Решение № 129273299, 01.07.2025, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/9193/24

Провадження № 2-о/369/114/25

РІШЕННЯ

Іменем України

01.07.2025 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

секретаря Липченко О.С.

за участі

представника заявника Кацалапа Андрія Анатолійовича

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Київський відділ державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту, що має юридичне значення, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2024 року заявник через свого представника адвоката Кацалапа А.А. звернувся до суду з даною заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 є рідним братом громадянки ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та після смерті якої відкрилась спадщина на квартиру в АДРЕСА_1 , а також квартиру в АДРЕСА_2 .

Заявник на підставі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28.12.2021 року у справі № 369/10520/21, про становлення факту родинних відносин з ОСОБА_1 , отримав Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 04.08.2023 року, в якому виявив, що внесення даних про смерть ОСОБА_1 та складення Відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві актового запису про смерть № 12851 від 30.07.2019 року відбулось з помилкою у написанні прізвища, а саме " ОСОБА_3 " замість правильного " ОСОБА_4 ".

З метою виправлення помилки, Заявник як єдиний спадкоємець померлої, звернувся до Подільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з заявою щодо внесення змін до актового запису про смерть № 12851 від 30 липня 2019 року, шляхом написання прізвища померлої, зазначивши в графі прізвище " ОСОБА_4 " замість неправильного " ОСОБА_3 ". Натомість, Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) листом від 09.02.2024 року № Д-2/337-87, відмовив у внесенні змін до актового запису про смерть № 12851 від 30 липня 2019 року, посилаючись на відсутність документів, які б підтверджували факт про те, що померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та рідна сестра Заявника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є однією і тією особою.

Разом з тим, дана помилка унеможливлює спадкування майна, і такі розбіжності можна усунути лише в судовому порядку. Спір про право в цьому випадку відсутній.

Заявник просив суд:

встановити факт неправильності в актовому записі про смерть ОСОБА_2 , від 30.07.2019 року за № 12851, в частині зазначення прізвища померлої, а саме " ОСОБА_3 " замість вірного прізвища " ОСОБА_4 ";

встановити порядок виконання рішення суду, яке згідно з положенням ст. 18 ЦПК України, після набрання ним законної сили є підставою для внесення змін до актового запису № 12851 від 30.07.2019 року, складеного Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) в частині зміни прізвища ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , в графі "відомості про померлу особу" з " ОСОБА_3 " на " ОСОБА_4 ".

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Волчко А.Я. від 30.05.2024 року відкрито провадження по справі.

Згідно з розпорядженням керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області Распутньої Н.О. № 2187 від 18.11.2024 року щодо повторного автоматичного розподілу справи N 369/9193/24 та протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 19.11.2024 року вказану справу передано на розгляд судді Пінкевич Н.С.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.11.2024 року справу прийнято до провадження та призначено судове засідання.

При розгляді справи представник заявника вимоги заяви підтримав. Просив заяву задовольнити.

У судове засідання заінтересовані особи Подільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), та Київського відділу державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не з`явились, про дату і час судового засідання були належним чином повідомлені.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України N 5 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до статті 315 Цивільного процесуального кодексу України - суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" від 12.06.2009 N 2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що заявник просить встановити факт неправильності в актовому записі про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , складеному Відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві 30.07.2019 року за № 12851, в частині зазначення прізвища померлої, а саме " ОСОБА_3 " замість вірного прізвища " ОСОБА_4 ".

Судом встановлено, що батько ОСОБА_5 (1921 р.н.) та мати ОСОБА_6 , 1925 р.н. (жіноче прізвище ОСОБА_7 ), 10.03.1952 року уклали шлюб в місті Нижній Тагіл, Свердловської області, РСФСР, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 10.03.1952 року.

Заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в місті Нижній Тагіл, Свердловської області, РСФСР, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 .

Сестра заявника ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 в місті Нижній Тагіл, Свердловської області, РСФСР, однак свідоцтво про народження було нею втрачено та невідновлене за життя.

