Решение № 129293034, 04.08.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2025 рокуСправа №160/12735/25 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 (далі - третя особа), в якій позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 4001-82640348-2024-2 від 03.01.2025 щодо відмови ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у призначенні пільги на оплату житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_2 ;

- скасувати призначену ОСОБА_2 як учаснику бойових дій пільгу на чотирьох осіб ( ОСОБА_2 як заявника та трьох неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ) за адресою: АДРЕСА_2 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пільгу на оплату житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_2 , як багатодітній сім`ї, що складається з 4 осіб (заявниці ОСОБА_1 та її трьох неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ) з жовтня 2024 року (з дати подання заяви про призначення пільг).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 є багатодітною матір`ю (має трьох дітей) та звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг як багатодітній сім`ї для її домогосподарства за адресою: АДРЕСА_2 . Проте, рішенням відповідача №4001-82640348-2024-2 від 03.01.2025 року у призначенні пільг на оплату житлово-комунальних послуг було відмовлено. 11.02.2025 року позивач звернувся до відповідача із запитом про надання інформації щодо причин відмови у наданні пільг. У відповідь на поданий позивачем запит відповідачем повідомлено про те, що за адресою: АДРЕСА_2 , нараховано пільгу її колишньому чоловіку ОСОБА_2 як учаснику бойових дій на чотирьох осіб: на нього та трьох спільних з позивачем неповнолітніх дітей. Для вирішення питання про призначення пільг позивачу ОСОБА_2 повинен надати заяву про припинення пільг за вказаною адресою. З такою позицією відповідача позивач не погоджується, оскільки ОСОБА_2 втратив право користування житловим приміщенням за рішенням суду, а також його реєстрацію за вказаною вище адресою скасовано. Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з цією позовною заявою.

Позовна заява не відповідала вимогам ст. ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), тому, ухвалою суду від 06.05.2025 року була залишена без руху, з наданням строку для усунення недоліків. На виконання ухвали суду позивач виправив вказані недоліки, згідно заяв від 11.06.2025 року вх.№48249/25, від 11.06.2025 року вх.№48252/25, разом із якими надано заяву про залучення ОСОБА_2 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Цією ж ухвалою залучено ОСОБА_2 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача.

З метою встановлення місця проживання ОСОБА_2 судом зроблено запит до Криворізької міської ради.

У відповідь на запит Виконавчий комітет Криворізької міської ради листом повідомив, що місце проживання ОСОБА_2 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до ч. 5 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їх офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Відповідно до п. 37 підрозділу 2 розділу III Положення "Про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи" підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.

Відповідно до п. 17 підрозділу 1 розділу III Положення "Про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи" особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач зареєстрований в Електронному кабінеті Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи".

Ухвала суду від 16.06.2025 року, якою відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи була направлена та доставлена до електронного кабінету відповідача 18.06.2025 року 00:23, що підтверджується довідкю про доставку електронного листа.

Копія уточненої позовної заяви та додатками була направлена та доставлена до електронного кабінету відповідача 12.06.2025 року 17:57, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 року разом із позовною заявою та додатками направлялась на адресу третьої особи шляхом поштового зв`язку, проте на адресу суду повернувся конверт із відміткою поштового відділення про причини невручення адресату «за закінченням терміну зберігання».

При цьому до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 23.10.2019 року по справі №804/575/18, від 21.06.2022 року у справі №215/2902/21, від 17.08.2022 року у справі №215/761/21, від 10.11.2022 року у справі №215/1829/21, від 28.03.2023 року по справі №215/3604/20.

Відповідач та третя особа своїм правом на надання до суду відповідно відзиву на позовну заяву та письмових пояснень не скористались, з клопотаннями про продовження строку для надання останніх до суду не звертались.

Відтак, розгляд справи здійснюється судом за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 було укладено шлюб 22.09.2012 року, про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 , видане повторно 27.05.2020 року, копія якого міститься у матеріалах справи.

У зазначеному вище шлюбі народжені:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 23.05.2012 року;

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 від 07.04.2016 року;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 від 27.07.2018 року.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11.01.2021 року у справі №216/4375/20, яке набрало законної сили 11.02.2021 року, розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований 22.09.2012 року Центрально-міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, за актовим записом № 644, від якого сторони мають трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14.09.2022 року у справі №216/4244/21, яке набрало законної сили 18.10.2022 року, визнано ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідно до витягу за відомостями з Реєстру Криворізької міської територіальної громади за адресою: Україна, Дніпропетровська обл., Криворізький район, м. Кривий Ріг, Військове містечко-35, буд. 31, кв. 41 зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 . ОСОБА_2 знято з реєстрації 14.12.2022 року.

