Решение № 129197867, 30.07.2025, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/11730/25

РІШЕННЯ

іменем України

30 липня 2025 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П. розглянувши в письмовому проваджені адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області звернулось до суду з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якій просило скасувати постанову від 19.06.2025 ВП №73645014 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду в Хмельницькій області рішення Чемеровецького районного суду від 16.10.2023 по справі №687/1037/23, яке набрало законної сили 16.11.2023, щодо стягнення на користь держави судового збору не виконано, у зв`язку із відсутністю фінансування. Зазначає, що у Головного управління відсутня реальна можливість виконання рішення суду щодо сплати судового збору, оскільки бюджетами Пенсійного фонду на 2023, 2024, 2025 роки не передбачено коштів на відшкодування сплаченого судового збору. Вважає, що рішення не виконане з поважних причин.

Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що станом на 19.06.2025 боржником не здійснено жодних заходів направлених на виконання рішення суду, а відтак рішення суду залишається не виконаним без поважних підстав, тому державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника в сумі 5100,00 грн. Жодних дій, спрямованих на своєчасне виконання рішення суду боржником по вказаному виконавчому провадженні та позивачем у даній справі - не вчинено та рішення суду не виконано. Таким чином, до боржника по вказаному виконавчому провадженні та позивача у даній судовій справі, доведено наявність рішення суду, яке набрало законної сили, божник попереджався про необхідність його самостійного виконання, однак рішення суду виконано не було, що призвело до вжиття до боржника вищевказаного заходу примусового виконання у вигляду накладення штрафу.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце повідомлені судом належним чином, що не перешкоджає розгляду справи по суті в письмовому проваджені згідно ч.9 ст.205 КАС України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв`язку, суд дійшов наступних висновків.

На виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження з виконання виконавчого листа Чемеровецького районного суду від 16.11.2023 по справі №687/1037/23 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області сплатити судовий збір у сумі 268,40 грн на користь держави.

Державним виконавцем 21.12.2023 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №73645014, та зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

29.05.2025 головним державним виконавцем на адресу боржника направлено вимогу, якою зобов`язано до 10.02.2025 повідомити в письмовій формі про причини невиконання постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.12.2023 №73645014 та виконати рішення Чемеровецького районного суду від 16.11.2023 по справі №687/1037/23.

12.06.2025 на адресу відділу примусового виконання рішень надійшло повідомлення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому зазначено, що Пенсійний фонд є органом виконавчої влади, реалізація нормативних приписів та програм якого здійснюється шляхом фінансування виплат за рахунок чітко визначених дохідною частиною бюджету Пенсійного фонду джерел і відповідно до конкретних напрямків видаткової частини бюджету Пенсійного фонду. Одним із завдань Пенсійного фонду є забезпечення своєчасного та в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, що здійснюються за рахунок Пенсійного фонду. Зазначає, що бюджет Пенсійного фонду на 2025 рік не затверджено, тимчасовим кошторисом та планом асигнувань на ІІ квартал 2025 Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області не передбачено коштів на витрати на професійно правничу допомогу та сплаченого судового збору. Вказує, що у зв`язку із відсутністю бюджетних коштів Головне управління не може виконати рішення суду.

Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про накладення штрафу від 19.06.2025 ВП №73645014, якою за невиконання рішення Чемеровецького районного суду від 16.11.2023 по справі №687/1037/23 накладено на боржника Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області штраф на користь держави у розмірі 5100,00 грн.

Позивач, вважаючи постанову від 19.06.2025 ВП №73645014 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн. протиправною, звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказана норма Основного Закону означає, що діяльність суб`єктів владних повноважень здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом.

Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій (бездіяльності) та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Статтею 129-1 Основного Закону визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закону №1404-VIII).

Відповідно до ст. 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з п.п. 1, 16 ч. 3 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Частиною 2 ст. 63 Закону № 1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Частинами 1, 2 ст. 75 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. Умовою застосування до боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. Залежно від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, що створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Таким чином, підставою для прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу є встановлення факту невиконання боржником судового рішення без поважних причин - об`єктивних причин, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Такі висновки щодо застосування норм права стосовно питання відповідальності боржника у виконавчому провадженні викладені Верховним Судом у постановах від 31.03.2021 у справі № 360/3573/20, від 13.10.2021 у справі № 360/4705/20 і у справі № 360/4708/20 та відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України застосовуються судом при вирішенні даної справи.

Отже, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII.

Поважними в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

З вищевикладеного слідує, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

Судом з`ясовано, що спір у цій справі стосується виконання рішення суду щодо сплати судового збору.

Позивач зазначає, що не може виконати судове рішення у цій справі на цей час з підстав, що не залежать від нього, а саме: у зв`язку із відсутністю фінансування, оскільки бюджетами Пенсійного фонду на 2023, 2024 та кошторисами Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на 2023, 2024, а також тимчасовим кошторисом та планом асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на 2025 рік не передбачено коштів на відшкодування сплаченого судового збору.

Частиною 1 статті 48 Бюджетного кодексу України встановлено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років.

Відповідно ст. ст. 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Із змісту вказаних норм законодавства випливає, що фактичне та у повному обсязі виконання судового рішення у справі №687/1037/23 можливе за умови наявності у позивача бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України.

Встановлені обставини справи свідчать про про наявність об`єктивних причин, які унеможливили виконання позивачем рішення у справі №687/1037/23 та які не залежали від його власного волевиявлення

Такі підстави не виконання судового рішення, на переконання суду, є поважними. Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету.

Крім того, суд зазначає, що невиконання судового рішення позивачем щодо сплати судового збору за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки боржник не мав фінансової можливості протягом встановленого державним виконавцем строку та в подальшому - до отримання фінансування, виконати судове рішення.

У Постанові від 20.05.2021 (справа № 420/5465/18) Верховний Суд вказав, що "умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання примусове виконання його відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановлений факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин".

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Суди повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).

Судом не встановлено наявності вини та умислу позивача за невиконання рішення Чемеровецького районного суду від 16.10.2023 по справі №687/1037/23, а тому оспорювана постанова про накладення штрафу є протиправною та підлягає скасуванню.

Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведене свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 268-272, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 19.06.2025 ВП №73645014 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн на Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Стягнути на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп., судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29013 , код ЄДРПОУ - 21318350) Відповідач:Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (вул. Тернопільська, 13/2,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29018 , код ЄДРПОУ - 43315602)

Головуючий суддя О.П. Шевчук