Решение № 129443963, 10.07.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2025 рокуСправа №160/12224/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Царікова Олена Василівна

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м.Одеса, вул. Канатна, 83; ЄДРПОУ 20987385) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

29.04.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, починаючи з 06.12.2024;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській призначити, нарахувати та виплатити, починаючи з 06.12.2024, ОСОБА_1 пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV у розмірі 50% від розміру пенсії її чоловіка - ОСОБА_2 на момент смерті.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. 15 листопада 1980 року позивач разом з ОСОБА_2 зареєстрували шлюб в Бабушкінському відділі РАЦСу м. Дніпропетровськ, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 . На день смерті, ОСОБА_2 отримував пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV. 06 грудня 2024 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення їй пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до ст. 36 Закону № 1058-ІV. Рішенням Головного управління ПФУ в Донецькій області від 12.12.2024 №912020156264 про результати розгляду заяви позивача, відповідач повідомив, що в ході розгляду заяви з доданими до неї документами було встановлено, що відсутні відомості про спільне проживання заявниці та померлого годувальника або документ підтверджуючий проживання за однією адресою. Проте 31.03.2025 року, позивач повторно звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення їй пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до ст. 36 Закону № 1058-ІV, долучивши до нього підтверджуючий документ щодо спільного проживання заявника та померлого, а саме: Акт обстеження домогосподарства від 20.02.2025, виданий Директором КП «ЖИЛСЕРВІС-5» ДМР. Рішенням Головного управління ПФУ в Одеській області від 07.04.2025 №912020156264, відмовлено у призначенні ОСОБА_1 пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до ст. 36 Закону № 1058-ІV, у зв`язку з тим, що акт обстеження домогосподарства від 20.02.2025, виданий Директором КП «ЖИЛСЕРВІС-5» ДМР, який доданий до заяви, не відноситься до переліку документів, які підтверджують факт перебування на утриманні померлого годувальника. Таким чином, відповідач відмовив позивачу у перерахунку пенсії у зв`язку з переходом на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

05.05.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

19.05.2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відзивом на позовну заяву.

В обґрунтування відзиву відповідач-2 зазначив, що позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку із втратою годувальника, оскільки позивачем не було надано передбачених законодавством документів на підтвердження факту перебування на утриманні померлого.

Відповідач-1 у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не надав, як і заяви про визнання позовних вимог.

Відповідно до ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява та відзив на позовну заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

15 листопада 1980 року позивач разом з ОСОБА_2 зареєстрували шлюб в Бабушкінському відділі РАЦСу м. Дніпропетровськ, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 . На день смерті, ОСОБА_2 отримував пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV. 06 грудня 2024 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до ст. 36 Закону № 1058-ІV. Рішенням Головного управління ПФУ в Донецькій області від 12.12.2024 №912020156264 про результати розгляду заяви позивача, відповідач повідомив, що в ході розгляду заяви з доданими до неї документами було встановлено, що відсутні відомості про спільне проживання заявниці та померлого годувальника або документ підтверджуючий проживання за однією адресою. Проте 31.03.2025 року, позивач повторно звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення їй пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до ст. 36 Закону № 1058-ІV, долучивши до нього підтверджуючий документ щодо спільного проживання заявника та померлого, а саме: акт обстеження домогосподарства від 20.02.2025, виданий директором КП «ЖИЛСЕРВІС-5» ДМР. Рішенням Головного управління ПФУ в Одеській області від 07.04.2025 №912020156264, відмовлено у призначенні ОСОБА_1 пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до ст. 36 Закону № 1058-ІV, у зв`язку з тим, що акт обстеження домогосподарства від 20.02.2025, виданий Директором КП «ЖИЛСЕРВІС-5» ДМР, який доданий до заяви, не відноситься до переліку документів, які підтверджують факт перебування на утриманні померлого годувальника. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача-2, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ч.1 ст.36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених участині другійстатті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім`ї особи, якій відповідно доЗакону України"Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Відповідно п.1 ч.2 ст.36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними членами сім`ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що необхідною умовою для призначення особі пенсії у зв`язку з втратою годувальника або переведення на такий вид пенсії є встановлення факту непрацездатності такої особи.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійний вік становить 60 років.

