Решение № 129384154, 06.08.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2025 року Справа№160/21225/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.09.2024 на розгляд за підсудністю до Донецького окружного адміністративного суду передано справу 160/21225/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року частково задоволено позовні вимоги.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2025 року рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції - Донецького окружного адміністративного суду.

У вказаній постанові суд апеляційної інстанції дійшов висновків, що, незважаючи на відсутність прямої вказівки в процесуальному законодавстві про наявність повноважень апеляційного суду скасовувати постанову суду першої інстанції з одночасним поверненням справи на новий розгляд, проте, враховуючи, що статтею 48 КАС України передбачена можливість заміни первинного позивача, залучення іншого відповідача чи його заміна лише судом першої інстанції, беручи до уваги судову практику Верховного Суду в аналогічних правовідносинах, з огляду на принцип верховенства права, з метою найскорішого вирішення справи по суті, апеляційний суд вважає за доцільне прийняти рішення, аналогічне прийнятому Верховним Судом у справах №712/13983/17 та № 580/1071/20: рішення окружного суду скасувати з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду від 13 червня 2025 року матеріали справи прийняті до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, третій особі - підприємцю ОСОБА_2 запропоновано надати пояснення або заяву щодо самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою суду від 27 червня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

До судового засідання 25 липня 2025 року учасники справи, повідомлені про час та місце розгляду до судового засідання, не прибули. З урахуванням правого режиму воєнного стану явка учасників справи була визнана судом не обов`язковою, через що справа розглянута в письмовому провадженні.

Відповідно до частини 4 статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно зі статтею 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. До основних засад судочинства відноситься, зокрема, розумний строк розгляду справи судом. Статтею 6 Європейської конвенції з прав людини передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. За визначенням пункту 11 частини першої статті 4 КАС України розумний строк - найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

Відповідно до наведених норм, враховуючи здійснення судочинства в умовах збройної агресії проти України та період відпустки головуючого у справі, справа розглянута впродовж розумного строку, необхідного для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення.

Протягом розгляду справи позивач уточнила (зменшила) позовні вимоги, просила:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не розгляду по суті заяви-розрахунку №002131 від 11.10.2021;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву-розрахунок № 002131 від 11.10.2021 із прийняттям вмотивованого рішення.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що у вересні 2021 року роботодавець позивача - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) подала до Костянтинівського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області заяву-розрахунок на отримання грошових коштів по листку непрацездатності серії АДТ № 887654 на найманого працівника ( ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ). До теперішнього часу, грошові кошти згідно вищезазначеної зави-розрахунку на рахунок роботодавця позивача не надходили.

У відповіді ГУ ПФУ в Донецькій області позивачу було повідомлено, що ОСОБА_2 заявою-розрахунком № 003495 від 28.12.2021 скасувала заяву-розрахунок №002131 від 11.10.2021, у зв`язку з чим до теперішнього часу відповідні грошові кошти згідно листка непрацездатності позивачем не отримано.

Проте ФОП ОСОБА_2 повідомила позивача, що жодних заяв про скасування заяви-розрахунку № 002131 від 11.10.2021 не надавала.

На даний час правонаступником Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області є Головне управління пенсійного фонду в Донецькій області.

Відповідачем ГУ ПФУ в Донецькій області надано до суду відзив на адміністративний позов, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача.

Відповідач зазначив, що підставою для фінансування страхувальників робочими органами Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами. Заява-розрахунок від ФОП ОСОБА_2 на отримання фінансування страхових коштів по листку непрацездатності застрахованої особи ОСОБА_1 серія АДТ №887654 за період з 07.06.2021 по 06.07.2021 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не надходила.

Оскільки допомога по тимчасовій непрацездатності є компенсацією втрати заробітної плати, то нараховані суми допомоги по лікарняних листках повинні відображатися в Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб та сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за червень-липень 2021 року. На теперішній час в індивідуальних відомостях про застраховану особу ОСОБА_1 у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України суми нарахованої допомоги по тимчасовій непрацездатності за період з 07.06.2021 по 06.07.2021 та сплата єдиного соціального внеску за даним видом нарахування відсутні.

У зв`язку з наведеним відповідач просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_2 направила до суду додаткові пояснення у справі такого змісту:

«у вересні 2021 року, Я, ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), як роботодавець, здала до Костянтинівського міського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області заяву розрахунок на отримання грошових коштів по листку непрацездатності серії АДТ № 887654 на найманого працівника ( ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ).

