Решение № 129368781, 07.08.2025, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/13189/24

№ 2/183/2487/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2025 року Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

за участю секретаря судових засідань Григорьєвої В.С.,

розглянувши, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

Стислий виклад позиції позивача.

У грудні 2024 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, який обґрунтований наступним.

19 жовтня 2023 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 6336912, у відповідності до якого первісний кредитор надав боржнику кредитні кошти у розмірі 8500,00 грн.

11.01.2024 року позивач набув права вимоги за цим кредитним договором, уклавши з ТОВ «МАНІФОЮ» договір факторингу № 11-01/2024.

Відповідно до реєстру боржників № 3 від 10.04.2024 року заборгованість відповідача за цим договором становить 27599,5 грн., та складається з: суми заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 8500,00 грн., процентів за користування кредитом у розмірі 19099,5 грн.

20 лютого 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 79764886, у відповідності до якого первісний кредитор надав боржнику кошти в борг у розмірі 4600 грн.

14.06.2021 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та позивачем укладено договір факторингу № 14/06/21, внаслідок чого позивач набув право вимоги до боржників, вказаних в реєстрі.

Відповідно до реєстру боржників № 27 від 19.07.2024 року до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року позивач набув право вимоги до відповідача в сумі 16164,4 грн., що складається з: 4600 грн. суми заборгованості за основною сумою боргу, 11564,4 грн. суми заборгованості за відсотками.

15.02.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 2791269, у відповідності до якого первісний кредитор надав боржнику кошти в борг у розмірі 4600грн.

14.06.2021 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та позивачем укладено договір факторингу № 14/06/21, внаслідок чого позивач набув право вимоги до боржників, вказаних в реєстрі.

Відповідно до реєстру боржників № 28 від 25.07.2024 року до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року позивач набув право вимоги до відповідача в сумі 12615,27 грн., що складається з: 3604,37 грн. суми заборгованості за основною сумою боргу, 9010,9 грн. суми заборгованості за відсотками.

Позивач наполягає на стягненні з відповідача загалом заборгованості за договорами у розмірі 56379,17 грн.

У відзиві на позов відповідачка звертає увагу на відсутність доказів надання їй кредитних коштів на її картковий рахунок, наполягає на тому, що матеріали справи не містять первинних бухгалтерських документів, за якими можливо було б визначити суму кредиту, розмір заборгованості тощо. На думку, відповідачки позивачем не доведено взагалі наявність укладення кредитних договорів у спосіб, визначений спеціальним законом, у вигляді електронного документу (а.с. 79-82).

У відповіді на відзив представник позивача спростовує доводи відповідача, наполягає на задоволенні позовних вимог (а.с. 103-115).

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 10 січня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження по справі (а.с. 71).

Ухвалою суду від 19 червня 2025 року відмовлено представникові відповідача у задоволенні клопотання про витребування доказів.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в прохальній частині позовної заяви зазначив про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач відзив на позов не подав, в судове засідання повторно не з`явився, був повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги не визнає.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПКУкраїни фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

Суд, дослідивши подані докази, з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності, дійшов до наступного висновку.

Фактичні обставини справи.

19 жовтня 2023 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 . укладено договір позики № 6336912, у відповідності до якого первісний кредитор надав боржнику кредитні кошти у розмірі 8500,00 грн. Процентна ставка за користування кредитом: акційна (1.74300% на день) та базова 2.49000% на день, 240,00 строк кредитування за цим договором складає 80 днів з 19.10.2024 року по 07.01.2024 року (а.с. 10-14).

Відповідно до п.2.5 Договору позики кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на банківський рахунок з використанням банківської карти № НОМЕР_1 .

Додатками до договору є Графік обов`язкових платежів (а.с. 16-17).

11 січня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» та ТОВ «МАНІФОЮ» було укладено договір факторингу № 11-01/2024, відповідно до якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором (а.с. 22-24).

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 11-01/2024 від 11.01.2024 року (а.с. 16) ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 27599,50 гривень, з яких:

- 8500,00 гривень - заборгованості за основною сумою боргу;

- 19099,5 гривень - сума заборгованості за відсотками.

Така ж сума заборгованості міститься і у розрахунку заборгованості, проведеного представником первісного кредитора (а.с. 28).

На підтвердження видачі кредиту позивачем надано довідку ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (а.с. 29).

20.02.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 79764886, у відповідності до якого відповідачка отримала позику у розмірі 4600 грн. за фіксованою базовою процентною ставкою - 2,5 % в день, строк кредиту 30 днів.

Кредит надається в безготівковій формі в національній валюті на рахунок клієнта, включаючи використання реквізитів платіжної карти № НОМЕР_2

(а.с. 34-35).

14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21, внаслідок чого згідно з витягу з реєстру боржників № 27 від 19.07.2024 року набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 (а.с. 43).

За цим договором заборгованість становить 16164,4 грн., з яких 4600,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 11564,4 грн. сума заборгованості за відсотками.

15.02.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 2731269, у відповідності до якого відповідач отримала позику у розмірі 3650 грн. за фіксованою базовою процентною ставкою з другого дня користуванням кредитом 2,5% в день, строк кредиту 15 днів.

Кредит надається в безготівковій формі в національній валюті на рахунок клієнта, включаючи використання реквізитів платіжної карти № НОМЕР_3

протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту згідно п.2.1 договору (а.с. 45-47).

14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21, внаслідок чого згідно з витягу з реєстру боржників № 28 від 14,06.2024 року набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 (а.с. 49-51).

За цим договором, за розрахунком позивача, заборгованість становить 12615,27 грн., з яких 3604,37 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 9010,9,00 грн. сума заборгованості за відсотками.

Суд звертає увагу на те, що у наявному в матеріалах справи Договорах факторингу відсутні декілька сторінок, що унеможливлює в повному обсязі дослідити обставини, які мають значення для вирішення справи.

До правовідносин, що виникли між сторонами суд вважає за необхідне застосовувати наступні норми права.

Частиною 1 статті 13 Закону України«Про споживчекредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Статтею 3 Закону України«Про електроннукомерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомуст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч.6ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5статті 11Закону України«Про електроннукомерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України«Про електроннукомерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч.1ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з частинами 1, 2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За правилами ч.1 ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Відповідно до ч.3 ст.207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639ЦКУкраїни передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексівУкраїниможе мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Відповідно до ч. 1ст.1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст.512ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги, правонаступництва).

Відповідно до ст.514 ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Слід зазначити, що матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження зарахування кредитних коштів на банківський рахунок відповідача за кожним кредитним договором кредитним договором.

Розрахунки заборгованості, на які посилається позивач у позові, не є первинним документом, який би підтверджував отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості.

Розрахунок заборгованості є документом, що складений самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких розрахунок був складений, не може бути доказом наявності заборгованості за договором, на якій наполягає позивач.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (частина перша статті 517 ЦК України).

Між тим, належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно достатті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою ПравлінняНаціонального банкуУкраїни від04.07.2018№ 75 передбачено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

В той же час, розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку).

Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів банку кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 № 6-16цс15.

Через що суд не може покласти в основу рішення у справі зазначений вище розрахунок заборгованості, оскільки з нього не можливо встановити формування заборгованості та її складові, суми погашеного позичальником тіла кредиту та відсотків по кожному платіжному періоду. Тобто, наданий позивачем розрахунок не є належним доказом суми заборгованості, в розумінні положень ч.1ст. 77 ЦПК України.

Верховний Суд відзначає, що виписки з особового рахунка клієнта банку (банківські виписки з рахунку позичальника) є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, від 19.02.2020 у справі № 910/16143/18, від 26.02.2020 у справі № 911/1348/16, від 19.11.2020 у справі № 910/21578/16, постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, від 21.09.2022 у справі № 381/1647/21, від 07.12.2022 у справі № 298/825/15-ц).

Отже, виписки з особових рахунків є документом, який суду необхідно оцінити відповідно до вимог процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору, позики або надання фінансової допомоги тощо.

Разом з тим, позивачем не було долучено до матеріалів справи банківську виписку з особового рахунку ОСОБА_1 за період, який включає період кредитування.

