Решение № 129279834, 04.08.2025, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 203/2440/25

(2/199/3674/25)

РІШЕННЯ

Іменем України

04.08.2025 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра у складі головуючого - судді Авраменка А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування, -

ВСТАНОВИВ:

10 квітня 2025 року до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська звернувся позивач через свого представника із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що з вини відповідача, який керував автомобілем «ВАЗ» д.н.з. НОМЕР_1 , 23 грудня 2017 року о 17 годині 00 хвилин в м. Дніпро на вул. Дніпросталівська, внаслідок якої було смертельно травмовано пішохода ОСОБА_2 . За таких обставин та оскільки у загиблого залишилось на той час троє неповнолітніх дітей, а цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП застрахована не була, позивачем на виконання своїх зобов`язань, визначених законом, на підставі наказів від 15 лютого 2019 року та від 22 квітня 2019 року було виплачено регламентну виплату в загальному розмірі 153600 гривень, з яких 115200 гривень - частка відшкодування шкоди, пов`язаної із втратою годувальника, на трьох дітей загиблого, а решта 38400 гривень - відшкодування витрат на поховання. Посилаючись на своє право пред`явлення регресної вимоги до відповідача, а також на безрезультатність спроби вирішити спір в позасудовому порядку, позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача означену суму регламентної виплати, а також покласти на відповідача судові витрати по справі.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня 2025 року матеріали позовної заяви направлено для розгляду по суті за підсудністю до Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська.

08 травня 2025 року матеріали позовної заяви надійшли до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра, де на підставі та у відповідності до ст.ст.14, 33, 34 ЦПК України були розподілені та передані у провадження судді Авраменко А.М.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 13 травня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, яку вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Сторонами клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не подано, відзив від відповідача до суду не надходив, в зв`язку із чим суд вважає за можливе провести розгляд справи по суті за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом в ході розгляду справи встановлено, що 23 грудня 2017 року близько 17 години 00 хвилин сталася ДТП. Відповідач у вказаний день та час, керуючи автомобілем «ВАЗ-21099» д.н.з. НОМЕР_1 , який належить йому на праві власності згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 24 травня 2011 року, слідував в Індустріальному районі м. Дніпра, по вул. Дніпросталівській, з боку вул. Журналістів, у напрямку вул. Олександра Оцупа. В процесі руху відповідач в районі електроопори №Р-13 вул. Дніпросталівській м. Дніпра, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки, допустивши злочинну недбалість та не виконавши покладені на нього обов`язки, як на водія, грубо порушуючи п.12.4 Правил дорожнього руху, згідно до якого «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше ніж 60 км/год», слідуючи зі швидкістю, не менш ніж 84,4...88,2 км/год, в крайній правій смузі для руху, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров`я громадян, будучи неуважним до дорожньої обстановки та її змінам, не маючи жодних перешкод технічного і фізичного характеру для безпечного забезпечення руху, при виявлені небезпеки для руху у вигляді пішохода ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перетинав проїжджу частину зліва направо за напрямком руху його автомобіля, не зупинив керований ним транспортній засіб та допустив у крайній правій смузі для руху, на відстані близько 3 м від правого краю проїжджої частини, наїзд на пішохода ОСОБА_2 передньою частиною керованого ним автомобіля «ВАЗ-21099» д.н.з. НОМЕР_1 , спричинивши останньому смертельну травму. Своїми діями відповідач грубо порушив вимоги п.п.1.3, 1.5, 2.3 (6), 12.3, 12.4 та 12.9 (б) Правил дорожнього руху України. Викладені фактичні обставини ДТП, а також вина відповідача в її скоєнні встановлені вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04 лютого 2025 року по справі № 202/8196/18 (провадження № 1-кп/202/17/2025), яким відповідача було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.286 ч.2 КК України. Оскільки даний вирок суду набрав законної сили 07 березня 2025 року, викладені в ньому фактичні обставини ДТП та спричинення шкоди, а також вина відповідача у її спричиненні відповідно до ст.82 ч.6 ЦПК України є преюдиційно встановленими та не підлягають доказуванню.

Як вбачається з копії довідки з централізованої бази даних МТСБУ, станом на 23 грудня 2017 року автомобіль «ВАЗ-21099» д.н.з. НОМЕР_1 не був забезпеченим транспортним засобом, і відповідно договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за яким вказаний автомобіль значиться як забезпечений транспортний засіб, а відповідач як страхувальник чи особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на момент ДТП був відсутній (не укладався).