Матеріалами справи підтверджено, що на момент звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника вона досягла пенсійного віку, а отже набула статусу непрацездатності, а відтак мала право на призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника.

Судом не приймаються до уваги доводи відповідача-2, щодо відмови у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника, оскільки позивачем не було надано передбачених законодавством документів на підтвердження факту перебування на утриманні померлого, оскільки такі доводи спростовуються нормами ст.26 та 38 вищезазначеного Закону, якими визначено, що підставою для відношення члена сім`ї до категорії непрацездатної особи є факт досягнення такою особою пенсійного віку, а не наявність документів на підтвердження факту перебування на утриманні померлого.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем було надано належні та достатні документи для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, а виявлені відповідачем-2 недоліки мають характер надмірного формалізму.

Стаття 8 Конституції України закріплює принцип верховенства права. Цей принцип вимагає, щоб держава, її органи та посадові особи у своїй діяльності керувалися не лише формальними вимогами закону, а й його духом, метою та загальнолюдськими цінностями справедливості, гуманізму та розумності. У сфері соціального забезпечення, де йдеться про базові права людини, надмірний формалізм є неприпустимим.

Відмова у реалізації права на пенсію лише через незначні формальні недоліки в документах, які можуть бути усунені або спростовані іншими доказами, є порушенням цього принципу. Завдання пенсійного органу полягає не у пошуку формальних підстав для відмови, а у сприянні громадянину в реалізації його законних прав, перевіряючи суть правовідносин, а не обмежуючись зовнішньою формою документів.

Верховний Суд у своїй послідовній практиці неодноразово наголошував на необхідності уникнення надмірного формалізму при вирішенні питань соціального захисту та пенсійного забезпечення. Ключові правові позиції, релевантні до цієї справи, полягають у наступному:

Незначні недоліки в оформленні документів (розбіжності в написанні прізвища, імені, по батькові, дати народження, назви підприємства, номерів наказів тощо) не можуть бути єдиною та безумовною підставою для позбавлення особи права на пенсію, якщо інші дані дозволяють ідентифікувати особу та підтвердити факт її роботи чи іншої діяльності, що зараховується до стажу (див. постанови ВС від 21.02.2018 у справі № 560/1917/16-а, від 30.01.2019 у справі № 157/1757/16-а, від 03.10.2018 у справі № 565/1899/16-а, від 16.04.2020 у справі № 200/11348/16-а, від 09.12.2021 у справі № 160/10319/20).

Пенсійний орган зобов`язаний оцінювати всі надані документи та наявні у нього дані (включаючи дані системи персоніфікованого обліку, РНОКПП) в їх сукупності для встановлення дійсних обставин (див. постанову ВС від 17.04.2019 у справі № 807/2097/16).

З огляду на встановлені обставини, суд доходить висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 912020156264 від 07.04.2025 року.

Таким чином з метою відновлення порушених прав позивача, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити позивачу пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до п.1, 3 ч.1 ст.45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків:

- пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку;

- пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Оскільки позивачу виповнилось 67 років 23.12.2024 а вказаний вік є однією із умов призначення такої пенсії, та позивач звернулась за призначенням такої пенсії не пізніше 12 місяців з дня настання такої обставини, суд доходить висновку, що в даному випадку пенсія у зв`язку з втратою годувальника підлягає призначенню саме з 27.11.2024, тобто з наступного дня після виконання умов для призначення такого виду пенсії.

Таким чином суд дійшов висновку, що вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви.

Відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст. ст. 72-77,90,139,241-246,255,258,262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м.Одеса, вул. Канатна, 83; ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 912020156264 від 07.04.2025 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити, нарахувати та виплатити, починаючи з 27.11.2024, ОСОБА_1 пенсію, у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV у розмірі 50% від розміру пенсії її чоловіка - ОСОБА_2 на момент смерті.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м.Одеса, вул. Канатна, 83; ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 48 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 10.07.2025.

Суддя О.В. Царікова