03.01.2025 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пільги на оплату житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_2 , як багатодітній сім`ї.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення про непризначення пільги на оплату житлово-комунальних послуг/придбання скрапленого газу, твердого та рідкого нічного побутового палива від 03.01.2025 року №4001-82640348-2024-2. Причина відмови: пільгу призначено за іншим зверненням.

11.02.2025 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із запитом щодо нарахування пільг на оплату житлово-комунальних послуг.

Листом від 18.02.2025 року №8617-5754/К-01/8-0400/25 «Про розгляд звернення» Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомлено позивачу про те, що для призначення позивачу пільги ОСОБА_2 повинен надати заяву про припинення пільги за вказаною адресою.

13.03.2025 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із запитом щодо реєстрації в реєстрі пільговиків.

Листом від 19.03.2025 року №13025-9784/К-01/8-0400/25 «Про надання відповіді» Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомлено позивачу про те, що 11.11.2024 року ОСОБА_1 внесено до реєстру осіб, які мають право на пільги.

У матеріалах справи також наявне посвідчення серії НОМЕР_6 від 19.02.2019 року, видане ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , пред`явник якого має право на пільги, передбачені законодавством України для багатодітних сімей.

Не погоджуючись із позицією відповідача щодо непризначення пільги на оплату житлово-комунальних послуг, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини, врегульовано Законом України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року №2402-III (далі Закон №2402-III).

Згідно ст. 1 Закону №2402-III багатодітна сім`я сім`я, в якій подружжя (чоловік та жінка) перебуває у зареєстрованому шлюбі, разом проживає та виховує трьох і більше дітей, у тому числі кожного з подружжя, або один батько (одна мати), який (яка) проживає разом з трьома і більше дітьми та самостійно їх виховує. До складу багатодітної сім`ї включаються також діти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, - до закінчення закладів освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років.

Відповідно до ст. 13 Закону №2402-III з метою створення належних матеріальних умов для виховання дітей у сім`ях держава надає батькам або особам, які їх замінюють, соціальну допомогу, передбачену Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» та іншими законами України.

Багатодітним сім`ям надаються такі пільги:

1) 50-відсоткова знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожного члена сім`ї, який постійно проживає в жилому приміщенні (будинку), та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю);

2) 50-відсоткова знижка плати за користування комунальними послугами (газопостачання, електропостачання та інші послуги) та вартості скрапленого балонного газу для побутових потреб у межах норм, визначених законодавством;

3) 50-відсоткова знижка вартості палива, у тому числі рідкого, в межах норм, визначених законодавством, у разі якщо відповідні будинки не мають центрального опалення;

4) позачергове встановлення квартирних телефонів. Абонентна плата за користування квартирним телефоном встановлюється у розмірі 50 відсотків від затверджених тарифів.

Пільги щодо плати за користування житлом (квартирної плати), комунальними послугами та вартості палива, передбачені пунктами 1-3 частини третьої цієї статті, надаються багатодітним сім`ям незалежно від виду житла та форми власності на нього.

Батькам і дітям з багатодітних сімей видаються відповідні посвідчення. Зразок посвідчення, порядок виготовлення і видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пільги, передбачені пунктами 1, 2, 3 та 4 частини третьої та пунктом 1 частини шостої цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 року №373 було затверджено Порядок надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі (далі Порядок №373), згідно п. 1 якого визначено механізм надання громадянам у грошовій формі таких пільг, зокрема, комунальних послуг послуг з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Згідно п. 3 Порядку №373 дія цього Порядку поширюється на осіб, які мають право на пільги згідно, зокрема, Закону України «Про охорону дитинства».

За п. 3-1 Порядку №373 для призначення пільг пільговики, які перебувають на обліку в Реєстрі осіб, які мають право на пільги (далі Реєстр), що є структурною підсистемою Єдиного соціального реєстру, або їх законні представники, або дієздатні повнолітні члени сім`ї пільговика, на яких поширюються пільги і відомості про якого наявні в Реєстрі, звертаються з відповідною заявою про надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу за формою згідно з додатком (далі заява), до якої додається у разі потреби довідка про наявність у житловому приміщенні пічного опалення та/або кухонного вогнища на твердому паливі: починаючи з 1 грудня 2022 р. до органів Пенсійного фонду України.

