Постановление суда № 129390881, 07.08.2025, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/1789/25

Провадження №1-кс/548/427/25

У Х В А Л А

І МЕ НЕ М У КР АЇ НИ

( повний текст )

07.08.2025 року м. Хорол

Слідчий суддя Хорольського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 підозрюваного ОСОБА_4 , захисника - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хорол клопотання ст. слідчого СВ ВП № 2 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області капітана поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Хорол, Хорольського району Полтавської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, раніше не судимого

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 307 КК України

В С Т А Н О В И В:

07.08.2025 року ст. слідчий СВ ВП № 2 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області капітан поліції ОСОБА_6 , за погодженням з прокурором Хорольського відділу Лубенської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 .

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те ,що ОСОБА_4 , при невстановлених слідством обставинах (точної дати, часу та місця не встановлено), усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливою метою, незаконно придбав порошкоподібну речовину білого кольору, яка містить амфетамін, який віднесено до психотропних речовин, обіг яких обмежено та яку незаконно зберігав при собі з метою збуту.

Продовжуючи свій злочинний умисел, 21.07.2025 приблизно о 13 годині 15 хвилини, ОСОБА_4 , знаходячись у АДРЕСА_2 , діючи з прямим умислом, з корисливим мотивом, незаконно збув ОСОБА_7 за 300 грн. порошкоподібну речовину білого кольору, яка відповідно до висновку експерта №СЕ-19/117-25/1625-НЗПРАП від 24.07.2025, містить амфетамін, який віднесено до психотропних речовин, обіг яких обмежено, масою 0,086 г.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 307 КК України, тобто незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут психотропних речовин.

Крім того, ОСОБА_4 , при невстановлених слідством обставинах (точної дати, часу та місця не встановлено), усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливою метою, повторно незаконно придбав порошкоподібну речовину білого кольору, яка містить амфетамін, який віднесено до психотропних речовин, обіг яких обмежено та яку незаконно зберігав при собі з метою збуту.

Продовжуючи свій злочинний умисел, 06.08.2025 приблизно о 12 годині 19 хвилини, ОСОБА_4 , знаходячись у АДРЕСА_2 , діючи з прямим умислом, з корисливим мотивом, незаконно збув ОСОБА_7 за 600 грн. порошкоподібну речовину білого кольору, яка містить амфетамін, який віднесено до психотропних речовин, обіг яких обмежено.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 307 КК України, тобто незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут психотропних речовин, вчинене повторно.

06.08.2025 о 13 год. 05 хв. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Хорол, Хорольського району Полтавської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, раніше не судимого, фактично затримано відповідно до ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 307 КК України.

06.08.2025за вказанимифактами злочинноїдіяльності, ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 307 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованих йому правопорушень повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: протоколом про хід та результати проведення контролю за вчиненням злочину від 22.07.2025, у відповідності до якого, 21.07.2025 проведено оперативну закупку наркотичного засобу амфетамін, у ОСОБА_4 ;висновком експерта № СЕ-19/117-25/16252-НЗПРАП від 24.07.2025, відповідно до якого, надана на дослідження порошкоподібна речовина білого кольору, містить амфетамін. Амфетамін- наркотичний засіб, обіг якого обмежено, загальна маса амфетаміну становить 0,086г.протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 05.08.2025, відповідно до якого останній дав показання про те, що 21.07.2025 він придбав у ОСОБА_4 , наркотичний засіб амфетамін, у зіп-пакеті з порошкоподібною речовиною білого кольору, який у подальшому він добровільно видав працівникам поліції;протоколом обшуку від 06.08.2025 за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого було виявлено та вилучено 34 нових, порожніх зіп-пакетів;протоколом затримання ОСОБА_4 в порядку ст. 208 КПК України від 06.08.2025;повідомленням про підозру ОСОБА_4 від 06.08.2025;Іншими доказами у їх сукупності.

При цьому, органом досудового розслідування встановлено ряд ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а саме: підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення,знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

З метою запобігання встановленим ризикам, слідчий та прокурор вважають доцільним застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки інші більш м`які запобіжні заходи не забезпечать запобіганню встановленим ризикам.

Позиція учасників розгляду клопотання.

Прокурор клопотання підтримав, просив задовольнити.

Підозрюваний пред"явлену підозру не визнав. Від дачі показів відмовився на підставі ст. 63 Конституції України. Просив обрати більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою, зокрема домашній арешт за адресою проживання його матері, а саме по АДРЕСА_1 .

Захисник просив обрати більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою, зокрема домашній арешт.

Висновки слідчого судді за результатами розгляду клопотання.

Слідчим відділом ВП № 2 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області проводиться досудове розслідування по матеріалам кримінального провадження № 12025170590000191 від 12.06.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч.2 ст. 307 КК України.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Вирішуючи клопотання прокурора про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п.3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою; зокрема, при обранні та продовженні строку тримання під вартою суд оцінює підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин справи.

Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Враховуючи, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч.1, ч.2 ст. 307 КК України, який відноситься до категорії тяжких злочинів, вік обвинуваченого та стан його здоров`я, з урахуванням ризиків, визначених ст. 177 КПК, зокрема, що підозрюваний може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, які ще не допитані судом, суд не вбачає достатніх підстав для обрання іншого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою.

З урахуванням наведеного, усне клопотання підозрюваного та його захисника не підлягає задоволенню, оскільки ними не спростовано належними та допустимими доказами, що наведені прокурором ризики відсутні, та підозрюваному можливо обрати інший запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.

Даних про те, що підозрюваний не може утримуватись в умовах установи виконання покарань, матеріали кримінального провадження не містять.

Крім цього, суд враховує і позицію Європейського суду з прав людини, яка висвітлена в рішенні Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі "Москаленко проти України", в якому зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Тяжкість обвинувачення хоча й не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, але таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо не враховувати. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Частина перша статті 177 КПК України регламентує, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Положенння частини другої статті 177 КПК України визначають, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Диспозиція частини першої статті 194 КПК України регламентує, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Кембел і Харлі проти Об`єднаного Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

За статтею 5 ЄКПЛ обгрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Наразі стороною обвинувачення доведена наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з вчиненням вказаного злочину та їх кількість достатня для подальшого розслідування, а також наявність ризиків, передбачених диспозицією статті 177 КПК України, а саме: підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення,знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Слідчий суддя зазначає, що КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених диспозицією статті 177 КПК України.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Згідно практики ЄСПЛ, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, передбачених законом (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

При розгляді можливості застосування інших більш м`яких запобіжних заходів, врахувавши особу підозрюваного, встановлені ризики, обставини вчинення кримінального правопорушення, слідчий суддя прийшов до висновку, що наразі з метою запобігання встановленим ризикам буде недостатнім застосування більш м`яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою.

Матеріали кримінального провадження, надані суду, свідчать про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1,2 статті 307 КК України.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві України, тому, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України та позиції Європейського суду з прав людини, відображеної у п. 175 рішення від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року).

Санкція статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років з конфіскацією майна, що свідчить про високий ступінь суспільної небезпечності дій підозрюваного.

Такий строк покарання не лише вказує на серйозність злочину, а й створює значний стимул для уникнення кримінальної відповідальності. Враховуючи невідворотність і суворість покарання, підозрюваний може мати сильне бажання уникнути покарання, що підвищує ймовірність спроби втечі або переховування від органів досудового розслідування чи суду.

Тримання під вартою дозволяє максимально знизити ймовірність втечі, оскільки це обмежує свободу пересування підозрюваного та забезпечує його безпосередню присутність на всіх етапах слідства та судового процесу.

Оскільки йдеться про особливо тяжкий злочин, підозрюваний, можливо, має доступ до ресурсів або осіб, які можуть бути задіяні в спробах вплинути на свідків, або здійснити інші дії, що перешкоджають нормальному ходу розслідування та судового процесу. Це може включати спроби залякування свідків, фальсифікацію доказів чи організацію схованок для інших учасників злочину.

Тримання під вартою є адекватним заходом для запобігання таким діям, оскільки на етапі тримання під вартою підозрюваний перебуває під безпосереднім контролем правоохоронних органів, що значно знижує можливість здійснення впливу на хід слідства або спроби перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Одним ізосновних завдань запобіжного заходу є недопущеннявчинення нових злочинів. Зважаючи нате, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, існує ймовірність, що він може вчинити повторне правопорушення, так, як вчинив два епізода злочину підряд, навіть після його затримання, зокрема, у разі звільнення, якщо отримає можливість діяти поза контролем органів правопорядку. Продовження тримання під вартою забезпечує надійний контроль над поведінкою обвинуваченого та знижує ймовірність вчинення ним нових злочинів, а також негативно впливає на можливі спроби знищити або сфальсифікувати докази.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути виправданий, якщо існують обґрунтовані ризики, пов`язані з втечею, впливом на свідків чи перешкоджанням кримінальному провадженню. Водночас, ЄСПЛ також наголошує на необхідності забезпечення пропорційності між обмеженням свободи та наявними ризиками.

У цьому випадку, враховуючи особливу тяжкість злочину, ймовірність втечі та впливу на хід розслідування, є реальний суспільний інтерес у забезпеченні належного розгляду справи. Це перевищує інтереси обвинуваченого, і застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є виправданим та відповідним вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини.

Хоча особисті характеристики обвинуваченого, такі як вік, стан здоров`я та соціально-економічне становище, можуть бути враховані при визначенні розміру застави або умов утримання, вони не скасовують необхідність застосування запобіжного заходу, який забезпечує належний хід кримінального провадження. Важливо зазначити, що, навіть враховуючи ці фактори, обвинувачений зазвичай має залишатися під вартою до завершення всіх етапів слідства та суду, оскільки існують серйозні ризики втечі, впливу на свідків та перешкоджання розслідуванню.

Це також дозволяє уникнути ситуацій, коли через обставини, які не мають прямого відношення до справи, особа може уникнути відповідальності за вчинене правопорушення.

Продовження тримання під вартою є необхідним для забезпечення виконання процесуальних обов`язків обвинуваченого, запобігання втечі, впливу на свідків та перешкоджання кримінальному провадженню, а також для виконання вимог міжнародного законодавства щодо прав людини. Тому цей запобіжний захід є обґрунтованим і доцільним в умовах цієї кримінальної справи.

Наявність постійного місця проживання, міцних зв`язків з родиною, та позитивних характеристик, на які посилались підозрюваний та захисник, дані про його особу (раніше судимий), не спростовують і не зменшують ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Ці обставини існували і на момент інкримінованого йому кримінального правопорушення, та жодним чином не виступили стримуючим фактором в його поведінці.

Суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, враховує тяжкість обвинувачення, яке у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" N 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".

Зокрема, у рішеннях ЄСПЛ у справах «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії», «Рохліна проти росії», вказано, що тримання під вартою є виправданим, якщо цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу.

Також, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

У справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Захисник ОСОБА_5 просив обрати більш м`який запобіжний захід підозрюваному, не пов`язаний із триманням під вартою, зокрема домашній арешт за місцем проживання матері підозрюваного по АДРЕСА_1 , вказуючи про її хворобливий стан, але він не довів безпорадний стан матері підозрюваного ОСОБА_8 , сам підозрюваний вказав що останні два дні проживав за адресою співмешканки.

Таким чином, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, оцінивши у сукупності всі обставини, з урахуванням цілей п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, враховуючи також положення статті 178 КПК України, слідчий суддя вважає що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, тому клопотання слідчого, слід задольнити, а у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 - відмовити.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, обвинуваченого у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Положення КПК та практика ЄСПЛ орієнтують на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; даних про особу обвинуваченого; встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин) шкода, завдана кримінальним правопорушенням тощо.

Керуючись статтями 176-178, 182, 183, 194, 197, 199, 309 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання ст. слідчого СВ ВП № 2 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області капітана поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , підозрюваного увчиненні кримінальних правопорушень,передбачених ч.1,ч.2 ст. 307 ККУкраїни- задовольнити.

Застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Хорол, Хорольського району Полтавської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, раніше не судимого.

Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання, тобто з 06 серпня 2025 року по 04 жовтня 2025 року (включно), з утриманням його в Державній установі «ПОЛТАВСЬКА УСТАНОВА ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ (№23)», місцезнаходження юридичної особи: 36014, Полтавська обл., місто Полтава, вулиця Матвійчука Юліана, будинок, 91.

У задоволенні усного клопотання підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника адвоката ОСОБА_5 про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, відмовити.

Одночасно для забезпечення виконання ОСОБА_4 обов`язків передбачених КПК України визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 151400,00 (сто п`ятдесят одну тисячу чотириста) грн. у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем), на наступний депозитний рахунок:

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26304855

Банк отримувача ДКСУ, м.Київ

Код банку отримувача (МФО) 820172

Рахунок отримувача UA398201720355289002000015950

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, суду;

- не відлучатися за межі населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу, слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти, слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватись від спілкування зі свідками сторони обвинувачення по даній справі;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали вручити підозрюваному.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1