Решение № 129399173, 28.07.2025, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/4605/24

Провадження № 2/191/1620/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2025 року м. Синельникове Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Костеленко Я.Ю.

за участю секретаря Омельченко К.В.

представника позивача Ковтун А.О.

представника відповідача Миргородського В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове цивільну справу за позовною заявою Синельниківської міської ради до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її в придатний для використання стан,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що в ході проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства було встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки комунальної власності за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0060 га, кадастровий номер: 1213000000:01:558:0001, на якій розміщена тимчасова споруда, без дозвільних документів, за відсутності вчиненого правочину щодо земельної ділянки та одержання документа, що посвідчує право на земельну ділянку. 16 березня 2021 року відбулося виїзне засідання комісії із самоврядного контролю за використанням та охороною земель територіальної громади м.Синельникове, де членами комісії було здійснено обстеження вказаної земельної ділянки, цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що знаходиться в користування відповідача ОСОБА_1 під тимчасовою спорудою. Обстеження відбулося в присутності свідків, відповідач на засідання комісії не з`явився, хоча письмово повідомлявся про дату і час проведення комісії листом від 03 березня 2021 року №01-15/873. Вказаний лист відповідач не отримав. В ході обстеження встановлено, що відповідач користується спірною земельною ділянкою без відповідних правовстановлюючих документів, самовільно займає земельну ділянку, а тимчасова споруда також розміщена без будь-яких дозвільних документів, тобто без паспорта прив`язки. За замірами, здійсненими виконуючою обов`язки начальника відділу архітектури та містобудування міської ради ОСОБА_2 , площа земельної ділянки, на якій розміщена тимчасова споруда, складає 0,0060 га. Листом від 18 березня 2021 року №01-15/1094 «Про направлення Акту обстеження земельної ділянки та Вимоги» відповідача було проінформовано про існуюче порушення земельного законодавства та рекомендовано здійснити зазначені у вимозі заходи, про що повідомити письмово Синельниківську міську раду до 09 квітня 2021 року. Також додатково листом від 28 січня 2021 року №01-15/362 «Про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки» відповідача було повідомлено про необхідність звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, а листом від 02 квітня 2021 року №01-15/1393 «Про вжиття заходів щодо самовільного зайняття земельної ділянки» виконавчий комітет Синельниківської міської ради звернувся до Синельниківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області з проханням вжити відповідних заходів щодо притягнення відповідача до відповідальності. На даний час жодних дій здійснено не було і про результати розгляду листа позивача не повідомлено. Станом на теперішній час вказана земельна ділянка зайнята тимчасовою спорудою, яка належить відповідачу, і виявлені порушення та вимоги залишаються не усунутими. Просить суд зобов`язати відповідача звільнити та привести в придатний для використання стан вищезазначену земельну ділянку, а також стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі і просила їх задовольнити. Також зазначила, що відповідач у 2012 році отримав дозвіл на виготовлення технічної документації на земельну ділянку і було виготовлено кадастровий номер земельної ділянки .

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував і зазначив, що відповідач не має жодного відношення до вищезазначеної земельної ділянки та тимчасової споруди. Позивач не надав жодного доказу того, що саме відповідач ОСОБА_1 самовільно зайняв земельну ділянку, як не надано і доказів належності йому вказаної тимчасової споруди. Просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін та вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з копії Акту обстеження земельної ділянки від 16 березня 2021 року №4 членами комісії із самоврядного контролю за використанням та охороною земель територіальної громади м.Синельникове було встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки комунальної власності за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0060 га, кадастровий номер: 1213000000:01:558:0001, на якій розміщена тимчасова споруда, без дозвільних документів. У вказаному Акті зазначено, що самовільне користування земельною ділянкою і тимчасовою спорудою здійснюється ОСОБА_1 .

Згідно письмової вимоги від 16 березня 2021 року №4 відповідача було проінформовано про існуюче порушення земельного законодавства та рекомендовано здійснити зазначені у вимозі заходи, про що повідомити письмово Синельниківську міську раду до 09 квітня 2021 року.

Як вбачається з протоколу №3 засідання комісії із самоврядного контролю за використанням та охороною земель територіальної громади міста Синельникове від 16 березня 2021 року під час виїзного засідання комісія здійснила обстеження земельної ділянки орієнтовною площею 0,0060 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розміщені дві тимчасові споруди «Стимул» та «М`ясна лавка». У протоколі зазначено, що користувачем споруди « ІНФОРМАЦІЯ_1 » є ОСОБА_3 , який в телефонному режимі пояснив, що власником даної споруди є ОСОБА_1 і начебто між ними укладено договір оренди тимчасової споруди.

Згідно зі ст.7, 140 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування. Територіальна громада має право самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституціїі законів України.

Відповідно дост.41 Конституції Українита ст.321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.1ст.317 ЦК Україниправа володіння, користування та розпорядження своїм майном належать власникові.

Згідно із нормою ст.319 ЦК Українивласник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст.387 ЦК Українивласник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним..

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Згідно із ч.2 ст.152 ЗК Українивласник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, якісвідчать профактичне використанняземельної ділянкиза відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.212 ЗК Українисамовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

З наданих суду доказів вбачається, що за адресою спірної земельної ділянки розміщена тимчасова споруда « ІНФОРМАЦІЯ_1 », де підприємницьку діяльність начебто здійснює фізична особа-підприємець ОСОБА_3 . Зі змісту протоколу засідання Комісії від 16 березня 2021 року вбачається, що єдиним джерелом інформації про те, що саме відповідач ОСОБА_1 зайняв спірну земельну ділянку є телефонна розмова з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 . На підставі цього усного повідомлення Комісія в протоколі та акті обстеження зазначеної земельної ділянки у якості особи, яка самовільно зайняла земельну ділянку та встановила тимчасову споруду, зазначила відповідача ОСОБА_1 .

При цьому позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження вчинення відповідачем будь-яких дій, які свідчать про фактичне використання спірної земельної ділянки.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно зіст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яківона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст.76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК Україниустановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно зі ст.79 ЦПК Українидостовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які усвоїй сукупності дають змогу дійти висновкупро наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У той же час позивачем не надано судужодного належного та допустимого доказу на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві, зокрема того, що саме ОСОБА_1 самовільно зайняв спірну земельну ділянку та спорудив на ній тимчасову споруду, а тому суд вважає необхідним у задоволенні позовних вимог відмовити у зв`язку з їх необгрунтованістю.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у позові, судові витрати по сплаті судового збору слід віднести за рахунок позивача.

Керуючись ст.10, 12, 13, 76, 77, 79, 80, 81, 89, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовних вимог Синельниківської міської ради до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її в придатний для використання стан - відмовити.

На рішення протягом 30 (тридцяти) днів з дня його повного складення може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, а у разі її подання після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено у повному обсязі 07 серпня 2025 року.

Суддя Я. Ю. Костеленко