Решение № 129190071, 21.07.2025, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/718/24

н/п 2/953/170/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2025 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Губської Я.В.,

при секретарі Веремійчик Р.І.,

за участі позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Громова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Харківської міської ради(ЄДРПОУ 04059243, м. Харків, м-н. Конституції, буд. 7), треті особи: П`ята Харківська міська державна нотаріальна контора Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (ЄДРПОУ 02900726, м. Харків, вул. Валентинівська буд. 27Г), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) про встановленняфакту батьківствата визначеннядодаткового строкудля прийняттяспадщини,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 29.01.2024 року звернулася до суду з позовом до Харківської міської ради, про визнання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та встановлення додаткового строку 3 місяця для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування вимог позовної заяви позивач посилається на те, що вона, ОСОБА_1 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , її батьками є: мати - ОСОБА_3 та батько - ОСОБА_4 , які проживали сім`єю без реєстрації шлюбу, тому на час народження дитини (1960 рік) - ОСОБА_6 - відомості про батька дитини до актового запису про народження не вносились. У свідоцтві пре народження ОСОБА_6 від 17 листопада 1960 року відомості стосовно батька також відсутні.

18 вересня 1992 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було укладено шлюб, після укладення шлюбу прізвище позивачки стало « ОСОБА_8 ».

ІНФОРМАЦІЯ_2 батько заявниці - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Позивачка зазначила, що все своє життя, до самої смерті ОСОБА_4 , сприймала останнього саме як батька. Після смерті батька відкрилась спадщина у виді 1/2 частки квартири за адресою: АДРЕСА_2 (інша 1/2 частка квартири належить матері позивача - ОСОБА_3 .

При зверненні позивача до П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлого батька їй було відмовлено з підстав пропущення строку на прийняття спадщини та відсутності підтвердження родинних зв`язків між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , як між батьком та дочкою. Ураховуючи викладене, підтвердити факт того, що спадкодавець ОСОБА_4 є батьком ОСОБА_1 на підставі існуючих документів немає можливості, тому і звернулась до суду.

З приводу поважності причин пропущення визначеного законодавством строку для прийняття спадщини позивач зазначила, що неодноразово ОСОБА_1 зверталася за фаховою правовою допомогою, але їй не було доведено до відома, про наявність прав спадкоємиці. Як тільки позивачці стало відомо, що вона має права на спадщину після смерті батька, вона звернулася до нотаріуса для оформлення прав на спадщину.

Позивачка стверджує в позові, що все життя до укладення шлюбу вона мешкала разом із матір`ю та батьком однією родиною. Батьки проживали сім`єю без реєстрації шлюбу, однак мали взаємні права та обов`язки, виховували дітей, мали спільний побут тощо.05 листопада 1662 року батьком було отримано ордер на проживання у житловому приміщенні серія ДЖ № 12371 на заняття ним та його сім`єю (разом три особи ) житлової площі, а саме: двох кімнат площею 30.0 кв.м у квартирі АДРЕСА_3 . В якості складу сім`ї зазначені ОСОБА_3 та донька - ОСОБА_6 .Усе своє життя до укладення шлюбу та переїзду до іншого помешкання позивач проживала та була зареєстрована разом із батьком, зокрема, у зазначеній квартирі.

Позивач зазначила, що її родичі, спільні друзі та знайомі, офіційні посадові особи тощо - усі особи, з якими позивач стикалася у суспільному житті, сприймали ОСОБА_9 виключно як доньку ОСОБА_4 , тобто, позивачка просить суд лише юридично встановити факт батьківства.

Також, позивач зазначає, що її по батькові « ОСОБА_10 », оскільки її батьком був ОСОБА_11 . Оскільки позивач з батьком жили однією родиною, то наявні безліч сімейних фото - знімків, на яких вони разом із батьком та на яких чітко вбачається генетична родинна схожість між нами: листів, листівок з вітаннями із святами. Оскільки вказані обставини перешкоджають оформленню спадкових прав позивача, вона звернулася до суду з цим позовом.

Ухвалою судді Київського районного суду м.Харкова від 31.01.2024 даний позов було залишено без руху, для усунення недоліків позову.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 26.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по даній цивільній справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання.

