстави для застосування до відповідача наслідків статті 117 КЗпП України.

Щодо виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 03.02.2021 (наступний день після звільнення позивача) до 18.07.2022, суд враховує таке.

Період затримки розрахунку при звільненні з 03.02.2021 (наступний день після звільнення) по 18.07.2022 становить 531 день.

Спеціальний нормативно-правовий акт, який би регулював питання розрахунку середньої заробітної плати осіб служби цивільного захисту, відсутній.

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100), відповідно до підпункту л пункту 1 якого визначено, що цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

За приписами пункту 2 Порядку №100 у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до абзацу першого пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з абзацом 2 пункту 7 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджено наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, розмір грошового забезпечення, що належить військовослужбовцю не за повний календарний місяць, визначається шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення на кількість календарних днів, прослужених військовослужбовцем у цьому місяці. При цьому середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.

Враховуючи вищевикладені положення, при обчисленні розміру середньоденного грошового забезпечення особи яка проходить службу цивільного захисту, слід виходити з числа відпрацьованих календарних днів за цей період.

Згідно довідки про середній заробіток ОСОБА_1 за посадою провідного інспектора Чорнухинського районного сектора Головного управління ДСНС України у Полтавській області, з розрахунку за 2 останні місяці служби перед звільненням від 06.02.2025 №01-50/10 /а.с. 28 зворотній бік-29/ грошове забезпечення позивача за грудень 2020 року становило 17390,25 грн, за січень 2021 року становило 18783,75 грн, середньомісячне грошове забезпечення становить - 18087,00 грн, середньоденний заробіток становить 36174,00/62=583,45 грн.

Отже, середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні позивача з 03.02.2021 по 18.07.2022 становить 309811,95 грн (583,45 грн х 531 дні).

Суд бере до уваги, що Верховний Суд, надаючи оцінку застосуванню положень ст. 117 КЗпП, неодноразово наголошував на обов`язку визначення розміру середнього заробітку за час затримки органом, який виносить рішення по суті спору, зокрема у постановах від 21.03.2023 у справі №640/11699/21, від 20.02.2023 у справі №240/9022/20, від 30.04.2020 у справі №140/2006/19, від 26.11.2020 у справі №520/1365/2020, від 29.11.2021 у справі №120/313/20-а та інш.

Також суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц звертала увагу на те, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця. Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке (див. пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц):

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 30.11.2020 у справі №480/3105/19.

У постанові Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19 зазначено, що у разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.

Тобто залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.

Такі висновки знайшли відображення і у подальшій практиці Верховного Суду, зокрема, застосовані у постанові Верховного Суду від 08 травня 2025 року у справі № 380/10158/24.

З наявної в матеріалах справи довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області від 07.08.2024 №397/10 слідує, що позивачу при звільненні виплачено 187774,72 грн /а.с. 38/.

Недоплачена сума індексації грошового забезпечення, індексації-різниці грошового забезпечення, грошового забезпечення при звільненні складає 237531,14 грн.

Отже, загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат у лютому 2021 року склав 425305,86 грн. (187774,72 грн. +237531,14 грн.), з яких частка суми доплати індексації грошового забезпечення, індексації-різниці грошового забезпечення, грошового забезпечення виплаченого за рішенням суду (237531,14 грн.), становить 55,85 % = (237531,14 грн. * 100 / 425305,86 грн ).

Відтак, враховуючи те, що позивача виключено зі списків особового складу відповідача та всіх видів забезпечення у зв`язку із звільненням 02 лютого 2021 року, а із позовом щодо виплати індексації грошового забезпечення, індексації-різниці грошового забезпечення, грошового забезпечення позивач звернувся у 2024 році, тобто, зі сплином більше 3 років після виключення зі списків, судове рішення у справі № 440/5356/24, на виконання якого нараховано індексацію грошового забезпечення, індексацію-різницю грошового забезпечення, грошове забезпечення, за затримку виплати якої позивач просить стягнути середній заробіток, набрало законної сили 03.12.2024 року, а виплата грошового забезпечення позивача на виконання судового рішення у справі № 440/5356/24 здійснена 25.12.2024, тобто без надмірних зволікань, при цьому частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні із загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат, складає 55,85 %, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.02.2021 по 18.07.2022 підлягає зменшенню та визначенню в розмірі, прямо пропорційному розміру невиплачених звільненому працівникові сум, а саме у розмірі 173029,97 грн (309811,95 грн х 55,85 %).

Щодо виплати середнього заробітку за період з 19.07.2022 по 24.12.2024, суд зазначає таке.

Приписи чинної редакції статті 117 КЗпП України з 19 липня 2022 року обмежують виплату середнього заробітку 6 місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.

Отже, за період затримки розрахунку з 19.07.2022 по 24.12.2024 (6 місяців або 184 дні) на користь позивача підлягають стягненню кошти у розмірі 107354,80 грн. (184 * 583,45 грн).

З огляду на викладене вище, у цій справі загальний розмір коштів середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 за весь період затримки розрахунку при звільненні становить 280384,77 грн. (173029,97 грн. + 107354,80 грн.).

У силу статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ця мета узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).

Верховний Суд у постанові від 23.12.2021 у справі №480/4737/19 зауважив, що ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.

Зі змісту пункту 49 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Єфименко проти України" можливо дійти висновку про те, що не розглядається у якості ефективного засіб захисту, який: "є залежним від розсуду відповідних органів влади і не є безпосередньо доступним для того, кого він стосується".

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне згідно з частиною другою статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а також стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 280384,77 грн.

Отже, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (вул. Решетилівська, 26/1, м. Полтава, 36007, ідентифікаційний код 38610079) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 280384,77 (двісті вісімдесят тисяч триста вісімдесят чотири гривні сімдесят сім копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.В. Довгопол