Решение № 129276599, 04.02.2025, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/20387/24

Провадження № 2-а/752/63/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

04 лютого 2025 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Плахотнюк К.Г.,

за участі секретаря судового засідання: Нікітенко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

у вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що, зі змісту якої вбачається, що вона складена за результатами вагового контролю (зважування) в автоматичному режимі 06.08.24 зважувальним устаткуванням - заводський уніфікований № WIM 5.5 на пункті габаритно-вагового контролю автомобіля в русі, за адресою: М-05, км 36+303, Київська область.

Крім того, він також є власником, зі змісту якої вбачається, що вона складена за результатами вагового контролю (зважування) в автоматичному режимі 04.08.24 зважувальним устаткуванням - заводський уніфікований № WIM 3.3 на пункті габаритно-вагового контролю автомобіля в русі, за адресою: М-03, км 81+000, Київська область.

Вважає що вказані постанови є неправомірними, складеними з порушенням норм законодавства, оскільки при їх складанні відповідачем не було відображено наявність в складі з тягачем напівпричепа-контейнеровоза, яким безпосередньо перевозився вантаж, що має суттєве значення. Тобто, відповідач всупереч вимогам інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 27 вересня 2021 року № 512 та порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті, затвердженого постановою КМ України від 27 грудня 2019 року № 1174 «Деякі питання фіксації порушень законодавства про автомобільний транспорт», не зафіксував державний номерний знак напівпричепа-контейнеровоза (відсутнє фото), не зазначив (не ідентифікував) його марку, модель, та не надав фото самого напівпричепу-контейнеровоза. У порушення вимог підпункту «б» пункту 22.5 ПДР, розрахунок відсотку перевищення ваги проводився відповідачем виходячи із нормативно-допустимої ваги 40 тон, тоді як, з урахуванням того, що транспортний засіб складається з трьохвісного тягача та трьохвісного напівпричіпу контейнеровозу, необхідно було розраховувати з урахуванням допустимих 44 тони. Відповідно до постанови загальна маса автомобіля становила 42165 тон, а відповідно до постановизагальна маса автомобіля тобто перевищення максимальної допустимої маси автомобілів (44 тони) ним не перевищено. Також звернув увагу, що відповідачем не забезпечено вагове вимірювальне обладнання повіркою (метрологічною атестацією), на підтвердження чого має свідчити документ Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки на зважувальне устаткування. Зазначив, що в порушення вимог до облаштування автоматичних пунктів фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Порядку № 1174 в редакції постанови КМ України від 16.06.2021 № 623, у відповідача відсутнє погодження щодо облаштування території (майданчику) за адресою де проводився ваговий контроль органами Національної поліції, що свідчить про недопустимість проведення зважувальних робіт на даному майданчику.

Позивач просить суд визнати протиправними та скасувати постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі від 20.08.2024 серії , винесені Державною службою України з безпеки на транспорті про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та провадження у справі закрити; судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду Плахотнюк К.Г. від 30 вересня 2024 року відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін (а.с. 23-24).

