Решение № 129305501, 31.07.2025, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

ЄУН 174/587/25

н/п 2/174/337/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

31 липня 2025 року м. Вільногірськ

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Данилюк Т.М.,

за участю: секретаря - Килинчук Л.Л.,

позивачки - ОСОБА_1

представника відповідача - Пелих Я.М. (в режимі відеоконференції)

розглянувши увідкритому судовомузасіданні в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 доАкціонерного товаристваКомерційнийбанк«ПриватБанк» простягненняморальної шкодивпорядку захиступравспоживача,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення моральної шкоди в порядку захисту прав споживача, вказуючи, що вона була споживачем банківських послуг, які надає відповідач, і у якого відкрито на її ім`я наступні карткові банківські рахунки: НОМЕР_1 (на який їй перераховується заробітна плата), НОМЕР_2 (на який перераховується її пенсія), НОМЕР_3 (кредитний ліміт).

27.02.2024вона з`ясувала,що відповідачемзаблоковані їївищевказані картковібанківські рахунки. Після її звернення до відділення відповідача у м. Вільногірськ, їй повідомили, що її картки заблоковані, оскільки її покійний чоловік, заборгував відповідачу кредит у розмірі 35 000,00 грн.

На її пояснення, що вона до боргу чоловіка ніякого відношення не має, оскільки спадщину після його смерті не отримувала, а кредит чоловік не погоджував з нею та не використав в інтересах їхньої сім`ї, а тому вона не повинна повертати кредит покійного чоловіка відповідачу, представник відповідача заявив, що картки не будуть розблоковані до погашення боргу.

У березні 2024 року вона отримала від відповідача лист датований 13.03.2024 № 20.1.0.0/7-240305/10233, про те, що підставою для припинення обслуговування її банківських карт став пункт 1.1.10.5.2 Умов і правил надання банківських послуг, що вона порушила, вимоги чинного законодавства України та/або умови договору у частині невиконання мною своїх боргових зобов`язань.

Вважаючи,що вищевказанимипротиправними діямивідповідача порушуютьсяїї праваспоживача банківськихпослуг,вона звернуласяз позовомпро захистправ споживачадо Вільногірськогоміського судуДніпропетровської області,в якому просила відповідача усунутиперешкоди укористуванні їїкартковими банківськимирахунками,шляхом розблокуваннязазначених рахунків(поновленняможливості проведенняфінансових операційза вказаними рахунками).

Підставами позову стало те, що спадщину після смерті її чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , вона не приймала, а таку спадщину прийняла інша особа.

Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 11.09.2024 у справі № 174/467/24 позов до відповідача, було задоволено повністю.

Не погодившись з вказаним рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Дніпровського апеляційного суду.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05.02.2025 у справі № 174/467/24, рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 11.09.2024 у справі № 174/467/24 було залишено у силі.

У свою чергу, внаслідок протиправних дій відповідача щодо блокування карткових банківських рахунків відкритих на її ім`я: номер НОМЕР_1 (на який їй перераховувалася її заробітна плата), номер НОМЕР_2 (на який перераховувалася її пенсія), їй була спричинена моральна шкода, оскільки з 27.02.2024 до того як відповідачем на виконання судових рішень було розблоковано вищевказані банківські рахунки (а це майже рік), вона не мала змоги користуватися своєю заробітною платою та пенсією (своїм правом власності на зазначені кошти), які були її єдиними джерелами доходу, що створило значні незручності, оскільки вона була вимушена займати грошові кошти у своїх знайомих для того, щоб підтримувати своє існування та купувати їжу, ліки та сплачувати нарахування за житлово-комунальні послуги, що у свою чергу спричинило їй душевні страждання.

Крім того,внаслідок вищевказанихпротиправних дійвідповідача,був порушенийїї звичнийспосіб життя,оскільки унеї виникланеобхідність докладаннядодаткових зусильдля йогонормалізації свогожиття,а саме,звертатися домісцевого судущодо спонуканнявідповідача розблокуватиналежні їйкарткові рахунки,та потімще чекатирішення судуапеляційної інстанціїза апеляційноюскаргою відповідача,що такожспричинило їйдушевні страждання. Враховуючи викладене вище, просить стягнути на її користь в порядку захисту прав споживача грошову компенсацію за спричинену їй моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн.

Ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 05.05.2025 у справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін, сторонам роз`яснені їх процесуальні права та обов`язки.

27.05.2025 представник відповідача надала відзив на позовну заяву, в якому заперечуючи проти позовних вимог зазначила, що в порушення ст.175 ЦПК України у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди не зазначено, в чому полягає ця шкода, з яких міркувань позивачка виходила, визначаючи розмір шкоди в сумі 50 000,00 грн та якими доказами це підтверджується. Позивачкою не надано доказів того, що винен в зміні її нормального життєвого ритму саме відповідач, а не інша особа, у справі відсутні докази, якими підтверджується причинний зв`язок між зміною її нормального життєвого ритму та викладеними у позовній заяві обставинами. Таким чином, позивачкою не доведено наявність моральної шкоди та підстави для її відшкодування. Враховуючи викладене, відсутні підстави для задоволення позову.

18.07.2025 від позивачки ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якому просила позов задовольнити.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 , позовні вимоги підтримала з підстав викладених в позові та відповіді на відзив на позову заяву, просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов висновку, про часткове задоволення позову по наступним підставам.

