Решение № 129243782, 21.07.2025, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/33/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2025 Справа № 908/644/25

м. Запоріжжя Запорізька область

за позовом: Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засідання Вака В.С., розглянувши матеріали справи

за позовом: Приватного акціонерного товариства ГРАВЕ Україна (вул. Велика Васильківська, 65, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код юридичної особи 19243047)

до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія КРЕДО (пр. Моторобудівників, 34, м. Запоріжжя, 69068, ідентифікаційний код юридичної особи 13622789)

про стягнення 14 304 грн 00 коп.

за участю представників

від позивача: не з`явився

від відповідач: не з`явився

УСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство ГРАВЕ Україна звернулося до Господарського суду Запорізької області про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія КРЕДО 14 304 грн 00 коп. страхового відшкодування.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2025, справу № 908/644/25 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 24.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/644/25, присвоєно справі номер провадження 27/33/25. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

30.04.2025 позивач сформував в системі Електронний суд заяву (фактичний розрахунок судових витрат позивача), у якій позивач просить суд стягнути за відповідача понесені судові витрати на правничу допомогу за представництво інтересів позивача у суді першої інстанції, за отримання матеріалів по справі, підготовку позовної заяви в сумі 6 000 грн 00 коп.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.05.2025 визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато розгляд справи зі стадії відкриття провадження у справі, призначено підготовче засідання на 09.06.2025.

Ухвалою суду від 09.06.2025 відкладено підготовче провадження, засідання суду призначено на 30.06.2025.

Ухвалою суду від 30.06.2025 підготовче провадження закрито, призначено справу до розгляду по суті на 21.07.2025.

Пунктом 3 ст. 222 ГПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

21.07.2025 представники позивача та відповідача у судове засідання не з`явилися. Про дату, час та місце проведення судового засідання учасники судового процесу були повідомлені належним чином.

Позивач сформував 21.07.2025 в системі «Електронний суд» заяву про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

В матеріалах справи міститься відзив відповідача, сформований в системі Електронний суд 04.04.2025, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи наступним. 27.09.2024 ПрАТ СК Граве Україна звернулося до ТДВ СК КРЕДО із заявою про виплату страхового відшкодування на суму 14 304 грн. в порядку суброгації, оскільки Позивач здійснив виплату КП по ремонту та утриманню мостів та шляхів м. Києві Київавтошляхміст страхового відшкодування у розмірі 26 608 грн. за пошкоджені нібито під час ДТП 08.11.2023 огороджувальні водоналивні бар`єри. 30.09.2024 ТДВ СК КРЕДО за вих. №3016699-1 надіслало ПрАТ СК Граве Україна повідомлення про відмову у здійсненні страхового відшкодування на суму 14 304 грн. в порядку суброгації. Відмова була мотивована наступним. Постановою Печерського районного суду м. Київ від 04.12.2023 у справі №757/53703/23-п, водія транспортного засобу Audi р.н. НОМЕР_1 визнано винним за ст. 124 КУпАП за зіткнення з ТЗ AUDI А5 р.н. НОМЕР_2 . Ні в тексті цієї постанови, ні в наданій Позивачем довідці про дорожньо-транспортну пригоду не вказано про пошкодження в результаті ДТП огороджувальних водоналивних бар`єрів. Відповідно, постанови суду, щодо притягнення до адміністративної відповідальності за наслідками ДТП від 08.11.2023р. на водія ТЗ AUDI А5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , за пошкодження огороджувальних водоналивних бар`єрів немає. Жодних інших доказів пошкодження вказаного майна внаслідок саме цього ДТП ні позивач, ні КП Київавтошляхміст - не надали.

Позивач відповіді на відзив не надав.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю представників позивача та відповідача.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд

УСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 14.09.2023 між Приватним акціонерним товариством ГРАВЕ Україна (далі-Страховик) та ОСОБА_1 (ділі-Страхувальник) укладено договір (Поліс) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 216819246, згідно якого було застраховано відповідальність власника транспортного засобу «Audi», н.з. НОМЕР_1 Vin НОМЕР_3 (Відповідно до міжнародного стандарту ISO 3779-1983, VIN-код є ідентифікаційним номером транспортного засобу, який є структурованим поєднанням буквено-цифрових символів, присвоюється виключно виробником транспортного засобу на готовий до експлуатації транспортний засіб з метою його ідентифікації та наноситься на кузов транспортного засобу) (далі забезпечений транспортний засіб).