До теперішнього часу грошові кошти згідно вищезазначеної зави-розрахунку на мій рахунок спеціального використання не надходили. ОСОБА_1 неодноразово зверталася до мене з письмовими запитами щодо відповідних грошових коштів, однак на усі її запити я відповідала, що відповідну заяву-розрахунок я здала, але гроші до теперішнього часу так і не отримала.

Також, ОСОБА_1 зверталася до мене з письмовим запитом щодо нібито скасування мною поданої заяви-розрахунку. Так як вищезазначену заву-розрахунок я не скасовувала, останній я і надала відповідну письмову відповідь, що ніякої заяви-розрахунку я не скасовувала».

З наведених підстав третя особа просила розглянути справу без її участі, позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та наявні у справі докази, суд встановив такі фактичні обставини.

Позивач ОСОБА_1 11.09.2023 через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України звернулась до Головного управління ПФУ в Донецькій області зі зверненням такого змісту:

«у вересні 2021 року мій роботодавець ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) здала до Костянтинівського міського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області заяву розрахунок на отримання грошових коштів по лікарняному листу серії АДТ № 887654 на найманого працівника ( ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ). Згідно письмової відповіді мого роботодавця, за вищезазначеним лікарняним листом Головне управління пенсійного фонду України на рахунок мого роботодавця відповідні грошові кошти до теперішнього часу не перераховувало. У зв`язку з вищевикладеним, для отримання мною відповідних грошових коштів згідно вищезазначеного лікарняного листа, прошу перерахувати вищезазначені грошові кошти на рахунок мого роботодавця».

Листом від 03.10.2023 №19278-17980/С-02/8-0500/23 Головне управління ПФУ в Донецькій області повідомило ОСОБА_1 про те, що підставою для перерахування коштів від Пенсійного фонду України (до 01.01.2023 Фонду соціального страхування України) є подана страхувальником заява-розрахунок, сформована на підставі листка непрацездатності. В Електронному реєстрі листків непрацездатності наявна інформація щодо поданої страхувальником заяви-розрахунку №002131 від 11.10.2021 (листок непрацездатності АДТ №887654 за період з 07.06.2021 по 06.07.2021). Наступною заявою-розрахунком №003495 від 28.12.2021 було скасовано заяву-розрахунок №002131 від 11.10.2021. Для з`ясування питання компенсації за листком непрацездатності (причин скасування заяви-розрахунку) АДТ №887654 рекомендовано звернутись до страхувальника. Отже, заборгованість Пенсійного фонду України по оплаті зазначеного листка непрацездатності відсутня.

В матеріалах справи містяться лист ФОП ОСОБА_3 №17 від 02.08.2024 адресований ОСОБА_1 , в якому повідомляється, що ще у вересні 2021 року було подано до Фонду Соціального Страхування України заву-розрахунок згідно листка непрацездатності серії АДТ № 887654 на найманого працівника ОСОБА_1 . Вищезазначену заяву-розрахунок ФОП ОСОБА_3 не скасовувалось, та ніяких документів про скасування даної заяви-розрахунку до органів Фонду Соціального Страхування України та до органів Пенсійного Фонду України не надавалось.

Також ФОП ОСОБА_3 видано ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) довідку від 01.11.2024 №29 про те, що ФОП ОСОБА_3 дійсно надавала до Фонду Соціального Страхування України заву-розрахунок згідно листка непрацездатності серії АД7 № 887654 на найманого працівника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ). Вищезазначену заяву-розрахунок ФОП ОСОБА_3 не скасовувала, та ніяких документів про скасування даної заяви-розрахунку до органів Фонду Соціального Страхування України або до органів Пенсійного Фонду України не надавала. Виплата грошових коштів згідно листка непрацездатності серії АДТ № 887654 не здійснювалася.

В матеріалах справи також міститься клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про долучення доказів, в якому, крім іншого, зазначено, що до Костянтинівського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) надійшла заява-розрахунок №002131 від 11.10.2021 на отримання фінансування по листку непрацездатності АДТ №887654 за період з 07.06.2021 по 06.07.2021 по застрахованій особі ОСОБА_1 .

Фінансування по даній заяві не було проведено.

