Решение № 129387740, 07.08.2025, Камінь-Каширський районний суд Волинської області

Справа № 157/337/24

Провадження №2/157/48/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2025 рокумісто Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Антонюк О.В.,

з участю секретаря судового засідання Солошик Д.В.,

представника позивача Калачика В.В.,

представника відповідачки ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження у режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредитному договору,

встановив:

ТОВ «УМ Факторинг» звернулося у суд з позовом, в якому просить стягнути з відповідачки ОСОБА_2 заборгованість по кредитному договору № 3493630 від 27 лютого 2023 року у розмірі 73 800 гривні, з яких: 9 000 гривень заборгованість за тілом кредиту, 64 800 гривень заборгованість за відсотками, а також судові витрати у розмірі 9 028 гривень, з яких: 3 028 гривень сплачений судовий збір та 6 000 гривень витрати на правничу допомогу. В обґрунтування вимог зазначає, що 27.02.2023 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачкою було укладено договір № 3493630 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Договір укладено в електронному форматі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». За вказаним договором відповідачка отримала позику у розмірі 9 000 грн строком на 360 днів, шляхом переказу на її банківську картку № НОМЕР_1 з призначенням платежу - поповнення карти, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,01% від суми кредиту за кожен день користування - знижена процентна ставка та 2% від залишку суми кредиту за кожен день - стандартна процентна ставка (відповідні ставки зазначені в п. 1.4.2. та 1.4.1. Договору). Відповідно до умов договору були нараховані відсотки за користування кредитом, які розраховуються за формулою: Сума боргу * ставку відсотків * кількість днів = сума відсотків до сплати. За строк дії договору нараховані відсотки, які відповідачкою не були погашені. Крім того, відповідно до п. 3.1. договору нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредиту (включаючи періоди пролонгації та автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт». Станом на 01.12.2023 відповідачка борг та нараховані відсотки не погасила, наявне прострочення за договором споживчого кредитування № 3493630 від 27.02.2023. У подальшому 10 листопада 2023 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» передала право вимоги за кредитним договором № 3493630 від 27.02.2023 ТОВ «УМ Факторинг» (позивачу) у порядку передачі прав вимоги за існуючим на дату передачі договором факторингу № 10112023 від 10 листопада 2023 року. Відповідно до діючого договору, на якому ґрунтується цей позов, право вимоги передане позивачу згідно з витягом з реєстру прав вимоги № 1 від 10.11.2023. Згідно з порядком, визначеним ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідачка зареєструвалася на вебсайті позивача в мережі Інтернет https://credit7.ua/, для чого пройшла ідентифікацію та верифікацію особи (заповнила анкету-заяву з зазначенням ПІБ, даних паспорту, РНОКПП, місця проживання, місця реєстрації, зазначила реквізити картки для отримання кредиту), підтвердила особу шляхом фотофіксації особи з ідентифікаційним документом, підтвердила номер мобільного телефону, ознайомилася з умовами надання кредиту, умовами договору, Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту. В подальшому для здійснення підпису відповідачці був направлений на зазначений нею номер телефону у повідомлення одноразовий ідентифікатор Н468 та відповідно відповідачка ввела цей пароль у ІТС, чим підтвердила акцептування договору. Тобто підписання договору № 3493630 про надання споживчого кредиту від 27.02.2023 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою відповідачка з умовами договору, Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким вона ознайомилася перед підписанням договору та отриманням кредиту. Окрім того, замовлені кошти були переказані на рахунок відповідачки, зазначений останньою у кредитному договорі - п. 2.1. Кошти були витрачені відповідачкою, тому вона, у тому числі своїми діями, підтвердила факт укладення договору. Перерахування кредиту, відповідно до умов договору № 3493630, здійснювалося поповненням банківської картки № НОМЕР_1 компанією ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» (ЄДРПОУ 37973023), яка має відповідний дозвіл та на підставі договору № ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019 з ТОВ «Лінеура Україна», що підтверджується листом від 30.11.2023 вих. № 3652. Відповідно до листа від 30.11.2023 вих. № 3652, відповідачці було перераховано 9 000 грн, № Транзакції в системі iPay.ua - 206076089, номер картки НОМЕР_1 . Відповідно до п. 1.3. договору строк кредиту 360 днів. За умовами кредитного договору існує два види процентної ставки: стандартна процентна ставка 2% у день - п. 1.4.1 договору; знижена процентна ставка 0,01% в день - п. 1.4.2. договору. Стандартна процентна ставка становить 2% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного у п. 1.3 цього договору. Знижена процентна ставка застосовується у разі, коли клієнт протягом тридцяти календарних днів сплатить кошти. Враховуючи те, що відповідачка не виконала умови договору № 3493630 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 27.02.2023, позивач застосовує стандартну процентну ставку - 2% на строк 360 днів. Оскільки відповідачка не повернула своєчасно суму кредиту та не сплатила нараховані відсотки в порушення умов договору, а також вимоги ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, тому вона є такою, що зобов`язання за вказаним договором не виконала. За таких обставин на відповідачку має бути покладена відповідальність за невиконання зобов`язання, встановлена договором та чинним законодавством України. Розрахунок заборгованості: сума кредиту - 9000 грн, 360 днів - 2% в день, 9000 грн.