Для отримання пільги на придбання твердого палива і скрапленого газу заява подається щороку.

У разі виникнення обставин, що впливають на надання пільг та їх розмір (зокрема, зміна складу членів сім`ї, на яких поширюються пільги; зміна категорії пільговика; зміна переліку отримуваних житлово-комунальних послуг, умов їх надання; зміна управителя, виконавця комунальних послуг (крім випадків, коли інформація про зміну надається виконавцем послуги), створення об`єднання), пільговик зобов`язаний подати протягом 30 календарних днів до уповноваженого органу нову заяву.

За п. 4 Порядку №373 право на отримання пільг, встановлених законами України, з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї визначається: уповноваженими органами відповідно до Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 року № 389.

Згідно п. 18 Порядку №373 надання пільги припиняється:

з причин, що унеможливлюють її надання, зокрема в разі смерті пільговика, втрати права на пільгу, призначення житлової субсидії, з місяця, що настає за місяцем настання зазначеної події;

за заявою пільговика з місяця, що настає за місяцем її подання, якщо інше не обумовлено заявою.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 року №389 було затверджено Порядок надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї (далі Порядок №389), який визначає механізм реалізації права на отримання пільг з оплати послуг за користування житлом (квартирна плата, плата за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), управління багатоквартирним будинком, комунальних послуг (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення, тепло- та електропостачання, природний газ (в тому числі послуги з транспортування, розподілу та постачання, централізоване опалення, вивезення побутових відходів), паливом, скрапленим газом, телефоном, послуг із встановлення квартирних телефонів (далі пільги) залежно від середньомісячного сукупного доходу сім`ї осіб, які мають право на пільги згідно із законодавчими актами, а також підтвердження права на інші види пільг, які надаються з урахуванням доходу (безоплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів, виробів медичного призначення, зубопротезування тощо) відповідно до законодавства.

За п. 2 Порядку №389 дія цього Порядку поширюється на осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно, зокрема, Закону України «Про охорону дитинства» (багатодітні сім`ї, дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім`ї, в яких не менше року проживають троє або більше дітей, сім`ї, в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування).

Згідно п. 3 Порядку №389 пільги, зазначені у пункті 1 цього Порядку, надаються за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів за умови, що середньомісячний сукупний дохід сім`ї пільговика в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.

До членів сім`ї пільговика під час надання пільг належать особи, на яких згідно із законодавчими актами, зазначеними у пункті 2 Порядку, поширюються пільги: дружина (чоловік); їх неповнолітні діти (до 18 років); неодружені повнолітні діти, визнані особами з інвалідністю з дитинства I та II групи або особами з інвалідністю I групи; непрацездатні батьки; особа, яка перебуває під опікою або піклуванням пільговика та проживає разом з ним (п.4 Порядку №389).

Відповідно до п. 9 Порядку №389 органи Пенсійного фонду України з урахуванням отриманої інформації, зазначеної в пунктах 6-8 цього Порядку, визначають із 1 грудня 2022 р. середньомісячний сукупний дохід у розрахунку на одну особу сімей пільговиків, інформацію про яких внесено до Реєстру, шляхом ділення загальної суми грошових доходів кожного із членів сім`ї пільговика, на яких поширюються пільги, за попередні шість місяців на 6 і на кількість членів сім`ї.

За п. 10 Порядку №389 у разі коли середньомісячний дохід сім`ї в розрахунку на одну особу не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, пільговик має право на отримання пільг протягом 12 місяців із місяця визначення відповідного права, але не більше ніж до останнього дня календарного року визначення такого права.

Для пільговиків, до сукупного доходу сім`ї яких входять доходи, визначені пунктом 5 цього Порядку (крім пенсії та соціальної допомоги), або до складу сім`ї яких входять працездатні особи, інформацію про яких внесено до Реєстру, право на пільги визначається після отримання відомостей про доходи від ДПС, і, якщо середньомісячний дохід сім`ї в розрахунку на одну особу не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, пільговику надається право на отримання пільг протягом 12 місяців із 1 січня (у разі встановлення щорічного права) або з місяця звернення, але не більше ніж до останнього дня календарного року визначення такого права.

Структурні підрозділи з питань соціального захисту населення/органи Пенсійного фонду України (далі уповноважений орган) розраховують в установленому порядку пільги на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу в грошовій формі, а також у взаємодії із центрами надання адміністративних послуг видають пільговикам сформовану із Реєстру довідку про право на отримання пільг, які надаються з урахуванням доходу (далі довідка про право на отримання пільг), за формою згідно з додатком до цього Порядку для отримання видів пільг, які надаються з урахуванням доходу (безоплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів, виробів медичного призначення, зубопротезування, телекомунікаційні послуги тощо), відповідно до законодавства.

За п. 11 Порядку №389 після закінчення дванадцяти місяців уповноважений орган визначає право пільговика на отримання пільг на наступний період відповідно до пункту 9 цього Порядку.

Згідно п. 14 Порядку №389 надання пільг припиняється:

якщо пільговиком приховано або навмисно подано недостовірні дані про доходи будь-кого із членів сім`ї пільговика, що вплинуло на визначення права на пільги, з місяця, в якому виявлено порушення;

за заявою пільговика з місяця, що настає за місяцем її подання, якщо інше не обумовлено заявою.

Аналізуючи вищезазначені приписи, багатодітним сім`ям можуть бути надані пільги на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі, але у тому випадку, коли середньомісячний дохід сім`ї в розрахунку на одну особу не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу. Така сім`я має право на отримання пільг протягом 12 місяців із місяця визначення відповідного права, водночас не більше ніж до останнього дня календарного року визначення такого права. При цьому, надання пільги припиняється з причин, що унеможливлюють її надання, зокрема, у разі втрати права на пільгу.

Разом з тим, аналізуючи вищевказані нормативні приписи суд доходить висновку, що ні за приписами Порядку №389, ні за приписами Порядку №373 не передбачено можливості зупинення надання пільги на оплату житлово-комунальних послуг. У той же час, приписи Порядку №389 та Порядку №373 прямо не передбачають можливість припинення надання пільги на оплату житлово-комунальних послуг.

Разом з тим, припинення права на пільгу згідно вищевказаних нормативних приписів пов`язується виключно із припиненням відповідного права на надання такої пільги.

Згідно п. 3-1 Порядку №373 для призначення пільг пільговики, які перебувають на обліку в Реєстрі осіб, які мають право на пільги, звертаються з відповідною заявою про надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу за формою згідно з Додатком (заява) до цього Порядку.

У вказаному Додатку закріплена форма Заяви про надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу. На 4 аркуші електронного примірника форми вищевказаної заяви зазначено, що у разі зміни відомостей, зазначених у цій заяві, зобов`язуюся письмово повідомити про це органу Пенсійного фонду України. За наявності електронної інформаційної взаємодії між органом Пенсійного фонду України та державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами або організаціями, у володінні яких перебуває інформація, така інформація заявником не подається.

Аналізуючи вищезазначене, для призначення пільг пільговики, які перебувають на обліку в Реєстрі, звертаються з відповідною заявою про надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг до відповідного органу. У разі зміни будь-яких відомостей, зазначених у такій заяві, пільговик має повідомити про це орган Пенсійного фонду України. Водночас, за наявності електронної інформаційної взаємодії між органом Пенсійного фонду України та державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами або організаціями, у володінні яких перебуває інформація, така інформація заявником не подається.

Згідно п. 1 Положення про Реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 року №117 (далі Положення №117), реєстр осіб, які мають право на пільги (далі Реєстр), - інформаційно-комунікаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, захист, облік, відображення, оброблення реєстрових даних і надання реєстрової інформації про фізичних осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою відповідно до законів України, отримують пільги, передбачені для педагогічних, медичних, фармацевтичних працівників, працівників бібліотек, музеїв, спеціалістів із захисту рослин і працівників культури в сільській місцевості (далі - пільговики). Реєстр є структурною підсистемою Єдиного соціального реєстру як складової частини Єдиної інформаційної системи соціальної сфери (далі Єдина система).

За п. 3 Положення №117 структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві та Севастополі держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) вносять до Реєстру інформацію про заміну (продовження строку дії) посвідчень, види та розмір пільг, наданих за рахунок місцевого бюджету.

Відповідно до п.8 Порядку №373 для реалізації механізму надання пільг у грошовій формі інформаційна взаємодія між уповноваженими органами, Пенсійним фондом України, Мінсоцполітики, АТ Ощадбанк та управителями, об`єднаннями, виконавцями комунальних послуг здійснюється шляхом обміну електронними документами з використанням кваліфікованого електронного підпису.

Тобто, між Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення міських рад має забезпечуватися взаємодія щодо інформації, наявної в Реєстрі.