Факт смерті потерпілого - пішохода ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок вищевказаної ДТП підтверджується також копією лікарського свідоцтва про смерть №2578 від 24 грудня 2017 року та копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 від 29 грудня 2017 року, згідно яких смерть настала ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після смерті у ОСОБА_2 залишилось троє неповнолітніх/малолітніх (на момент смерті потерпілого) дітей - дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та дочка ОСОБА_5 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження.

Судом встановлено, що витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника померлому ОСОБА_2 були оплачені його колишньою дружиною ОСОБА_6 в загальній вартості 47247 гривень, що підтверджується копіями свідоцтв про одруження, про зміну імені, копією рішення суду про розірвання шлюбу, копією товарного чеку, копією розрахунку та вартості замовлення, копією договору про надання послуг.

19 січня 2018 року, 05 лютого 2018 року та ІНФОРМАЦІЯ_5 колишня дружина померлого та матір його дітей - ОСОБА_6 , а також старша з дочок померлого - ОСОБА_3 звернулись до позивача із заявами про виплату страхового відшкодування (регламентної виплати) задля відшкодування витрат на поховання та встановлення надгробного пам`ятника, а також задля отримання виплати через втрату годувальника. Викладене підтверджується копіями заяв.

18 лютого 2019 року та 23 квітня 2019 року позивачем відповідними платіжними дорученнями №912352, №912351, №937469 на підставі розрахунків відшкодування шкоди, пов`язаних із втратою годувальника та витратами на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, наказів №1491 від 15 лютого 2019 року, 22 квітня 2019 року, довідок №1 від 11 лютого 2019 року, 15 квітня 2019 року шляхом безготівкового розрахунку виплачено ОСОБА_3 38400 гривень (відшкодування шкоди, пов`язаної із втратою годувальника) та ОСОБА_6 , як законному представнику двох інших дітей померлого, 76800 гривень (відшкодування шкоди, пов`язаної із втратою годувальника - на двох дітей - сина ОСОБА_4 , дочку ОСОБА_5 ) та 38400 гривень (витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника). Дані обставини підтверджуються копіями вказаних платіжних інструкцій, розрахунків, довідок, наказів.

11 та 25 лютого 2025 року позивачем на адресу відповідача направлено лист та письмову претензію з вимогою про необхідність відшкодування позивачу сплачених ним вищевказаних регламентних виплат в порядку регресу, однак матеріали справи не містять доказів повної або часткової виплати відповідачем на користь позивача відповідних коштів. Копії листа, претензії та поштової документації наявні в матеріалах справи.

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами ЦК України, Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України «Про деякі питання здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 09 липня 2010 року №566 (далі - Розпорядження), Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», Закону України «Про поховання та похоронну справу».

Так, відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, акти цивільного законодавства, а також завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Згідно ст.1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. Разом з тим на даний час відповідного спеціального закону, до якого відсилає бланкетна норма ст.1177 ЦК України, немає, суд приходить до висновку, до спірних правовідносин сторін підлягають застосуванню загальні правила цивільної відповідальності за завдання шкоди фізичній особі в рамках деліктних правовідносин.

Нормою ст.1187 ЦК України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є в тому числі діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Положеннями ст.22 ЦК України закріплено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. До збитків належать і витрати, яких особа зазнала зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо інше не встановлено законом або договором.

При цьому, нормою ст.1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст.1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: 1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); 2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; 3) особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності; 4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; 5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п`яти років після його смерті. Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував. Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів. Розмір відшкодування, обчислений для кожного з осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, не підлягає подальшому перерахункові, крім таких випадків: народження дитини, зачатої за життя і народженої після смерті годувальника; призначення (припинення) виплати відшкодування особам, що здійснюють догляд за дітьми, братами, сестрами, внуками померлого. Розмір відшкодування може бути збільшений законом.

Нормою ст.1201 ЦК України встановлено, що особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.

При цьому, за змістом ст.ст.2, 12 Закону України «Про поховання та похоронну справу» поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству. Ритуальні послуги - послуги, пов`язані з організацією поховання та облаштуванням місця поховання. Ритуальні послуги надаються за плату згідно з договором-замовленням, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ст.999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

Відповідно до ст.21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.

Положеннями ст.ст.3, 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст.979, 980 ЦК України передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників (страхувальників) наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

За змістом ст.ст.1, 17 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.981 ЦК України договір обов`язкового страхування, яким особа страхує свою цивільно-правову відповідальність, укладається у письмові формі, зокрема, шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва - поліса.

