Постановление суда № 129353138, 05.08.2025, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/10937/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2025 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 від імені та в інтересах якого діє представник - адвокат Бобонич Надія Василівна до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Ужгородський відділ державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про звільнення від сплати аліментів та стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 від імені та в інтересах якого діє представник - адвокат Бобонич Надія Василівна, звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Ужгородський відділ державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про звільнення від сплати аліментів та стягнення аліментів.

Зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст.ст.175, 177 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч.ч.3, 6 ст. 175 ЦПК України, п озовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Згідно ч.ч. 1, 5 ст.. 177 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу .

Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

У постанові від 19 грудня 2022 року у справі № 643/3223/21 (провадження № 61-9428 св 22) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, зауважив, що «Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, встановивши, що 13 серпня 2020 року ОСОБА_2 змінила своє місце проживання та, як наслідок, залишила дитину проживати з позивачем, є тією істотною обставиною, яка припиняє обов`язок стягнення аліментів на користь відповідача на утримання дитини з боку позивача, тому дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , звільнивши його від сплати аліментів на утримання дитини - ОСОБА_3 , а також звільнення його від сплати заборгованості по аліментах з 13 серпня 2020 року.»

Тобто саме від фактично встановленої дати, часу проживання дитини із тим із батьків з кого стягнуто аліменти, суд може звільнити такого від сплати аліментів. А тому вказана обставина має бути встановлена судом під час розгляду відповідної категорії справи та має бути доведена позивачем належним та допустимими доказами.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що за твердженням позивача дочка ОСОБА_3 була на утриманні позивача та періодично проживала в нього, 27.01.2015 р. Разом із тим в подальшому, позивач зазначає, що дочка позивача - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на дату ухвалення судового рішення та після була повністю на утриманні батька - позивача ОСОБА_1 . З батьком за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_3 постійно стала проживати з 14 липня 2015 року.

Також, за твердженням позивача його син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - з 26 грудня 2019 року проживав із ним за адресою: АДРЕСА_1 .

До матеріалів справи позивачем долучено копію рішення Ужгородського міськраойнного суду від 19.12.2014 року, згідно якого малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 залишено на вихованні матері ОСОБА_2 , та на її користь з ОСОБА_1 , стягнуто аліменти на їх утримання.

Згідно висновку про зміну місця проживання Ужгородської РДА Закарпатської області, враховуючи рішення комісії з питань захисту прав дитини 25.06.2020 №07/12/01-20, керуючись ст. 19, 160, 161 Сімейного кодексу України, п. 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 866, орган опіки та піклування вважає за доцільне змінити місце проживання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Тобто згідно висновку органу опіки та піклування вирішення питання щодо визначення місця проживання дітей із батьком, позивач отримав 25.06.2020 року.

Разом із тим, жодних відомостей того, що донька позивача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала із ОСОБА_1 , з 14 липня 2015 року та те, що його син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - з 26 грудня 2019 року проживав із ним за адресою: АДРЕСА_1 , матеріали позовної заяви не містять.

Відповідно до статті 141 СК України мати батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

У статті 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Відповідно до статті 197 СК України з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Зазначена норма не встановлює вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення.

Поряд з цим, позивачем не викладений зміст позовних вимог, враховуючи що просить звільнити від сплати аліментів, не зазначаючи суму заборгованості та період за який просить позивач звільнити його від сплати заборгованості. При цьому, вказує про наявність такої заборгованості.

З урахуванням предмета цього спору (припинення стягнення аліментів на утримання дитини), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час вирішення спору судом та ухвалення рішення у справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником.

Таким чином позивачу слід надати відомості на підтвердження доводів проживання саме із ним дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 починаючи з 14 липня 2015 року та дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 починаючи з 26 грудня 2019 року.

Також до участі у справі позивачем не залучено у якості третіх осіб на чиї права або обов`язки може в майбутньому впливати кінцеве рішення у справі.

Слід звернути увагу і на те, що позивач просить звільнити його в частині утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - з 14 липня 2015 року.

Станом на час звернення до суду вказана особа є повнолітньою, однак позивачем таку особу не залучено до участі у справі у якості третьої особи.