Так, рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 11.09.2024 задоволено позов ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача банківських послуг та зобов`язано відповідача усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 картковими банківськими рахунками № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 відкритими на її ім`я в АТ КБ «ПриватБанк», шляхом розблокування зазначених рахунків (поновлення ОСОБА_1 можливості проведення фінансових операцій за ними (а.с.4-6), яке постановою Дніпропетровського апеляційного суду від 05.02.2025 залишено без змін (а.с.7-9).

Представником відповідача на підтвердження того, що позивачка ОСОБА_1 є споживачем банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк» та приєдналась до Умов та правил надання банківських послуг надано копію Анкети-заяви клієнта - фізичної особи про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 27.08.2020 (а.с.38, 39, 40), Заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг (а.с.41-48), копію витягну Умов та Правил надання банківських послуг (а.с.49-51).

Відповідно до ч.1ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.12 ЦПК України, судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1ст.13 ЦПК Українипередбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.15 ЦК України,кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 та п.9 ч.2ст.16 ЦК України,кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу з застосуванням, зокрема, такого способу захисту, як відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

За загальним правилом зобов`язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.

Заподіяння моральної шкоди та компенсація відповідних немайнових втрат може мати місце як в договірних, так і в деліктних правовідносинах (поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов`язальних відносин).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.23 ЦК України,особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч.ч.3, 4ст.23 ЦК України,моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст.201 ЦК України,особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановленеКонституцієюта законами України.

Стаття 1167 ЦК Українипередбачає загальні підстави відповідальності за спричинену моральну шкоду в позадовоговірних відносинах, зокрема, встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням прав власності, передбачено також ч.3ст.386 ЦК України(у тому числі прав на інші права, зокрема права вимоги до банку про повернення вкладу).

Відповідно дост.611 ЦК України,моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов`язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом. Тобто законодавець указує на два випадки компенсації моральної шкоди - вони визначені умовами договору або випливають із положень законодавства (зокрема статті 4, 22 Закону про захист прав споживачів).

Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормамиКонституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону про захист прав споживачів чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

У спорах про захист прав споживачів відшкодування моральної шкоди прямо встановлено спеціальним законом, який регулює відносини у сфері захисту прав споживачів.

За змістом ч.2 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

У постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року у справі № 303/2147/14-ц (провадження № 6-1790 цс 15) зроблено висновок: «Поняття моральної (немайнової) шкоди і порядок її відшкодування визначається статтею 23 ЦК України. Зокрема, підставами для відшкодування моральної шкоди можуть бути порушення майнових, особистих немайнових прав особи, а також зобов`язань у випадках, передбачених договором або законом. Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених ЦК України та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Статтею 4 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Згідно правових висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного суду від 01.09.2020 у справі № 216/35/21/16-ц, «виходячи з положень статей16і23 ЦК Українита змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Статті 4 та 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у чинній редакції прямо передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах між споживачами та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Так, вирішуючи спір щодо відшкодування моральної шкоди за порушення споживчого договору, зокрема у справі про порушення банком зобов`язання з повернення вкладу, суди мають враховувати, що моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб`єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей16та23 ЦК Україниістатей 4та 22 Закону України «Про захист прав споживачів» навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено».

Відповідно до п.5постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», загальними підставами відшкодування завданої громадянинові моральної шкоди є: наявність, власне, такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням та вини останнього в її заподіянні.

Згідно з п.3Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995, моральна шкода - втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Таким чином, зважаючи на встановлену рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 11.09.2024, яке набрало законної сили 05.02.2025 у справі № 174/467/24, протиправність дій АТ КБ «ПриватБанк» у вигляді блокування рахунків, що потягло за собою неможливість користування коштами, на переконання суду, є доведеним факт заподіяння позивачці відповідачем моральної шкоди, яка полягала в її душевних стражданнях.

Поряд із тим, позивачкою не надано до суду належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження розміру заподіяної їй відповідачем моральної шкоди, оціненої нею у сумі 50 000,00 грн.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер та тривалість правопорушення, а саме, що блокування рахунків позивачки мало місце 27.02.2024, при цьому лише після набрання рішення законної сили 05.02.2025, були відновлені її права, тобто порушення тривало майже рік, у зв`язку з чим вона була позбавлена можливості вільно, на власний розсуд розпоряджатися власними коштами, глибину її душевних страждань, а також враховуючи вимоги розумності та справедливості та вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивачки 3 000,00 грн на відшкодування заподіяної їй моральної шкоди, задовольнивши позов частково.

Оскільки позивачка при зверненні з позовом до суду звільнена від сплати судового збору на підставіст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», то судові витрати у справі слід віднести за рахунок держави.

На підставі ст.ст.15, 16, 23, 201, 1167 ЦК України та керуючись ст.ст.4, 12, 13, 81, 247, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерноготовариства Комерційнийбанк «ПриватБанк»про стягненняморальної шкодив порядкузахисту правспоживача - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: вул.Грушевського, буд.1Д, м.Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570) в порядку захисту прав споживача, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) моральну шкоду у розмірі 3000,00 грн (три тисячі гривень).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 04.08.2025.

Головуючий - суддя підпис Т.М.Данилюк