За життя батьків, сім`єю була набута та приватизована квартира, в якій певний проміжок часу відбувалось спільне сімейне проживання, та яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло від 21.12.2000 року.

З аналізу свідоцтва про право власності від 21.12.2000 року вбачається, що квартира в рівних частинах належала батьку заявника - ОСОБА_5 , матері ОСОБА_8 та його сестрі - ОСОБА_2 . Дана інформація підтверджується також технічним паспортом на зазначену вище квартиру, в якому вони зазначені, як власники квартири.

Після смерті матері заявника ОСОБА_6 , відкрилася спадщина на її частку вказаної вище квартири, таким чином ОСОБА_1 , його батько та сестра успадкували в рівних долях по 1/9 частини згаданої вище квартири. Відповідний запис був зроблений в технічний паспорт на квартиру, куди Заявника було вписано до переліку власників.

ІНФОРМАЦІЯ_5 помер батько заявника, після чого він з сестрою ОСОБА_2 в рівних частках успадкували квартиру АДРЕСА_3 .

Як вбачається з Договору дарування 1/3 (однієї третьої) частки квартири від 23.03.2010 року, ОСОБА_1 подарував своїй сестрі ОСОБА_2 належну йому 1/3 (одну третю) частку квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Тож з цього часу, саме сестра заявника ОСОБА_1 стала єдиним власником зазначеної квартири. При цьому, місце фактичного проживання та реєстрації ОСОБА_2 було АДРЕСА_2 , яка їй належала на праві приватної власності.

ІНФОРМАЦІЯ_2 сестра заявника ОСОБА_2 померла з причини хронічної ішемічної хвороби серця, після чого відкрилась спадщина на квартиру в АДРЕСА_1 , а також на квартиру в АДРЕСА_2 .

В подальшому заявник, як єдиний спадкоємець сестри звернувся до Подільського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану з метою отримання свідоцтва про смерть.

Однак, заявнику було відмовлено у видачі свідоцтва про смерть сестри, з огляду на те, що в нього відсутні необхідні документи, зокрема про констатацію та причину смерті, виданий закладом охорони здоров`я або судово - медичною установою, який в свою чергу неможливо отримати за відсутності документів, що підтверджують споріднення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки свідоцтво про народження померлої, було нею втрачено. За таких обставин йому було рекомендовано звернутись до суду, для вирішення факту споріднення.

На підставі викладеного, Заявник звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із заявою про встановлення факту родинних відносин з ОСОБА_2 .

Києво-Святошинський районний суд Київської області розглядаючи цивільну справу № 369/10520/21 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Подільський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту родинних відносин, встановив, що родинні відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтверджуються свідоцтвом про народження заявника, свідоцтвом про шлюб батьків, свідоцтвом про право власності на житло, технічним паспортом на квартиру, обліково-послужною карткою заявника, поясненнями свідків, ордером на житлове приміщення, іншими доказами в їх сукупності.

Отже, Києво-Святошинський районний суд Київської області прийняв рішення від 28.12.2021 року у справі № 369/10520/21, яким вирішив встановити факт родинних відносин, а саме що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 є рідною сестрою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28.12.2021 року у справі № 369/10520/21 набрало законної сили 31.01.2022 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На підставі встановленого факту родинних, Заявником було отримано Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 04.08.2023 року.

Так, згідно Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 04.08.2023 року Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , померла ІНФОРМАЦІЯ_7 у віці 65 років, про що 30 липня 2019 року складено відповідний актовий запис № 12851, місце державної реєстрації Відділ державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

Разом з цим, з аналізу Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 04.08.2023 року вбачається, що актовий запис про смерть № 12851 від 30.07.2019 року було здійснено Відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві, найменування якого наразі зареєстровано, як Київський відділ державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), код ЄДРПОУ 25719063, яким і було здійснено видачу свідоцтва.

Отримавши Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 04.08.2023 року, Заявник виявив, що внесення даних про смерть ОСОБА_2 та складення актового запису про смерть № 12851 від 30.07.2019 року відбулось Відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві з помилкою у написанні прізвища, а саме " ОСОБА_3 " замість правильного " ОСОБА_4 ".