Згідно ст.11 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик подає інформацію про укладені та достроково припинені договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності до централізованої бази даних у порядку, встановленому у положенні про централізовану базу даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яке затверджується Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

Відповідно до ст.41 п.41.1 пп.а), п.41.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі. МТСБУ не відшкодовує шкоду потерпілим, якщо вони можуть задовольнити вимоги на підставі договорів інших видів страхування. В таких випадках МТСБУ відшкодовується частина шкоди, яка не компенсована за договорами інших видів страхування.

Нормою до ст.9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, становить 100 тисяч гривень на одного потерпілого. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування. Розміри страхових сум переглядаються Уповноваженим органом відповідно до рівня інфляції та індексу споживчих цін.

Пунктом 1 Розпорядження встановлено, що розміри страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеними після набрання чинності цим розпорядженням з урахуванням останніх змін (з 30 травня 2017 року), за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, у розмірі 200000 гривень на одного потерпілого.

За змістом ст.ст.12, 22, 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розмір якої не може перевищувати 2% від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров`ю потерпілих, не застосовується. Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, окрім іншого, шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

В свою чергу, ст.27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. Страховик (у випадках, передбачених ст.41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» установлено у 2017 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 3200 гривень.

Нормою ст.35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування та долучає до неї визначені законом документи.

Відповідно до ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків.

Положеннями ст.38 п.38.2 п.п.38.2.1. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у п.13.1 статті 13 цього Закону.

Згідно ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Нормою ст.16 ЦК України визначено, що однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

За змістом ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не можу ґрунтуватись на припущеннях.

Оцінюючи дослідженні в ході розгляду справи докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Аналізуючи встановлені судом на підставі таких доказів фактичні обставини в контексті викладених норм законодавства, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову в повному обсязі, керуючись наступним.

Так, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, слід враховувати, що відповідно до ст.1187 ЦК України шкода, завдана особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок, і оскільки завдання шкоди є наслідком дії джерела підвищеної небезпеки - незалежно від наявності вини завдавача шкоди. При цьому в такому випадку відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду лише, якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч.5 ст.1187 ЦК України, п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України). Потерпілий подає докази, що підтверджують факту завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Відповідно до ч.1 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов`язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Оскільки зазначена норма не містить вичерпного переліку видів джерел підвищеної небезпеки (видів підвищеної небезпечної діяльності), суд, беручи до уваги особливі властивості предметів, речовин або інших об`єктів, що використовуються в процесі діяльності, має право визнати джерелом підвищеної небезпеки також й іншу діяльність. До цих особливих властивостей слід відносити створення підвищеної ймовірності завдання шкоди через неможливість повного контролю за ними з боку людей.

Крім того, слід також виходити з того, що цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її цілеспрямованості (наприклад, використання транспортних засобів, механізмів, обладнання тощо за їх цільовим призначенням), а також при мимовільному проявленні шкідливих властивостей об`єктів, що використовуються в цій діяльності (наприклад, у випадку завдання шкоди внаслідок мимовільного руху транспортного засобу, механізму тощо). В інших випадках шкода відшкодовується на загальних підставах, особою, яка її завдала. Особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, обладнанням, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

При завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч.5 ст.1187 ЦК України). Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (п.1 ч.1 ст.263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).

Близькі за змістом викладеним судом вище правові висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року по справі №461/8496/15-ц, в постановах Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року по справі №285/4223/17, від 07 жовтня 2020 року по справі №569/10236/17, від 21 квітня 2021 року по справі №336/2892/18, від 22 квітня 2021 року по справі №742/1378/18, а також роз`яснено в п.п.4-7 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01 березня 2013 року, а також роз`яснено в п.п.4, 5 постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» №6 від 27 березня 1992 року.