01.11.2024 в системі «Електронний суд» представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому просять в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що відповідачем складено оспорювані постанови, якими позивача притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. Вказані постанови в повній мірі відповідають встановленим вимогам та містять усі необхідні відомості, зокрема виміряні з урахуванням похибки вагові параметри транспортного засобу (кількість вісей, відстань між вісями, навантаження на вісь, загальну масу, формулу для розрахунку, відсоток перенавантаження, тонаж перевантаження та норматив, який застосовується до транспортного засобу). Так, відповідно до чинної редакції ПДР для трьохвісного автомобіля (тягача) з трьохвісним напівпричепом допустимим навантаженням є 40 т. Відповідно до п. 22.5 ПДР навантаження в 44 т допускається до трьохвісного автомобіля (тягача) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровозом), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра. Тобто визначальною обставиною є саме здійснення перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра. Інформація, яка формує об`єктивну сторону порушення, міститься не лиш е в постанові, але й підтверджується інформаційними файлами та даними фотофіксації. Універсальні автомобільні контейнери, що належать перевізникам, повинні мати єдину нумерацію, а також нанесене фарбою, що контрастно виділяється від кольору контейнера, таке маркування: розпізнавальний знак; номер контейнера; найменування власника контейнера; вантажність і маса тари контейнера, кг; внутрішній об`єм контейнера, куб.м, місце, місяць і рік виготовлення контейнера; час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера. Отже максимально допустиме навантаження для вказаного транспортного засобу відповідно до п. 22.5 ПДР є 40 т. В свідоцтвах про реєстрацію напівпричепів зазначено, що вони є спеціалізованими напівпричепами н/пр-контейнеровозами, які переобладнані для перевезення контейнерів або доопрацьовані як кузов власного виготовлення для перевезення насипного вантажу (у т. ч. зернових культур). З інформації, наведеної в свідоцтвах про реєстрацію транспортних засобів вбачається, що напівпричіп може використовуватися як напівпричіп загальний (допустима загальна маса 40 т) або як напівпричіп контейнеровоз (допустима загальна маса 24-44 т). Вказане перевезення не є перевезенням контейнеру з огляду на відсутність маркувань, кутових фітингів. Також позивач не надав договорів на перевезення контейнеру. Крім того, з особливих відміток вбачається, що контейнер було переобладнано під кузов для перевезення сипучих вантажів, що прямо виключає здійснення перевезення в контейнері або змінному кузові (що є умовою для застосування підвищеного нормативу), оскільки відповідно до п.п. 17.2-17.5 Наказу № 363 забороняється перевозити в універсальних контейнерах вантажі, які швидко псуються, сипучі вантажі без тари, вибухові, займисті, їдкі та отруйні речовини та інші, які забруднюють стіни і підлогу контейнера, а також вантажі, які не можуть бути завантажені в контейнер або вивантажені з нього без застосування вантажно- розвантажувальних механізмів. Таким чином, у справі відсутні докази, що під час проведення габаритно-вагового контролю транспортними засобами здійснювалися безпечні вантажні перевезення в спеціалізованих контейнерах-платформах, згідно з їх призначенням. Також, здійснене позивачем перевезення не є перевезенням змінного кузову, так як відповідно до положень Митного кодексу України змінні кузови прирівнюються до контейнерів. Щодо доводів позивача про відсутність повірки та невідповідність приладів для зважування вимогам є необґрунтованими, вказані прилади є справними та придатними до експлуатації, що підтверджується свідоцтвами про їх повірку. В оскаржуваній постанові серії АА № 00021614 від 20.08.2024 зафіксовано фактичні параметри транспортного засобу: кількість вісей - 6 шт.; спарені колеса - 3 вісь; відстань між вісями - 1-2: 2790 мм, 2-3: 1090 мм, 3-4: 4900 мм; 4-5: 1310 мм; 5-6: 1280 мм; навантаження на 1 вісь - 6450 кг, 2- 5700 кг, 3 - 8750 кг, 4 - 8450 кг, 5 - 8450 кг, 6 - 9050 кг; загальна маса - 46850 кг. Відповідно до розрахунків відсоткового перевищення навантаження: перевищення навантаження загальної маси транспортного засобу становить 5.413% (2,165 тон).

Відповідно постановою серії АА № 00021581 від 20.08.2024 зафіксовано фактичні параметри транспортного засобу: кількість вісей - 6 шт.; відстань між вісями - 1-2: 2790 мм, 2-3: 1100 мм, 3-4: 5550 мм; 4-5: 1300 мм; 5-6: 1310 мм; навантаження на 1 вісь - 6350 кг, 2- 6150 кг, 3 - 9200 кг, 4 - 8100 кг, 5 - 8350 кг, 6 - 8550; загальна маса - 46700 кг; висота - 3.53 м, ширина - 2.45 м, довжина - 14.85 м. Відповідно до розрахунків відсоткового перевищення навантаження: перевищення навантаження загальної маси транспортного засобу становить 5.075% (2.03 тон). Отже, оскаржувані постанови відповідають усім вищенаведеним критеріям та містять необхідну інформацію, передбачену КУпАП та п. 17 Порядку фіксації адміністративних правопорушень, а отже зміст оскаржуваних постанов відображає ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. Дії посадових осіб відповідача під час її формування є законними та такими, що відповідають вимогам ст. 19 Конституції України.

Суд, враховуючи доводи сторін, дослідивши письмові докази, з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що власником транспортних засобів та , які є спеціалізованими вантажними сідловими тягачами, та напівпричепів які є спеціалізованими напівпричепами н/пр контейнеровозами, є позивач ОСОБА_1 , що підтверджується копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (а.с. 13-14, 16-17).

У свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу напівпричепу

У свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу напівпричепу

20.08.2024 головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації Державної служби України з питань безпеки на наземному транспорті Василенко Д.І. прийнято постанову серії АА № 00021614, якою відповідача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 8500 грн..