Виявивши помилку Заявник звернувся до Українського бюро лінгвістичних експертиз з метою встановлення описки у прізвищі ОСОБА_2 в Свідоцтві про смерть серії НОМЕР_1 від 04.08.2023 року. Для проведення експертизи було надано паспорт громадянина України ОСОБА_1 , рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28.12.2021 року у справі № 369/10520/21, свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 04.08.2023 року, свідоцтво про шлюб батьків серії НОМЕР_2 від 10.03.1952 року, тощо.

Згідно Експертного висновку Українського бюро лінгвістичних експертиз № 056/1862-n/3 від 30.11.2023 року підтверджується, що прізвища ОСОБА_9 / ОСОБА_9 - російського походження. Його українська орфографія регулюється чинними стандартами міжмовного (російсько-українського) перетворення прізвищ. Субнормативний український запис ОСОБА_2 зумовлений неврахуванням російського походження цього прізвища та впливом української мови, для якого характерна тверда вимова кінцевого приголосного р. Таке розподібнення записів прізвищ є регулярною девіацією в практиці документування в умовах українсько-російської міжмовної взаємодії. Нормативними українськими записами зазначеного прізвища є ОСОБА_9 .

З урахування зазначеного експертом зроблено висновок, що українські записи прізвища ОСОБА_9 (паспорт громадянина України, запис ОСОБА_1 ; рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28.12.2021 року, запис ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 ) і ОСОБА_10 (свідоцтво про смерть, запис ОСОБА_2 ) та російські записи ОСОБА_1 / ОСОБА_2 (свідоцтво про шлюб, записи росчійською мовою ОСОБА_5 , ОСОБА_11 ) в документах наданих для експертизи, є ідентичними).

Крім того, в обліково-послужній картці до військового квитка Заявника, а саме пункті 12, зазначений наступний склад сім`ї: батько - ОСОБА_5 1921 р.н., мати ОСОБА_11 - 1925 р.н., та сестра ОСОБА_1 - 1953 р.н. В Єдиному відомчому ордері № 61 на жиле приміщення від 25.01.1961 року, відповідно до якого був наданий дозвіл батьку Заявника на зайняття квартири АДРЕСА_4 , на зворотному боці якого вказаний список його утриманців, серед яких зазначена ОСОБА_1 .

Таким чином, згідно наданих документів встановлюється факт того, що записи ОСОБА_1 І ОСОБА_2 та російські записи ОСОБА_1/ОСОБА_2 є ідентичними і написані на російській мові, натомість нормативними українськими записами зазначеного прізвища є саме ОСОБА_1 /ОСОБА_2.

Більш того матеріалами справи встановлено, в 2011 році, зокрема з 07 по 24 вересня, сестра Заявника ОСОБА_2 перебувала на лікуванні з травмою ноги в Київській міській лікарні № 8, що підтверджується Витягом з історії хвороби № 17810, де вказано її прізвище ОСОБА_9 . В Договорі дарування 1/3 (однієї третьої) частки квартири від 23.03.2010 року вказано прізвище ОСОБА_9 , в технічному паспорті на квартиру АДРЕСА_3 також вказано прізвище ОСОБА_9 .

З огляду на викладене, наданими заявником належними доказами встановлюється факт помилки в прізвищі сестри ОСОБА_2 , допущеної при складанні актового запису про смерть № 12851 від 30 липня 2019 року Відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

Відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 (зі змінами і доповненнями), спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Натомість, згідно підпункту 1.3 пункту 1 глави 10 розділу II «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 (зі змінами і доповненнями), факт смерті фізичної особи і час відкриття спадщини нотаріус перевіряє шляхом витребовування від спадкоємця свідоцтва про смерть, виданого органом державної реєстрації актів цивільного стану або за безпосереднім доступом до реєстру актів цивільного стану.

Отже, згідно приписів діючого в Україні законодавства, спадкоємцю для оформлення спадщини необхідно надати нотаріусу свідоцтво про смерть спадкодавця.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків. Державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану. Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану.

Згідно ч. 1 ст. 22 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому.

Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану також регулюють Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджені Наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за № 55/18793 (далі - Правила).

Відповідно до п. 1.1. Правил, внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними відділами державної реєстрації актів цивільного стану головних територіальних управлінь юстиції у випадках, передбачених чинним законодавством.

Керуючись п. 1.14. Правил, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання щодо померлих проводяться за заявами осіб, які входять до кола спадкоємців за законом або заповітом, згідно з чинним законодавством України.

Пунктом 2.6. Правил визначено, що разом із заявою про внесення змін до актового запису цивільного стану заявником подаються: свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану, у яких зазначені неправильні, неповні відомості або відомості, які підлягають зміні; інші документи, необхідні для розгляду заяви та вирішення питання по суті.

Так, з метою виправлення помилки, що дозволить прийняти спадкове майно, заявник як єдиний спадкоємець померлої сестри, звернувся до Подільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з заявою встановленої форми від 23.01.2024 року щодо внесення змін до актового запису про смерть ОСОБА_2 № НОМЕР_5 від 30 липня 2019 року, шляхом написання прізвища померлої, зазначивши в графі прізвище " ОСОБА_4 " замість неправильного " ОСОБА_3 ". До заяви було додано копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 від 04.08.2023 року, копія паспорту заявника, копію рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28.12.2021 року у справі № 369/10520/21 та оригінал Експертного висновку Українського бюро лінгвістичних експертиз від 30.11.2023 року.

Разом з цим, згідно листа Подільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 09.02.2024 року № Д-2/337-87, було повідомлено, що з доданих до заяви документів не вбачається, підтвердження родинних стосунків між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 та ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Києві, Україна, смерть якої зареєстровано у Київському відділі державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), оскільки відповідно до наданого рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28.12.2021 року у справі № 369/10520/21 про встановлення факту родинних відносин, було встановлено «факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 є рідною сестрою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ». Зауважено також, що документи, які б підтверджували факт про те, що померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та рідна сестра Заявника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є однією і тією особою відсутні.

Таким чином, з вказаних вище підстав, Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) листом від 09.02.2024 року № Д-2/337-87, відмовив ОСОБА_1 у внесенні змін до актового запису про смерть № 12851, складеного Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) 30 липня 2019 року.

Натомість, суд звертає увагу, що Заявник на законодавчому рівні не може отримати дублікат свідоцтва про народження сестри ОСОБА_2 , місце народження якої є місто Нижній Тагіл, Свердловська область, РСФСР.

Відповідно до частини 4 статті 13 Закону N 2398-VI державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою, зокрема, фактів народження фізичної особи та її походження.

Оскільки, на території України актовий запис про народження ОСОБА_2 не складався, то для підтвердження цього факту потрібно витребувати документи на підтвердження факту реєстрації її народження за місцем складення відповідного запису на території російської федерації.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та повномасштабним вторгненням 24 лютого 2022 року російських військ на територію України задля знищення Української держави, захоплення силою української території та встановлення окупаційного контролю Президент Володимир Зеленський підписав Указ N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

У відповідь на акт збройної агресії російської федерації проти України Президент України підтримав пропозицію Міністерства закордонних справ України про розрив дипломатичних відносин України з російською федерацією, про що 24 лютого 2022 року оголошено на офіційному веб-сайті Міністерства закордонних справ України.

На доручення Глави Української держави Міністерство закордонних справ України розпочало процедуру розриву дипломатичних відносин відповідно до норм міжнародного права.

01 грудня 2022 року прийнято Закон України N 2783-IX "Про вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року" (далі - Закон N 2783-IX).

22 грудня 2022 року Закон N 2783-IX опубліковано у газеті "Голос України" та 23 грудня 2022 року він набрав чинності.

Закон N 2783-IX передбачає: зупинення дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року N 240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року (далі - Мінська конвенція та Протокол), вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року N 140/98-ВР, у відносинах з російською федерацією та Республікою Білорусь (стаття 1);

вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року N 240/94-ВР, та Протоколу до неї, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року N 140/98-ВР (стаття 2).