24.04.2024 ухвалою Київського районного суду м. Харкова було задоволено клопотання про виклик свідків, закрито підготовчий розгляд та призначено справу до розгляду по суті в судове засідання.

02.09.2024 на адресу суду надійшли письмові пояснення представника відповідача, в яких проти задоволення позову заперечує в повному обсязі, зазначає про неналежність доказів, наданих позивачем до суду на підтвердження факту батьківства(фото, свідки, ордер), також вважає необґрунтованою вимогу про визначення додаткового строку на прийняття спадщини, з 2018 року, оскільки доказів наявності поважних причин, пов`язаних з об`єктивними непереборними, істотними труднощами для неподання заяви про прийняття спадщини позивачем не подано.

20.11.2024 ухвалою Київського районного суду м. Харкова було задоволено клопотання представника позивача, призначено посмертну судову молекулярно-генетичну експертизу, зупинено провадження по справі.

17.03.2025 на адресу суду надійшов висновок експерта та 19.03.2025 ухвалою Київського районного суду м. Харкова поновлено провадження по справі.

16.04.2025 згіідно ухвали Київського районного суду м. Харкова витребувано з П`ятої Харківської міської Державної нотаріальної контори копію спадкової справи №220/2018, заведену після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 , залучено до участі у справі в якості третьої особи - ОСОБА_3 .

28.05.2025 до суду надійшли матеріали спадкової справи №220/2018, на виконання ухвали суду.

Позивач, представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримували та просили вимоги позову задовольнити, в подальшому подали справу розглянути за їх відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог позову заперечував, з підстав, наведених у відзиві.

Треті особи в судове засідання не прибули, про час, дату, місце судового засідання були повідомлені своєчасно та належним чином, просили розглядати справу у їх відсутність. Від третьої особи ОСОБА_3 поштою до суду надійшла заява, в якій вона позов просить ОСОБА_1 підтримує.

Вислухавши учасників судового розгляду, свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, як кожен окремо так і у їх сукупності, судом встановлено наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , згідно свідоцтва про народження, виданого 17.11.1960 бюро РАЦС Дзержинського району м.Харкова народилася у місті Харкові, її матір`ю зазначена ОСОБА_3 , в графі батько міститься прочерк. (а.с.17 т.с.1)

Згідно свідоцтва про укладення шлюбу між ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , виданого 18.09.1992 відділом РАЦС Фрунзенського району м.Харкова, актовий запис №517, остання змінила прізвище на « ОСОБА_8 ». (а.с.17 т.с.1)

Відповідно допостанови державногонотаріуса П`ятоїХарківської міськоїдержавної нотаріальноїконтори №1881/02-31 від02.09.2020/П ОСОБА_1 відмовлено увидачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно після смерті ОСОБА_4 , через відсутність підтвердження родинного зв`язку із померлим, також зазначено, що ОСОБА_1 не зверталася своєчасно до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.(а.с.19-22 т.с.1)

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина 1 статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року.

Оскільки підстави для визнання батьківства за рішенням суду, зазначені у статті 128 СК України, істотно відрізняються від підстав його встановлення, передбачених у статті 53 КпШС України, при вирішенні питання про те, якою нормою необхідно керуватися при розгляді справ цієї категорії, слід виходити з дати народження дитини.

При розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 01 січня 2004 року, необхідно застосовувати відповідні норми КпШС України, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір`ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини.

Оскількипозивач ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , то спірні правовідносини регулюються нормами КпШС України.

Відповідно до частини другої статті 53 КпШС України у разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття.

Частиною третьою статті 53 КпШС України визначено чотири юридично значимі обставини встановлення батьківства, кожна з яких є необхідною і достатньою для задоволення позову: а) спільне проживання та ведення спільного господарства батьками дитини до її народження; б) спільне виховання батьками дитини; в) спільне утримання батьками дитини; г) визнання батьківства відповідачем.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України», яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, згідно зі статтею 53 КпШС України підставою для встановлення батьківства (факту батьківства) може бути не сам по собі факт біологічного походження дитини, а фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері й особи, яку та вважає батьком дитини, ведення ними спільного господарства до народження останньої, або спільне її виховання чи утримання, або ж докази, що достовірно підтверджують визнання особою батьківства. Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття. У необхідних випадках суд для з`ясування питань, пов`язаних із походженням дитини, може з урахуванням обставин справи призначити відповідну судову експертизу.

Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини.

Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття.

Спільне виховання дитини має місце, коли вона проживає з матір`ю та особою, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, або коли ця особа спілкується з дитиною, проявляє батьківську турботу щодо неї

Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги.

Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 543/738/16-ц (провадження № 61-416Зсв18), у постанові Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 641/9147/15-ц (провадження № 61-26210св18), у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 225/6301/15-ц (провадження № 61-30047св18).

З метою забезпечення правильного й однакового застосування судами законодавства у справах про визнання або оспорювання батьківства, материнства та стягнення аліментів прийнято постанову Пленуму Верховного Суду Українивід 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Пунктом 3 указаної постанови Пленуму Верховного Суду України судам роз`яснено, що оскільки підстави для визнання батьківства за рішенням суду, зазначені у статті 128 СК України, істотно відрізняються від підстав його встановлення, передбачених у статті 53 КпШС, суди, вирішуючи питання про те, якою нормою слід керуватися при розгляді справ цієї категорії, повинні виходити з дати народження дитини.

Таким чином, при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 01 січня 2004 року, необхідно застосовувати відповідні норми КпШС, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір`ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини, та інші належні та допустимі докази.

Судом досліджені всі надані позивачем докази на підтвердження батьківства та встановлено, що наявні у повному витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , відомості про її батьків: мати ОСОБА_3 , в графі відомості про батька інформація відсутні, підстава запису про батька: пас ХІІІ-30 №507220 від 20.03.56 Липецьким РВМ ОСОБА_12 , паспорт ХУ-30 №568840,12 РВМ м.Харкова 10 грудня 1958 р.. Дані відомості в повному витягу які самі по собі не підтверджують родинні зв`язки ОСОБА_6 з батьком ОСОБА_4 , однак ці відомості в сукупності з іншими узгоджуються між собою з твердженням позивача щодо особи її батька, які внесено в реєстр РАЦС за заявою батька. При цьому розбіжність у написанні прізвища « ОСОБА_13 » та « ОСОБА_14 » не є істотною та пов`язана з перекладом з російської, які видавалися у 1960 році.(а.с.116-117 т.с.2)

Також, судом досліджені і надані позивачем докази в обґрунтування позовних вимог, а саме: копія ордеру від 05.11.1962 року, де зазначено склад сім*ї: ОСОБА_4 , дружина ОСОБА_3 , дочка ОСОБА_6 ; фотокартки, копії листівок з написами. (а.с. 22-29).

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_16 підтвердили, що ОСОБА_1 називала ОСОБА_4 батьком, він її дочкою, вони сході між собою за рисами обличчя, їх відносинам були притаманні теплі родинні зв`язки, як батькові та дочці,його звали ОСОБА_10 , а вона по батькові ОСОБА_10 , вони дбала один про одного, цікавились життям, спільно святкували свята та надавали допомогу за потреби.

Також, відповідно до висновку експерта №СЕ-19/121-24/37533-БД від 04.03.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 може бути біологічним батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , матір`ю якої є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ймовірність 99,999999999%.(а.с.107-123 т.с.1)

Враховуючи зазначений висновок експертизи, а також досліджені в сукупності докази, представлені позивачем в обґрунтування позовних вимог, пояснення свідків в судовому засіданні, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача, оскільки під час судового розгляду знайшов своє підтвердження факт того, що ОСОБА_4 є біологічним батьком ОСОБА_1 , що також її матір`ю ОСОБА_3 не заперечувалось та визнавалось.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позову про встановлення факту родинних зв`язків та вважає за доцільне у зв`язку із наведеним внести відповідні зміни в дані актового запису.

Відповідно до ст. 134 СК України на підставі рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове свідоцтво про народження.