Судом з копії постанови серія 00021614 від 20.08.2024 (а. с. 12) встановлено, що 6 серпня 2024 року о 13 год. 03 хв., за адресою М-05, км 36+303, Київська область на автоматичному зважувальному комплексі WIM 5.5. зафіксовано проїзд транспортного засобу , з перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР: перевищення загальної маси транспортного засобу на 5.413 % (2,165 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон. Зафіксовано параметри транспортного засобу: кількість вісей - 6 шт.; спарені колеса - 3 вісь; відстань між вісями - 1-2: 2790 мм, 2-3: 1090 мм, 3-4: 4900 мм; 4-5: 1310 мм; 5-6: 1280 мм; навантаження на 1 вісь - 6450 кг, 2- 5700 кг, 3 - 8750 кг, 4 - 8450 кг, 5 - 8450 кг, 6 - 9050 кг; загальна маса - 46850 кг. Вагові або габаритні параметри транспортного засобу, виміряні з урахуванням похибки: загальна маса - 42165 кг.

Адміністративне правопорушення зафіксоване в автоматичному режимі за допомогою технічного засобу WIM 5.5, серія, номер свідоцтва про повірку технічного засобу та строк його дії: 35-02/1812…1815; 23-№ 21/000198,199,201,306 до 12-09-2024.

з копії постанови від 20.08.2024 серії АА № 00021581, прийнятої старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації Державної служби України з питань безпеки на наземному транспорті Солов`янчик С.І. (а. с. 15) встановлено, що 4 серпня 2024 року о 19 год. 39 хв., за адресою М-03, км 81+000, Київська область на автоматичному зважувальному комплексі WIM 3.3. зафіксовано проїзд транспортного засобу , з перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР: перевищення загальної маси транспортного засобу на 5.075 % (2,03 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон. Зафіксовано параметри транспортного засобу: кількість вісей - 6 шт.; відстань між вісями - 1-2: 2790 мм, 2-3: 1100 мм, 3-4: 5550 мм; 4-5: 1300 мм; 5-6: 1310 мм; навантаження на 1 вісь - 6350 кг, 2- 6150 кг, 3 - 9200 кг, 4 - 8100 кг, 5 - 8350 кг, 6 - 8550; загальна маса - 46700 кг; висота - 3.53 м, ширина - 2.45 м, довжина - 14.85 м. Вагові або габаритні параметри транспортного засобу, виміряні з урахуванням похибки: загальна маса - 42030 кг.

Адміністративне правопорушення зафіксоване в автоматичному режимі за допомогою технічного засобу WIM 3.3, серія, номер свідоцтва про повірку технічного засобу та строк його дії: 35-02/1133…1136; 23-№ 21/000193-000196 до 12-09-2024.

Також, у постановах зазначено посилання в інтернеті на вебсайт, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент учинення правопорушення та постановою в електронній формі: https://wim.dsbt.gov.ua/r/a/ (номер постанови).

Окрім того, у постановах зазначена формула розрахунку перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами:

*% перевищення = ((Хфакт - Хнорм - похибка пристрою)/Хнорм)*100%

Хфакт - фактично зафіксований параметр габариту або ваги відповідно в натуральних одиницях (тонна або міліметр)

Хнорм - нормативно дозволений параметр габариту або ваги відповідно в натуральних одиницях (тонна або міліметр) зазначений відповідно до п.22.5 ПДР.

Похибка пристрою - регламентовано-допустима похибка вимірювального пристрою параметрів габариту або ваги у відсотках відповідно до ДСТУ ОІМL R 134-1:2010 помножена на Хфакт (при розрахунку використовується у натуральних одиницях (тонна або міліметр) (а.с. 12, 15).

Не погоджуючись із діями відповідача щодо прийняття вказаних постанов, вважаючи їх протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана, по-перше, встановити склад правопорушення, яким відповідно до статті 9 КУпАП є протиправна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. До основних завдань Укртрансбезпеки віднесено, зокрема здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Згідно з п. 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю; у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.

Згідно п. 7 Положення Укртрансбезпека для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема: використовувати у своїй діяльності транспортні засоби, зокрема спеціалізовані, та засоби вимірювальної техніки; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, зокрема в автоматичному режимі.

Тобто, Укртрансбезпека з метою забезпечення виконання покладених на неї законодавством завдань, зокрема в частині здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів, має право: проводити рейдові перевірки (перевірки на дорозі); використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, зокрема в автоматичному режимі.