* 2% * 360 днів = 64 800 грн. - заборгованість за відсотками; 64 800 (заборгованість за відсотками) + 9000 (тіло кредиту) = 73 800 грн. Загальна заборгованість за кредитним договором 73 800 грн. Враховуючи норму ст. 1046 ЦК України, доказом в справах про повернення кредиту є доказ, який підтверджує передання грошей відповідачці, цим доказом може бути банківська виписка або платіжне доручення, або інший документ від платіжної компанії. У позовній заяві позивач обґрунтував, що кредитні кошти були отримані відповідачкою на банківську картку - п. 2.1. кредитного договору. Однак, докази, які можуть підтвердити це знаходяться у AT «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження юридичної особи: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д), який є емітентом платіжної картки № НОМЕР_1 , що належить відповідачці. Позивач є суб`єктом приватного права та згідно з діючим законодавством обмежений в доступі до конфіденційної та банківської інформації відповідачки й не може надати суду докази щодо зарахування кредитних коштів на її картку. Отже, позивач вважає, що вищезазначеними законами (матеріальна норма, яка має вищу сили відносно процесуальної норми) чітко встановлено порядок надання відповідних доказів. Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 84 ЦПК України, позивач повинен вказати вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу. Причини неможливості самостійного отримання цього доказу є обмеження на рівні законів - ст. 21 Закону України «Про інформацію» та ст. 60, 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність». Оскільки нормою матеріального права прямо заборонено надання позивачу вищезазначеної конфіденційної та банківської інформації відносно відповідачки, тому звернення з відповідним клопотанням до банківської установи є як мінімум недоцільним, а як максимум може бути розцінено банківською установою як зловживання позивачем правами. Тому, зважаючи на норму п. 4 ч. 2 ст. 84 ЦПК України, витребуваний доказ не може бути отриманий позивачем самостійно саме з причини існування на те прямої заборони. Також, відповідно до умов кредитного договору (розділ 2 «Порядок та умови надання кредиту»), сума кредиту перераховується товариством клієнту протягом трьох робочих (банківських) днів з моменту укладення такого договору. Отже, обґрунтованим є прохання про те, щоб період надання банківської виписки складав не день фактичного укладення кредитного договору, а плюс три дні від дати укладення договору, оскільки, грошові кошти могли бути зараховані на картковий рахунок відповідачки протягом цих 3 робочих (банківських) днів. Враховуючи вищенаведене, позивач не може надати докази щодо перерахування кредитних коштів та, користуючись правом, заявляє клопотання про витребування доказів. Як вбачається з матеріалів, кредитні кошти були отримані відповідачкою на виконання умов договору № 3493630 від 27.02.2023 шляхом поповнення банківської картки № НОМЕР_1 компанією ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» (ЄДРПОУ 37973023), відповідно до договору ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019 з ТОВ «Лінеура Україна», відповідачці було перераховано 9 000 грн на номер картки НОМЕР_1 , транзакція номер в системі iPay.ua-206076089. Для підтвердження відомостей про особу та отримання достовірної інформації про зарахування кредитних коштів саме на картковий рахунок відповідачки необхідна інформація про повний номер карткового рахунку, яку самостійно отримати позивач не має права з огляду на те, що зазначена інформація відноситься до таємниці надавача платіжних послуг. Тобто, докази які можуть підтвердити достовірність відомостей картки № НОМЕР_1 та належність її відповідачці й ідентифікувати особу отримувача кредитних коштів, знаходяться у ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» (код ЄДРПОУ 37973023, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 04080, м. Київ, вулиця Нижньоюрківська, будинок 45-А) й зазначені дані щодо повного номеру картки отримувача кредитних коштів отримати самостійно позивач не має змоги у зв`язку з таємницею надавача платіжних послуг. Оскільки нормами матеріального права прямо заборонено надання позивачу вищезазначеної інформації відносно відповідача, тому звернення з відповідним клопотанням до надавача послуг є зловживанням позивачем (або представником позивача - адвокатом) своїми правами, витребуваний доказ не може бути отриманий позивачем самостійно саме з причини існування прямої заборони. Інформація щодо повного номеру картки отримувача кредитних коштів - відповідачки за карткою № НОМЕР_1 , яка належить відповідачці, знаходиться у ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» (код ЄДРПОУ 37973023, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 04080, м. Київ, вулиця Нижньоюрківська, будинок 45-А) та зазначені дані мають значення для справи й необхідні для підтвердження достовірності заявлених вимог про особу отримувача кредитних коштів. Зважаючи на вказані обставини, позивач не може надати докази щодо повного номеру картки отримувача та, користуючись правом, заявляє клопотання про витребування зазначених доказів.