Щодо позовних вимог про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, суд зазначає наступне.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління юстиції міністерства юстиції (м.Харків) складено актовий запис № 13670.(а.с.4 т.с.2)

Згідно заяви ОСОБА_3 від 16.04.2018, вона звернулася до Восьмої ХДНК із заявою про прийняття спадщини, як особа, з якою проживала з померлим ОСОБА_4 не менш як 5 років до його смерті. (а.с. 2 т.с.2)

Відповідно до матеріалів спадкової справи №220/2018, заведеної 02.01.2018 щодо майна померлого ОСОБА_4 наданих до суду на виконання ухвали від 16.04.2025, державним нотаріусом Восьмої ХДНК Лола Ю.В. вбачається, що протягом 6 місяців (до 02.07.2018) після відкриття спадщини, із заявами про прийняття спадщини крім ОСОБА_3 ніхто не звертався.

Згідно заяви ОСОБА_3 про видачу свідоцтва про право на спадщину вбачається, що остання повідомляє нотаріуса, що в зареєстрованому шлюбі спадкодавець ОСОБА_4 не перебував, дітей не мав.(а.с.42)

18.02.2019 постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії відмовлено ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_4 після ОСОБА_4 .

З наявних в матеріалах спадкової справи судових рішень вбачається, що ОСОБА_3 зверталася до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю, яка ухвалою Київського районного суду м.Харкова по справі №640/17046/18 від 20.03.2019 залишена без розгляду.(а.с.92 т.с.2)

В подальшому ОСОБА_3 зверталася до суду з позовом про встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 та визнання права власності, в порядку спадкування на частку квартири АДРЕСА_4 , як спадкоємця четвертої черги, відповідно до ухвали Київського районного суду м.Харкова від 15.05.2019 по цивільній справі №640/6465/19.(а.с.98 т.с.2)

Рішенням Харківського апеляційного суду від 24.06.2020 по справі №640/6465/19 залишено без змін рішення Київського районного суду м.Харкова 19.03.2020 позовом ОСОБА_3 до Харківської міської ради, третя особа ОСОБА_17 про встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 та визнання права власності в порядку спадкування на частку квартири АДРЕСА_4 , як спадкоємця четвертої черги після смерті ОСОБА_17 , яким припинено право спільної сумісної власності на вказану квартиру та визнано за ОСОБА_3 право власності на цієї квартири, в решті вимог - відмовлено.(а.с.151-155 т.с.2) Під час розгляду даної справи судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_4 з 1956 року по день смерті перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_18 , що унеможливлювало встановлення факту перебування у шлюбі з ОСОБА_3 .

Згідно заяви позивача ОСОБА_1 , поданої до П`ятої ХДНК 10.08.2020, остання звернулася з заявою до нотаріальної контори за роз`ясненням щодо подальших дій з оформлення її спадкових прав, як дочки померлого ОСОБА_4 (а.с.110 т.с.2)

З наданої на цю заяву відповіді вбачається, що ОСОБА_8 роз`яснено про те, що вона пропустила 6-місячний строк на подання заяви про прийняття спадщини, не була зареєстрована за однією адресою зі спадкодавцем на день його смерті, а також не подавала заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини протягом 6 місяців.

02.09.2020 постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії державним нотаріусом П`ятої ХДНК Лола Ю.В. за №1881/02-31 відмовлено ОСОБА_1 , у видачі свідоцтва про право на спадщину, яке залишилось після смерті ОСОБА_4 , у зв`язку з відсутністю документів (інформації), які підтверджують факт родинних відносин та пропущенням строку прийняття спадщини.

З матеріалів спадкової справи також вбачається, що ОСОБА_1 в подальшому 2020-2023 роках зверталася до суду з позовом про встановлення факту батьківства та визнання права власності в порядку спадкування за законом, справа №953/17233/20 знаходилася в провадженні Київського районного суду м.Харкова та позовна заява залишена без розгляду, а також в провадженні суду перебувала справа №953/18233/21 за позовом ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства та встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, також залишена без розгляду.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Згідно матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 на час смерті ОСОБА_4 не була зареєстрована з останнім за однією адресою.(а.с.65 т.с.2)

Частинами першою та другою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриттяспадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Наслідки пропущення строку для прийняття спадщини визначені статтею1272 ЦК України.

