Постановление суда № 129202104, 28.07.2025, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

28.07.2025 Справа №607/9421/25 Провадження №2/607/3805/2025

місто Тернопіль

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Якімець Тарас Ігорович під час вивчення зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про визнання недійсним кредитного договору у цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту

У С Т А Н О В И В:

Через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із зустрічним позовом до ТОВ «Споживчий центр» про визнання недійсним кредитного договору №09.08.2024-100001143 від 09 серпня 2024 року, а обов`язок щодо сплати грошових коштів відсутнім, у цивільній справі за позовною заявою ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту.

Перевіривши зустрічну позовну заяву та додані до неї документи, суд зазначає, що зустрічна позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки не повністю відповідає вимогам статті 194 та 177 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України).

Згідно зчастиною першою другоюстатті 194ЦПК Українизустрічна позовназаява,яка подаєтьсяз додержаннямзагальних правилпред`явлення позову,повинна відповідативимогам статей175і 177цього Кодексу. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У позовній заяві заявлено одну вимогу немайнового характеру (визнання недійсним кредитного договору).

Відповідно допідпункту 2пункту 1частини другоїстатті 4Закону України«Про судовийзбір» від08липня 2011року №3674-VI(далі Закон№3674) за поданнядо судупозовної заявинемайнового характеру,яка подана фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону №3674 судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року № 4059-IX визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб 3 028 гривень. Щодо позовної вимоги немайнового характеру (визнання недійсним кредитного договору), судовий збір становить 1211,20 гривень (3028 гривень * 0,4).

Як вказано в частині третій статті 4 Закону №3674 при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Враховуючи те, що позивач подала позовну заяву через підсистему «Електронний суд», то в цьому випадку застосовується коефіцієнт 0,8. Судовий збір становить 968,96 гривень

(1211,20 гривень * 0,8).

З зустрічної позовної заяви та додатків до неї вбачається, що ОСОБА_1 вказаних судових витрат не оплатила, однак, заявила клопотання про звільнення її від сплати судового збору на підставі статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-XII (далі Закон № 1023), оскільки вважає, що вказаний спір підпадає під дію цього закону, а тому, споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав, проте, суд вважає, що це клопотання не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Так, правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон №3674. Відповідно до статті 1 Закону №3674 судовий збір це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених Законом №3674. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Згідно статті 2 Закону №3674 платники судового збору громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене Законом №3674.

Положення статті 5 Закону №3674 визначають вичерпний перелік категорій осіб, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Відповідно до частини четвертої статті 175 ЦПК України, якщо позовна заява подана особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

Так, позивачем зазначені вимоги закону не виконано і судовий збір не сплачено з посиланням на частину третю статті 22 Закону № 1023, яким встановлено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

У цьому випадку Закон № 1023 на спірні правовідносини не поширюється, оскільки сторони перебувають у договірних відносинах, адже уклали кредитний договір внаслідок чого позивачу-відповідачу надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Предметом позову є визнання кредитного договору недійсним.

Закон № 1023 регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до пункту 22 частини першої статті 1 Закону № 1023 споживач фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно з приписами статті 21 Закону № 1023, крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» від 12 квітня 1996 року №5 встановлено, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов`язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер).

Таким чином, позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду у дотримання вимог статті 175 ЦПК України, зобов`язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону № 1023, зазначивши про те, яке право споживача порушено у відповідності до статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів», про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням, таким чином навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

Крім того, Закон № 1023 регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров`я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Таким чином, права особи як споживача охоплюються і мають місце на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, а коли така продукція вже придбана, замовлена або використовується, то діють правила і норми відповідних договірних правовідносин.

Згідно зі статтею 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відтак, виходячи із змісту зустрічної позовної заяви, спір між сторонами виник саме на підставі договірних відносин, які регулює ЦК України, а не Законом № 1023, а тому на них поширюються вимоги Закону №3674 щодо сплати судового збору за звернення до суду із заявою про захист свого порушеного права.

Отже, ОСОБА_1 слід виправити зазначені недоліки позовної заяви, а саме сплатити судовий збір в розмірі 968,96 гривень або надати інші документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Статтею 185 ЦПК України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

З урахуванням наведеного, позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали суду для виправлення недоліків поданої позовної заяви, а саме: сплатити судовий збір в розмірі 968,96гривень та надати оригінал платіжного документу на підтвердження сплати судового збору, або надати інші документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

На підставі наведеного і, керуючись статтями 175, 177, 185 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовити.

2. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про визнання недійсним кредитного договору у цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту залишити без руху. Надати позивачу десятиденний строк для усунення недоліків, з дня вручення копії вказаної ухвали суду, а саме: сплатити судовий збір в розмірі 968,96гривень та надати оригінал платіжного документу на підтвердження сплати судового збору, або надати інші документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

3. У випадку сплати судового збору надати оригінал платіжного документу.

4. Якщо позивач, відповідно до ухвали суду, у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду.

5. Роз`яснити позивачу, що у разі не усунення недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

6. Копію ухвали надіслати особі, що звернулася із позовною заявою.

7. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

8. Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т. І. Якімець