Ухвалою судді від 01 березня 2024 року позовну заяву ТОВ «УМ Факторинг» прийнято до розгляду, у справі відкрито провадження та постановлено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання.

У відзиві на позовну заяву представник відповідачки ОСОБА_2 адвокат Кот С.І. просить відмовити у задоволенні позову, не приєднувати до справи копію договору Факторингу № 10112023 від 10 листопада 2023 року, Витяг з реєстру прав вимоги №1 від 10.11.2023, копію кредитного договору № 3493630 від 27.02.2023 як докази, відмовити у клопотанні про витребування доказів у ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ», у АТ «ПриватБанк» та в обґрунтування заперечення зазначає, що наданий позивачем витяг з Реєстру прав вимог №1 від 10.11.2023 є продуктом творчості позивача, створений односторонньо в інтересах позивача і не може слугувати доказом права вимоги. Проте, суд має критично оцінити долучений витяг з Реєстру прав вимог, оскільки у наданому суду витягу з Реєстру вимог, по яким здійснюється уступка прав вимоги та у вказаному акті відсутні будь-які дані щодо суми коштів згідно з пунктом 3.1 договору факторингу № 1 від 10.11.2023. Сам договір факторингу не містить жодних даних щодо боржника (відповідача), інформації щодо договору кредиту, суми коштів. Натомість доданий Витяг з Реєстру прав вимоги є нікчемним, оскільки на ньому немає підписів сторін - Клієнта і Фактора. Наданий позивачем витяг з Реєстру прав вимог № 1 від 10.11.2023 року не містить вказівки на те, що оригінал вказаного витягу було підписано представниками ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «УМ Факторинг». За таких обставин, суд має прийти до висновку, що за відсутності у матеріалах справи підписаного реєстру прав вимог, витяг з реєстру прав вимоги № 1 від 10.11.2023 є неналежним доказом. Також надана суду копія договору факторингу не завірена в порядку передбаченому законом, тому копія договору Факторингу не може слугувати належним доказом по справі. Отже, можна дійти до висновку, що у позивача відсутні права вимоги щодо відповідачки, а тому у позовних вимогах необхідно відмовити. Також у матеріалах справи відсутні будь-які докази та платіжні документи, що підтверджують факт здійснення ТОВ «УМ Факторинг» оплати на користь ТОВ «Лінеура Україна» на виконання пункту 3.1 договору факторингу № 1 від 10.11.2023, саме по кредиту № 3493630 від 27.02.2023. Є платіжна інструкція на загальну суму 206 140 грн 44 коп. У позивача відсутній оригінал кредитного договору, є лише копія неналежним чином оформленого документу. Якщо до суду надсилається копія документа, то вона має відповідати оригіналу, вірність копії або витягу документа має бути засвідчена печаткою організації і підписом уповноваженої особи або нотаріально. В матеріалах справи немає оригіналу або належним чином завірених доказів, які підтверджують отримання саме цієї суми кредиту саме відповідачкою. Суду не надано доказів на підтвердження того, що відповідачці були перераховані кредитні кошти саме в такій сумі, яка передбачена договором, їх тип та строк дії, що є істотними умовами договору, доказів зарахування кредитних коштів на картку. При цьому позивач не надав належних доказів на підтвердження своїх аргументів. В позовній заяві та у матеріалах справи відсутні будь-які належні докази переказу на картковий рахунок відповідачки зазначеної суми коштів. У матеріалах справи відсутнє підтвердження переказу кредитних коштів на картковий рахунок у вигляді первинних бухгалтерських документів. Також у матеріалах справи відсутня будь-яка інформація про картковий рахунок, на який була отримана позика. Є лише клопотання про витребування з ТОВ «Українські платіжні рішення» інформації щодо повного номеру картки НОМЕР_1 та клопотання про витребування у AT «ПриватБанк» розширеної виписки із зазначенням контрагента за період з 27.02.2023 по 02.03.2023 по рахунку за карткою НОМЕР_1 , які не можуть бути задоволені з наступних причин: позивач не пояснив причин, з яких докази не було подано разом з позовною заявою. Відповідачка жодних повідомлень про відступлення права вимоги не отримувала. У матеріалах справи відсутні докази надання відповідачці другого примірника кредитного договору. У самому кредитному договорі немає інформації, у скількох примірниках був укладений цей договір. У матеріалах цивільної справи відсутні докази надання відповідачці другого примірника договору. Позивач не надав доказів надіслання договору позичальнику.

У відповіді на відзив представник позивача Попов В.Г. просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та зазначає, що 10.11.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «УМ Факторинг» укладено договір факторингу № 10112023. Позивачем 13.11.2023 була проведена оплата первісному кредитору, що підтверджується платіжним дорученням № 487. Сторони по договору факторингу затвердили зразки форм, які вони підписують для виконання умов договору факторингу, у п. 1.4 договору факторингу № 10112023 від 10.11.2023 сторони домовились про затвердження форми Реєстру прав вимог, яке є додатком до договору. 10.11.2023 ТОВ «Лінеура Україна» передала, згідно з реєстром прав вимоги № 1, ТОВ «УМ Факторинг» право вимоги на відповідача - п. 34. У матеріалах справи знаходиться витяг з реєстру прав, який був зроблений відповідно до вимог п. 12 глави 11 розділу ІІ наказу Міністерства юстиції України «Про Затвердження Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях» від 18.06.2015 №1000/5. Надані позивачем витяги виготовлені згідно з вимогами Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, які затверджені наказом Міністерства юстиції від 18 червня 2015 № 1000/5, а відтак заперечення відповідача у цій частині є безпідставними. Заперечення відповідача щодо неправильності завірення копій доказів, які додані до позовної заяви, заявлені без урахування того, що приписами процесуального законодавства визначено дві форми подання до суду письмових доказів: у паперовій формі (в оригіналі або в належним чином засвідченій копії) або в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через Електронний кабінет. Відповідачка не враховує подання документів в електронній формі і відповідне їх посвідчення. Згідно з п. 9.7.1. договору № 3493630 від 27.02.2023, цей договір укладається шляхом направлення його тексту, підписаного з боку товариства електронним підписом, в Особистий кабінет клієнта для ознайомлення та підписання. Електронний підпис товариства створюється на договорі шляхом накладання аналогу власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиску печатки товариства, що відтворені засобами електронного копіювання, за зразком, попередньо узгодженим сторонами в укладеному договорі про використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом клієнта, що відтворений шляхом використання клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується автоматично на стороні товариства для кожного разу використання та направляється клієнту на номер мобільного телефону, повідомлений останнім товариству в ІТС Товариства/зазначений в цьому договорі. Введення клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору створює підпис клієнта на договорі та вважається направленням товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору. Наданими позивачем доказами підтверджується факт укладення кредитного договору відповідно до вимог чинного законодавства, а доводи відповідачки у цій частині є в повній мірі безпідставними. Особа, яка подає позовну заяву, вправі очікувати від суду застосування вказаних норм процесуального законодавства, які надають їй право звернення з позовом з можливістю подальшого вирішення процесуальних питань щодо визначення предмета доказування, надання та витребування доказів в установленому порядку. Застосування принципу пропорційності при здійсненні судочинства вимагає такого тлумачення процесуального закону, яке б гарантувало особі право на судовий захист, зокрема звернення з позовною заявою до суду відповідно до приписів ч. 1 ст. 4 ЦПК України, оскільки держава не вправі обмежувати права особи, не маючи на меті захист суспільних інтересів. Належною є судова процедура витребування доказів від банківської установи у зв`язку з неможливістю самостійного ознайомлення позивача з матеріалами нотаріальної справи, оскільки вони захищені встановленою законом банківською таємницею і за відсутності у матеріалах справи заяви позивача про відмову та/або відкликання та/або залишення без розгляду клопотання про витребування доказів. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 148/2383/19 та постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 635/9574/18. В контексті дотримання ТОВ «Лінеура Україна» вимог щодо повідомлення клієнта про укладення договору факторингу протягом 10 робочих днів з дати такого відступлення, то зміна кредитора відбулась відповідно до договору факторингу № 10112023 від 10.11.2023, який підписаний між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ», та реєстру прав вимоги № 1 від 10.11.2023, вказаний договір відповідачкою не оскаржений, а тому має юридичну силу. В той же час, неповідомлення боржника про заміну кредитора не є підставою недійсності цього договору як згідно з вимогами закону, так і згідно з умовами цього Договору, і відповідно не може бути підставою відмови у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому кредитору або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань. З огляду на викладене, саме по собі неповідомлення позичальника про уступку права вимоги, на що посилається представник відповідачки, не припиняє зобов`язань сторін за кредитним договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора. Зазначена правова позиція викладена у постановах КЦС ВС від 06 лютого 2018 року у справі №278/1679/13-ц (номер 72124142) та від 06.02.2019 у справі №361/2105/16-ц (номер 79805884). Посилання відповідачки на постанову ВС від 20.05.2022 у справі №336/4796/18 є в повній мірі безпідставною, так як правова природа спірних правовідносин, які розглядалися у тій справі зовсім інша від тієї, яка є предметом розгляду у цій справі. Таким чином, доводи відповідачки зазначені у відзиві на позов не спростовують позовних вимог.