Частиною першою статті 1272 ЦК України визначено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19).

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Як роз`яснив судам Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Отже, позов про визначення додаткового строку на прийняття спадщини підлягає задоволенню у разі пропуску такого строку та доведення поважності причин пропуску строку.

Разом із тим, у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК України), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Подібна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16-ц (провадження № 61-12844св18).

Таким чином усталена практика Верховного Суду, як і практика Верховного Суду України, свідчить про чітке визначення того, що саме по собі не проживання разом із спадкоємцем та необізнаність про його смерть, не можуть вважатись поважними причинами пропуску строку на для прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи та витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України), що передбачено і ст. 12 ЦПК України.

На суд покладається обов`язок розгляду цивільної справи в межах заявлених сторонами вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом. Рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому,судом неможуть бутивизнані поважнимитакі причинипропуску строкудля поданнязаяви проприйняття спадщини,як юридичнанеобізнаність позивачащодо строкута порядкуприйняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо, в тому числі і за відсутності будь-яких доказів з приводу зазначеного.

Звертаючись до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини позивач ОСОБА_1 зазначає що їй не було відомо, що вона має право на спадкування після смерті батька, вона неодноразово зверталася за правничою допомогою з приводу оформлення свої спадкових прав, їй не було повідомлено, що після смерті батька вона має право на спадкування, як дочка спадкодавця.

Однак, суд зазначає, що на підтвердження об`єктивних обставин, що перешкоджали ОСОБА_1 звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини протягом тривалого часу ( 2 роки 8 місяців) з 02.01.2018 до 10.08.2020 (дата звернення до нотаріальної контори), - до суду не подано.

Будь-яких доказів на підтвердження того, що позивач протягом часу з 02.01.2018 року по 10.08.2020 мала будь-які перешкоди подати заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини суду не надано.

Представник відповідача Харківської міської ради у відзиві на даний позов посилається на те, що ті обставини, на які посилається позивач, як на причини пропуску 6 місячного строку на звернення із заявою про прийняття спадщини не є поважними. Суд погоджується з доводами представника відповідача з огляду на наступне.

Батько позивача ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що позивачу було відомо, організацією поховання займалася матір ОСОБА_3 , згідно наявних у справі відомостей.(а.с.142 т.с.2)

В матеріалах справи відсутні належні та обґрунтовані відомості, що позивач скористався правом звернутися у шестимісячний строк до нотаріуса з метою вчинення відповідної нотаріальної дії, в тому числі і до дати фактичного звернення до нотаріуса 10.08.2020.

Судом не можуть вважатись поважною причиною пропуску строку на подання відповідної заяви необізнаність спадкоємця про смерть батька, або проживання в іншій країні, або неможливість подання заяви з підстав відсутності даних про батька в свідоцтві про народження, або тих даних, що спадкуванням займалась мати, оскільки це не є об`єктивними, непереборними та істотними труднощами, які відповідно до положень частини третьоїстатті 1272 ЦК Україниможуть бути визнані поважними для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

З огляду на викладене, оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, перевіривши всі доводи і заперечення сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, як необґрунтовані та недоведені.

Відповідно до ч. 3 ст.89 ЦПК України суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з ч. 1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В п. 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» наголошується, що п.1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, а в п.58 рішення Європейського суд у справі «Серявін та інші проти України» зазначається про те, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Таким чином, враховуючи, що протягом судового розгляду позивачем не було надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності поважних причин у позивача та об`єктивних перешкод на подання заяви про прийняття спадщини протягом тривалого часу (до звернення до суду з даним позовом) після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , що є для неї батьком, у зв`язку з чим даний позов задоволенню не підлягає.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи, що позивачу відмовлено в задоволенні позовних вимог, судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 13, 81, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, ст. ст. 1221, 1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Внести зміни у актовий запис № 1674, здійснений Дзержинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції від 16 листопада 1960 про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у графі відомості про батька вказати: « ОСОБА_4 , громадянин України», інші відомості залишити без змін, видавши відповідне свідоцтво про народження.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення додаткового строку 3 місяця для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 відмовити.

Нарішення суду першої інстанції протягом30днівз дняйогопроголошення, може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя :