Постановление суда № 129231049, 29.07.2025, Доманівський районний суд Миколаївської області

Доманівський районний суд Миколаївської області

вул. Центральна, 35 м. смт. Доманівка Вознесенський район Миколаївська область Україна 56400

e-mail: inbox@dm.mk.court.gov.ua

Справа № 475/421/21

Провадження № 1-кп/475/23/25

У Х В А Л А

29.07.2025смт. Доманівка

Доманівуський районний суд Миколаївської області області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща. Доманівка кримінальне провадження № 42021151190000010 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Богданівка Доманівського району Миколаївської області, громадянки України, не працюючої, освіта повна середня, раніше не судимої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчинені кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.191, ч.3 ст.191 КК України,

встановив

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.191, ч.3 ст.191 КК України

В обвинувальному акті зазначено, що перебуваючи на посаді начальника ВПЗ Богданівка ЦПЗ №2 Миколаївської дирекції AT «Укрпошта» на умовах повної індивідуальної матеріальної відповідальності, будучи службовою особою, виконуючи обов`язки передбачені посадовою інструкцією ОСОБА_4 , зловживаючи своїм службовим становищем, скористалась відсутністю належного фінансового контролю за обліком грошових коштів в ВПЗ, привласнила грошові кошти належні підприємству, у наслідок незаконних дій начальника ВПЗ Богданівка ЦПЗ №2 Миколаївської дирекції AT «Укрпошта» на умовах повної індивідуальної матеріальної відповідальності ОСОБА_4 , Миколаївської дирекції АТ «Укрпошта» заподіяно шкоду на загальну суму 40565,01 грн.

Таким чином ОСОБА_4 обвинувачується вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 191 а саме - привляснення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим стеновичщем та ч. 3 ст. 191 К України, а саме - привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем вчинене повторно.

В судовому засіданні захисник обвинуваченої ОСОБА_4 , - адвокат ОСОБА_5 заявила клопотання про закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , в частині епізоду щодо привласнення грошових кошті ВПЗ Богданівка ЦПЗ №2 Миколаївської дирекції AT «Укрпошта» в сумі 482,49 гривні, які витратила на власні потреби, чим скоїла злочин, передбачений ч.2 ст.191 КК України, привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм

службовим становищем, де розмір суми менше розміру двох неоподатковуваних мінімумів громадян станом на час вчинення кримінального правопорушення, у зв`язку з набранням чинності законом, яким скасована відповідальність за діяння, вчинене обвинуваченою на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Також захисник обвинуваченої ОСОБА_4 , - адвокат ОСОБА_5 в клопотанні зазначила, що ОСОБА_4 обвинувачується за ч.3 ст.191 КК України, тобто привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем вчиненно повторно.

Проте відповідно др ч.1 ст.32 КК України повторністю кримінальних правопорушень визнається вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.

Частиною 4 ст.32 КК України передбачено, що повторність відсутня, якщо за раніше вчинене кримінальне правопорушення особу було звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, установлених законом, або якщо судимість за це кримінальне правопорушення було погашено або знято, а також після відбуття покарання за вчинення кримінального проступку.

Тому просить змінити правову кваліфікацію дій ОСОБА_6 з частини 3 ст.191 КК України на частину 2 ст. 191 КК України.

Обвинувачена ОСОБА_6 , не заперечувала проти задоволення клопотання захисника ОСОБА_5 .

Прокурор ОСОБА_3 просив відмовити в задоволенні клопотання.

Відповідно до п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається у разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX, який набрав чинності 09.08.2024 р., ст. 51 КУпАП викладено у новій редакцій та встановлено, що максимальний розмір викраденого чужого майна, в тому числі шляхом шахрайства, на момент вчинення правопорушення для кваліфікації дій особи як дрібне викрадення чужого майна за ч. 2 ст. 51 КУпАП не може перевищувати двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, з 09.08.2024 р. сума викраденого майна, яка не перевищує 2 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, є дрібною крадіжкою та особа повинна нести відповідальність за відповідною частиною ст. 51 КУпАП.

Статтею 58 Конституції України регламентовано, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У відповідності до ч. 1, ч. 3 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість; закон про кримінальну відповідальність, що частково пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Відповідно до висновків Великої Палати ВС в Постанові від 13.01.2021р. у справі № 306/7567/12, за загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК України раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Аналогічні висновки містить постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 16.02.2021 р. по справі №345/3522/18.

В той же час, згідно обвинувального акту, ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що вчинила привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, також повторно.

У правових висновках, викладених у п. 23Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», наголошується, що заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем є самостійною формою злочину, відмінною від крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати. Цей вид діяння полягає у неправомірному, умисному використанні службовою особою свого службового становища всупереч інтересам служби, з метою незаконного, безоплатного обернення чужого майна на свою користь або на користь інших осіб.

Відповідно до юридичної конструкції ч. 3ст. 191 КК України, така форма заволодіння передбачає наявність особливого суб`єкта злочинуслужбової особи, використання саме службового статусу як інструменту вчинення посягання, що суттєво підвищує рівень суспільної небезпеки такого діяння.

У зв`язку з цим, зазначені дії не можуть бути ототожнені з крадіжкою, шахрайством, привласненням чи розтратою, які були декриміналізовані в межахЗакону України від 18.07.2024 № 3886-IXта трансформовані в адміністративні правопорушення, передбаченіст. 51 КУпАП.

Таким чином, заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем, передбачене ч. 3ст. 191 КК України, не втратило кримінальну протиправність і на сьогодні залишається кримінально караним діянням, що виключає можливість застосування п. 4-1 ч. 1ст. 284 КПК Україниу відповідній частині провадження.

З огляду на викладене, в частині звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за епізодом заволодіння майном кваліфікованого за ч. 2ст. 190 КК України, відмовити. Відповідно не підлягає зміні правова кваліфікація з ч.3 ст.191 на ч.2 ст. 191 КК України.

Керуючись ст. 5 КК України, п. 4-1 ч.1 ст. 284, ст.ст. 285-288, 314, 372 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в

У клопотанні захисника ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_4 за ч.2 ст.191 КК України на підставі п. 4-1 ч.1 ст. 284 КПК України та зміни правової кваліфікації з ч.3 ст.191 на ч.2 ст. 191 КК України - відмовити.

Продовжити розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.191, ч.3 ст. 191 КК України.

Ухвала суду може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом 7 днів з моменту її проголошення.

Повний текст ухвали виготовлено 01.08.2025 року.

СуддяОСОБА_1