Решение № 129289369, 06.06.2025, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/26237/24

Провадження № 2/752/1919/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

06.06.2025 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - Чекулаєва С.О.,

за участі секретаря судового засідання - Пастух З.Ф.,

розглянувши за правилами спрощеного провадження цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до Київської міської ради

про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

У грудні 2024 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до відповідача, Київської міської ради, у якому просить визначити додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини на підставі статей 1270 та 1272 Цивільного кодексу України.

1.1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позов обґрунтував тим, що позивач пропустив строк для прийняття спадщини за заповітом після смерті батька з поважних причин, оскільки перебував на військовій службі.

Відповідач відзиву на позов не надсилав.

1.2. Заяви, клопотання учасників справи

Заяви, клопотання від учасників справи до суду не надходили.

1.3.Процесуальні дії у справі

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2024 головуючим суддею у справі визначений суддя Чекулаєв С.О.

Ухвалою Голосіївського районного суду від 16.12.2024 у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Голосіївського районного суду від 06.03.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 29.05.2025.

2.Мотивувальна частина

2.1.Фактичні обставини, встановлені судом

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 21 травня 2024 (а.с.6).

Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить трикімнатна квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та яка належала спадкодавцю на праві приватної спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Державною адміністрацією Московського району 13 листопада 1997, розпорядження №16216 (а.с. 10).

30 жовтня 2022 ОСОБА_2 все належне йому майно заповів позивачу, що підтверджується заповітом, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мороз Р.Д. (а.с. 7).

Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с.9) підтверджується, що померлий ОСОБА_2 був батьком позивача.

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 15.01.2024 № 15 (а.с. 19) та довідкою (а.с. 20), старший солдат ОСОБА_1 з 15 січня 2024 року і по теперішній час перебуває на військовій службі.

Отже, позивач проходив військову службу протягом усього шестимісячного строку, відведеного законом для прийняття спадщини.

Як вбачається з матеріалів справи, у визначений законом строк позивач не прийняв спадщину.

2.2. Застосовані норми права

Згідно зі статтею 1217 Цивільного кодексуУкраїни (далі ЦК) спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1270ЦК для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Виходячи із змісту статті 1220 ЦК,часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Положеннями статті 1269ЦК визначено, що спадкоємець, який бажає реалізувати своє право на прийняття спадщини, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, подає нотаріусу заяву про прийняття спадщини у строк, встановлений законом.

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви.

2.3. Мотиви, з яких виходить суд

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19).

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

За загальним правилом, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

При вирішенні справ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід також враховувати, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними. У зазначеній категорії справ є обов`язковим обґрунтування в мотивувальній частині судового рішення поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які пов`язані, зокрема, з тривалими відрядженням, в тому числі закордонними; 4) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16 та у постановах Верховного Суду від 18 січня 2018 року у справі № 198/476/16-ц, від 12 лютого 2018 року у справі № 712/656/15-ц, від 06 червня 2018 року у справі № 592/9058/17-ц, від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16-ц, від 20 вересня 2023 року у справі № 638/16540/20.

Позов про визначення додаткового строку на прийняття спадщини підлягає задоволенню у разі пропуску такого строку та доведення поважності причин пропуску строку.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазнчає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Суд встановив, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 15.01.2024 № 15 та довідки виданої ВЧ НОМЕР_3 , старший солдат ОСОБА_1 був призваний на військову службу по мобілізації та з 15 січня 2024 року і по теперішній час перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 .

Досліджуючи поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини, суд дійшов висновку, що в даному конкретному випадку позивач вчасно не звернувся до нотаріальної контори за прийняттям спадщини в зв`язку з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для нього, які були викликані перебуванням на військовій службі, що знайшло своє підтвердження в матеріалах справи.

Таким чином, оскільки позивач строк для прийняття спадщини пропустив з поважних причин, позов підлягає задоволенню із визначенням позивачу строку для подання заяви про прийняття спадщини протягом 3 (трьох) місяців з дня набрання рішенням законної сили.

3. Висновки суду

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що причина пропуску позивачем строку для прийняття спадщини є поважною, у зв`язку з чим вважає за можливе позов про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини задовольнити, визначивши позивачу додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини у три місяці з дня набрання цим рішенням законної сили.

Керуючись ст.ст. 4, 10-12, 76-89, 247, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355, Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до Київської міської ради про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини задовольнити повністю.

2. Визначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ) додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини протягом 3 (трьох) місяців з дня набрання рішенням законної сили, після ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Відповідач: Київська міська рада, місцезнаходження: вулиця Хрещатик, буд. 36, м. Київ, індекс 01044, код ЄДРПОУ 22883141.

Суддя С. О. Чекулаєв