Решение № 129194672, 25.04.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2025 рокуСправа №160/5453/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

18.02.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (адреса реєстрація: АДРЕСА_1 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області (вул. В. Липинського, буд. 7, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 37806243) в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області від 06.01.2025 року про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання громадянці російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області документувати посвідку на тимчасове проживання громадянці російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у 2022 році звернулась до відповідача щодо про оформлення посвідки на тимчасове проживання в Україні, проте рішенням № НОМЕР_2 від 23 грудня 2022 року відмовлено в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання. Позивачкою оскаржено відмову в судовому порядку. На виконання судового рішення відповідачем повторно розглянуто подану заяву та відмовлено у видачі довідки з формальних підстав (закінчення строку дії полісу медичного страхування).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відзиві, який надійшов до суду 14.03.2025, відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що під час повторного розгляду поданої в грудні 2022 заяви, міграційним органом встановлено, що заява містить поліс медичного страхування, що із закінченим строком дії. Крім того, відповідачем отримано від Управлінням Служби Безпеки України у Дніпропетровській області інформацію де зазначено, що подальше документування громадянки рф ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідкою на тимчасове проживання, недоцільно на підставі пп. 7, 11, п. 61 Постанови Кабінету Міністрів України № 322 від 25.04.2018 року. Наведені обставини слугували підставою для прийняття рішення про відмову у видачі посвідки на тимчасове проживання.

Позивачем до суду надіслано відповідь на відзив, в якому остання заперечує проти доводів відзиву, вважає їх необґрунтованими та просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсягу.

Справа розглядається судом в порядку спрощеного провадження за приписами статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до наявних матеріалів відносно громадянки російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач на підставі шлюбу (04/14) з гр.. України ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , уклала 18.04.2015 року шлюб (свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_3 .

Позивач отримала посвідку на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_4 від 26.07.2021 року строком дії до 23.07.2022 року.

05.12.2022 Позивач звернулась до ГУ ДМС у Дніпропетровської області, із заявою-анкетою № 105132351 на обмін тимчасової посвідки № НОМЕР_4 від 26.07.2021 року у зв`язку із закінченням строку дії.

Головне управління ДМС у Дніпропетровській області звернулось до Управління Служби Безпеки України у Дніпропетровській області із запитом від 06.12.2022 року №1201.3.1-19792/12.3-22 щодо наявності або відсутності підстав для відмови в оформленні (обміні) посвідки на тимчасове проживання на території України, за результатом розгляду якого Управлінням Служби Безпеки України у Дніпропетровській області надано відповідь від 19.12.2022 року вх..№ 18359/1/1201-22, де зазначено, що подальше документування громадянки рф ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідкою на тимчасове проживання, недоцільно на підставі пп. 7, 11, п. 61 Постанови Кабінету Міністрів України № 322 від 25.04.2018 року.

З урахуванням наданої інформації Головним управлінням Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області прийнято рішення про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання від 23.12.2022 року № НОМЕР_2 .

Дніпропетровський окружним адміністративним судом винесено рішення від 20.11.2024 по справі № 160/23242/24, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області, третя особа: Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 23.12.2022 року №12031400000529 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання на території України громадянці рф ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язано Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області повторно розглянути питання стосовно оформлення (видачі) посвідки на тимчасове проживання громадянки російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі заяви від 05.12.2022 року ОСОБА_1 та доданих до неї документів, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні суду.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду винесено рішення від 20.11.2024 по справі № 160/23242/24 Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області повторно розглянуто заяву-анкету № 105132351 від 05.12.2022 про обмін посвідки на тимчасове проживання ОСОБА_1 про що останню було повідомлено засобами поштового зв`язку шляхом направлення на адресу місця проживання супровідного листа № 1201/3.1-16953/12.3-24 від 26.12.2024.

Перевіряючи повторно документи додані до заяви-анкети від 05.12.2022, уповноваженою особою було виявлено, шо поліс медичного страхування вважається недійсним у зв`язку із закінченням терміну дії, шо не відповідає нормам встановленим чинним законодавством України.

Станом на день здійснення уповноваженою особою ГУ ДМС у Дніпропетровській області перевірки документів, відповідно до заяви-анкети від 05.12.2022. в міграційній справі ОСОБА_1 був наявний поліс медичного страхування № 1642578 строком дії до 04.01.2024.

Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області було направлено запит №1201.3.1-16936/12.5-24 від 26.12.2024 до УСБУ у Дніпропетровській області про надання інформації щодо наявності або відсутності підстав для відмови в оформленні (обміні) посвідки на тимчасове проживання на території України ОСОБА_1 .

На ГУ ДМС у Дніпропетровській області за вх.. № 610/1/1201-25 від 16.01.2025 надійшла відУправлінняСлужби Безпеки України у Дніпропетровській області відповідь, де зазначено, шо подальше посвідчення громадянки рф ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 посвідкою на тимчасове проживання, недоцільно на підставі пп. 7. 11. п. 61 Постанови Кабінету Міністрів України № 322 від 25.04.2018 року.

ГУ ДМС у Дніпропетровській області було прийнято рішення № 12031300024061 від 06.01.2025 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання ОСОБА_1 на підставі пп. 11 п. 61 Порядку № 322.

Не погоджуючись з відмовою, позивачка звернулась до суду.

Надаючи правову оцінку спірних правовідносинам, суд зазначає наступне.

У відповідності до частини першої статті 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначає Закон №3773-VI.

У відповідності до пункту 18 частини першої статті 1 Закону № 3773-VI посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб`єктності та основних прав і свобод людини (частина друга статті 2 Закону №3773-VI).

Згідно із частиною четвертою статті 4 Закону №3773-VI іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону прибули в Україну для працевлаштування та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період роботи в Україні.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону №3773-VI іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах першій та сімнадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на постійне проживання.

Іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах четвертій - п`ятнадцятій, вісімнадцятій та двадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на тимчасове проживання (частина третя статті 5 Закону №3773-VI).

За правилами частини четвертої статті 5 Закону №3773-VI підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною четвертою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства, дійсний поліс медичного страхування, дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства (крім іноземців та осіб без громадянства, які згідно із законодавством України мають право на працевлаштування без отримання такого дозволу) та зобов`язання роботодавця повідомити центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, та центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці, зайнятості населення, трудової міграції, трудових відносин, соціального діалогу, про дострокове розірвання чи припинення трудового договору (контракту) з таким іноземцем або особою без громадянства.

Для іноземців та осіб без громадянства, працевлаштування яких відповідно до законодавства України здійснюється без дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, замість такого дозволу подається трудовий договір (контракт), а для осіб, які мають статус закордонного українця, - трудовий договір (контракт) та посвідчення закордонного українця.

Відповідно до частини вісімнадцятої статті 4 Закону №3773-VI окрім документів для відповідної категорії осіб, визначених частинами першою - сімнадцятою цієї статті, іноземці та особи без громадянства подають для отримання посвідки на тимчасове проживання такі документи:

1) чотири кольорові фотокартки розміром 3,5 х 4,5 сантиметра;

2) паспортний документ іноземця або особи без громадянства з відповідною довгостроковою візою та копією сторінки паспортного документа з такою візою, крім випадків, якщо особа не зобов`язана отримувати таку візу відповідно до цього Закону, інших законів України або міжнародних договорів України. Іноземці або особи без громадянства, зазначені у частині двадцятій статті 4 цього Закону, можуть подавати паспортний документ, термін дії якого закінчився або який підлягає обміну, у разі якщо за отриманням нового документа особа зобов`язана звернутися до органів державної влади країни громадянської належності або країни попереднього постійного проживання, якщо така країна вчинила акт агресії проти України або не визнає територіальну цілісність та суверенітет України, або відмовляється визнавати протиправність посягань на територіальну цілісність та суверенітет України, зокрема, голосувала проти Резолюції Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй "Про територіальну цілісність України" від 27 березня 2014 року №68/262;

3) копії сторінок паспортного документа іноземця або особи без громадянства з особистими даними з перекладом на українську мову, засвідченим в установленому порядку;

4) документ, що підтверджує сплату державного мита та адміністративного збору за видачу, оформлення або продовження строку дії посвідки.

У разі продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання іноземці та особи без громадянства додатково подають оригінал посвідки на тимчасове проживання.

Уповноважений орган повертає паспортний документ особі одразу після прийняття заяви про видачу або продовження строку дії посвідки".

Технічний опис, зразки бланків посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною, знищення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання встановлюються Кабінетом Міністрів України (частина двадцять перша статті 5 Закону №3773-VI).

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №322 затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання (далі - Порядок №322).

У відповідності до пункту 1 Порядку №322 посвідка на тимчасове проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

Згідно із пунктом 3 Порядку №322 посвідка оформляється іноземцям або особам без громадянства, які на законних підставах тимчасово перебувають на території України та які:

1) досягли 16-річного віку або не досягли 16-річного віку, але самостійно прибули в Україну з метою навчання, - на підставі заяв-анкет, поданих ними особисто;

2) не досягли 16-річного віку або визнані обмежено дієздатними чи недієздатними, - на підставі заяв-анкет осіб, зазначених у частинах другій - тринадцятій статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", до яких вони прибули з метою возз`єднання сім`ї.

Оформлення (у тому числі замість втраченої або викраденої), обмін посвідки здійснюється територіальними органами/територіальними підрозділами ДМС через Головний обчислювальний центр Єдиного державного демографічного реєстру у взаємодії з Державним центром персоналізації документів державного підприємства "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів" (далі - Центр) (п. 9 Порядку №322).

Згідно із пунктом 16 Порядку №322 документи для оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обміну подаються до державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, центру надання адміністративних послуг (далі - уповноважений суб`єкт) та територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС за місцем проживання іноземця або особи без громадянства.

У відповідності до положень пункту 21 Порядку №322 працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта під час приймання документів від іноземця або особи без громадянства перевіряє повноту поданих іноземцем або особою без громадянства документів, зазначених у пунктах 32, 33 і 39 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства, своєчасність їх подання, наявність підстав для оформлення та видачі посвідки, наявність відмітки про перетинання державного кордону чи продовження строку перебування або наявність документа, що підтверджує законність перебування іноземця або особи без громадянства в Україні, звіряє відомості про іноземця або особу без громадянства, зазначені в паспортному документі іноземця або документі, що посвідчує особу без громадянства, з даними, що містяться в заяві-анкеті.

У разі виявлення факту подання документів не в повному обсязі або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС, уповноважений суб`єкт інформують іноземця або особу без громадянства про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови. За бажанням іноземця або особи без громадянства відмова надається у письмовій формі.

Іноземець або особа без громадянства мають право повторно звернутися до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта в разі зміни або усунення обставин, у зв`язку з якими їм було відмовлено в прийнятті документів, за умови дотримання строків, визначених пунктами 17 і 19 цього Порядку.

Згідно з пунктами 61, 62 Порядку №322 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли: 1) іноземець або особа без громадянства мають посвідку чи посвідку на постійне проживання (крім випадків обміну посвідки), посвідчення біженця чи посвідчення особи, якій надано додатковий захист, які є дійсними на день звернення 2) іноземець або особа без громадянства перебувають на території України з порушенням встановленого строку перебування або щодо них діє невиконане рішення уповноваженого державного органу про примусове повернення, примусове видворення або заборону в`їзду; 3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію; 4) встановлено належність особи до громадянства України; 5) за видачею посвідки звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень для її отримання; 6) іноземцем або особою без громадянства подано не в повному обсязі або з порушенням строків, визначених пунктами 17 і 18 цього Порядку, документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі посвідки; 7) отримано від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу інформацію про те, що дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні; 8) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований чи не відповідає встановленому зразку, чи належить іншій особі, чи строк його дії закінчився; 9) встановлено факт подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів; 10) виявлено факти невиконання іноземцем або особою без громадянства рішення суду чи державних органів, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов`язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в`їзду в Україну; 11) в інших випадках, передбачених законом.

Копія рішення про відмову в оформленні чи видачі посвідки із зазначенням причин відмови не пізніше ніж через п`ять робочих днів з дня його прийняття видається іноземцеві або особі без громадянства під розписку чи надсилається рекомендованим листом такій особі і приймаючій стороні.

У разі подання заяви-анкети через уповноваженого суб`єкта територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС надсилає письмове повідомлення про прийняте рішення до уповноваженого суб`єкта для подальшого його вручення іноземцеві або особі без громадянства.

Іноземець або особа без громадянства мають право повторно звернутися до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта в разі зміни або усунення обставин, у зв`язку з якими їм було відмовлено в оформленні чи видачі посвідки, за умови дотримання строків, визначених пунктом 17 цього Порядку.

З наведеного вбачається, що спірне рішення прийнято з посиланням на п.11 п.61 Порядку №322, за наявності інших підстав передбачених законом.

Разом х тим, п.61 Порядку №322 не містить такої підстави для відмови у продовженні строку дії посвідки на тимчасове проживання як закінчення строку дії медичного страхового полісу. Тим більш, що даний поліс, на момент подання заяви 05.12.2022 був чинним та з необхідним строком дії.

Суд зауважує, що оскаржуване рішення не містить критерію обґрунтованості, а саме: таке рішення має прийматися з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття (вчинення дій). Дискреція дозволяє адміністративному органу прийняти найбільш зважене в конкретних умовах рішення, засноване на особистих (власних) оцінках обставин, а не на чіткому приписі норми права, (не формально).

В свою чергу суд звертає увагу, що оскаржуване рішення містить виключно посилання на пп.11 п.61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №322 від 25.04.2018 року.

Однак суд зауважує, шо лише з`ясувавши наявність визначених підпунктом 11 пункту 61 Порядку №322 підстав для відмови в оформленні або видачі посвідки на тимчасове проживання можна визначити співмірність та пропорційність між застосованими до позивача заходами, передбаченими частиною 1 статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», та її інтересами і правами, зокрема правом на повагу до сімейного життя подружжя.

Подібну правову позицію викладено Верховним Судом в постанові від 25.01.2024 року по справі №160/1521/23.

Отже суд доходить висновку, що оскаржуване рішення є необґрунтованим та безпідставним, а отже підлягає скасуванню.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача документувати посвідку на тимчасове проживання громадянці російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , суд зазначає наступне.

Відповідно до п.9 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №322 від 25.04.2018 року (далі Порядок №322, в чинній редакції) оформлення (у тому числі замість втраченої або викраденої), обмін посвідки здійснюється територіальними органами/територіальними підрозділами ДМС через Головний обчислювальний центр Єдиного державного демографічного реєстру у взаємодії з Державним центром персоналізації документів державного підприємства Поліграфічний комбінат Україна по виготовленню цінних паперів (далі - Центр).

Згідно п.21 Порядку №322 працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта під час приймання документів від іноземця або особи без громадянства перевіряє повноту поданих іноземцем або особою без громадянства документів, зазначених у пунктах 32, 33 і 39 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства, своєчасність їх подання, наявність підстав для оформлення та видачі посвідки, наявність відмітки про перетинання державного кордону чи продовження строку перебування або наявність документа, що підтверджує законність перебування іноземця або особи без громадянства в Україні, звіряє відомості про іноземця або особу без громадянства, зазначені в паспортному документі іноземця або документі, що посвідчує особу без громадянства, з даними, що містяться в заяві-анкеті.

У разі виявлення факту подання документів не в повному обсязі або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС, уповноважений суб`єкт інформують іноземця або особу без громадянства про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови. За бажанням іноземця або особи без громадянства відмова надається у письмовій формі.

Іноземець або особа без громадянства мають право повторно звернутися до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта в разі зміни або усунення обставин, у зв`язку з якими їм було відмовлено в прийнятті документів, за умови дотримання строків, визначених пунктами 17 і 19 цього Порядку.

З аналізу наведеного вбачається, що, в даному випадку, на Головне управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області покладено обов`язок щодо оформлення або обміну посвідки на тимчасове проживання на території України, в тому числі на нього покладено обов`язок із перевірки документів, які іноземці, або особи без громадянства, подають для оформлення посвідки на тимчасове проживання.

Отже питання оформлення або обміну посвідки на тимчасове проживання на території України є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Таким чином, враховуючи викладене вище, означена позовна вимога задоволенню не підлягає, так оформлення або обмін посвідки на тимчасове проживання на території України є дискреційними повноваженнями Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в даному випадку.

Крім цього, дана позовна вимога не підлягає задоволенню з огляду на той факт, що суд не наділений повноваженнями давати оцінку документам, які позивач подавала з метою оформлення (видачі) посвідки на тимчасове проживання на території України.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач має можливість звернутись до міграційного органу з необхідним пакетом документів та відповідною заявою, як передбачено п.17 Порядку №322.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, враховуючи висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви.

На підставі ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 1211,20 грн.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у сумі 908,40 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області від 06.01.2025 року про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання громадянці російської федерації ОСОБА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. В`ячеслава Липинського, 7, код ЄДРПОУ 37806243) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрація: АДРЕСА_1 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору в розмірі 908,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна