№ 129272893, 30.07.2025, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/2737/25

Провадження № 3/346/1145/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2025 року м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд

Івано-Франківської області

Суддя Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області Сольський В.В., розглянувши справи, які надійшли від Коломийського районного відділу поліції Головного управлінняНаціональної поліції в Івано-Франківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України,

за ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 залишив місце цієї дорожньо-транспортної пригоди, до якої був причетний.

Правопорушення вчинені за наступних обставин.

22 травня 2025 року о 21 год 10 хв, ОСОБА_1 в с. Угорники, по вул. Т. Шевченка, Коломийського району, керуючи транспортним засобом марки «Geely JL7 162» номернийзнак « НОМЕР_1 », скоїв дорожньо-транспортну пригоду, а саме з`їхав у кювет, та покинув місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої був причетний, чим порушив п. 2.10. ПДР України.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнов проти України", відповідно до якого в силу вимогст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Згідно з ч. 1 ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Також слід зазначити, що положення ст. 268 КУпАП не містять заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачені ст. 122-4 КУпАП, без обов`язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Вивчивши матеріали справ про адміністративне правопорушення, суд вважає, що ОСОБА_1 слід притягнути до адміністративної відповідальностіза ст. 122-4 КУпАПвиходячи із наступних підстав:

Згідно з ч. 1ст. 7 КУпАП Україниніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення, відповідно до вимогст. 245 КУпАП, крім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Виходячи з вимогст. 280 КУпАПорган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 122-4 КУпАПпередбачена відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Виходячи із диспозиції даної статті слідує, що для кваліфікації дій правопорушника за даною статтею, необхідною умовою є наявність факту дорожньо-транспортної пригоди, усвідомлення особою, що притягується до адміністративної відповідальності, причетності до неї та умисел вказаної особи на залишення дорожньо-транспортної пригоди.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення знайшла своє підтвердження в судовому засіданні та доводиться матеріалами адміністративної справи, зокрема:

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 26 травня 2025 року, де він вказав,що дійсно керуючи транспортним засобом не впорався з керування та допустив ДТП, після чого покинув місце пригоди.

Також, обставини, встановлені судом, узгоджуються з даними, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 342013 від 26 травня 2025 року, в якому процесуально зафіксовано обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, та який підписаний ОСОБА_1 без зауважень. А також рапортом поліції від 22 травня 2025 року про те, що на лінію «102» надійшло повідомлення від невідомої особи про ДТП в с. Угорники Коломийського району, на місці події працівниками поліції встановлено, що водій з місці пригоди втік.

Проаналізувавши вищевказані документи, суд доходить переконання, що вони є доказами в розумінністатті 251 КУпАП, які відповідають критеріям належності і допустимості. В своїй сукупності дані докази є достатніми. Доказів, які б спростовували наведені в протоколі обставини або породжували обґрунтовані сумніви у достовірності інформації, яка міститься у досліджених доказах, суду не надано.

Таким чином, суд всебічно, повно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.

Призначаючи адміністративне стягнення ОСОБА_1 суд враховує ступінь його вини у вчиненому правопорушенні, передбаченому ст. 122-4 КУпАП, яка доведена повністю, вимоги частини другої статті 13 КУпАП, відповідно до якої неповнолітні особи, які вчинили адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП підлягають адміністративній відповідальності на загальних засадах та доходжу переконання, що стосовно останнього слід обрати адміністративне стягнення у виді штрафу.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, особою на яку було накладено таке стягнення сплачується судовий збір, розмір якого встановлено законом. Відповідно до ст. 4 ч.2 п. 5 ЗУ «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір сплачується у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі наведеного та, керуючись ст. ст. 33, 36, 221, 283, 284, 294 КУпАП, п.5 ч.2 ст. 4 Закону України Про судовий збір,-

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 (три тисячі чотириста) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 605 гривень 60 копійок у дохід держави: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; кодкласифікації доходів бюджету: 22030106.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Суддя: Сольський В. В.