28.12.2021 Костянтинівським міським відділення УВД ФССУ було проведено коригування нарахованих сум по листку непрацездатності АДТ №887654 згідно заяви-розрахунку №003495. З 1 січня 2023 року відповідно до Закону України від 21.09.2022 № 2620-IX Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» функції соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності покладені на органи Пенсійного фонду України та регламентуються нормативними документами, що діють на час звернення громадян. Документи, а саме: заява-розрахунок № 002131 від 11.10.2021; заява-розрахунок №003495 від 28.12.2021 в передавальному акті від Фонду соціального страхування України до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відсутні.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

З 1 січня 2023 року набрав чинності Закон України № 2620-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закону № 2620-ІХ), який відповідно до Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючим громадянам щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, у разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, охорони їхнього життя та здоров`я.

Відповідно до пункту 2 Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2620-ІХ припинено Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень. Кабінету Міністрів України у встановленому порядку вжити заходів, що випливають із цього Закону.

Згідно з пунктом 5 Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2620-ІХ Фонду соціального страхування України доручено забезпечити передачу Пенсійному фонду України особових справ потерпілих (членів їхніх сімей), баз даних, носіїв інформації та програмного забезпечення щодо ведення обліку та здійснення страхових виплат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, платники єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та отримувачі виплат (матеріального забезпечення) є такими, що зареєстровані (взяті на облік) Пенсійним фондом України. Їх перереєстрація не здійснюється (п. 6 Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2620-ІХ).

Відповідно до п. 7 Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2620-ІХ стягнення та погашення заборгованості із страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, пенсійне страхування, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у тому числі в судовому порядку, у справах про банкрутство, за виконавчими документами, провадження за якими відкрито до дня набрання чинності цим Законом, здійснюють територіальні органи Пенсійного фонду України.

Таким чином, правонаступником управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області є Головне управління пенсійного фонду в Донецькій області.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючим громадянам щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, у разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, охорони їхнього життя та здоров`я врегульовані Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Законодавство про соціальне страхування складається із Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Кодексу законів про працю України, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», цього Закону, інших законодавчих актів та прийнятих відповідно до них інших нормативно-правових актів (частина 1 статті 2 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

Згідно з підпунктом 3 пункту 1 статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - соціальне страхування) - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі - кошти соціального страхування), коштів державного бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством.

На виконання статті 34 та абзацу 4 частини 3 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» затверджено Порядок фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та окремих виплат потерпілим на виробництві за рахунок коштів Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 року №12 (далі Порядок №12).

Зазначений Порядок визначає механізм та умови фінансування страхувальників для надання за рахунок коштів Фонду соціального страхування України (далі - Фонд) матеріального забезпечення у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, передбаченого статтею 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон), за такими видами, зокрема, допомога по вагітності та пологах.

Згідно з абзацом другим 2 пункту 4 Порядку №12, підставою для фінансування страхувальників робочими органами виконавчої дирекції Фонду або їх відділеннями є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення та окремих виплат потерпілим на виробництві за їх видами. Форма заяви-розрахунку наведена у додатку 1 до цього Порядку.

Як випливає зі змісту листа Головного управління ПФУ в Донецькій області від 03.10.2023 №19278-17980/С-02/8-0500/23 в Електронному реєстрі листків непрацездатності наявна інформація щодо поданої страхувальником заяви-розрахунку №002131 від 11.10.2021 (листок непрацездатності АДТ №887654 за період з 07.06.2021 по 06.07.2021).

Пунктом 8 Порядку №12 визначено, що робочий орган виконавчої дирекції Фонду або його відділення після надходження заяви-розрахунку здійснює перевірку інформації, наведеної у ній, перевіряє правильність заповнення реквізитів, наявність даних про страхувальника в Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування, дані про сплату ним єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, наявність у Фонді зареєстрованого нещасного випадку або профзахворювання (у разі проведення виплат потерпілим на виробництві (членам їх сімей), правильності нарахування виплат та у разі відсутності зауважень протягом десяти робочих днів здійснює фінансування сум, зазначених у заяві-розрахунку.

У разі виявлення помилок та/або недостовірних відомостей заява-розрахунок повертається страхувальнику з відповідними рекомендаціями щодо їх усунення.

Перевірка заяви-розрахунку, надання рекомендацій за її результатами, фінансування заяви-розрахунку або надання обґрунтованої відмови у її прийнятті здійснюється робочими органами Фонду або їх відділеннями протягом десяти робочих днів після надходження заяви-розрахунку.