За змістом полісу вбачається, що строк дії договору встановлено з 00:00 15.09.2023 по 14.09.2024 включно.

Договір набирає чинності з початку строку його дії, що зазначений у цьому страховому полісі, але не раніше дати його реєстрації в єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до змісту полісу, дата реєстрації договору в єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - 12:16 14.09.2023.

Полісом передбачено страхову суму на одного потерпілого: за шкоду, заподіяну майну в сумі 160 000 грн 00 коп. Розмір франшизи - 500 грн 00 коп.

08.11.2023 на мосту Патона в м. Києві, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля «Audi», н.з. НОМЕР_1 Vin НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля «Audi А5», н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , а також в результаті вказаної пригоди було пошкоджено огороджувальні водоналивні бар`єри на мосту Патона (м. Київ, вул. Набережно-Печерська дорога, 2).

В матеріалах справи наявна довідка про дорожньо-транспортну пригоду № 3023320590243813, видана Управлінням патрульної полії в місті Києві (лист Управління патрульної поліції в місті Києві вих. № 9386/41/11/5-2024 від 13.03.2024).

Відповідно до Постанови Печерського районного суду міста Києва від 04 грудня 2023 року у справі № 757/53703/23-п встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_1 .

Статтею 75 ГПК України передбачено підстави звільнення від доказування. Зокрема, господарським процесуальним законодавством визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Наведеної позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 30.01.2013 по справі № 5020-660/2012 та від 06.03.2014 по справі № 910/11595/13.

У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 міститься висновок, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Отже, постанова Печерського районного суду міста Києва від 04.12.2023 у справі № 757/53703/23-п, яка набрала законної сили, має преюдиціальне значення, а встановлені нею факти повторного доведення не потребують.

З огляду на наведене, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, яке призвело до ДТП, вважається встановленою та не потребує доказування.

Зазначена вище дорожньо-транспортна пригода була визнана страховим випадком, про що 26.06.2024 було складено страховий акт № 10.90114089.2/KOS, відповідно до якого страхове відшкодування становить 28 608 грн 00 коп.

Відповідно до платіжної інструкції № 0627127900 від 27.06.2024 Приватне акціонерне товариство ГРАВЕ Україна виплатило страхове відшкодування за пошкоджене майно - огороджувальні водоналивні бар`єри, в розмірі 28 608 грн 00 коп.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Audi», н.з. НОМЕР_1 Vin НОМЕР_3 на момент ДТП була забезпечена одночасно 2 полісами: ПрАТ «СК «ГРАВЕ Україна» № ЕР/216819246 та у Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» № ЕР/216819246 (Audi», Vin НОМЕР_3 , н.з. НОМЕР_4 ), що підтверджується витягом з електронної бази Моторного (транспортного) страхового бюро України.

У зв`язку з цим, позивач звернулося до відповідача з Повідомленням (вих. № 2225 від 14.05.2024) про настання дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу, який було забезпечено за декількома внутрішніми договорами цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Крім того, позивач звернувся до відповідача з Повідомленням (вих. № 2949 від 27.06.2024) про прийняте рішення та заплановану виплату страхового відшкодування, відповідно до якого повідомило, що має намір здійснити виплату страхового відшкодування в розмірі 28 608 грн 00 коп.

Відповіді на повідомлення від 14.05.2024 та від 27.06.2024 матеріали справи не містять.

Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі-Закон), Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншим законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Пунктом 2.1 статті 2 Закону передбачено, що якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону України.

Відповідно до ст. 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 6 Закону, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Положення п. 1.7 ч. 1 ст. 1 Закону визначено, що забезпеченим транспортним засобом є транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Згідно з п. 17.3 ст. 17 Закону при укладенні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов`язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику.

Вказаним Законом також врегульовано діяльність Моторного (транспортного) страхового бюро України, яке згідно з пунктом 39.1 ст. 39 Закону є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Протоколом Президії Моторного (транспортного) страхового бюро України № 464/2020 від 26.02.2020 з метою врегулювання відносин між страховиками членами МТСБУ з питання забезпечення здійснення страхового відшкодування при наявності декількох внутрішніх договорів обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, які були чинним на момент дорожньо-транспортної пригоди, був затверджений Порядок виконання зобов`язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно з вказаним Порядком останній є внутрішнім нормативним документом МТСБУ, що є обов`язковим для виконання усіма членами МТСБУ і поширюється на врегулювання страхових випадків, інформація про настання яких отримана членами МТСБУ після 01.03.2020.

Пунктом 2.1 Порядку, зокрема, визначено, що наявність на момент укладення внутрішнього договору страхування в єдиній централізованій базі даних МТСБУ відомостей про інші чинні внутрішні договори страхування, укладені по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу, визнається достатнім доказом виконання страхувальником зобов`язання при укладенні внутрішнього договору страхування повідомити страховика про інші внутрішні договори страхування (обов`язки страхувальника, що передбачені пунктом 3 частини першої статті 989 Цивільного кодексу України та пунктом 17.3 статті 17 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Таким чином, враховуючи, що дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Audi», н.з. НОМЕР_1 Vin НОМЕР_3 , та автомобіля «Audi А5», н.з. НОМЕР_2 , сталась після 01.03.2020, Порядок № 464/2020 від 26.02.2020 поширюється на врегулювання даного страхового випадку, а отже договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземних транспортного засобу «Audi», н.з. НОМЕР_1 Vin НОМЕР_3 , укладені з ПрАТ СК «ГРАВЕ Україна» та ТДВ «СК «Кредо, є чинними.

Відповідно до п. 3.1 Порядку виконання зобов`язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик при отриманні інформації про настання події, що містить ознаки страхового випадку за укладеним ним внутрішнім договором страхування, зобов`язаний (не залежно від наявності інших внутрішніх договорів страхування, укладених по відношенню до забезпеченого транспортного засобу, та черговості їх укладення) здійснити визначені Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» заходи для забезпечення своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Згідно з п. 3.2 Порядку страховик, який отримав інформацію про подію, яка має ознаки страхового випадку за декількома внутрішніми договори страхування, для забезпечення участі усіх страховиків за такими договорами страхування повинен:

а) невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дати надходження інформації про страховий випадок, повідомити у письмовій формі (як правило, за допомогою електронної корпоративної пошти МТСБУ) інших страховиків, які внесли до єдиної централізованій базі даних МТСБУ відомості про інші внутрішні договори страхування, які є дійсними на дату настання події, що містить ознаки страхового випадку;

б) забезпечити можливість іншим страховикам, які також застрахували той самий об`єкт, приймати участь в розслідуванні страхового випадку (зокрема, у огляді наявних документів та пошкодженого (знищеного) майна);

в) повідомити у письмовій формі (як правило, за допомогою електронної корпоративної пошти МТСБУ) інших страховиків, які внесли до єдиної централізованій базі даних МТСБУ відомості про інші внутрішні договори страхування, які є дійсними на дату настання події, що містить ознаки страхового випадку, про прийняте рішення та заплановану виплату страхового відшкодування не пізніше ніж за три робочі днів до дати її проведення.

Згідно з п. 5.1 Порядку виконання зобов`язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого протоколом Президії МТСБУ від 26.02.2020 № 464/2020, Страховик, який на умовах визначених цим Порядком, здійснив страхове відшкодування, у разі, якщо визначений ним розмір шкоди не перевищує сукупного розміру страхових сум, за відповідну шкоду, за усіма чинними на дату страхового випадку внутрішніми договорами страхування, визнається особою, яка надала послуги з відшкодування збитків, і згідно з п. 36.4 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» має право на отримання страхового відшкодування від інших страховиків, які уклали чинні на момент настання страхового випадку по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу внутрішні договори страхування. Для реалізації зазначеного у цьому пункті права страховик, який на умовах, визначених цим Порядком, здійснив страхове відшкодування, має подати заяви про страхове відшкодування до решти зазначених страховиків. Заява про страхове відшкодування та додатки до неї мають відповідати вимогам, передбаченим ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до п. 5.3 Порядку № 464/2020, Страховик за внутрішнім договором страхування якого настала подія, що має ознаки страхового випадку, але проведення виплати страхового відшкодування здійснено згідно з цим Порядком іншим страховиком і розмір шкоди не перевищує загального розміру страхових сум, за відповідну шкоду, за усіма чинними на момент настання страхового випадку внутрішніми договорами страхування, зобов`язаний здійснити страхове відшкодування такому іншому страховику протягом 15 днів з дати отримання заяви про виплату страхового відшкодування та у розмірі, визначеному відповідно до п. 5.2 цієї статті.

Положеннями ст. 988 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Як підтверджено матеріалами справи, відповідно до платіжної інструкції № 0627127900 від 27.06.2024 Приватне акціонерне товариство ГРАВЕ Україна виплатило страхове відшкодування за пошкоджене майно - огороджувальні водоналивні бар`єри, в розмірі 28 608 грн 00 коп.

Враховуючи наведене, відповідач зобов`язаний компенсувати позивачу 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування вартості нанесеного збитку через пошкодження майна (огороджувальні водоналивні бар`єри) в розмірі: 14 304 грн 00 коп. (28 608 грн 00 коп. : 50 % = 14 304 грн 00 коп., де 28 608 грн 00 коп. загальний розмір збитку, 50% - частка зобов`язання відповідача).

27.09.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою на виплату страхового відшкодування вих. № 909-216819246.

30.09.2024 відповідач за вих. № 3016699-1 надіслав позивачу повідомлення про відмову у здійсненні страхового відшкодування на суму 14 304 грн 00 коп. в порядку суброгації. Відмова була мотивована тим, що постановою Печерського районного суду м. Київ від 04.12.2023 у справі № 757/53703/23-п, водія транспортного засобу Audi р.н. НОМЕР_1 визнано винним за ст. 124 КУпАП за зіткнення з ТЗ AUDI А5 р.н. НОМЕР_2 . Ні в тексті цієї постанови, ні в наданій позивачем довідці про дорожньо-транспортну пригоду не вказано про пошкодження в результаті ДТП огороджувальних водоналивних бар`єрів. Відповідно, постанови суду, щодо притягнення до адміністративної відповідальності за наслідками ДТП від 08.11.2023р. на водія ТЗ AUDI А5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , за пошкодження огороджувальних водоналивних бар`єрів немає. Жодних інших доказів пошкодження вказаного майна внаслідок саме цього ДТП ні позивач, ні КП «Київавтошляхміст» не надали.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов`язаних з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством.

Відповідно до ст. 979 ЦК України, договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України «Про страхування», інших законодавчих актів. Законом може бути встановлено обов`язок фізичної або юридичної особи укласти договір страхування (обов`язкове страхування). Вимоги щодо укладення договорів страхування за окремими класами страхування/категоріями страхових ризиків для врегулювання правовідносин, за якими вимагається обов`язкова наявність договору, можуть бути визначені законодавством.

За статтею 980 ЦК України, предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Об`єктом страхування можуть бути, зокрема відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.

Згідно з ст. 999 ЦК України, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного Кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 27 Закону України Про страхування, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Аналогічна норма міститься у ст. 993 Цивільного Кодексу України.

Згідно ст. 1 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страхувальники юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; страховики - страхові організації, що мають право на здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України Про страхування; потерпілі юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу; забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до ст. 3 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Audi», н.з. НОМЕР_1 Vin НОМЕР_3 була також забезпечена у Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», що підтверджується полісом № ЕР/216819246 (Audi», Vin НОМЕР_3 , н.з. НОМЕР_4 ).

Відповідно до пункту 37.1.3 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це привело до неможливості страховика встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини або обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

У зазначеній нормі втілено загальний принцип недопустимості формального підходу до вирішення питання про здійснення або нездійснення компенсації і надання пріоритету зовнішній формі юридично значущих дій або бездіяльності над їх змістом і наслідками. Адже підставою для відмови у відшкодуванні визнаються не будь-які порушення регламентованої цим законом процедури, а лише ті, що призвели до неможливості встановлення обставин, які мають істотне значення для вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для здійснення виплат і визначення їх розміру.

Разом з тим матеріали справи свідчать, що відповідач, отримавши повідомлення про ДТП, не був обмежений чи позбавлений можливості встановити обставини, які мають істотне значення для вирішення питання щодо виплати страхового відшкодування (ознайомитися з матеріалами ДТП, здійснити огляд пошкодженого майна).

Відповідно до пункту 33.3 статті 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов`язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).

У відповідності до п. 4.4.4 ДСТУ 3587-97 "Безпека дорожнього руху "Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди - вимоги до експлуатаційного стану", пошкоджені елементи дорожніх огороджень підлягають відновленню або заміні протягом 5 діб з моменту виявлення дефектів.