Законодавством чітко передбачено можливість Укртрансбезпеки здійснювати державний нагляд (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті, зокрема в частині здійснення габаритно- вагового контролю транспортних засобів, що включає: здійснення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 р. № 1567); фіксацію адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (Порядок фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 р. № 1174 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 червня 2021 р. № 623).

Таким чином, Укртрансбезпека виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та може накладати адміністративні стягнення. Отже, положеннями чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.

Аналогічна правова позиція зазначена в Постанові Великої палати № 917/210/19 від 12 лютого 2020 року.

Згідно з п. 16 Порядку № 1174, посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли, тобто упорядковану сукупність відомостей про: транспортний засіб; відповідальну особу, визначену статтею 14-3 КУпАП; наявність/відсутність документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, або дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; метаданих, сформованих автоматичним пунктом.

Пунктом 8 Порядку №1174 передбачено, що вимоги до технічних засобів автоматичних пунктів визначаються Технічним регламентом засобів вимірювальної техніки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року №163.

Відповідно до п. 9 зазначеного Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки, засоби вимірювальної техніки можуть бути надані на ринку та/або введені в експлуатацію в разі, коли вони відповідають вимогам цього Технічного регламенту.

Згідно з п. 2 Порядку № 1174 система фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (далі - система) - взаємопов`язана сукупність автоматичних пунктів та інформаційно-телекомунікаційної системи.

Фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку (п.7 Порядку № 1174).

Відповідно до п. 2 Порядку № 1174, автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу; вимірювання габаритів транспортного засобу; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв`язку із використанням наскрізного шифрування; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи.

Технічні засоби фіксації вищевказаного адміністративного правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі WIM 5.5 та WIM 3.3 відповідають вимогам вказаного Технічного регламенту, що підтверджується копіями свідоцтв про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 22.09.2024 № 23-21/00198, № 23-21/000199; від 11.12.2023 № 23-21/000306; від 22.09.2023 № 23-21/000201; від 12.12.2023 № 35-02/1812, № 35-2/1813, № 35-02/1814, № 35-02/1815 та від 05.10.2023 № 35-02/1133, № 35-02/1134, № 35-02/1135, № 35-02/1136, № 23-21/000193, № 23-21/000194, № 23-21/000195, № 23-21/000196, відповідно.

Суд відхиляє доводи позивача щодо того, що відповідачем не забезпечено вагове вимірювальне обладнання повіркою (метрологічною атестацією), оскільки дана обставина спростовується вищезазначеними копіями свідоцтв.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначено Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001року №2344-III (далі- Закон № 2344-III).

Відповідно до частини 12 статті 6 Закону №2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Частиною 1 статті 60 Закону №2344-III визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з частиною 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Пунктом 1.9. Правил дорожнього руху передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Положення пункту 22 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ від 10.10.2001 №1306, визначають правила перевезення вантажу.

Відповідно до п.п. «б», «в» п. 22.5 "Правил дорожнього руху", затверджених 10.10.2001 постановою Кабінету Міністрів України №1306 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів, що здійснюють перевезення одного або більше контейнерів, на маршрутах, встановлених Агенством відновлення, Укр транс безпекою, національною поліцією - 4,35 м), за довжиною автопоїзда - 22 м (для автомобіля (тягача) з напівпричепом 18,75 м), фактичну масу понад 36 т двовісний автомобіль (тягач) з двовісним напівпричепом, 40 т двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом, 40 т трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом, 42 т двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра, 44 т трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра. Максимальне дозволене значення навантаження на вісь на автомобільних дорогах державного значення, згідно якого навантаження на одинарну вісь не може перевищувати 11,5 тонн, на здвоєні осі, якщо відстань між осями менш як 1 метр 11,5 тонн, від 1 до 1,3 метра - 16 тонн, від 1,3 метра до 1,8 метра при спарених колесах, за умови, що навантаження на кожну вісь не перевищує 9,5 тонни - 19 тонн, від 1,3 до 1,8 метра чотирьохвісних автомобілів, ведучі вісі яких оснащені спареними колесами, за умови що навантаження на кожну ведучу вісь не перевищує 11,5 тонни - 23 тонни, від 1,8 до 2,5 метра для причіпів та напівпричепів - 20 тонн, на строєні осі, в тому числі транспортних засобів спеціалізованого призначення (контейнеровозів), що здійснюють перевезення одного або більше контейнерів, якщо відстань між осями 1,3 метра бо менше - 21 тонна, понад 1,3 до 1,4 метра - 24 тонни.

Таким чином, участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, зокрема, навантаження на вісі транспортного засобу, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.

Санкцією ч. 2 ст. 132-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність у виді штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.

Статтею 14-2 КУпАП передбачено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача, відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі, юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні, на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Відповідно до п. 17 Порядку № 1174 у постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.

Згідно зі ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.

Як вбачається з оскаржуваних постанов, вони винесені у відношенні ОСОБА_1 , як відповідальної особи у розумінні положень ст. 14-2 КУпАП, оскільки за ним зареєстровані транспортні засоби, які рухалися з порушенням вагових норм; вони містять всю необхідну інформацію, передбачену КУпАП та Порядком №1174, зокрема відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації.

Розрахунки відсотків перевищення вагових норм у постановах здійснені відповідно до вказаних у них формул, виходячи із конкретних зафіксованих показників, стягнення накладені у межах санкцій ч. 2 ст.132-1 КУпАП.

Водночас відповідно до пункту 3 Розділу III Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства інфраструктури України 27 вересня 2021 року № 512 не містить посилання на форму постанови відповідно до додатку 1 до цієї Інструкції та не містить імперативної вимоги щодо встановлення всього обсягу інформації про транспортний засіб.

Вказане свідчить, що Інструкцією затверджено лише форму, а не вимоги до змісту постанови. Дана форма визначає перелік інформаційних даних, які можуть міститися в постанові в залежності від обставин вчинення порушення.

Таким чином, оскаржувані постанови за своїм змістом повністю відповідають вимогам вищезазначених нормативно-правових актів та містять необхідну інформацію, згідно якої уповноваженою посадовою особою відповідача було встановлено подію, склад адміністративного правопорушення та правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності згідно частини 2 статті 132-1 КУпАП.

Дія частини другої цієї статті поширюється на правопорушення, пов`язані з перевищенням габаритних та/або вагових параметрів. Підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої частинами першою і другою цієї статті, є наявність дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України або документу про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів позивач під час розгляду справи не надав.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. ст. 75,76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Щодо твердження позивача про неврахування відповідачем при винесенні оскаржуваних постанов факту приєднання до тягача , та до тягача які є спеціалізованими напівпричепами - контейнеровозами, що, у свою чергу, призвело до помилкового обрахунку відсоткового значення перевищення нормативних параметрів, встановлених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, суд зазначає наступне.

Оскаржувана постанова серії АА № 00021614 від 20.08.2024 року містить відомості про перевищення загальної маси транспортного засобу на 5.413 % (2.165 т), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон.

Зафіксовано параметри транспортного засобу: кількість вісей - 6 шт.; спарені колеса - 3 вісь; відстань між вісями - 1-2: 2790 мм, 2-3: 1090 мм, 3-4: 4900 мм; 4-5: 1310 мм; 5-6: 1280 мм; навантаження на 1 вісь - 6450 кг, 2- 5700 кг, 3 - 8750 кг, 4 - 8450 кг, 5 - 8450 кг, 6 - 9050 кг; загальна маса - 46850 кг. Вагові або габаритні параметри транспортного засобу, виміряні з урахуванням похибки: загальна маса - 42165 кг.

Таким чином, вказаний в постанові транспортний засіб складався з вантажного сідлового тягача - та спеціалізованого напівпричепа - контейнеровоза , який є спеціалізованим напівпричепом контейнеровозом, що підтверджується відповідним свідоцтвом.

Оскаржувана постанова серії АА № 00021581 від 20.08.2024 року також містить відомості про перевищення загальної маси транспортного засобу на 5.075 % (2.03 т), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон.

Зафіксовано параметри транспортного засобу: кількість вісей - 6 шт.; відстань між вісями - 1-2: 2790 мм, 2-3: 1100 мм, 3-4: 5550 мм; 4-5: 1300 мм; 5-6: 1310 мм; навантаження на 1 вісь - 6350 кг, 2- 6150 кг, 3 - 9200 кг, 4 - 8100 кг, 5 - 8350 кг, 6 - 8550; загальна маса - 46700 кг; висота - 3.53 м, ширина - 2.45 м, довжина - 14.85 м. Вагові або габаритні параметри транспортного засобу, виміряні з урахуванням похибки: загальна маса - 42030 кг.

Таким чином, вказаний в постанові транспортний засіб складався з вантажного сідлового тягача - та спеціалізованого напівпричепа - контейнеровоза , який є спеціалізованим напівпричепом контейнеровозом, що підтверджується відповідним свідоцтвом.

У контексті п. 22.5 ПДР перевізник, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов`язаний обрати вагу, яка не перевищуватиме як повну масу транспортного засобу, так і навантаження на осі.