Ухвалою суду від 08 серпня 2024 року за клопотання ТОВ «УМ Факторинг» про витребування доказів витребувано у АТ «ПРИВАТБАНК» розширену виписку по рахунку за карткою № НОМЕР_1 ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) за період з 27 лютого 2023 року по 02 березня 2023 року включно по контрагентах ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ», ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА».

У додаткових письмових поясненнях від 20 вересня 2024 року представника позивача ОСОБА_3 зазначає, що в матеріалах справи є банківська виписка по банківській картці відповідачки, а саме лист №20.10.0.0/7-240821/30903 від 08.08.2024 АТ «ПриватБанк», яка містить виписку з банківського рахунку відповідачки за період з 27 лютого 2023 року по 02 березня 2023 року включно. З виписки, вбачається, що на банківську картку відповідачки 27.02.2023 дійсно зарахована сума 9 000 грн. Враховуючи положення ст. 1046 ЦК України, доказом, в справах про повернення кредиту є доказ, який, підтверджує передання грошей відповідачці, цим доказом може бути як банківська виписка, так і платіжне доручення. Також доказом отримання відповідачкою кредитних коштів є лист від ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» № 3652 від 30.11.2023, в якому вказано про те, що «наступна операція з перерахування коштів на банківську карту є успішною, та кошти по ній відправлено за відповідним ID операції 206076089. Дата операції 2023-02-27 13:07:06. Сума операції 9 000. Банківська картка НОМЕР_1 ». І хоча АТ «ПриватБанк» не зміг ідентифікувати платника 9 000 грн на банківську картку відповідачки 27.02.2023, як вбачається з наданої АТ «ПриватБанк» виписки по рахунку відповідачки, в цей період часу інших зарахувань таких сум не було. За сукупністю доказів у суду не може бути сумнівів, що саме ці кошти були переказані/зараховані відповідачкою в межах кредитного договору № 3493630 від 27.02.2022. Також, номер банківської картки (хоча й без середини номеру) повністю співпадає з номером банківської картки, вказаним у виписці, наданої АТ «ПриватБанк». Виписка банківського рахунку є належним доказом при вирішенні питання надання кредиту, що підтверджується п.п. 14 ч. 3 Розділу 1 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, яке вказує, що первинний документ - документ, який містить відомості про операцію. Виписки по рахункам або касовий документ - заява про видачу готівки можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором, в разі якщо останні відповідають вимогам первинних документів. До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 20 жовтня 2020 у справі № 456/3643/17, від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц (ЄДРСРУ № 92842141). Відповідно до п. 2.1. кредитного договору, «Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані Споживачем Товариству з метою отримання кредиту». Зарахування кредиту на власну карту відповідачки підтверджує той факт, що відповідачка знала про кредит та витратила кошти на власні цілі. Для того щоб отримати кредит, відповідачці потрібно зробити наступні кроки: Зареєструватись на вебсайті - інтернет-сторінка Товариства з доменним ім`ям ІНФОРМАЦІЯ_1 яка є частиною Інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства (преамбула договору); внести номер власного телефону, після чого на вказаний номер телефону приходить смс-повідомлення (одноразовий ідентифікатор), яке потрібно ввести щоб підтвердити отримання кредиту (п. 1.1 договору), після чого система просить внести персональні дані; паспортні дані, потім потрібно вносити ПІБ, потім потрібно внести дані кредитної карти, які відомі тільки відповідачці. Справжність вищезазначені дій, суд може перевірити особисто на сторінці https://www.credit7.ua. Отже, враховуючи вищенаведене, стає зрозуміло, що відповідачка знала про отримання нею кредиту, а відповідно і знала про кредитний договір та своїми діями акцентувала умови кредитного договору. Враховуючи вищенаведене, стає зрозумілим, що ніхто крім відповідачки не міг надати персональні дані картки, ніхто крім відповідачки не міг використовувати кредитні кошти з кредитної картки, так як для цього потрібно знати PIN код. Всі ці, вищевказані дії та документи, тільки підкреслюють законність доказів та усвідомленість відповідачки. 10 листопада 2023 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «УМ Факторинг» було укладено договір факторингу №10112023 та підписано Витяг із Реєстру прав вимог № 1. Відповідно до цих документів до позивача перейшло право вимоги до відповідачки. Позивачу були передані права вимоги не лише по стягненню тіла кредиту, а й відсотків за користування кредитними коштами. Зокрема у п.1.3. Договору факторингу зазначається: «Борг»- означає суми грошових коштів, належних до сплати Клієнту Боржниками за кредитним договорами, включаючи суми кредиту, процентів за користування кредитом, та будь-які інші суми, що належать до сплати Клієнту за Кредитними договорами, які нараховані або можуть бути нараховані Клієнтом на день набуття цим Договором зобов`язальної сили.

У додаткових письмових поясненнях від 07 січня 2025 року представник відповідачки ОСОБА_2 адвокат Кот С.І. зазначає, що в матеріалах справи не міститься відповідний Реєстр права вимоги, з якого можна було б встановити, що ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» передало ТОВ «УМ Факторинг» право вимоги до відповідачки за договором № 3493630 від 27.02.2023 про надання коштів на умовах споживчого кредиту та розмір права вимоги. Додаток до договору факторингу - витяг з реєстру боржників, в якому зазначено прізвище, ім`я та по батькові боржника, номер договору, дата його укладання - без зазначення суми заборгованості, а також без наявності розрахунку заборгованості позичальника, жодним чином не підтверджує, яку суму коштів, яку частину тіла кредиту та відсотків за його користування була сплачена відповідачкою, а яка частина сплачена не була. Доказування ґрунтуватися на припущеннях не може. Так як позивач не надав розрахунку заборгованості у витягу з реєстру боржників, суми заборгованості саме по ОСОБА_2 , а є загальна сума по всіх боржниках, тому варто дійти висновку, що в позовних вимогах слід відмовити.

У письмових поясненнях від 05 серпня 2025 року представник відповідачки ОСОБА_2 адвокат Кот С.І. просить відмовити в задоволенні позову ТОВ «УМ Факторинг» в частині нарахування штрафних санкцій та інших платежів, сплата яких передбачена кредитним договором, застосувати нормування воєнного стану та визнати неправомірним нарахування відсотків у сумі 64 800 грн, у разі визнання заборгованості - обмежити її розмір використаною основною сумою кредиту 9 000 грн, стягнути з позивача понесені відповідачкою судові витрати. В обґрунтування заперечення зазначає, що згідно з пунктом 18, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Ключові наслідки: штрафні санкції, відсотки за прострочення не нараховуються від 24.02.2022, нараховані суми підлягають списанню кредитодавцем, дія норми має ретроспективний характер, позивач вимагає стягнення 73 800 грн, з яких: основна сума кредиту - 9 000 грн, заборгованість за відсотками - 64 800 грн. Кредитний договір укладено 27.02.2023, тобто в період дії воєнного стану. Відповідно до чинного законодавства, нарахування відсотків за прострочення заборонено. Позивач, укладаючи кредитний договір 27.02.2023 (під час воєнного стану), знав або мав знати про обмеження щодо нарахування штрафних санкцій, але свідомо включав до позовних вимог неправомірні суми. Верховний Суд неодноразово підтвердив: безумовність застосування норм воєнного стану (постанови від 13.07.2022 у справах № 361/1353/18, № 201/9754/17); обов`язковість списання штрафних санкцій кредитодавцями; правомірність лише основної суми боргу.

Представник позивача ТОВ «УМ Факторинг» адвокат Калачик В.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових письмових поясненнях підстав та просив їх задовольнити. Окрім того пояснив і те, що нарахування відсотків у зв`язку з їх не погашенням протягом пільгового періоду за іншою відсотковою ставкою, що була погоджена сторонами договору, не є відповідальністю, визначеною у ст. 625 цього Кодексу, або неустойкою (штрафом, пенею). Погоджуючи пільговий період сплати кредиту за зниженою відсотковою ставкою, кредитор у такій спосіб надавав можливість позичальнику скористатися пільговими умовами кредитування.

Представник відповідачки ОСОБА_2 адвокат Кот С.І. у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог позивача заперечив, з підстав зазначених у відповіді на відзив та письмових запереченнях, а також пояснив, що встановлення в односторонньому порядку підвищеної відсоткової ставки за кредит є відповідальністю, що у період воєнного стану не може бути застована.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідачки, з`ясувавши обставини справи та дослідивши докази, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити повністю, зважаючи на таке.

Відповідно до ст. ст. 1050, 1054 ЦК України (далі - ЦК) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини, кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту.

Згідно зі ст. ст. 526, 530 ЦК зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, та у встановлений законом або договором строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених зобов`язанням.

Судом встановлено, що 27 лютого 2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_2 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», на підставі Правил надання коштів в позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», було укладено електронний кредитний договір № 3493630 (далі кредитний договір), відповідно до якого відповідачка ОСОБА_2 отримала на споживчі (особисті) потреби кредит у розмірі 9 000 гривень на строк 360 днів, зі сплатою процентів за фіксованою процентною ставкою: стандартна процентна ставка - 2,00 % в день, знижена процентна ставка 0,01% в день; орієнтовна реальна процентна ставка: за стандартною процентною ставкою 30 341,06 % річних, за стандартною процентною ставкою з урахуванням зниженої процентної ставки 7 062,13 % річних, орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою 73 800 грн., за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої ставки 68 427 грн.

Згідно із п. 1.4.2. кредитного договору знижена процентна ставка застосовується якщо клієнт до 29.03.2023 (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт як учасник програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, клієнт розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим договором. Клієнт погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання клієнтом права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для клієнта, оскільки надання кредиту за цим договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки. Якщо до клієнта не застосовується знижена процента ставка відповідно до Програми лояльності, то цей пункт договору не діє по відношенню до клієнта.

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки клієнта, реквізити якої надані Клієнтом Товариству з метою отримання кредиту у випадку не можливості зарахування платежу на зазначену платіжну карту з будь-яких причин, які не залежать від товариства (в тому числі, але не виключно у випадку відсутності авторизації платіжної картки).

Згідно з п. 3.1 кредитного договору проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

Згідно з умовами зазначеного договору ОСОБА_2 зобов`язалася своєчасно повернути кредит, нараховані відсотки за користування кредитом, на умовах, передбачених договором.

Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

У ст. 627 ЦК України зазначається, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Згідно зі ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію».

Пунктом 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частинами 12, 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України.

Матеріали справи свідчать, що зазначений кредитний договір був укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України з дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» виконало зобов`язання за договором, перерахувавши 27.02.2023 на платіжну карту відповідачки, що була нею зазначена при укладені кредитного договору, кошти у розмірі 9 000 грн, що підтверджується повідомленням генерального директора ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 3652 від 30 листопада 2023 року, а також випискою по рахунку № НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_2 , що надана АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду від 08 серпня 2024 року.

Проте, у порушення умов кредитного договору відповідачка зобов`язання по кредитному договору не виконала належним чином, у зв`язку з чим утворилась заборгованість по кредиту, загальний розмір якої складає 73 800 грн, з яких: 9 000 грн - заборгованість по тілу кредиту; 64 800 грн - заборгованість по відсотках, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором № 3493630 від 27 лютого 2023 року, викладеним у позовній заяві позивача, доказів на спростування яких позивачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_1 не надали.

Доводи представника позички на те, що на підставі пунктів 18, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відсотки, які просить стягнути позивач, не нараховуються, а нараховані суми підлягають списанню кредитодавцем, оскільки вони за своїм характером є відповідальністю за невиконання у погоджені сторонами строки грошового зобов`язання, яка протягом воєнного стану не може бути застосована, не ґрунтуються на вимогах законодавства і є власним тлумаченням ним норм права та умов укладеного між сторонами договору кредиту.