При цьому законом передбачена певна особливість врегулювання тих деліктних правовідносин, за якими шкода потерпілій особи завдана внаслідок ДТП транспортним засобом (джерелом підвищеної небезпеки). Така особливість полягає, зокрема, в участі у врегулюванні правовідносин третьої сторони - страховика (страхової організації, що має право на здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів) власника (володільця/користувача) транспортного засобу, винного у заподіянні шкоди (заподіяної майну та/або життю та здоров`ю) потерпілій особі. Такий страховик, за умови обов`язкового за законом попереднього укладення з винним у ДТП власником (володільцем/користувачем) авто (страхувальником або особи, відповідальність якої застрахована) договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, здійснює відшкодування в межах ліміту своєї відповідальності (страхової суми) завданої страхувальником шкоди потерпілій особі. Якщо ж винний в ДТП власник (володілець/користувач) транспортного засобу в порушення вимог закону не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, обов`язки страховика в такому випадку виконує МТСБУ, виплачуючи потерпілій особі регламентну виплату в межах встановленої законодавством страхової суми, чинної на момент ДТП. За таких обставин, згідно положень закону покладення на винну в ДТП особу, навіть ту, яка не застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, обов`язку з відшкодування потерпілому шкоди можливе лише у випадку обґрунтованої, законної відмови страховика (МТСБУ) здійснити таке відшкодування або у випадку, якщо виплачене страховиком (МТСБУ) страхове відшкодування (страхова/регламентна виплата) є меншим від розміру фактично завданої шкоди. В останньому випадку власником/володільцем транспортного засобу, який спричинив ДТП, сплачується потерпілій особі різниця між фактично завданою шкодою та розміром виплаченого страхового відшкодування (регламентної виплати). При цьому, після проведення МТСБУ регламентної виплати на користь потерпілої в ДТП особи в якості відшкодування шкоди, завдано цій особі внаслідок ДТП власником, водієм транспортного засобу, який спричинив цю ДТП і на її момент не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, первісне деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням, а МТСБУ, в свою чергу, набуває право подати регресний позов до такого власника, водія транспортного засобу в межах суми проведеної регламентної виплати.

Наведений вище правовий висновок суду узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними в постановах від 16 листопада 2016 року по справі №6-2188цс16, від 05 квітня 2017 року по справі №6-2806цс16, Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 04 липня 2018 року по справі №755/18006/15-ц, від 03 жовтня 2018 року по справі №760/15471/15-ц, правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 22 липня 2019 року по справі №185/5812/16-ц, від 28 жовтня 2019 року по справі №722/1384/15-ц, від 23 січня 2020 року по справі №183/3948/16, від 10 березня 2020 року по справі №761/2941/17, від 11 березня 2020 року по справі №367/7666/16-ц, від 18 березня 2020 року по справі №369/10426/16-ц, від 18 березня 2020 року по справі №757/34520/16-ц, від 18 березня 2020 року по справі №643/2224/17.

Стосовно обставин спірних правовідносин, то в ході розгляду справи судом підтверджено всі заявлені позивачем і необхідні та обов`язкові для встановлення з метою задоволення заявлених позовних вимог фактичні обставини, як то: факт настання ДТП від 23 грудня 2017 року з вини відповідача, який на законній підставі керував транспортним засобом «ВАЗ-21099» д.н.з. НОМЕР_1 і на момент цієї ДТП не застрахував свою цивільно-правову відповідальність як власник/володілець транспортного засобу в розумінні п.п.1.4, 1.6, 1.7 ст.ст.1, 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»; наслідки ДТП у вигляді смерті потерпілого - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; наявність у загиблого на утриманні (в розумінні ст.180 СК України, ст.ст.8, 12 Закону України «Про охорону дитинства») трьох неповнолітніх/малолітніх на момент ДТП дітей, які внаслідок смерті батька в розумінні ст.ст.37, 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» вважаються такими, що втратили годувальника; понесення колишньою дружиною загиблого витрат на поховання та спорудження надгробного пам`ятника; виконання потерпілими передбачених законом умов зі звернення до МТСБУ задля отримання регламентної виплати, та проведення такої виплати позивачем в наведеному в позові розмірі, який розраховано у відповідності до чинного законодавства. З огляду на такі обставини спірних правовідносин у позивача виникло право подати до суду даний регресний позов до відповідача про стягнення розміру проведеної регламентної виплати. З цих підстав позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача виплаченої останнім регламентної виплати є обґрунтованими, доведеними, а отже підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, керуючись положеннями ст.ст.133, 141 ЦПК України, враховуючи результат розгляду справи, характер спірних правовідносин та предмет позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір в розмірі 3028 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.11, 15, 16, 22, 979, 980, 981, 999, 1166, 1177, 1187, 1191, 1200 1201 ЦК України, ст.ст.2, 12 Закону України «Про поховання та похоронну справу», ст.ст.1, 3, 5, 9, 11, 12 17, 21, 22, 23, 27, 35, 36, 38, 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», п.1 Розпорядження, ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», ст.ст.2, 5, 12, 13, 76-82, 89, 95, 133, 141, 223, 240, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (ЄДРПОУ 21647131; адреса місцезнаходження: 02154, м. Київ, Русанівський бульвар, 8) в порядку регресу розмір здійсненої регламентної виплати в сумі 153600 гривень.

В порядку розподілу судових витрат по справі стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (ЄДРПОУ 21647131; адреса місцезнаходження: 02154, м. Київ, Русанівський бульвар, 8) судовий збір в розмірі 3028 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.М. Авраменко