Суд зауважує, що п. 22.5 ПДР України встановлена максимально допустима вага перевезення для контейнеровозів 44000 кг визначена як умова не лише здійснення такого перевезення контейнеровозом, а здійснення перевезення контейнеровозом саме контейнерів.

Так, у наказі Міністерства транспорту України від 14.01.1997 року № 363 «Про затвердження правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» (далі - Правила № 363) (в редакції, чинній на час здійснення перевезень позивачем) міститься визначення н/причеп-контейнеровоз - транспортний засіб спеціалізованого призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій - контейнерів.

Згідно п.17.6. Правил № 363, для перевезення контейнерів перевізник повинен надавати автомобілі (автопоїзди) із бортовими платформами або спеціалізований рухомий склад (низькорамні напівпричепи - контейнеровози, автомобілі із вантажопіднімальними пристроями тощо).

Відповідно до п. п. 17.2-17.5 Правил № 363, забороняється перевозити в універсальних контейнерах вантажі, які швидко псуються, сипучі вантажі без тари, вибухові, займисті, їдкі та отруйні речовини, смердючі вантажі та ті, які забруднюють стіни і підлогу контейнера, а також вантажі, які не можуть бути завантажені в контейнер або вивантажені з нього без застосування вантажно-розвантажувальних механізмів. Універсальні автомобільні контейнери, що належать перевізникам, повинні мати єдину нумерацію, а також нанесене фарбою, що контрастно виділяється від кольору контейнера, таке маркування: розпізнавальний знак; номер контейнера; найменування власника контейнера; вантажність і маса тари контейнера, кг; внутрішній об`єм контейнера, куб.м, місце, місяць і рік виготовлення контейнера; час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера.

Номер контейнера наноситься на всіх бокових стінках, даху і всередині контейнера.

Універсальні автомобільні та спеціальні контейнери, які належать власникам вантажу, повинні мати маркування, яке запроваджене власником майна. При цьому обов`язково наноситься вантажність і маса тари контейнера, а також внутрішній об`єм контейнера (куб. м).

Після завантаження вантажу вантажовідправник повинен зачинити контейнер, закріпити ручку замка контейнера дротом діаметром не менше 2 мм, опломбувати контейнер у порядку, передбаченому розділом 9 цих Правил, навісити бирку довжиною 120-150 мм і шириною 80-100 мм, на якій зазначаються пункти відправлення та призначення вантажу і найменування вантажоодержувача (п. 17.15. Правил № 363).

Разом з тим, позивачем не надано доказів перевезення контейнера із відповідним маркуванням. Відсутність контейнера із відповідним маркуванням підтверджується і фотознімками, зробленими під час фіксації факту порушення норм чинного законодавства.

Відповідно до п. 17.9 Правил № 363, приймання вантажів для перевезення в контейнерах здійснюється при наявності Договору на підставі заявки, а при відсутності Договору - разового договору.

Отже, саме договір про перевезення вантажів контейнером є належним доказом надання послуг з перевезення вантажу контейнеровозом.

Таким чином, вищезазначені обставини, вказують на відсутність належних доказів перевезення позивачем вантажів за допомогою контейнерів.

Разом з тим, відповідно до вимог чинного законодавства забороняється перевезення вантажів у контейнерах, які завантажені з порушенням Міжнародної конвенції щодо безпечних контейнерів.

Отже, позивач здійснював перевезення транспортними засобами, які не є контейнеровозами в розумінні вищезазначених норм та не використовувалися в момент зафіксованого порушення як такі, а тому маса для таких транспортних засобів, встановлена законодавцем - не більше 40 тон.

Таким чином, розрахунки перевищення маси вантажу відповідачем здійснено правильно, а постанови про притягнення позивача до адміністративної від 20.08.2024 серії АА № 00021614 та серії АА № 00021581 є правомірними та законними.

Інші аргументи, наведені сторонами, не вимагають детального обґрунтування, оскільки не є вирішальними.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Таким чином, відсутні підстави для визнання протиправними постанов, їх скасування та закриття справ, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати позивачу за рахунок відповідача не відшкодовуються, оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт», ст.ст. 7, 132-1, 293 КУпАП, ст. ст. 2, 72, 77, 78, 161, 242-246, 250, 256, 286 КАС України, суд-

у х в а л и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення відмовити.

Рішення може бути оскаржене в Шостому апеляційному адміністративному суді шляхом подання апеляційної скарги на судове рішення протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя К.Г. Плахотнюк