Відповідачем не надано будь-яких доказів, що спростовують вищевказане твердження. При цьому, відповідачем також не надано доказів на підтвердження перевірки інформації щодо ОСОБА_2 за документами, наданими позивачем разом із заявою про призначення пільги.

Крім того, суд також враховує й той факт, що за взаємодії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з іншими органами, останній мав інформацію щодо зняття з реєстрації ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , за якою призначено пільгу з оплати житлово-комунальних послуг.

Також, суд критично ставиться до посилань пенсійного органу у листах останнього на те, що ОСОБА_2 повинен подати заяву про припинення пільги і тільки після цього позивач має право подати заяву з відповідними документами про призначення відповідної пільги.

Суд зазначає, що право позивача на отримання пільг підтверджено фактом внесення її до реєстру осіб, які мають право на пільги, наявністю чинного посвідчення серії НОМЕР_6 від 19.02.2019 року, за яким позивач має право на пільги, передбачені законодавством України для багатодітних сімей, підтвердження проживання з нею трьох неповнолітніх дітей.

Право позивача, а також пріоритетний захист прав її неповнолітніх дітей не може ставати у залежність від необхідності подання заяви ОСОБА_2 про припинення пільги, призначеної йому за адресою: АДРЕСА_2 , враховуючи факт зняття його з реєстрації за вказаною адресою.

Враховуючи факт того, що відповідачем за час розгляду справи не було доведено правомірності прийнятого рішення, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 4001-82640348-2024-2 від 03.01.2025 року щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пільги на оплату житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_2 .

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не здійснено покладених на нього законодавством обов`язків щодо належного розгляду заяви позивача.

Разом із цим, суд звертає увагу на поняття дискреційних повноважень, яке наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яку прийняв Комітет Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Згідно із позицією Верховного Суду, яка сформована, зокрема, у постановах від 13.02.2018 у справі № 361/7567/15-а, від 07.03.2018 у справі № 569/15527/16-а, від 20.03.2018 у справі № 461/2579/17, від 20.03.2018 у справі № 820/4554/17, від 03.04.2018 у справі №569/16681/16-а, від 12.04.2018 справі № 826/8803/15, від 21.06.2018 у справі № 274/1717/17, від 14.08.2018 у справі № 820/5134/17, від 17.10.2019 у справі № 826/521/16, від 30.03.2021 у справі № 400/1825/20, від 14.09.2021 у справі № 320/5007/20 та від 27.09.2021 у справі №380/8727/20, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними); відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею; завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності; перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Отже, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Позиція Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 245 КАС України, а саме, щодо можливості зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, висловлена у постановах від 04.09.2021 у справі № 320/5007/20, від 14.09.2021 у справі №320/5007/20, від 23.12.2021 у справі № 480/4737/19 та від 13.10.2022 у справі №380/13558/21.

Також, суд враховує правову позицію, що міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 806/965/17 та від 27.09.2021 у справі № 380/8727/20, відповідно до якої у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому особою дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання особою усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Таким чином, у випадку коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд може зобов`язати відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення, та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.

Варто наголосити, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Зобов`язання позивача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи. Дійсно, у випадку невиконання обов`язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов`язання прийняти рішення.

Однак, як і будь-який інших спосіб захисту, зобов`язання відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Оскільки відповідач належним чином не розглянув заяву позивача, з метою ефективного захисту прав позивача та враховуючи дискреційність повноважень органів Пенсійного фонду України з питань призначення пільг на оплату житлово-комунальних послуг, в які суд не має права втручатися, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.01.2025 року про призначення пільг на оплату житлово-комунальних послуг, за адресою: АДРЕСА_2 , як багатодітній сім`ї, з урахуванням висновків суду у даній справі та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Частиною 2статті 2 КАС Українипередбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1статті 6 КАС Українипередбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до частини 1статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно приписів частини 1статті 73 КАС Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

На підставі частини 2статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1статті 77 КАС Українивизначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2статті 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відтак, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за доцільне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_7 , АДРЕСА_5 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 4001-82640348-2024-2 від 03.01.2025 року щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пільги на оплату житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_2 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.01.2025 року про призначення пільг на оплату житлово-комунальних послуг, за адресою: АДРЕСА_2 , як багатодітній сім`ї, з урахуванням висновків суду у даній справі та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп.

Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 04.08.2025 року.

Суддя О.М. Неклеса