Також, відповідно до п. 7.14 Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 14.02.2012 № 54 "Про затвердження Технічних правил ремонту і утримання вулиць та доріг населених пунктів", пошкоджені елементи транспортних і пішохідних огорож замінюються новими.

Статтею 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху.

Відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 22, ст. 1166 та ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір реальних збитків не може бути меншим реальної вартості робіт виконаних або таких, які особа, яка зазнала збитків, мусить виконати з метою відновлення пошкодженої речі, що відповідає загальному правилу відшкодування збитків в повному обсязі.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 06.07.2018 по справі № 924/675/17, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, але виходячи з вартості відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнта зносу деталей, ПДВ та з вирахуванням франшизи.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір шкоди, пов`язаної з пошкодженням чи фізичним знищенням дороги, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей, визначається на підставі звіту, акта чи висновку про оцінку, виконаного оцінювачем або експертом відповідно до законодавства.

У даному випадку на замовлення позивача суб`єктом оціночної діяльності ФОП Гармідарова Ю.П. була визначена вартість пошкодженого майна у звіті про незалежну оцінку вартості матеріального збитку пошкодженого майна від 15.05.2024, відповідно до якого збитки за пошкодження огороджувальних водоналивних бар`єрів на мосту Патона (м. Київ, вул. Набережно-Печерська дорога, 2) склали 28 608 грн 00 коп.

Зазначений звіт суб`єкта оціночної діяльності суд приймає до уваги у якості належного доказу у справі, оскільки він відповідає критеріям та порядку складення такого звіту, що вимагаються законодавством про оцінку майна. Водночас, зі свого боку, відповідач не був позбавлений можливості надати свої докази на спростування доводів позивача щодо вартості пошкодженого майна, чи надати експертне дослідження, виготовлене на власне замовлення з визначення розміру матеріальної шкоди, що свідчить про безпідставність доводів відповідача в цій частині та не спростовує висновків наданого позивачем звіту.

За змістом ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджується факт пошкодження внаслідок настання 08.11.2023 дорожньо-транспортної пригоди огороджувальні водоналивні бар`єри на мосту Патона (м. Київ, вул. Набережно-Печерська дорога, 2).

З урахуванням вище викладеного заперечення відповідача щодо недоведеності позивачем факту пошкодження огороджувальних водоналивних бар`єрів на мосту Патона суд вважає необґрунтованими.

Отже, вимога про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія КРЕДО 14 304 грн 00 коп. страхового відшкодування задовольняється судом в повному обсязі.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною права на суд, адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бурдов проти Росії).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені.

Відповідач належними, допустимими та достовірними доказами обставин наведених у позові та заявлених позивачем позовних вимог не спростовував.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Також, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 6 000 грн 00 коп. витрат на професійну правову допомогу.

Відповідно ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

З дотриманням пункту 9 частини 3 ст. 162 ГПК України, позивачем викладено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, відповідно до якого позивач поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом справи витрати: судовий збір за подання позовної заяви 3 028 грн 00 коп., витрати на правову допомогу 6 000 грн 00 коп.

У заяві, сформованої у системі «Електронний суд» 29.04.2025 (зареєстровано 30.04.2025 за вх. № 8915/08-08/25) позивач просив стягнути з відповідача 6 000 грн 00 коп. понесених судових витрати на правничу допомогу за представництво інтересів позивача у суді першої інстанції, за опрацювання матеріалів по справі, підготовку позовної заяви.

Відповідно ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат,необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.

На підтвердження стягнення суми 6 000 грн 00 коп. правових витрат позивачем подано копію договору про надання правової допомоги № 27 від 22.07.2024, укладеного між Адвокатським бюро Синюк та партнери (Адвокатське бюро) та Приватним акціонерним товариством ГРАВЕ Україна (клієнт), предметом якого (пункт 1.1) є надання адвокатським бюро за дорученням клієнта правової допомоги в обсязі та на умовах, передбачених цим договором,

У матеріалах справи наявні копія ордеру серії АІ № 1785953, виданого 01.01.2025 за договором № 27 від 22.07.2024 Синюк С.Л., на надання правничої (правової) допомоги Приватному акціонерному товариству ГРАВЕ Україна, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 6423/10 від 15.02.2018, виданого Синюк С.Л., детальний опис робіт (наданих послуг), акт виконаних робіт від 11.04.2025.

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited" проти України, від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат в силу приписів частини п`ятої статті 126 ГПК України, покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Такий висновок викладений у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18.

Відповідач у відзиві зауважив, що заявлений розмір правничої допомоги є завищеним, оскільки підготовка відповідної справи до розгляду справи в суді не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи з огляду на її малозначність. При виготовленні позовної заяви не вимагалось проводити додатковий аналіз великої кількості законів та підзаконних актів. Вважає, що витрати на правничу допомогу підлягають задоволенню у розмірі 1 000 грн 00 коп.

У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 19 зазначеного Закону, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на правову допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване статтею 131-2 Конституції України, статтею 16 Господарського процесуального кодексу України, відповідними положеннями Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, з означених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited" проти України, від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18.

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Відповідачем не заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 року № 910/13071/19 вказано, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/20, Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок позивача, відповідно до положень ст. 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Так, предметом спору у цій справі є стягнення 14 304 грн 00 коп.

У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі № 904/66/18 зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (аналогічний висновок викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 159/583/19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом враховано, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю, суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд вважає за необхідне зазначити, що частиною третьою ст. 126 ГПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Враховуючи вищевикладене, підготовка детального опису робіт (наданих послуг) у даному випадку відповідає критеріям неминучості та необхідності, оскільки подання такого документу прямо передбачене положенням процесуального законодавства та вимагає певного часу для його підготовки.

Як вказала колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.11.2019 по справі № 905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Як зазначено в детальному описі робіт (наданих послуг), Адвокатським бюро Синюк та партнери надано наступні послуги:

консультація Замовника (позивача) щодо порядку та строків надання правової допомоги адвокатом по стягненню коштів з відповідача вартість однієї години роботи: 1200,00 грн. -1 200,00 грн 1 год.;

підготовчі дії:

- з`ясування чи мали місце обставини (факти), про які вказує позивач, та якими доказами вони підтверджуються;

- з`ясування чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

- визначення правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин;

- визначення правової норми, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин з врахуванням висновків щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду;

- збір необхідних доказів на спростування викладеного у апеляційній скарзі;

- аналіз судової практики вартість однієї години роботи: 1200,00 грн. - 2 год.-2400,00 грн.

Підготовка, написання та подання позовної заяви:

- визначення підсудності розгляду позовної заяви;

- визначення складу учасників судового процесу;

- розрахунок ціни позову та розміру судових витрат;

- написання, копіювання, сканування та надсилання позовної заяви стороні та суду: вартість однієї години роботи -1200,00 грн. - 2 год.-2400,00 грн.

Всього: 5 годин 6000,00 грн.

Оцінюючи розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на надання професійної правничої допомоги на предмет їх реальності (встановлення їх дійсності та необхідності), а також пропорційності, розумності їхнього розміру, зважаючи на те, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а юридична кваліфікація правовідносин, що є предметом спору, є незначною та не вимагає великого обсягу надання адвокатом послуг, в тому числі, адвокат в судові засідання не з`являвся, суд вважає, що підготовка позовної заяви, не потребувала значних зусиль адвоката, аналізу великої кількості доказів і законодавства, дослідження судової практики у подібних правовідносинах та зумовлює відсутність значних витрат його часу і незначний обсяг послуг в частині складання в тому числі позовної заяви та адвокатських запитів.

Надавши оцінку усім доданим доказам, з урахуванням категорії цієї справи, критерії співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу, визначених ч. 4 ст. 126 ГПК України, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співмірним розмір витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн 00 коп. від попередньо заявленої суми (6 000 грн 00 коп.).

Крім того, доказів того, що результат вирішення справи міг вплинути на репутацію сторони або така справа викликала публічний інтерес матеріали дійсної справи не містять.

Враховуючи вищевикладене, заява позивача про розподіл витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства ГРАВЕ Україна до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія КРЕДО задовольнити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія КРЕДО (69068 м. Запоріжжя, пр. Моторобудівельників, буд. 34, ідентифікаційний код юридичної особи 13622789) на користь Приватного акціонерного товариства ГРАВЕ Україна (вул. Велика Васильківська, 65, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код юридичної особи 19243047) 14 304 (чотирнадцять тисяч триста чотири) грн 00 коп. витрати по виплаті страхового відшкодування, 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору, 3 000 (три тисячі) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено та підписано 31.07.2025.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.