Решение № 129222378, 31.07.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7734/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи згідно зі ст.262 КАС України адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про стягнення суми заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

17 березня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, в якій позивач просить суд:

стягнути з Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області на користь ОСОБА_1 надмірно стягнутої суми нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за невиконання рішення суду у сумі 7487,64 гривень (сім тисяч чотириста вісімдесят сім гривень шістдесят чотири копійки).

Стислий виклад позиції позивача.

У позові зазначено, що 22 січня 2025 року рішенням Одеського окружного адміністративного суду у справі 420/31381/24 стягнуто з Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород- Дністровського району Одеської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 червня 2024 року по 05 вересня 2024 року включно у сумі 3233 7,54 грн з вирахування з вказаної суми належних до сплати податків та зборів.

Позивач зазначає, що 12 березня 2025 року він отримав від Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області на свій особовий рахунок гроші за рішенням суду № 420/31381/24 у сумі 24849,90 грн, однак, як стверджує позивач, йому нарахували, але не виплачено заробітної плати за не виконання рішення суду у сумі 7487,64 грн.

На переконання позивача, середній заробіток за затримку виконання рішення суду не є заробітною платою. Відтак, позивач вважає, що утримувати податки та збори у сумі 7487,64 грн із призначеної суми не треба. Це не заробітна плата, а вид спеціальної відповідальності.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 24.03.2025 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн або докази, якими підтверджується наявність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Суд ухвалою від 07.04.2025 відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ст.262 КАС України, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Відповідно до Довідок про доставку електронного листа від 10.04.2025, копію позовної заяви з додатками направлено та доставлено до електронного кабінету відповідача 17.03.2025, а копію ухвали про відкриття провадження у справі - 09.04.2025.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав.

За приписами ч.4. ст.159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Згідно з ч.2 ст.175 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов`язку.

Як вже зазначено судом, копію ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 07.04.2025 відповідачу направлено та доставлено до електронного кабінету. При цьому, суд зазначає, що в силу вимог ч.6 ст.18 КАС України, на відповідача покладено обов`язок мати зареєстрований електронний кабінет у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.

Згідно з ч. 1 ст. 120 КАС України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Відповідно до ч.6 ст. 120 КАС України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, і перевіривши їх доказами, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.01.2025 у справі №420/31381/24, яке набрало законної сили 24.02.2025, задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді:

стягнуто з Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді з 01 червня 2024 року по 05 вересня 2024 року включно у сумі 32337,54 грн.

В означеному рішенні вказано, що беручи до уваги те, що рішення від 29.11.2023 року у справі №420/21852/23 (змінене постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08.05.2024 року, виконавчий лист видано 28.05.2024 року) фактично виконано відповідачем 06.09.2024 року, суд дійшов висновку про затримку з боку відповідача виконання цього рішення, а відтак і про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час такої затримки, з 01.06.2024 року по 05.09.2024 року (день, що передував виданню наказу про поновлення на посаді).

При цьому, судом розраховано суму середнього заробітку у відповідності до п.8 Порядку №100.

26 лютого 2025 року Одеським окружним адміністративним судом позивачу видано виконавчий лист №420/31381/24 щодо стягнення з Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді з 01 червня 2024 року по 05 вересня 2024 року включно у сумі 32337,54 грн.

Відповідно до матеріалів справи, у березні 2025 року позивач звернувся до Управління Державної казначейської служби України в Одеському районі Одеської області із заявою про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду за №420/31381/24 від 22.01.2025 та виконавчого листа за №420/31381/24 від 26.02.2025 про стягнення з Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді з 01 червня 2024 року по 05 вересня 2024 року включно у сумі 32337,54 грн з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків та зборів.

Як вбачається з копії виписки з банківського рахунку позивача, у березні 2025 року на його банківський рахунок надійшли кошти у розмірі 24849,90 грн.

Вважаючи протиправними дії Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області щодо оподаткування суми середнього заробітку у розмірі 32337,54 грн, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Спірним у цій справі є оподаткування середнього заробітку, стягненого на користь позивача за рішенням суду.

Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Із пункту 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі Порядок №100), вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, яка підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

У п. 8 Порядку №100 встановлена процедура визначення середньоденної заробітної плати, як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику.

Відповідно до п.3 Порядку №100, при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт.

Відповідно до п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України (далі ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

За приписами пп.164.1.1. п.164.1 ст.164 ПК України, загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Підпунктом 164.2.1. пункту 164.2 ст.164 ПК України передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

У пункті 164.6 ПК України зазначено, що під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, обов`язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

Системний аналіз пункту 3 Порядку №100 та п. 164.6 ПК України дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислюється без віднімання сум податків і зборів.

Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем під час виконання відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із цієї суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів. Відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період у разі перебування на посаді працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори.

Відповідно до підпункту 168.1.1 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (за загальним правилом 18%).

Ставка військового збору у розмірі 5 відсотків застосовується до доходів, що включаються до складу загального річного оподатковуваного доходу та остаточний розрахунок податкових зобов`язань щодо яких проводиться в поданій річній податковій декларації про майновий стан і доходи, нараховані (виплачені) платникам податків починаючи з 1 січня 2025 року (підпункт 1.16 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України).

Справляння і сплата податку з доходів фізичних осіб є обов`язком працівника, податковим агентом якого в силу закону є роботодавець, однак суд, задовольняючи вимоги про оплату праці, визначає суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що обов`язково вказує в резолютивній частині рішення.

Відповідно до пункту 171.1. статті 171 ПК України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18.07.2018 у справі №359/10023/16-ц про те, що усі виплати включаються в розрахунок заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Тобто суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем під час виконання відповідного судового рішення, та відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу під час виплати працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 у справі № 523/14396/19 виснував, що оскільки справляння і сплата податку з доходів фізичних осіб є обов`язком працівника, податковим агентом якого в силу закону виступає роботодавець, суд, задовольняючи вимоги про оплату праці, визначає суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів.

Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівникові, внаслідок чого виплачена йому на підставі судового рішення сума середнього заробітку зменшується на суму податків і зборів, які підлягають сплаті податковим агентом.

Аналогічний правовий висновок також зроблений Верховним Судом у постановах від 16.11.2020 у справі № 607/3509/17, від 25.03.2021 у справі № 185/2109/18-ц, від 03.11.2021 у справі № 645/2856/18, від 23.12.2021 у справі № 607/1429/17.

Судом встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.01.2025 у справі №420/31381/24, яке набрало законної сили 24.02.2025, задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді:

стягнуто з Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді з 01 червня 2024 року по 05 вересня 2024 року включно у сумі 32337,54 грн.

В означеному рішенні вказано, що беручи до уваги те, що рішення від 29.11.2023 року у справі №420/21852/23 (змінене постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08.05.2024 року, виконавчий лист видано 28.05.2024 року) фактично виконано відповідачем 06.09.2024 року, суд дійшов висновку про затримку з боку відповідача виконання цього рішення, а відтак і про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час такої затримки, з 01.06.2024 року по 05.09.2024 року (день, що передував виданню наказу про поновлення на посаді).

При цьому, судом розраховано суму середнього заробітку у відповідності до п.8 Порядку №100.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку про помилковість тверджень позивача, що середній заробіток за затримку виконання рішення суду не є заробітною платою, а є видом спеціальної відповідальності.

При цьому, у рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 22.01.2025 у справі №420/31381/24 суд зазначив, що спірним у даній справі є питання щодо виплати середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду у справі №420/21852/23.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, та встановлених судом обставин, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не належать до задоволення.

Підстави для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, відсутні.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про стягнення суми заробітної плати відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, код ЄДРПОУ 04527307, місцезнаходження: вул. Приморська, буд. 1, с. Кароліно-Бугаз, Білгород-Дністровський р-н, Одеська обл., 67844.

Суддя Дмитро БАБЕНКО

.