Решение № 129302345, 29.07.2025, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/11182/24

Провадження № 2/466/838/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2025 року м. Львів

Шевченківський районний суд м.Львова

в складі: головуючого судді Ковальчука О.І.

з участю секретаря Пилипців О.-І.І.

представника позивача Гадьо О.

відповідача ОСОБА_1

справа №466/11182/24

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ЛКП «Варшавське-407» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за надані послуги з управління багатоквартирним будинком в розмірі 18976,81грн.

в с т а н о в и в:

07.11.2024 року Львівське комунальне підприємство «Варшавське-407» (далі ЛКП «Варшавське-407», позивач) пред`явило в суд позов до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.09.2020 по 01.08.2023 року в розмірі 18976,81грн. та сплачений судовий збір по справі у розмірі 3028,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що між ЛКП «Варшавське-407» та співвласниками будинку АДРЕСА_1 на підставі ст..9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» діє договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком.

Пунктом 10 ч.1 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» на співвласників багатоквартирних будинків покладено обов`язок своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Слід звернути увагу на те, що послуга з управління, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», належить до житлової послуги.

Пунктом 6 Договору співвласниками будинку АДРЕСА_1 взято на себе зобов`язання оплачувати управителеві надані послуги з управління в порядку, за ціною та у строки, встановлені Договором.

Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» встановлено обов`язок співвласників виконувати рішення зборів співвласників.

Пунктом 13 Договору обумовлено, що плата за послугу з управління нараховується управителем та вноситься кожним співвласником не пізніше 25 числа місяця, наступного за розрахунковим. За бажанням співвласника оплата послуги з управління може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.

Згідно із ч. 28 ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» рішення зборів співвласників є обов`язковими для всіх співвласників, включаючи тих, які після прийняття таких рішень набули право власності на квартиру чи нежитлове приміщення.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» встановлено, що обсяг зобов`язань та відповідальності кожного співвласника за договором, який є обов`язковим для всіх співвласників, визначається пропорційно до його частки співвласника. Співвласник звільняється від відповідальності за договором, який є обов`язковим для всіх співвласників, якщо доведе, що належним чином виконав відповідні обов`язки співвласника.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

Так, співвласники багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , якими є Відповідачі:

- ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 29.09.1980 та являється співвласником вказаної квартири з 23.01.1997р;

- ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 29.09.1980 та являється співвласником вказаної квартири з 23.01.1997р;

- ОСОБА_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 22.04.1997 та являється співвласником вказаної квартири з 23.01.1997р;

- ОСОБА_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 13.01.1989 та являється співвласником вказаної квартири з 23.01.1997р.), відмовляються сплачувати за надані їм та спожиті ними послуги в повному обсязі, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за надані житлові послуги з управління багатоквартирним будинком, які включають послуги по утриманню будинку та прибудинкової території, за період з 01.09.2020 по 01.08.2023, (за час надання ЛКП «Варшавське-407» послуги з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_1 на підставі Договору) у розмірі 18976,81 грн.

Крім цього, Відповідачі щодо реструктуризації боргу за надані житлово-комунальні послуги з серпня 2020 року по дату подання позовної заяви, в порядку, визначеному Законом України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію» до ЛКП «Варшавське-407» не звертались.

Разом з тим, ні Відповідачі, ні інші співвласники будинку АДРЕСА_1 за період з 01.09.2020 по дату подання позовної заяви, не викликали Позивача для перевірки кількості та якості житлово-комунальних послуг та складення акта-претензії у встановленому законодавством порядку.

Частиною 3 ст. 156 Житлового кодексу України встановлено, що члени сім`ї власника будинку (квартири) зобов`язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім`ї власника зобов`язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і прибудинкової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім`ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку.

Статтею 64 Житлового кодексу України встановлено наступні Права і обов`язки членів сім`ї наймача: «Члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

Станом на дату подання позовної заяви сума заборгованості за надані послуги з управління будинком, що включають послуги по утриманню будинку та прибудинкової території, надавані в період з 01.09.2020 по 01.08.2023, за особовим рахунком Відповідачів складає 18976,81 грн. Це свідчить про неналежне виконання Відповідачами зобов`язань, а тому порушують право Позивача на одержання плати за надані послуги з управління багатоквартирним будинком, що включає утримання будинку та прибудинкової території, в установлений законодавством та Договором строк.

Наявність між Відповідачами і Позивачами зобов`язань підтверджують наступні норми законодавства. Так, відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України. Згідно зазначеної статті, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Таким чином, між Позивачем та Відповідачами виникли відносини, що породжують цивільні права та обов`язки, оскільки Позивач надає послугу з управління багатоквартирним будинком, а Відповідачі нею користуються.

Згідно Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки встановлені договором або законом. Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Разом з тим, ні Відповідачі, ні інші співвласники будинку АДРЕСА_1 до Позивача для перевірки повноти надання та якості послуг, в період з 01.09.2020 по дату подання позовної заяви не викликали.

Згідно із даними витягу з Реєстру від 24.09.2024 р. прав нерухомого майна, власниками квартири АДРЕСА_3 є ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності.

Згідно статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відтак, завдана Відповідачем шкода, завдана внаслідок несплати заборгованості за житлово-комунальні послуги, повинна бути відшкодована ЛКП «Варшавське-407» у повному обсязі.

Враховуючи викладене, просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 12 листопада 2024 року вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача Гадьо О. позовні вимоги підтримала повністю, покликаючись на вказані в позовній заяві та відповіді на відзив обставини. Просила позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги заперечив, підтримавши письмові пояснення (а.с.33-35) та відповідь на відзив (а.с.79-81), долучені до матеріалів справи. Просив повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилися повторно з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи, що стверджується відмітками у журналі реєстрації вихідної кореспонденції, рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки, відзив відповідачами до суду подано не було, а тому суд вважає за можливе провести розгляд справи на підставі наявних доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, з`ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно з положеннями ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. При цьому дані докази повинні бути належними та достовірними, як це передбачено ст. ст. 77-79 ЦПК України.

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 є співвласниками квартири АДРЕСА_3 , зареєстровані за вказаною адресою, що підтверджується довідкою №1 з місця проживання про склад сім`ї і реєстрації ЛКП «Варшавське-407» від 24 вересня 2024 року (а.с.24-25).

Стаття 319 ЦК України передбачає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. При здійснення своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Згідно ч.4 ст.319 ЦК України власність зобов`язує.

Відповідно до ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Отже, кожен співвласник зобов`язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.

Співвласник, який виконав солідарний обов`язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування.

Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.

Наведена вище правова позиція узгоджується з висновком Верховного Суду викладеного у постанові від 13.03.2019 у справі №521/3743/17-ц (провадження №61-26462св18) та у постанові від 19.08.2020 у справі №703/2200/15-ц (провадження №61-7289св20).

Відповідачам для здійснення оплати за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території був відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 .

01.07.2019 року між ЛКП «Янів-405» та співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в особі уповноваженої загальними зборами співвласників багатоквартирного будинку ОСОБА_5 укладено Договір №56 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.

Пунктом 6 вказаного Договору, співвласниками будинку АДРЕСА_1 взято на себе зобов`язання оплачувати управителеві надані послуги з управління в порядку, за ціною та у строки, встановлені Договором.

Нормою ч. 1 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

До 01.07.2019 року послуги з управління багатоквартирним будинком ЛПК «Янів-405» надавало співвласникам багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 на бездоговірній основі, на підставі рішень Львівської міської ради.

Відсутність договору не є підставою для несплати особою вартості послуг, якій їй надаються чи надавалися. Споживач навіть за відсутності укладеного договору зобов`язаний сплачувати вартість послуг, які він фактично споживає. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду у справі №712/8916/17 від 07.07.2020 року.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами, проте всупереч даної норми закону, відповідач не виконав свого зобов`язання щодо сплати послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, а тому зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановлення індексу інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних від простроченої суми.

Відповідно до ч.3 ст.9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово- комунальних послуг.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», послуги по утриманню будинків та прибудинкових територій відноситься до категорії комунальних послуг.

Згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 свої зобов`язання по оплаті за спожиті послуги належно не виконують.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданих ЛКП «Варшавське-407», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 допустили заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.09.2020 по 01.08.2023 року в розмірі 18976,81грн. (а.с.26,111).

Вказаний розрахунок заборгованості, наданий ЛКП «Варшавське-407», стороною відповідачів не спростований, а тому суд бере такий до уваги.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається і не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, оскільки вони фактично ними користувалися.