Відповідно до статті 72 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, зупинення дії договору відповідно до його положень або відповідно до цієї Конвенції звільняє учасників, у взаємовідносинах яких зупиняється дія договору, від зобов`язання виконувати договір у своїх взаємовідносинах протягом періоду зупинення.

Стаття 25 Закону України "Про міжнародні договори України" містить аналогічну норму, відповідно до якої зупинення дії міжнародного договору України за умов, якщо договір не передбачає іншого, чи за відсутності іншої домовленості з іншими його сторонами, звільняє Україну від зобов`язання виконувати його протягом періоду зупинення дії договору з тими його сторонами, з якими зупинено дію договору, і не впливає стосовно іншого на встановлені договором правові відносини України з іншими його сторонами.

За повідомленням Міністерства закордонних справ України дію Мінської конвенції у відносинах з російською федерацією та Республікою Білорусь зупинено з 27 грудня 2022 року.

З дати зупинення дії Мінської конвенції, зокрема, до документів, виданих на території російської федерації і Білорусі, при їх пред`явленні на території України застосовується вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, від 05 жовтня 1961 року, яка є чинною у відносинах України з російською федерацією і Білоруссю.

З огляду на збройний конфлікт між російською федерацією та Україною заявник позбавлений фізичної можливості, як на звернення за витребуванням дубліката втраченого свідоцтва про народження ОСОБА_2 на території держави-агресора, так і на апостилювання цього документа відповідними органами російської федерації, яким надаються повноваження на проставлення апостиля. Аналогічних за змістом висновків прийшов Верховний Суд у постанові 31 січня 2024 року у справі N 643/1873/23 (провадження N 61-9113св23).

Відтак, на даний час заявник позбавлений правової можливості в позасудовому порядку вирішити питання про внесення змін до актового запису про смерть сестри ОСОБА_2 № 12851 від 30 липня 2019 року, складеного Відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві, та відповідно прийняти спадкове майно.

Надані заявником докази свідчать про те, що в актовому записі про смерть № 12851, складеному 30.07.2019 року Відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві зазначено помилково прізвище померлої " ОСОБА_3 " замість вірного прізвища " ОСОБА_4 ", через що вимоги про встановлення неправильності запису в акті цивільного стану є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Між тим, щодо вимоги про встановлення порядку виконання рішення суду, то суд зауважує, що єдиним шляхом встановлення факту, про який просить сторона заявника, є встановлення факту неправильності в актовому записі про смерть у судовому порядку, та саме на підставі рішення суду відділом реєстрації актів цивільного стану в актовий запис про смерть особи вносяться зміни.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі N 320/948/18 (провадження N 14-567цс18) сформульовано висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

Таким чином, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі N 752/20365/16-ц (провадження N 61-24660св18), від 05 грудня 2019 року у справі N 750/9847/18 (провадження N 61-18230св19, від 03 лютого 2021 року у справі N 644/9753/19 (провадження N 61-14667св20), від 16 червня 2021 року у справі N 643/6447/19 (провадження N 61-14968св20), від 08 вересня 2021 року у справі N 641/5187/20 (провадження N 61-5204св21).

Відповідно до положень статті 49 ЦК України актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків. Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Положеннями статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" визначено, що актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків. Державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану. Актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку.

Відповідно до статті 22 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану також регулюють Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджені Наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5 (далі - Правила).

Відповідно до п. 1.1. Правил, внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством.

У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", а також п. 1.7. Правил, зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису, за винятком випадків, встановлених у пункті 2.28 розділу II цих Правил.

Згідно з п. 1.14 Правил, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання щодо померлих проводяться за заявами осіб, які входять до кола спадкоємців за законом або заповітом, згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до п.п. 2.13.1 пункту 2.13 Правил, підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є: рішення суду, в тому числі про установлення неправильності в актовому записі цивільного стану, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

За положенням п. 2.16 Правил, зміни, доповнення, виправлення вносяться в паперові носії актових записів цивільного стану та одночасно до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

На підставі рішення суду про внесення змін, доповнень або виправлень в актові записи цивільного стану вносяться відповідні зміни, які зазначені в рішенні суду, згідно п.п. 2.16.7 Правил. Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2019 року у справі № 425/2737/17.

