Решение № 129212270, 27.06.2025, Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/13491/24

Провадження № 2-о/756/83/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27 червня 2025 року місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Примак-Березовської О.С.,

за участі секретаря - Макушевої А.С.,

представника заявника - ОСОБА_1 ,

свідка - ОСОБА_2 ,

свідка - ОСОБА_3 ,

свідок - ОСОБА_4 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_5 , заінтересована особа: Київська міська рада про встановлення факту, що має юридичне значення, -

В С Т А Н О В И В :

Заявник звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факт постійного проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з спадкодавцем ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , на час відкриття спадщини після смерті останньої.

В обґрунтування заяви посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_6 , ОСОБА_5 є сином померлої, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 . Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , що належала померлій на праві власності. Зазначає, що на момент смерті ОСОБА_6 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , однак фактично, в силу свого віку та стану здоров`я, починаючи з 2015 року вона проживала разом зі своїм сином за адресою: АДРЕСА_3 , де зареєстроване місце проживання заявника. Вказує, що він являється таким, що прийняв спадщину померлої ОСОБА_6 оскільки протягом шестимісячного строку не заявив відмову від неї. Заявник звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сташкової А.Г. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частину квартири, яка належала померлій. Однак, 15 липня 2024 року приватний нотаріус виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки на день смерті ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 зареєстрована тільки вона. У зв`язку з чим заявник звертається до суду для встановлення факту постійного проживання разом зі своєю матір`ю.

В судовому засіданні представник позивача підтримала заяву у повному обсязі, та просила задовольнити її.

Свідки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 підтвердили, що заявник ОСОБА_5 підтвердили аргументи заявника викладені у своїй заяві, зазначили, що він дійсно проживав разом з матір`ю ОСОБА_6 з 2015 року та опікувався нею.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, про місце, час та дату розгляду повідомлений належним чином. При цьому надав письмові пояснення у яких виклав свою позицію щодо доказів, які надані заявником в обґрунтування своїх вимог та просив розглядати справу без його участі.

Заслухавши всіх учасників та дослідивши матеріали справи суд дійшов такого висновку.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 . ОСОБА_5 є сином померлої, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 . Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , що належала померлій на праві власності.

На момент смерті ОСОБА_6 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , однак фактично, через стан свого здоров`я, починаючи з 2015 року вона проживала разом зі своїм сином за адресою: АДРЕСА_3 , де зареєстроване місце проживання заявника.

Заявник звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сташкової А.Г. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частину квартири, яка належала померлій. 15 липня 2024 року приватний нотаріус виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки на день смерті ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 зареєстрована тільки вона.

У власності ОСОБА_5 перебуває 1/3 частини квартири на підставі свідоцтва про право власності, ще 1/3 частина квартири прийнята ним у спадщину після смерті батька ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 17 жовтня 2012 року №6-1317, витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №32033582 від 17 жовтня 2012 року, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень №32276726 від 15 січня 2015 року.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 2 червня 2015 року у справі №756/1367/15-ц ОСОБА_6 визнано недієздатною та призначено ОСОБА_5 опікуном над недієздатною матір`ю, що підтверджує те, що матір заявника потребувала постійного догляду та сторонньої допомоги.

Також у підтвердження своїх слів заявником додаються інші докази, зокрема, акт про проживання особи від 15 липня 2024 року, складеним мешканцями будинку сусідніх квартир, з якого вбачається, що ОСОБА_6 починаючи з 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживала за адресою: АДРЕСА_3 разом зі своїм сином ОСОБА_5 , а також лист Головного управління Національної поліції у м. Києві №110543-2024 від 16 липня 2024 ркоу, який підтверджує місце проживання заявника та мешканців будинку, які склали зазначений акт, а саме ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .

Отже, факт постійного довготривалого проживання ОСОБА_5 разом з ОСОБА_6 підтверджується належними та допустимими доказами та показами свідків.

Згідно статті 4 Цивільно процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з статтею 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Положення статей 1216-1218 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачають, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з статтею 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 нього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до абз. 3 п. 3 роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008року №7 «Про судову практику у справах про спадкування за місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами статті 29, частини 2, статті 1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.

Згідно з частиною 1 статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (частина 1 статті 1269 ЦК України).

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно з підпункту 4.10 пункту 4 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини. Отже, законодавець у даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

З пункту 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України вбачається, що у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Згідно роз`яснень, викладених у пунктах. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30 травня 2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись у суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Метою встановлення факту спільного проживання заявників зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

Відповідно до частини 2 статті 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.

Частина 1 статті 316 ЦПК України передбачає, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Відповідно до частини 1 статті 318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено який факт заявник просить встановити та з якою метою, причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, докази, що підтверджують факт.

Судом встановлено, що заявнику необхідно встановити факт постійного спільного проживання його з померлою матір`ю на час відкриття спадщини для оформлення права на спадщину, отже такий факт породжує юридичні наслідки, оскільки з визначенням їх спільного проживання законодавство пов`язує прийняття спадщини, при цьому спір про встановлення даного факту відсутній.

Враховуючи те, що встановлення даного факту заявнику потрібно для усунення перешкод у прийнятті спадщини від померлої матері, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для задоволення заяви, оскільки не має сумніву щодо достовірності та правдивості фактів, повідомлених заявником.

На підставі зазначеного та керуючись статтями 4, 76, 89, 259, 263, 265, 293, 294, 315, 316, 318, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Заяву задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із спадкодавцем ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , на час відкриття спадщини після смерті останньої.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк апеляційної скарги з дня оголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

СУДДЯ Ольга ПРИМАК-БЕРЕЗОВСЬКА