Таким чином, позивачем не надано доказів на підтвердження дійсного зарахування кредитних коштів первинними позикодавцями на банківські рахунки відповідача (реквізити банківської платіжної картки), позивачем не доведено фактичного користування відповідачкою кредитними коштами, тому відсутні підстави задоволення позовних вимог позивача ТОВ«ФК «Європейська агенція з повернення боргів».

Крім того, варто звернути увагу на наступне.

Так, представником позивача не надано доказів повідомлення боржника про відступлення права грошової вимоги за договором факторингу № від 14 червня 2021 року, укладеного між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до укладення кредитного договору між останнім та ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 не є стороною укладених договорів факторингу, що свідчить про те, що вищевказаний розмір заборгованості із нею не узгоджувався, її обґрунтованість нею не перевірялась.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.09.2018 у справі №909/968/148 зазначила, що договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

У постанові Верховного Суду у постанові від 17.01.2020 у справі №916/2286/16 вказано, що метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату. Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Натомість, позивачем не надано доказів сплати Фактором ТОВ «ФК «ЄАПБ») Клієнту ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» грошових коштів (ціни продажу), як це визначено умовами укладених договорів факторингу, а відтак відсутні підстави вважати, що відбулося відступлення прав вимоги до боржника ОСОБА_1 від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» за договорами від 20 лютого 2024 року та від 15 лютого 2024 року.

Представником позивача, у якості доказу переходу права вимоги від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» за цими договорами надано договір факторингу. Однак, такі договори факторингу не є належними доказами відступлення права вимоги, оскільки містить лише копії окремих аркушів договорів факторингу, що не є витягом з документа в розумінні ч. 2 ст. 95 ЦПК України, оскільки не відповідає вимогам щодо оформлення витягів з документів, встановлених чинним законодавством України. Також, належним чином засвідчені копії окремих аркушів договору факторингу не є належним чином засвідченою копією самого документа.

З огляду на вищезазначене, суд не приймає надані позивачем копії окремих аркушів договору факторингу як належний, допустимий та достовірний доказ у розумінні ст. 77-79 ЦПК України.

Разом з тим, на підтвердження переходу права грошової вимоги надано витяг з реєстру боржників, який є додатком до договорів факторингу, який не містить підписів посадових осіб ТОВ ««1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і відтисків печаток, тобто його зміст міг бути змінений в односторонньому порядку та викладений в зручній для позивача формі, що не відповідає оригіналу, тому є неналежним доказом.

Отже, позивачем не доведено перехід права вимоги до відповідача від ТОВ ««1 Безпечне агентство необхідних кредитів»» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» за договорами 20 лютого 2024 року та від 15 лютого 2024 року.

Відповідно до ч. 1 ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданої відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справ або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У постанові Верховного Суду від 13.05.2020 у справі № 219/1704/17 вказано, що за загальним правилом тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову, покладається на позивача.

Отже, з урахуванням викладеного, представником позивача не надано суду належних, достовірних, допустимих та достатніх доказів того, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» має право грошової вимоги до ОСОБА_1 щодо стягнення з неї заборгованості за кредитними договорами 20 лютого 2024 року та від 15 лютого 2024 року, відсутні докази отримання ОСОБА_1 кредитних коштів та наявності у неї заборгованості, яка виникла внаслідок порушення нею умов вищевказаних договору, не доведено правильність розрахунку розміру заборгованості.

Як вже зазначалось вище, позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що відбулось укладання договору факторингу, відповідно до якого позивач в подальшому набув право грошової вимоги до відповідача, що взагалі позбавляє суд можливості встановити, чи має позивач право на звернення до відповідача з вказаним позовом.

Звертаючись з позовом до суду, позивач у позові виклав обставини, якими обґрунтовував заявлені вимоги та зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, як і не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовом із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування, просив розглянути справу без їхньої участі, клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів не заявляв.

Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

За таких обставин, суд приходить до переконання, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, у зв`язку з їх недоведеністю.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, судові витрати покладаються на сторону позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,76-82,89,141,263,265,280 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» код ЄДРПОУ 35625014, адреса: вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, 01032;

відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Сорока О.В.