З врахуванням вищенаведених норм, а також всупереч ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відповідачі не виконали в повному обсязі свого зобов`язання щодо сплати послуг з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.09.2020 по 01.08.2023 року в розмірі 18976,81грн., хоча послугами користувалися, а тому зобов`язані сплатити суму боргу.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідачами не подано суду доказів про те, що надані позивачем розрахунки заборгованості та застосовані тарифи проведено неправильно, не надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження ненадання чи неналежного надання позивачем послуг за спірний період, заборгованість підлягає солідарному стягненню з відповідачів на користь позивача.

Щодо позовної давності, на сплив якої покликається відповідач ОСОБА_1 , суд виходить з наступного.

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ч. 1 ст. 258 ЦК України). Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 ЦК України). За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

При цьому згідно з ч. 4 ст. 267 ЦПК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Водночас відповідно до ч. 5 даної статті Кодексу якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Зокрема, як вже зазначалось вище, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, що виникла за період з 01.09.2020 по 01.08.2023 року, позов поданий до суду 07.11.2024 року.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. При цьому відповідно до частини першої статті 160 ЦПК України та пункту 3 частини першої статті 161 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення за певними вимогами, зокрема, і про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості.

ЛКП «Варшавське-407» 02.09.2023 зверталося до Шевченківського районного суду м. Львова з заявою про видачу судового наказу та стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території. 08.09.2023 на підставі вказаної заяви видано судовий наказ.

Ухвалою судді від 03.10.2023 судовий наказ у справі №466/9185/23 про стягнення заборгованості за період з 01.09.2020 по 01.08.2023 року в розмірі 18976,81грн. скасовано.

Крім того, ЛКП «Варшавське-407» в грудні 2023 подано позов про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 18976,81грн.

Ухвалою судді від 29.08.2024 року, позовну заяву ЛКП «Варшавське-407» по справі №466/13440/23 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за послуги з утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 18976,81грн. залишено без розгляду.

У відповідності до ч.1, 2 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч.3 ст.264 ЦК України).

Так, факт переривання позовної давності підтверджується поданням ЛКП «Варшавське-407» заяви про видачу судового наказу та позовної заяви до відповідачів. А тому, відповідно до ст. 264 ЦК України строк позовної давності не є пропущеним.

Разом із тим, Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року No 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин, строк якого неодноразово продовжувався.

Згідно із Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, яким під час карантину строки, визначені, зокрема, статтями 257, 258 Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в редакції Закону №540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, сформульованого у постанові від 07.09.2022 (справа № 679/1136/21, провадження №61- 5238св22), виходячи із взаємозв`язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, Верховний Суд дійшов висновку про те, що пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених, зокрема, статтями 257, 258 цього Кодексу, підлягає застосуванню.

Крім того, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану в країні неодноразово продовжувався та триває до цього часу.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року, який набрав чинність 17 березня 2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Тобто було запроваджено механізм, за якого позовна давність на період дії карантину, воєнного стану або надзвичайної ситуації продовжується на строк дії таких обставин.

Продовження строків позовної давності в період дії карантину та воєнного стану є безумовним та автоматичним в силу закону.

У зв`язку з вищевикладеним, подана заява про застосування позовної давності не може бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приписами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків … має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, у п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У п.26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п.23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони гуртуються. Міра, до якої суд має виконати обв`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа "Серявін та інші проти України" № 4909/04 §58 ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, розглянувши справу в межах визначених предмету спору, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд вважає, що позовні вимоги доведені належними і допустимими доказами, а тому позов ЛКП «Варшавське-407» підлягає задоволенню.

Окрім цього, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до висновку, що на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідачів в користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 3028,00 гривень.

Керуючись ст.ст.13,76,81,82,83,89,95,133,137,141,263,265,267, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позов задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Львівського комунального підприємства «Варшавське-407» 18976,81грн. (вісімнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят шість гривень 81 копійок) заборгованості за надані послуги з управління багатоквартирним будинком.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Львівського комунального підприємства «Варшавське-407», в рівних частинах 3028,00 гривень (три тисячі двадцять вісім гривень) сплаченого судового збору.

Позивач: ЛКП «Варшавське-407», ЄДРПОУ 22333469, юридична адреса: м. Львів, вул. Варшавська, 64.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення апеляційної скарги.

Повний текст судового рішення виготовлено 01 серпня 2025 року.

Суддя О. І. Ковальчук