Решение № 129443829, 11.08.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2025 рокуСправа №160/1637/25 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБухтіярової М.М.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач), в якому позивач просить:

-визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації-різницю грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 20.11.2019 року включно у зменшеному розмірі;

-зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 4463 грн. 15 коп. в місяць з 01.03.2018 по 20.11.2019 рік та стягнути 92238 грн. 40 коп. за період включно із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вона з 21.08.2017 по 20.11.2019 проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . У період служби відповідач не в повному обсязі нараховував та виплачував індексацію грошового забезпечення, а саме: не нараховував індексацію грошового забезпечення із застосуванням індексації-різниці (щомісячної фіксованої індексації) в розмірі 4463,15 грн. щомісячно відповідно до абзаців 3, 4 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1075. Позивач зазначає, що зверталась із заявою до відповідача щодо проведення виплати належних сум індексації відповідно до законодавства, однак відповідач безпідставно відмовив. Таку бездіяльність відповідача позивач вважає протиправною, що порушує її право на заробітну плату, встановлене статтею 43 Конституції України, не нижчу від визначеної законом. Зважаючи на викладене, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що позов подано без додержання вимог, встановлених ст.161 КАС України.

Ухвалою суду позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачеві для усунення недоліків позову.

Позивачем усунуто недоліки позову.

Ухвалою суду прийнято до розгляду адміністративну справу №160/1637/25, розгляд справу вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Цією ж ухвалою суду витребувано у Військової частини НОМЕР_1 : картки особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 (рнокпп: НОМЕР_2 ) період 01.03.2018 по 20.11.2019.

Сторони належним чином повідомлені про судовий розгляд справи, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні, зважаючи на наступне. Позивач вже вдруге звернулась до суду, уперше в грудні 2021 року позивачка зверталась до Львівського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до військову частину НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії в частині щодо не нарахування та невиплати індексацію грошового забезпечення. 14.02.2022 Львівським окружним адміністративним судом було винесено рішення у справі №380/17169/21 яким її адміністративний позов задоволено повністю, а саме: визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 19.08.2017 по 03.11.2019 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 19.08.2017 по 28.02.2018 - січень 2008 року, а в період 01.03.2018 по 03.11.2019 - березень 2018 року, зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 19.08.2017 по 03.11.2019 із застосування місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 19.08.2017 по 28.02.2018 січень 2008 року, а в період 01.03.2018 по 03.11.2019 березень 2018 року відповідно до абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2018 №1078. Військова частина НОМЕР_1 на виконання зазначеного судове рішення у справі №380/17169/21 та здійснила нарахування і виплатила їй індексації грошового забезпечення 29 березня 2024 у розмірі 11529,82 грн. Більше того, позивачка замовчує той факт, що відповідно до пункту 2.2. наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.05.2018 №100, вона з 22.05.2018 вибула у відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а отже будь які нарахування та виплати військовою частиною їй не здійснювалися. Відповідно до пункту 1.1. наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.09.2019 №186, позивачка з 19 вересня 2019 року повернулась з відпустки по догляду за дитиною, достроково і приступила до виконання службових обов`язків за посадою. Крім того, відповідно до пункту 2.4. наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.10.2019 №198, ОСОБА_1 з 04.10.2019 повторно вибула у відпустку по догляду за дитиною до трьох років. Відповідно до пункту 1.4. наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.11.2019 №230, позивачка з 19 листопада 2019 року повернулась з відпустки по догляду за дитиною і приступила до виконання службових обов`язків за посадою. Таким чином, позивачка не може ставити питання про нарахування та виплату їй індексації грошового забезпечення військовою частиною за період перебування її у відпустці по догляду за дитиною.

Відповідач подав клопотання про долучення доказів.

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористалась.

Відповідно до частини п`ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Згідно з частиною п`ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 КАС України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документована паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого Дзержинським РВ у м. Харкові ГУ МВС України в Харківській області; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №163 від 21.08.2027, лейтенанта ОСОБА_1 , призначену наказом Міністра оборони України від 19.08.2017 №559 на посаду інженера відділення адміністрування центру автоматизованих систем управління інформаційно-телекомунікаційного вузла, з 21 серпня 2017 року зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення, з посадовим окладом 830,00грн.

Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №100 від 21.05.2018 визнано такою, що вибула у відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, лейтенанта ОСОБА_1 , інженера відділення адміністрування центру автоматизованих систем управління інформаційно-телекомунікаційного вузла з 22.05.2018 по 26.01.2021.

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.09.2019 №186 визнано такою, що прибула достроково з відпустки по догляду за дитиною, лейтенанта ОСОБА_1 , інженера відділення обслуговування та ремонту центру автоматизованих систем управління батальйону зв`язку та автоматизованих систем управління, з 19.09.2019 справи та посаду прийняла і приступила до виконання службових обов`язків з окладом за посадою 3440,00грн.

Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №198 від 04.10.2019 визнано такою, що вибула у відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, лейтенанта ОСОБА_1 , інженера відділення обслуговування та ремонту центру автоматизованих систем управління батальйону зв`язку та автоматизованих систем управління, з 04.10.2019 по 26.01.2021.

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.11.2019 №230 визнано такою, що прибула з відпустки по догляду за дитиною, лейтенанта ОСОБА_1 , інженера відділення обслуговування та ремонту центру автоматизованих систем управління батальйону зв`язку та автоматизованих систем управління з 19.11.2019, справи та посаду прийняла і приступила до виконання службових обов`язків з окладом за посадою 3440,00грн.

Згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.11.2019 №231 лейтенанта ОСОБА_1 , інженера відділення обслуговування та ремонту центру автоматизованих систем управління батальйону зв`язку та автоматизованих систем управління, призначену наказом командувача ПС ЗС України (по особовому складу) від 03.11.2019 №565 змінним інженером відділення автоматизованої обробки інформації центру автоматизованих систем управління батальйону зв`язку та автоматизованих систем управління військової частини НОМЕР_4 , вважати такою, що справи та посаду здала та вибула до нового місця служби, місто Дніпро, з 20.11.2019 виключена зі списків особового складу частини та знята зі всіх видів забезпечення.

13.12.2024 позивач звернулась до командира Військової частини НОМЕР_1 із заявою, в якій просила, зокрема, здійснити нарахування та виплату індексації-різниці грошового забезпечення 4463,15грн. за період з 01.03.2018 до моменту виключення зі списків особового складу частини.

Відповідач листом від 07.01.2025 №1146/46/27ПС повідомив, що підстав для задоволення заяви немає.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати індексації-різниці грошового забезпечення за час служби з 01.03.2018 по 20.11.2019, позивач звернулась до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку іншій частині спірних правовідносин, суд зважає на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормами статті 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XI).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2232-XI військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання служби військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх службових прав у зв`язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.

При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Спеціальним законом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 20ІІ-XII (далі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до положень статті 1-2 вказаного Закону військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Згідно із частинами першою-третьою статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно зі статтею 18 Закону України від 05.10.2000 №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Частинами першою, другою статті 19 Закону №2017-ІІІ передбачено, що виключно законами України визначаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; величина порогу індексації грошових доходів громадян; пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання.

Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-ХІІ (далі - Закон №1282-ХІІ, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання; поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

За змістом частини першої статті 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (частина п`ята статті 2 Закону № 1282-ХІІ).

Частиною шостою статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно із статтею 3 Закону №1282-ХІІ індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

При цьому, відповідно до визначення, яке міститься в абзаці 3 статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону №1282-XII (зі змінами, внесеними Законом України від 24.12.2015 №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01.01.2016) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 - 101 відсоток).

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Згідно з частинами першою, другою статті 5 Закону № 1282-ХІІ підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону №1282-ХІІ порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

З метою реалізації Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінетом Міністрів України постановою від 17.07.2003 № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок №1078), який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, державних та приватних виконавців, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.

Відповідно до даних Державної служби статистики України індекс споживчих цін (без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, м. Севастополя та частини зони проведення антитерористичної операції) у 2015 році (грудень до грудня попереднього року) становив 143,3 %; у 2016 році (грудень до грудня попереднього року) становив 112,4 %; у 2017 році (грудень до грудня попереднього року) становив 113,7 %; у 2018 році (грудень до грудня попереднього року) становив 109,8 %.

За вказаних обставин, грошове забезпечення позивача у спірних правовідносинах підлягало обов`язковій індексації відповідно до норм Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.07.2019 у справі №240/4911/18, від 07.08.2019 у справі № 825/694/17, від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування не впливає на право такого військовослужбовця отримати індексацію грошового забезпечення.

В ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач з 21.08.2017 по 20.11.2019 проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , з яких: з 20.11.2017 по 11.04.2018 перебувала у відпустці у зв`язку із вагітністю та пологами, з 22.05.2018 по 18.09.2019 перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягненню нею трирічного віку, з 04.10.2019 по 18.11.2019 - перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягненню нею трирічного віку; з 19.11.2019 вийшла з декретної відпустки та 20.11.2019 виключена зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

У межах правовідносинах, що виникли між сторонами, спір точиться щодо ненарахування та невиплати Військовою частиною НОМЕР_1 у період з 01.03.2018 по 20.11.2019 суми індексації-різниці відповідно до абзаців 3, 4, 5 6 пункту 5 Порядку №1078.

З довідки про розміри грошового забезпечення ОСОБА_1 від 27.02.2025 №1146/85/197/ПС, наданої Військовою частиною НОМЕР_1 , судом встановлено, що з березня 2018 року по листопад 2019 року індексація грошового забезпечення позивачці нараховувалась у такому розмірі: у грудні 2018 року 71,08грн., у січні 2019 року 71,08грн., у лютому 2019 року 71,08грн., у березні червні 2019 року 134,47грн., у липні листопаді 2019 року 206,72грн.

Відповідачем у відзиві зазначено, що нарахування індексації грошового забезпечення за період з березня 2018 року по листопад 2019 року здійснено позивачці на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.02.2022 у справі №380/17169/21, яке набрало законної сили 20.06.2022, згідно з яким було зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 19.08.2017 по 03.11.2019 із застосування місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 19.08.2017 по 28.02.2018 січень 2008 року, а в період 01.03.2018 по 03.11.2019 березень 2018 року, відповідно до абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2018 №1078.

Суд не приймає доводи позивача про те, що позивач вже зверталась до суду із аналогічними позовними вимогами, заявленим у цій справі, оскільки Львівський окружний адміністративний суд у справі №380/17169/21 не розглядав питання про право на індексацію-різницю за спірний період, яка не є тотожною поточній індексації, про яку зазначає відповідач.

Суд звертає увагу, що Порядок проведення індексації грошових доходів населення передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці».

Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078).

Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку №1078).

З 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року до 1 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:

-сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

-сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Постановою № 704 (у редакції постанови КМУ від 21.02.2018 №103), яка набрала чинності з 01.03.2018, затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30.03.2023 про виправлення описки), від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 12.04.2023 у справі № 420/6982/21 з подібними правовідносинами, з урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова № 704, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу військовослужбовців, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 військовослужбовець має право на отримання суми індексації - різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

У цих справах Верховний Суд внаслідок системного і цільового способу тлумачення абзаців 3, 4 Порядку № 1078 дійшов висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу військовослужбовця відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації - різниці, а якщо так, то у якій сумі.

Щодо кола обставин, які належить з`ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, Верховний Суд зазначив, що для їхнього застосування суд повинен встановити:

розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А);

суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);

чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації - різниці до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів) або до дати звільнення зі служби.

У такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації - різниці у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Суд зазначає, що визначальним для обчислення індексації-різниці є встановлення моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник, а не індивідуального збільшення посадового окладу працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок.

За висновком Верховного Суду, викладеному у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 12.04.2023 у справі № 560/13302/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 03.05.2023 у справі № 160/10790/22 та від 22.06.2023 у справі № 520/6243/22, право на отримання індексації грошового забезпечення у фіксованій величині виникло саме у зв`язку зі змінами посадових окладів військовослужбовців з 01.03.2018 на підставі Постанови № 704, та виходячи із приписів абзаців 4, 6 Порядку № 1078, з березня 2018 року, останні мали право на перерахунок індексації грошового забезпечення, з урахуванням особливостей, запроваджених указаними нормами Порядку № 1078.

Як вбачається з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 21.08.2017 №163 та довідки про розміри грошового забезпечення, позивач з 21.08.2017 обіймала посаду інженера відділення адміністрування центру автоматизованих систем управління інформаційно-телекомунікаційного вузла з посадовим окладом 830,00грн. При цьому, посадовий оклад за вказаною посадою з 01.03.2018 збільшився та, як вбачається з наказів командира, склав 3440,00грн.

Позивач у періоді з лютий 2018 року по 11.04.2018 року грошове забезпечення не отримувала, оскільки перебувала у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами. На військову службу до Військової частини НОМЕР_1 позивач повернулась 12.04.2018. Тобто, саме з 12.04.2018 позивач почала отримувати грошове забезпечення у Військовій частині НОМЕР_1 з новим збільшеним посадовим окладом.

У березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн., величина приросту індексу споживчих цін 253,30%.

Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078 сума індексації розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножити на величину приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 (1762,00 грн. * 253,30% / 100 = 4463,15 грн.).

В силу вимог абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума належної індексації розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463,15 грн. розмір підвищення грошового забезпечення.

Таким чином, починаючи з 12.04.2018 сума індексації з урахуванням абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 мала виплачуватися позивачеві до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення з військової частини.

Суд враховує, що позивач станом на 01.03.2018 по 11.04.2018 перебувала у відпустці у зв`язку із вагітністю та пологами, з 22.05.2018 по 18.09.2019, з 04.10.2019 по 18.11.2019 - у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а отже грошове забезпечення не отримувала, з 19.11.2019 вийшла з декретної відпустки та з 20.11.2019 виключена зі списків особового складу частини.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у позивача не виникло права для нарахування й виплати індексації-різниці відповідно до приписів абзаців 4, 5, 6 Порядку № 1078 за період з 01.03.2018 по 11.04.2018, з 22.05.2018 по 18.09.2019, з 04.10.2019 по 18.11.2019, тому в цій частині позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

За змістом положення частин першої, другої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За таких обставин, обираючи належний спосіб захисту прав позивача, суд вважає за необхідне з урахуванням частини другої статті 9 КАС України визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування і невиплати позивачу індексацію-різниці грошового забезпечення за період з 12.04.2018 по 21.05.2018, з 19.09.2019 по 03.10.2019 та з 19.11.2019 по 20.11.2019 відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різниці грошового забезпечення за період з 12.04.2018 по 21.05.2018, з 19.09.2019 по 03.10.2019 та з 19.11.2019 по 20.11.2019 включно відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням висновків суду.

Щодо виплати конкретної суму індексації-різниці, яка, на переконання позивача, має становити 4463,15грн.

Суд зазначає, позовні матеріали не містять жодних розрахунків, якими керувалась позивач, які б надавали можливість дійти переконливого висновку про їх обґрунтованість.

Водночас, зважаючи на положення абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078, сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножити на величину приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 (1762,00 грн. * 253,30% / 100 = 4463,15 грн.).

Однак, така сума не саме тою сумою індексації-різниці, що не виплачувалась відповідачем з 12.04.2018. В силу вимог абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума належної індексації розраховується як різниця між сумою індексації (4463,15грн.) і розміром підвищення доходу позивача.

За таких обставин, зважаючи, що позивачем не обґрунтовано самостійно здійснені розрахунки, водночас судом зобов`язано відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу індексацію-різниці грошового забезпечення за період з 12.04.2018 по 21.05.2018, з 19.09.2019 по 03.10.2019 та з 19.11.2019 по 20.11.2019 включно відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, з урахуванням висновків суду, і на час судового розгляду матеріали справи не містять доказів здійснених розрахунків з урахуванням зобов`язальних вимог суду, позовні вимоги в частині нарахувати та виплатити конкретну суму індексації-різниці не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині одночасної компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 за № 44 (далі - Порядок №44), цей порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).

Пунктом 2 Порядку № 44 передбачено, що грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Згідно з пунктом 4 Порядку №44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Аналіз наведених положень Порядку №44 дає підстави для висновку, що виплата грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення, здійснюється за умови виплати грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат.

Отже, Порядком № 44 передбачено виплату грошової компенсації лише при виплаті грошового забезпечення, з якого утримуються відповідні податки.

Ураховуючи те, що судом застосовано спосіб захисту порушеного права позивача у вигляді зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату індексацію-різниці грошового забезпечення, розмір якої відповідач повинен обчислити самостійно, суд доходить висновку про відсутність підстав для нарахування такої компенсації, оскільки виплати спірних сум позивачеві ще не здійснено.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 28.11.2023 у справі № 420/18163/21.

Статтею 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірності своїх дій у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на викладене, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою в розмірі 605,60 грн., підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) індексації-різниці грошового забезпечення за період з 12.04.2018 по 21.05.2018, з 19.09.2019 по 03.10.2019 та з 19.11.2019 по 20.11.2019 відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) індексацію-різниці грошового забезпечення за період з 12.04.2018 по 21.05.2018, з 19.09.2019 по 03.10.2019 та з 19.11.2019 по 20.11.2019 відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605,60 грн. (шістсот п`ять гривень 60 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.М. Бухтіярова