Відтак, відповідач протягом 10 робочих днів після надходження заяви-розрахунку здійснює перевірку заяви-розрахунку, надає рекомендацій за її результатами, проводить фінансування заяви-розрахунку або надає обґрунтовану відмову у її прийнятті.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази щодо розгляду заяви-розрахунку №002131 від 11.10.2021 (листок непрацездатності АДТ №887654 за період з 07.06.2021 по 06.07.2021) протягом 10 робочих днів після її надходження.

Крім того, надання обґрунтованої відмови у прийнятті заяви-розрахунку здійснюється лише внаслідок відсутності права на страхові виплати відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

11.09.2023 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління ПФУ в Донецькій області щодо невиплати допомоги по тимчасовій непрацездатності (листок непрацездатності АДТ №887654 за період з 07.06.2021 по 06.07.2021), за результатам розгляду звернення, листом Головного управління ПФУ в Донецькій області від 03.10.2023 №19278-17980/С-02/8-0500/23 повідомлено позивача про те, що наступною заявою-розрахунком №003495 від 28.12.2021 було скасовано заяву-розрахунок №002131 від 11.10.2021.

Виходячи зі змісту наданої відповіді від 03.10.2023 №19278-17980/С-02/8-0500/23, заява-розрахунок №002131 від 11.10.2021 по суті не розглянута, рішення про фінансування заяви-розрахунку або обґрунтована відмова у її прийнятті, відсутні, докази протилежного матеріали справи не містять, що відповідачем не заперечується.

Натомість, в ході розгляду цієї справи відповідач не надав заяву-розрахунок ФОП ОСОБА_2 №003495 від 28.12.2021 чи документальних доказів, які б дали можливість встановити, що ФОП ОСОБА_2 дійсно було подано заяву-розрахунок №003495 від 28.12.2021, про скасування попередньої заяви-розрахунку №002131 від 11.10.2021.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку діям відповідача, суд керується також нормами частини 2 статті 2 КАС України, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Всупереч наведеним нормам відповідачем не надано ані нормативного обґрунтування своєї бездіяльності щодо розгляду заяви-розрахунку, ані доказів наявності підстав відмови у фінансуванні компенсації за листком непрацездатності.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути вмотивованим.

У даному випадку вмотивованого рішення про фінансування заяви-розрахунку №002131 від 11.10.2021 або обґрунтованої відмови у її прийнятті, прийнято не було. У листі-відповіді на запит позивача фактично йде констатація певних фактів, без прийняття відповідного рішення, як це визначено Порядком.

Вирішуючи спір, суд враховує підстави скасування апеляційною інстанцією попереднього судового рішення у справі з посиланням на підхід до вирішення питання про залучення належного позивача, який був застосований у постановах Верховного Суду від 06.10.2020 у справі №712/13983/17 та від 17 січня 2024 року в справі № 580/1071/20. У наведених постановах зазначено про таке.

Частиною 5 статті 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується захист своїх прав, свобод та інтересів від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

За змістом статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Метою правосуддя є захист порушених прав, свобод та інтересів, належних особі, яка звертається за захистом. Водночас, за змістом положень КАС України правом на звернення до суду в інтересах інших осіб наділено обмежене коло суб`єктів у випадках, встановлених законом.

Такими суб`єктами є, зокрема уповноважений Верховної Ради України з прав людини, державні органи, органи місцевого самоврядування, які повинні надати адміністративному суду документи та інші докази, що підтверджують наявність визначених законом підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб. У визначених законом випадках до суду з позовною заявою звертається прокурор (стаття 53 КАС України).

Відповідно до вимог Закону №1105-XIV матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законом, призначаються та надаються за основним місцем роботи (діяльності) (стаття 30).

Правове регулювання спірних правовідносин дає підстави для висновку, що Фонд має обов`язок забезпечувати фінансування для надання матеріального забезпечення роботодавця, який, у свою чергу, повинен спрямувати отримані кошти на виплату працівнику матеріального забезпечення.

Такі публічно-правові відносини виникають між Фондом соціального страхування та роботодавцем. При цьому, Фонд не має будь-яких обов`язків перед працівником щодо надання страхових виплат (матеріального забезпечення).

Враховуючи наведені висновки Верховного Суду у зазначених справах та апеляційної інстанції у цій справі за позовом ОСОБА_1 , суд зазначає, що вказаними судовими рішеннями не було вирішено спору по суті заявлених вимог, а підставами скасування судових рішень були процесуальні недоліки при розгляді справ, пов`язані з неналежним з`ясуванням складу учасників судового розгляду.