Відповідно до абз. 4 п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 липня 1995 року N 12 "Про практику розгляду судами справ щодо встановлення неправильності запису в актах громадянського стану" питання щодо встановлення неправильності в актовому записі суд вирішує на підставі письмових (архівних матеріалів; відомостей, які містяться в паспорті; довідок з місця роботи, навчання, проживання; військових, профспілкових, інших посвідчень тощо) та інших доказів, що з достовірністю підтверджують заявлену вимогу.

Відповідно до абз. 2 п. 3, п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 12 "Про практику розгляду судами справ про встановлення неправильності запису в актах громадянського стану" від 07.07.95 року, суд розглядає заяви про встановлення неправильності запису в акті громадянського стану як у випадках не виправлення органами реєстрації актів громадянського стану помилок, допущених при складанні актового запису, так і при відмові зазначених органів внести в ці записи передбачені законодавством зміни (прізвища, імені, по батькові тощо) і доповнення (наприклад, про національність і громадянство батьків). Суд постановляє рішення про неправильність запису в акті громадського стану, саме в тій частині цього запису, в якій встановлено неправильність, а не запису всього акта громадянського стану. При цьому, неправильність в актовому записі не обов`язково має бути пов`язана з помилками власне при складенні актового запису чи помилками реєстратора, така неправильність може бути пов`язана з іншими чинниками, наприклад, неправильним перекладом в документі, на підставі якого вносились відомості до актового запису.

Згідно роз`яснень, що містяться в п. 9 вказаної Постанови в порядку встановлення неправильності записів у актах громадянського стану до цих актів вносяться зміни щодо прізвища, імені, по батькові, коли були допущені помилки під час реєстрації акта або коли органами реєстрації актів громадянського стану відмовлено у зміні запису, який провадився відповідно до положень про порядок зміни записів актів громадянського стану (наприклад, при зміні прізвища, імені, по батькові, місця і дати народження).

У пункті 11 вказаної Постанови зазначено, що суд постановляє рішення про неправильність запису в акті громадянського стану, саме в тій частині цього запису, в якій встановлено неправильність, а не запису всього акта громадянського стану. Рішення суду, яким встановлено неправильність запису в акті громадянського стану є підставою для виправлення такого запису органами реєстрації актів громадянського стану, у резолютивній частині рішення повинно бути зазначено, який запис є неправильним, яким органом реєстрації актів громадянського стану і щодо яких осіб він складений, номер і дата запису та які виправлення, зміни чи доповнення слід до них внести.

Отже, органи державної реєстрації актів цивільного стану за заявою громадян можуть вносити зміни до актових записів на підставі рішень суду, якими встановлено неправильність таких записів та зазначено про внесення до них конкретних змін.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи, що задоволення заяви має юридичне значення для заявника, то даний юридичний факт має бути встановлений в судовому порядку. У суду немає підстав ставити під сумнів істинність фактів, повідомлених стороною заявника та підтверджених дослідженими судом доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 319 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, N 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Згідно ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення в порядку окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено Законом.

Відтак, сплачений при звернені до суду з заявою про встановлення фактів судовий збір не відшкодовується за рахунок іншої сторони.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Київський відділ державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту, що має юридичне значення задовольнити частково.

Встановити факт неправильності в актовому записі про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , складеному Відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві 30.07.2019 року за № 12851, в частині зазначення прізвища померлої, а саме " ОСОБА_3 " замість вірного прізвища " ОСОБА_4 ".

Зобов`язати Київський відділ державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) внести зміни до актового запису про смерть № 12851 від 30.07.2019 року, складеного Відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві, змінивши запис у графі «Прізвище» з " ОСОБА_3 " на правильне прізвище - " ОСОБА_4 ".

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено удень його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 01 липня 2025 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