Також, позивачем до участі у справі у якості третьої особи не залучено відповідний орган опіки та піклування, хоча висновок про доцільність зміни місця проживання дітей, ним долучено до матеріалів позовної заяви.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами винятково за цільовим призначенням в інтересах дитини. Припинення стягнення аліментів можливе, якщо одержувач аліментів не витрачає отримані ним гроші на дитину. Контроль за цільовим витрачанням аліментів здійснюється органом опіки та піклування у формі інспекційних відвідувань одержувача аліментів, порядок та періодичність здійснення яких визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей. Окрім того, відповідно ст.. 174 СК України, аліменти, одержані на дитину, є її власністю відповідно до ст. 179 ЦПК України.

Позивачем не надано наведені обставини та відомостей стосовно того, що відповідач використовує сплачені позивачем аліменти не за цільовим призначенням. При цьому, стверджує що відповідачка ОСОБА_2 не витрачала отримані від позивача ОСОБА_1 кошти аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 за період проживання дитини з батьком - з 14 липня 2015 року та до 26 грудня 2019 року розпоряджалася цими коштами у власних інтересах, тобто витрачала ці кошти не за цільовим призначенням та не в інтересах дитини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із ст. 18 Конвенції про захист прав дитини суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.

Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Також при зверненні до суду із даним позовом ОСОБА_1 просить стягнути із відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі в розмірі 7000 (сім тисяч) гривень щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26 грудня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття.

При цьому у тексті позовної заяви містяться покликання на ч. 2 ст. 191 та ч.1 ст. 194 СК України.

Відповідно до ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.

Згідно ч.1 ст. 194 СК України, аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред`явленню виконавчого листа до виконання.

Разом із тим, у супереч вимогам п.5 ч.3 ст. 175 ЦПК України, позивачем не наведено виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

Так, згідно позовної заяви аліменти сплачував саме позивач на користь відповідача на утримання їх спільних дітей.

Доказів того, що позивачем зокрема вживалися заходи до моменту звернення із даним позовом до суду, для стягнення із відповідача аліментів, до позовної заяви не додано також.

Стягнення аліментів за минулий час та заборгованості за аліментами визначено ст. 194 СК України. Для стягнення аліментів за минулий час позивач повинен довести: вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача; ухилення відповідача від утримання дитині. Відповідне положення міститься у постанові Верховного Суду від 27 січня 2020 року № 672/198/19.

Згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою встановлено ставку судового збору у сумі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 211,20 грн.

Згідно позовної заяви, позивачем вказано на те, що до позовної заяви додано в тому числі і квитанцію про сплату судового збору у розмірі 1 211,20 грн..

Як передбачено статтею 6 Закону України "Про судовий збір", у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно із вимогами, викладеними у позовній заяві, позивачем заявлено 3 вимоги немайнового характеру, а саме: припинення стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, звільнення від сплати аліментів та стягнення аліментів на утримання дитини.

Як встановлено п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Отже, зі змісту цієї норми слідує, що позивачі не звільняються від сплати судового збору при зверненні з позовом до суду з вимогами про припинення стягнення аліментів та звільнення від сплати аліментів.

При зверненні до суду із вказаним позовом позивач не сплатив судовий збір за вказану 1 немайнову вимогу у розмірі 1 211,20 грн.. та не надав документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Платіжні реквізити для добровільної сплати боржниками судового збору за рішеннями про стягнення судового збору на користь держави в гривнях: Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106; Призначення платежу: 101 _____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, стягнутий з ______ (ПІБ чи назва установи, організації з якої стягується судовий збір) на користь держави, за рішенням №_/_/__(номер рішення про стягнення судового збору).

Дослідивши матеріали справи приходжу до переконання, що без зазначення наведених вище обставин, вирішити питання про відкриття провадження у справі неможливо, вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви з врахуванням вимог ст. 175 ЦПК України.

Згідно ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи наведене вважаю, що провадження у справі неможливо відкрити до усунення вказаних недоліків, а тому позовну заяву слід залишити без руху, а позивачу надати строк для їх усунення.

Керуючись ст. 185, 260 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну ОСОБА_1 від імені та в інтересах якого діє представник - адвокат Бобонич Надія Василівна до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Ужгородський відділ державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про звільнення від сплати аліментів та стягнення аліментів,- залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви протягом трьох днів з дня отримання копії ухвали.

Роз`яснити, що інакше заява буде вважатися неподаною та повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В. Фазикош