З метою недопущення вказаних недоліків у цій справі судом в ухвалі від 13 червня 2025 року з`ясовано думку третьої особи, стосовно заявлення самостійних вимог на предмет спору.

Третя особа - підприємець ОСОБА_2 не скористалась процесуальним правом заявити самостійні позовні вимоги у справі, водночас просила задовольнити заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 .

Тому суд розглянув справу з урахуванням встановлених фактичних обставин та процесуальної позиції сторін.

За вказаних обставин, вирішуючи справу, суд зазначає, що відповідно до вищенаведених норм частини 5 статті 55 Конституції України та статті 5 КАС України кожна особа має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

З аналізу спірних правовідносин випливає, що обов`язок фінансування витрат у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованої особи законом покладений безпосередньо на відповідача. Отримувачем такого матеріального забезпечення є застрахована особа, якою є позивач у справі.

Незважаючи на те, що реалізація таких кореспондуючих прав та обов`язків здійснюється через роботодавця, вказане правове регулювання не свідчить про відсутність правовідносин між страховиком і застрахованою особою у сфері соціального страхування.

Зібраними у справі доказами встановлена наявність обов`язку відповідача здійснити фінансування заяви-розрахунку №002131 від 11.10.2021 або надати обґрунтовану відмову у її прийнятті.

Отже, відповідач, як уповноважений орган, діяв не у спосіб, визначений законом, через що така його поведінка не може вважатися правомірною.

Вказана протиправна поведінка суб`єкта владних повноважень знаходиться у безпосередньому причинному зв`язку з порушенням прав та інтересів позивача як застрахованою особи.

Натомість, здійснення фінансування тимчасовою втратою працездатності чи відсутність такого не впливають на майнове становище працедавця, а отже не впливають на його права чи інтереси у сфері соціального страхування, оскільки в межах спірних відносин (після п`ятого дня непрацездатності) працедавець не сплачує власних коштів. За вказаних умов у працедавця відсутні матеріально-правові підстави для заявлення самостійних вимог на предмет спору.

Тому суд не має підстав вважати, що позов у цій справі заявлений в інтересах працедавця підприємця ОСОБА_2 , права чи інтереси якої не порушені. Натомість, суд встановив порушення прав та інтересів позивача ОСОБА_1 через протиправну поведінку відповідача суб`єкта владних повноважень, який є страховиком у відносинах соціального страхування.

Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 48 КАС України суд першої інстанції, встановивши, що з позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, може за згодою позивача та особи, якій належить право вимоги, допустити заміну первинного позивача належним позивачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

За приписами частини 1 статті 49 КАС України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, пред`явивши позов до однієї або декількох сторін.

Тобто, керуючись принципом диспозитивності, суд позбавлений можливості примусити особу для звернення з позовними вимогами, а в цій справі, як зазначено вище, суд не встановив порушень прав чи інтересів третьої особи.

Отже в процесуальному плані суд не має підстав замінити позивача у справі, або залучити третю особу, як таку, що заявляє самостійні права на предмет спору, за відсутністю таких заявлених до суду позовних вимог.

Водночас, пасивна процесуальна поведінка працедавця за змістом спірних відносин не може позбавляти працівника на судовий розгляд та, як наслідок, на соціальне забезпечення з тимчасової непрацездатності.

Тому у суду відсутні підстави для залишення позову без розгляду в порядку частини 2 статті 48 КАС України, оскільки це призведе до прямого порушення права на судовий захист, закріпленого у статті 55 Конституції України, статті 5 КАС України та статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У підсумку судом встановлена та матеріалами справи підтверджена протиправна бездіяльність відповідача щодо не розгляду по суті заяви-розрахунку №002131 від 11.10.2021 стосовно фінансування допомоги по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_1 .

Оскільки суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача, яка знаходиться у безпосередньому причинному зв`язку з порушенням прав та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Через відсутність підтверджених судових витрат суд не здійснює їх розподіл.

Керуючись статтями 2, 241-246, 255, 295-297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, 3), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не розгляду заяви-розрахунку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 №002131 від 11.10.2021 про фінансування допомоги по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , листок непрацездатності АДТ №887654 за період з 07.06.2021 по 06.07.2021).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області розглянути заяву-розрахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 №002131 від 11.10.2021 про фінансування допомоги по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , листок непрацездатності АДТ №887654 за період з 07.06.2021 по 06.07.2021) із прийняттям вмотивованого рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення виготовлений та підписаний в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Г.А. Чекменьов