Наведені представником положення закону звільняють позичальника від відповідальність за порушення грошового зобов`язання, визначеної ст. 625 ЦК України та обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, передбачає нарахування інфляційних втрат та 3% річних від суми боргу за час прострочення, якщо інше не передбачено договором або законом. І це є особливим видом відповідальності, спрямованим на компенсацію збитків кредитора через знецінення грошей та втрату можливості їх використання, а відсотки нараховують за користування кредитом і їх розмір погоджується сторонами.

10 листопада 2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «УМ Факторинг» укладено договір факторингу № 10112023, згідно з умовами якого ТОВ «УМ Факторинг» отримало право вимоги за договором № 3493630 від 27 лютого 2023 року.

З витягу з Реєстру прав вимог № 1 від 08 грудня 2023 року за договором факторингу № 10112023 від 10 листопада 2023 року, клієнт відступив фактору Права вимоги, у тому числі щодо боржника ОСОБА_2 за кредитним договором від 27.02.2023 № 3493630.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 516 ЦК)

Частиною 1 ст. 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч.1 ст. 1078 ЦК, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

В матеріалах справи немає доказів на підтвердження вручення відповідачці повідомлення про заміну сторони (кредитора) у спірному зобов`язанні.

Відповідно до ч. 2 ст. 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора в зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням (ч. 2 ст. 516 ЦК).

Разом з тим, відповідачка не надала суду жодних доказів щодо виконання зобов`язань по договору кредиту первісному кредитору або відповідачу повністю чи частково.

Посилання представника відповідачки на ту обставину, що витягу з Реєстру прав вимог № 1 від 08 грудня 2023 року не може бути належним доказом заборгованості, є безпідставними, оскільки у зазначеному витягу вказано прізвище боржника, дату та номер договору кредиту, і саме у цьому договорі кредиту визначені умови кредиту та зазначена вартість кредиту на дату укладення у розмірі 73 800 грн, тобто сума, яку просить стягнути позивач і розрахунок якої наведено також у позовній заяві.

Таким чином, з відповідачки ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь ТОВ «УМ Факторинг» заборгованість по кредитному договору у розмірі 73 800 гривень, з яких: заборгованість по тілу кредиту 9 000 гривень; заборгованість за відсотками 64 800 гривень.

Долучені до позовної заяви копії документів, у тому числі електронних, прошиті, пронумеровані та скріплені печаткою, і сумнів у достовірності цих доказів у суду немає.

Оскільки позов задоволено повністю, а тому на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідачки ОСОБА_2 необхідно стягнути на користь ТОВ «УМ Факторинг» понесені останнім та документально підтвердженні витрати, пов`язані з оплатою судового збору, у розмірі 3 028 гривень.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, зокрема, витрати на правничу допомогу покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

З врахуванням повного задоволення позову, з відповідачки на користь позивача належить стягнути понесені останнім та документально підтверджені витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, розмір якої склав 6 000 гривень та яка полягали згідно із договором про надання правничої (правової) допомоги № 15/12/2023 від 01 грудня 2023 року та актом № 34 обсягу наданої правничої (правової) допомоги до договору про надання правничої (правової) допомоги № 15/12/2023 від 08 грудня 2024 року, у консультації клієнта (1 год) 1000 гривень, підбір законодавства, що регулює спірні відносини, пошук правової позиції і практики Верховного Суду (1 год) 1000 гривень, написання позовної заяви, оформлення додатків до позовної заяви (4 год) 4 000 гривень, всього 6 000 гривень.

З урахуванням обсягу наданої правової, зокрема змісту та обсягу підготовленої позовної заяви, затраченого на це часу, а також часу участі представника позивача у судових засіданнях, їх тривалості, і беручи до уваги ціну позову, складність справи, суд не вбачає підстав для зменшення розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу.

Неспівмірності вищезазначених витрат відповідачкою та її представником не доведено.

Загальна сума судових витрат, що підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача становить 9 028 гривень.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 27, 78 - 81, 141, 263 - 265, 280, 352, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредитному договору задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» (місцезнаходження: вул. Ризька, 73-Г, офіс 7/1, м. Київ, код ЄРДПОУ 40274286) заборгованість по кредитному договору № 3493630 від 27 лютого 2023 року у сумі 73 800 (сімдесят три тисячі вісімсот) гривень, з яких: 9 000 гривень - заборгованості за тілом кредиту, 64 800 гривень - заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» судові витрати у розмірі 9 028 (дев`ять тисяч двадцять вісім) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за вебадресою сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет: https://km.vl.court.gov.ua/sud0304/gromadyanam/csz/.

Дата складення рішення 07 серпня 2025 року.

Головуючий: О.В. Антонюк