Постановление суда № 129273964, 04.08.2025, Шишацький районний суд Полтавської області

Справа № 551/13/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2025 року Шишацький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Вергун Н.В.,

за участю: секретаря судових засідань Курінної Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Шишаки Миргородського району Полтавської області подання старшого державного виконавця Шишацького відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Говорун Алли Станіславівни про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України, -

в с т а н о в и в:

01 серпня 2025 року старший державний виконавець Шишацького відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Говорун А.С. звернулася до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до виконання своїх зобов`язань за рішенням Шишацького районного суду Полтавської області у справі № 551/13/23.

В обґрунтування подання зазначено, що на примусовому виконанні у Шишацькому відділі державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження № 76450600, відкрите постановою старшого державного виконавця від 04 листопада 2024 року з примусового виконання виконавчого листа, виданого 14 жовтня 2024 року Шишацьким районним судом Полтавської області у справі № 551/13/23 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 63 148 грн. 00 коп.

Вказане рішення боржником ОСОБА_1 не виконується, грошові кошти не сплачуються, хоча вона достовірно обізнана про відкриття виконавчого провадження.

Зазначені обставини відповідно до ст.6 Закону України « Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України », ст.18 Закону України « Про виконавче провадження », ст.441 ЦПК України є підставою для тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

Тому, старший державний виконавець просила суд тимчасово обмежити боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.

Ухвалою суду від 01 серпня 2025 року подання старшого державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України прийнято до розгляду та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні о 09 год. 30 хв. 04 серпня 2025 року.

Незважаючи на своєчасність повідомлення про місце, дату та час розгляду справи, старший державний виконавець Говорун А.С. у судове засідання не з`явилася, причин своєї неявки не повідомила, що не перешкоджає розгляду подання по суті.

Вивчивши доводи, викладені в поданні старшого державного виконавця, суд, керуючись принципом верховенства права, приходить до наступних висновків.

Так, рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 16 лютого 2023 року у справі № 551/13/23, позов Полтавсього обласного центру зайнятості задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Полтавського обласного центру зайнятості заборгованість у загальному розмірі 63 148 грн. 00 коп.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 03 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 16 лютого 2023 року скасовано, а провадження у справі закрито.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 травня 2024 року касаційну скаргу Полтавського центру зайнятості задоволено частково, постанову Полтавського апеляційного суду від 03 серпня 2023 року скасовано, справу передано до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 23 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 16 лютого 2023 року без змін.

14 жовтня 2024 року Шишацьким районним судом Полтавської області видано виконавчий лист у справі № 551/13/23 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Полтавського обласного центру зайнятості заборгованість у розмірі 63 148 грн. 00 коп.

Постановою старшого державного виконавця Шишацького відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Говорун А.С. 04 листопада 2024 року відкрито виконавче провадження № 76450600 з виконання виконавчого документа.

04 листопада 2024 року за вих. № 24.18-31/18247 копія постанови про відкриття виконавчого провадження направлена як стягувачу, так і боржнику ОСОБА_1 .

Дані про вручення боржнику копії постанови про відкриття виконавчого провадження у матеріалах справи відсутні.

30 липня 2025 року боржнику ОСОБА_1 направлено виклик державного виконавця про зобов`язання явки о 10 год. 00 хв. 07 серпня 2025 року.

Відповідно до відповіді з Державної прикордонної служби України № 283720167 від 31 липня 2025 року, відсутні дані щодо перетину кордону боржником ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період часу з 01 січня 2025 року по 31 липня 2025 року.

Згідно з ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України від 21 січня 1994 року №3857-ХІІ «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» (далі Закон №3857-ХІІ) регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Пунктом 5 частини першої статті 6 Закону №3857-ХІІ визначено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб ),що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, до виконання зобов`язань.

За змістом пункту 19 частини третьої статті 18 Закону України від 2 червня 2016 року №1404-VІІІ «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи чи керівника боржника юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

В силу статті 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як передбачено статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вільне пересування і вибір місця проживання є невід`ємною складовою загальної свободи особи. Водночас це право особи не є абсолютним, оскільки свобода пересування та вільний вибір місця проживання можуть бути обмежені законом.

Такі обмеження можуть бути покладені на боржника, який ухиляється від виконання судового рішення чи рішення іншого органу (посадової особи), що підлягають виконанню у примусовому порядку.

При цьому ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням або рішенням іншого органу (посадової особи), визначає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків, у зв`язку з чим і здійснюється примусове виконання.

Відтак ухилення боржника від виконання рішення є підставою для звернення виконавця з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Обов`язок щодо підтвердження цих обставин належними доказами покладається на виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.

Водночас, сам по собі факт невиконання боржником судового рішення, якщо відсутні відомості про навмисне ухилення його від виконання цього зобов`язання, не є підставою для обмеження права боржника на виїзд за кордон.

У матеріалах виконавчого провадження, які долученні до подання, відсутні достатні та об`єктивні докази про ухилення ОСОБА_1 від виконання судового рішення.

Державний виконавець не довела цієї обставини, внаслідок чого у суду відсутні підстави для тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.

Крім того, суд звертає увагу на наступне.

Згідно з частиною четвертою статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до статті 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно і свою власну (частина друга). На здійснення цих прав не встановлюються жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для охорони здоров`я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших осіб (частина третя).

ЄСПЛ неодноразово висловлювався щодо заборони виїзду особи з власної країни через несплату боргу за рішенням суду.

Так, у рішенні від 26 листопада 2009 року у справі «Гочев проти Болгарії» («Gochev v. Bulgaria», заява №34383/03, пункт 44) ЄСПЛ сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у частині третій статті 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування).

Критерій законності означає, що обмеження свободи пересування повинно здійснюватися на підставі закону нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм (пункт 46).

Обмеження свободи пересування є виправданим, якщо воно переслідує легітимну (законну) мету, зокрема захист прав інших осіб кредиторів (пункт 47).

Принцип «пропорційності» обмеження свободи пересування передбачає, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості. Проте навіть якщо зазначене обмеження свободи пересування було виправданим на самому початку, воно може стати непропорційним і таким, що порушує права людини, якщо воно автоматично продовжуватиметься протягом тривалого періоду. Тому застосування такого обмеження має періодично переглядатися судом (принаймні в останній інстанції) з метою з`ясування доцільності його подальшого застосування, причому обсяг судового розгляду повинен дозволити суду взяти до уваги всі фактори, й у тому числі ті, що стосуються пропорційності такого обмеження.

Схожі за змістом висновки ЄСПЛ зробив у справі «Ігнатов проти Болгарії» («Ignatov v. Bulgaria», рішення від 2 липня 2009 року, заява № 50/02) та у справі «Хлюстов проти Росії» («Khlyustov v. Russia», рішення від 11 липня 2013 року, заява №28975/05).

У справі, яка розглядається, з огляду на встановлені судом обставини, характер правовідносин і застосовані правові норми, вбачається невідповідність обмеження свободи пересування ОСОБА_1 критеріям такого обмеження, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Так, Законом №3857-ХІІ встановлено, що громадянин України може бути обмежений у праві виїзду за кордон, зокрема, у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання таких зобов`язань. Отже, Законом, який є доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм, врегульовано питання щодо обмеження свободи пересування громадян.

При цьому під ухиленням від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням слід розуміти такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним таких обов`язків.

Судом не встановлено, що ОСОБА_1 свідомо ігнорує зобов`язання за рішенням суду та навмисно не виконує його, тобто ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї судовим рішенням.

Також відсутні дані про те, що обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон буде сприяти виконання рішення суду про стягнення заборгованості, у зв`язку з чим таке обмеження буде пропорційним меті його застосування (буде дотримано справедливий баланс між правами людини і публічним інтересом).

В матеріалах справи містяться лише дані про направлення боржнику кореспонденції, але доказів того, що остання її отримувала відсутні.

Більше того, боржник має з`явитися до державного виконавця 07 серпня 2025 року, тоді коли старший державний виконавець звернувся до суду з поданням 01 серпня 2025 року.

Сам факт відкриття виконавчого провадження та невиконання боржником зобов`язання самостійно не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього судовим рішенням обов`язків.

З огляду на наведене, суд не знаходить підстав для задоволення подання старшого державного виконавця.

На підставі викладеного, керуючись Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Законом України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України», ст. 33 Конституції України, ст.ст. 260 261, 441 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні подання старшого державного виконавця Шишацького відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Говорун Алли Станіславівни про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі вирішення питання без виклику учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя: