Решение № 129193083, 24.07.2025, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/236/25

Провадження №2/603/171/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2025 року м. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Гудкової Ю. Г.,

секретар судового засідання Сандалюк О. В.,

за відсутності сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі ТОВ «Споживчий центр») звернулося до Монастириського районного суду Тернопільської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №21.10.2024-100002297 від 22.10.2024року у розмірі 40500,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що 22.10.2024 року із відповідачем був укладений договір, на підставі якого ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 15000,00 грн строком на 124 дні із встановленням плати за користування кредитними коштами у розмірі 1 % у день, а також сплатою комісії за надання кредиту у розмірі 9% від суми кредиту, тобто 1350,00 грн, та комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1350,00 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Окрім того, сторони погодили розмір неустойки 187,50 грн, що нараховується за кожен день невиконання (неналежного виконання) кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного (неналежно виконаного) зобов`язання.

Внаслідок порушення умов договору, неповернення суми кредиту, несплати процентів та комісій у повному обсязі станом на 20.03.2025 року у ОСОБА_1 є заборгованість за вищевказаним кредитним договором у розмірі 40500,00 грн. На підставі наведеного позивач просить стягнути із ОСОБА_1 зазначений розмір заборгованості, а також 2422,40грн сплаченого судового збору.

У письмовій заяві від 27.06.2025 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Андрусенко І. Я. зазначив, що відповідач заперечує факт укладення вищевказаного кредитного договору та факт отримання кредитних коштів. Водночас представник відповідача звертає увагу на відсутність у матеріалах справи розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором, а також вказує на безпідставність нарахування позивачем комісії і неустойки.

Представник позивача ТОВ «Споживчий центр» у судове засідання не з`явився, проте разом із позовом заявив клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Андрусенко І. Я. у судове засідання не з`явилися, проте представник відповідача подав суду письмову заяву про розгляд справи за їхньої відсутності, у якій також просить відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Споживчий центр».

Суд установив такі обставини.

22.10.2024 року ТОВ «Споживчий центр» (кредитодавець) і ОСОБА_1 (позичальник) шляхом акцептування відповідачем пропозиції ТОВ «Споживчий центр» про укладення кредитного договору (оферти) (кредитної лінії), а також заявки кредитного договору (кредитної лінії), в електронній формі із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором Е128 уклали кредитний договір № 21.10.2024-0100002297.

Зі змісту п. п. 2.1-2.2.3 пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) (кредитної лінії) від 22.10.2024 року видно, що зазначений електронний кредитний договір складається з таких електронних документів, які містять всі його істотні умови: пропозиція про укладення договору (оферта), розміщена на вебсайті кредитодавця у загальному доступі, а також в особистому кабінеті позичальника на вебсайті кредитодавця; заявка, сформована на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем; відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитодавця та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.

За умовами п. 3.1 пропозиції про укладення вищевказаного кредитного договору (оферти) кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти і комісію.

У п. 3.3 оферти передбачено, що дата надання кредиту, сума кредиту, строк, на який надається кредит, дата повернення кредиту, проценти за користування кредитом та графік платежів встановлюються у заявці, яка є невід`ємною частиною цієї оферти.

Так, у п. п. 1-8, 14 зазначеної заявки сторони визначили суму кредиту 15000,00 грн, строк, на який надається кредит 124 дні з дати його надання (22.10.2024 року), дату повернення (виплати) кредиту 22.02.2025 року, фіксовану незмінну процентну ставку у розмірі 1 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, сплату комісії, пов`язаної з наданням кредиту, у розмірі 9 % від суми кредиту, тобто 1350,00грн, а також графік платежів за договором.

Як видно зі змісту позовної заяви, вищевказана комісія пов`язана із здійсненням перерахування кредитних коштів з використанням стороннього сервісу інтернет-еквайрингу.

У п. 9 заявки також передбачено сплату комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1350,00 грн, яка сплачується у кожному з 2 чергових періодів, наступним за першим черговим періодом.

Комісія за обслуговування встановлюється за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та у відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн та у відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і у відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані у даному пункті, однак надання яких забезпечено кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості.

Згідно з п. 14 заявки платежі за кредитом здійснюються протягом 4 чергових періодів, які закінчуються 21.11.2024 року, 22.12.2024 року, 22.01.2025 року та 22.02.2025 року відповідно.

Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 33000,00 грн, загальні витрати за споживчим кредитом 18000,00 грн (п. 16 заявки).

У п. 17 заявки, окрім того, передбачено сплату неустойки у розмірі 187,50грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

В абз. абз. 5-6 заявки зазначено персональні дані відповідача (серія та номер паспорта, РНОКПП тощо), а також реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів за цим та наступними договорами 4149-49ХХ-ХХХХ-7526.

Згідно з абз. 3 відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 21.10.2024-100002297 (кредитної лінії) ОСОБА_1 підтвердив, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) вищевказану пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору № 21.10.2024-100002297 від 22.10.2024 року, з якими він попередньо уважно ознайомився.

Зі змісту відповіді Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» (далі ТОВ «УПР») № 95-0105 від 01.05.2025 року видно, що ТОВ «УПР» надає послуги з переказу коштів у національній валюті без відкриття рахунків. На виконання укладеного між позивачем і ТОВ «УПР» договору на переказ коштів 22.10.2024 року ТОВ«УПР» перерахувало кошти на суму 15000,00грн на картковий рахунок № НОМЕР_1 за кредитним договором №21.10.2024-100002297.

Окрім того, до позовної заяви долучено копію паспорта споживчого кредиту, підписаного ОСОБА_1 21.10.2024 року за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А128, а також скриншот із сайту Національного банку України щодо здійснення ідентифікації ОСОБА_1 за допомогою системи BankID.

Згідно з довідкою-розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором №21.10.2024-100002297 від 22.10.2024 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором складає 40500,00 грн, з яких 15000,00 грн основний борг, 13950,00 грн проценти, нараховані за період з 22.10.2024 року до 22.02.2025 року, 1350,00грн комісія, 7500,00 грн неустойка, 2700,00 грн додаткова комісія.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважає, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» слід задовольнити частково, виходячи з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до правил ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст. ст. 1046-1053 ЦК України), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору, що передбачено ч. 2 ст. 1054 ЦК України.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч.1ст. 207 ЦК України).

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі, що передбачено абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України.

Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі Закон № 675-VIII).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч. 1 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Відповідно до абз. 1 ч. 12 ст. 11 Закону № 675-VIII електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з правилами абз. 3 ч. 1 ст. 12 Закону № 675-VIII, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону № 675-VIII).

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 18 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та не розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи видно, що сторони уклали кредитний договір № 21.10.2024-100002297 від 22.10.2024 року в електронній формі із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. ОСОБА_1 , як позичальник за вказаним кредитним договором, ідентифікував себе в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача, надавши ТОВ «Споживчий центр» необхідні для укладення договору та формування одноразового ідентифікатора персональні дані, зазначивши адресу проживання, дані паспорта, адресу електронної пошти, номер мобільного телефону, РНОКПП, а також картковий рахунок для перерахунку суми кредиту.

У вищевказаному договорі наявна інформація про умови кредитування, зокрема, про порядок та умови надання кредиту, періодичність внесків, строк дії договору, процентну ставку за користування кредитними коштами та порядок повернення кредиту. Грошові кошти за договором були перераховані на належну відповідачу банківську карту, реквізити якої зазначені самим позичальником.

Зважаючи на наведене, суд приходить до переконання, що ТОВ «Споживчий центр» і ОСОБА_1 уклали кредитний договір, з умовами якого відповідач був ознайомлений і який відповідно до вимог ст. 629 ЦК України підлягає обов`язковому виконанню його сторонами. Доводи ОСОБА_1 про те, що він не укладав зазначений договір та не отримував кредитних коштів спростовуються дослідженими судом матеріалами справи. Також суд звертає увагу на суперечливу поведінку відповідача, який, поряд із запереченням факту укладення спірного кредитного договору, посилається на безпідставність нарахування комісії та неустойки за вищевказаним договором.

Відповідно до умов зазначеного кредитного договору позивач надав ОСОБА_1 кредит на суму 15000,00 грн строком на 124 дні із встановленням плати за користування кредитними коштами у розмірі 1 % в день, а також сплатою комісії за надання кредиту та обслуговування кредитної заборгованості. Як видно з наданої позивачем довідки-розрахунку про стан заборгованості, який відповідачем не спростований, ОСОБА_1 належним чином не виконав взяті на себе за договором зобов`язання, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість на загальну суму 40500,00 грн.

Визначаючись із розміром заборгованості ОСОБА_1 за договором № 21.10.2024-100002297, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості, до прикладу, може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць (постанова Великої Палати Верховного суду від 13.07.2022 року у справі №496/3134/19).

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У постанові від 06.11.2023 року у справі № 204/224/21 Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Встановлено, що за умовами кредитного договору № 21.10.2024-100002297 позичальник зобов`язаний сплатити додаткову комісію на загальну суму 2700,00 грн за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та у відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежів онлайн та у відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і у відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані у даному пункті, однак надання яких забезпечено кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять жодних доказів того, що ТОВ«Споживчий центр» надало відповідачу вищезазначені додаткові (супутні) послуги, як і не містять відомостей про їхній перелік, а тому положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за саме лише забезпечення можливості надання таких послуг є нікчемними. У зв`язку із наведеним відсутні підстави для стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за додатковою комісією у розмірі 2700,00 грн.

Також не підлягає стягненню із ОСОБА_1 нарахована позивачем неустойка у розмірі 7500,00 грн.

Частиною 1 ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до правил ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

У зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 року, на території України введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022року строком на 30 діб, який надалі неодноразово було продовжено і який триває дотепер.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Так, Законом України від 15.03.2022 року № 2120-ІХ розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 18, за змістом якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналізуючи положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а також ст. ст. 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, Верховний Суд у постанові від 18.10.2023року (справа № 706/68/23) дійшов висновку, що дія п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.

Отже, тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) у договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, у тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) зобов`язання. Такі наслідки полягають у тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі, якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На час виникнення спірних правовідносин, як і на час розгляду цієї справи, положення п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є чинними.

З урахуванням наведеного, враховуючи закріплений ч. 2 ст. 4 ЦК України пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів, вимога позивача про стягнення із ОСОБА_1 неустойки у розмірі 7500,00 грн, нарахованої у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань, є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Підсумовуючи вищевикладене, зважаючи на відсутність доказів належного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, суд приходить висновку, що із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» слід стягнути заборгованість за кредитним договором №21.10.2024-100002297 від 22.10.2024 року у розмірі 30300,00 грн, з яких 15000,00 грн основний борг (тіло кредиту), 13950,00 грн проценти, 1350,00грн комісія за надання кредиту.

У силу вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» слід стягнути 1812,31 грн сплаченого судового збору, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог (30300,00 грн * 2422,40 грн / 40500,00 грн).

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 223, 259, 263, 265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, ст. ст. 14, 205, 207, 526, 549, 610, 611, 625, 626, 628, 638, 639, 1049, 1050, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитнимдоговором №21.10.2024-100002297 від 22.10.2024 року у розмірі 30300 (тридцять тисяч триста)грн.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 1812 (одну тисячу вісімсот дванадцять) грн 31(тридцять одну) коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, код ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повне рішення суду складено 29.07.2025 року.

Головуючий суддя Ю. Г. Гудкова