Постановление суда № 129332250, 05.08.2025, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/1684/25

провадження №: 1-кп/398/325/25

УХВАЛА

Іменем України

"05" серпня 2025 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисників адвокатів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Олександрія об`єднане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Лисичанськ Луганської області, українця, громадянина України, з неповною загальною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не маючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого, востаннє: 05.05.2025 року Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду знаходиться об`єднане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України.

В судовомузасіданні прокуроромподано клопотанняпро продовженнявідносно обвинуваченогозапобіжного заходуу виглядітримання підвартою.Клопотання обґрунтованотим,що натеперішній часне зниклиризики,зазначені уст.177КПК України,які існувалина часобрання запобіжногозаходу увиді триманняпід вартоюобвинуваченого,а саме:обвинувачений можепереховуватися відсуду та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Обвинувачений не заперечував проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Захисники обвинуваченого підтримали позицію свого підзахисного.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області відносно обвинуваченого ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 09 серпня 2025 року включно.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Частиною 1 статті 183 КПК України встановлено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Пунктом 5 частини 2 статті 183КПК України передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Згідно з ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим частиною першою цієї статті.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 не одружений, офіційно не працює, не має на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв`язків, як за зареєстрованим місцем проживання, так і за місцем фактичного проживання до затримання. Обвинувачується у вчиненні восьми епізодів тяжкого злочину, за які законом передбачене покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за злочини проти власності, востаннє вироком суду від 05 травня 2025 року. Судимості не зняті та не погашені у встановленому законом порядку.

Суд враховує, що тяжкість покарання не є визначальним елементом при обранні відносно особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Разом з цим, врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від суду, про що зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року.

Отже ОСОБА_4 , усвідомлюючи ступінь тяжкості інкримінованих йому кримінальних правопорушень та суворість можливого покарання, без перешкод може залишити своє місце проживання та переховуватися від суду, що перешкоджатиме кримінальному провадженню, а тому існує ризик переховування обвинуваченого від суду.

Також, судом враховується, що у обвинуваченого відсутнє законне джерело одержання доходу чи/або заробітної плати та він раніше неодноразово притягувався за вчинення майнових злочинів. Зазначене в сукупності свідчить про обґрунтовані підстави вважати, що існує ризик вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачений може переховуватись від суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Взявши доуваги зазначеніобставини,суд вважає,що відноснообвинуваченого неможе бутизастосовано більшм`який запобіжнийзахід,ніж тримання під вартою, через наявність ризиків, передбачених у пунктах 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. У разі обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, вказане не забезпечить на етапі судового розгляду належного виконання останнім його процесуальних обов`язків і надасть йому змогу переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Зазначені обставини виправдовують тримання ОСОБА_4 під вартою та вказують на недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів до обвинуваченого для запобігання наведеним вище ризикам, на які вказав у клопотанні та в судовому засіданні прокурор.

За таких обставин, враховуючи, що строк тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою закінчується 09 серпня 2025 року та до спливу цього строку судове провадження не може бути завершене з об`єктивних причин, суд вважає за доцільне продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого.

З тих же підстав суд вважає недоцільним змінювати зазначений запобіжний захід на інший, більш м`який, оскільки жоден із запобіжних заходів, не пов`язаних з триманням від вартою, не забезпечить належного виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, передбачених КПК України.

В той же час, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

За приписами ч. 4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5)щодо особливотяжкого злочинуу сферіобігу наркотичнихзасобів,психотропних речовин,їх аналогівабо прекурсорів. При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається. Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402 405, 407, 408, 429, 437 442 Кримінального кодексу України. Розмір застави не визначається під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до статей 629 631 цього Кодексу.

Тобто, чинний КПК України покладає на суд обов`язок визначити розмір застави, крім вищезазначених випадків, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України.

Згідно з обвинувальними актами, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, а саме: крадіжці, вчиненій в умовах воєнного стану.

Отже, відсутні випадки, передбачені ч. 4 ст. 183 КПК України, за наявності яких суд має право не визначати розмір застави, а відтак у цьому кримінальному провадженні, у зв`язку з продовженням обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначення застави є обов`язковим.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України, при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд вважає за необхідне визначити заставу, яка становить 30 (тридцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка буде достатньою для забезпечення належної поведінки обвинуваченого, та зумовлена ступенем довіри до нього, при якому перспектива втрати внесеної застави, буде стримуючим фактором, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникло бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини по кримінальному провадженню. Враховуючи дані про особу обвинуваченого, обставини кримінального провадження, кількість епізодів та тяжкість кримінального правопорушенням, у вчиненні якого він обвинувачується, правильним буде визначити обвинуваченому саме такий розмір застави, як того вимагають положення п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст. ст. 176 178, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 205, 331, 372 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити.

Продовжити діюзапобіжного заходуу виглядітримання підвартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на шістдесят днів, тобто з 05 серпня 2025 року до 03 жовтня 2025 року включно.

Визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суму застави в розмірі 30 (тридцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 90840 (дев`яносто тисяч вісімсот сорок) грн 00 коп.

Застава може бути внесена обвинуваченим або заставодавцем за наступними реквізитами: отримувач ТУ ДСА України в Кіровоградській області, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26241445, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA458201720355279001000002505. Призначення платежу: забезпечення виконання рішення згідно статті 182 КПК України по справі.

У разівнесення застави,звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з-під варти та покласти на нього наступні обов`язки: прибувати за викликом до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватись від спілкування з потерпілими та свідками у цьому кримінальному провадженні, крім участі у процесуальних діях; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити протягом двох місяців з моменту внесення застави.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що за умови сплати застави та відповідно до ч. ч. 8, 10 ст. 182 КПК України, у разі невиконання покладених на нього цією ухвалою обов`язків, застава буде звернена в дохід держави, а судом буде вирішено питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави в більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а обвинуваченим в той самий строк з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1