Решение № 129186008, 16.07.2025, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/23296/24-Е

Провадження 2/522/1164/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

16 липня 2025 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси, у складі:

головуючого - судді Науменко А.В.,

за участю секретаря судового засідання Зелінська К.Ю.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження позовну заяву за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» про визнання недійсним договору позики

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» звернулись з позовом до ОСОБА_1 з позовом про стягнення заборгованості за договором позики.

В обґрунтування позову позивач вказує, що що 26 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (Позикодавець) та Відповідачем (Позичальник) було укладено Договір позики №75219358. Цей договір, укладений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, передбачав надання позики у розмірі 8 415,00 грн на 15 днів з процентною ставкою 1.99% в день. Позикодавець виконав свої зобов`язання, перерахувавши кошти на банківський картковий рахунок Відповідача через платіжну установу ТОВ «ФК Фінекспрес», що підтверджується електронною платіжною інструкцією. Факт отримання коштів підтверджується також довідками платіжної установи. Відповідно до умов Договору позики та Правил надання грошових коштів у позику, з якими Відповідач ознайомився та погодився шляхом підписання договору, передбачено нарахування процентів за користування позикою, у тому числі за понадстрокове користування. Відповідач не виконав належним чином зобов`язання щодо повернення основної суми боргу та процентів. Право вимоги за Договором позики №75219358 було відступлено ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» за Договором факторингу №1911 від 19 листопада 2021 року, а потім ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» відступило це право вимоги на користь Позивача, ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», за Договором факторингу №030423-ФК від 03 квітня 2023 року. Таким чином, Позивач є належним кредитором, і сума заборгованості Відповідача становить 25 830,84 грн, включаючи 8 415,00 грн основного боргу та 17 415,84 грн процентів.

Ухвалою суду від 07.01.2025 року провадження у справі відкрито та призначено справу до розгляду.

06.03.2025 року від відповідача до суду надійшла заява про застосування строку позовної давності.

07.03.2025 року від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без участі позивача.

10.03.2025 року від позивача до суду надійшли заперечення на клопотання про застосування строків позовної давності.

18.03.2025 року від відповідача до суду надійшла зустрічна позовна заява.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на наступне.

Відповідач за первісним позовом заперечує існування та дійсність Договору позики №75219358 від 26.06.2021 року, стверджуючи, що він був укладений без його участі та волевиявлення, у зв`язку з втратою телефону з якої сторонні особи мали можливість отримати усі необхідні персональні дані. Тому про існування Договору йому стало відомо лише після отримання позовної заяви.

Він наголошує на відсутності належних доказів укладення та виконання договору позики з боку первісного кредитора. Зокрема, Позивач за первісним позовом не надав суду первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували факт перерахування коштів на рахунок Відповідача. Надана «платіжна інструкція» №e4922768-5176-43c6-b38d-3a448e226b5d від 26.06.2021 року не відповідає вимогам законодавства, що діяло на момент її складання (Постанова НБУ № 162 від 28.12.2018 року про заборону використання номера платіжної картки замість IBAN, а також невідповідність формі платіжного доручення, що діяла у 2021 році). Відсутність повного номера карткового рахунку та даних про банк-емітент унеможливлює перевірку факту отримання коштів.

Надані Позивачем розрахунки заборгованості не є належними доказами, оскільки вони не містять підписів представників первісних кредиторів, не відображають реальності господарської операції та не дають змоги перевірити порядок нарахування процентів чи наявність оплат.

Враховуючи відсутність доказів фактичного отримання коштів та невідповідність представлених документів вимогам чинного законодавства, Відповідач стверджує, що Договір позики №75219358 від 26.06.2021 року є недійсним, оскільки він не відображає його дійсної волі та не спрямований на реальне настання правових наслідків.

На підставі викладеного, Позивач за зустрічним позовом просить суд:

Відмовити ТОВ "ФІНПРОМ МАРКЕТ" у задоволенні первісного позову, визнати недійсним Договір позики №75219358 від 26.06.2021 року, стягнути з ТОВ "ФІНПРОМ МАРКЕТ" на користь Відповідача понесені судові витрати.

Під час судового засідання 15.04.2025 року вирішено судом прийняти зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первинни позовом.

Ухвалою судувід15.04.2025року вирішенозустрічну позовнузаяву до ОСОБА_1 доТовариства зобмеженою відповідальністю«Фінпром маркет»про визнаннянедійсним договорупозики прийняти до спільного розгляду та перейти від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» про визнання недійсним договору позики, прийняти до спільного розгляду з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.

Ухвалою суду від 17.06.2025 року підготовче провадження по справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання призначене на 16.07.2025 року сторони не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Також, відповідно до частин 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Згідно із ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

За змістом статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до статей 1048-1052, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику та сплатити відсотки за користування коштами у строк та у порядку, що встановлені договором.

Із змісту статті 1054 ЦК України слідує, що за кредитним договором, банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Поряд з цим згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Встановлено, що 26 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 був укладений Договір позики №75219358. Цей факт підтверджується самим Договором, що був підписаний електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора, надісланого на його електронну адресу. Довідка про ідентифікацію також засвідчує використання цього ідентифікатора та час відправлення. Суд враховує, що, згідно з Цивільним кодексом України та практикою Верховного Суду, електронна форма договору має рівнозначну силу з письмовою. Крім того, вважається, що Позичальник ознайомився з усіма умовами Договору та Правилами надання грошових коштів у позику, оскільки це є невід`ємною частиною процедури укладення такого електронного договору. Також доведено факт відступлення права вимоги за цим договором від первісного кредитора до Позивача, ТОВ "ФІНПРОМ МАРКЕТ", що підтверджується відповідними договорами факторингу та витягами з реєстрів прав вимог.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Обов`язок доказування покладений на учасників справи.

Так, правилами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 5 цієї статті докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 7 наведеної статті суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи і згідно з ч. 2 ст. 13 ЦПК України це не є обов`язком суду.

Стверджуючи про факт надання відповідачу коштів, позивач не надав до суду жодного належного доказу, яким би підтвердив викладені обставини. За таких умов в ході розгляду справи позивачем не було доведено факту видачі відповідачу коштів у заявленому позивачем розмірі.

До того ж, сам по собі розрахунок заборгованості, складений позивачем, не є доказом наявності заборгованості.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (постанова ВС від 30.01.2018 р. у справі № 161/16891/15-ц).

Відповідно п.1.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22, вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та обов`язкові для виконання ними. Безготівкові розрахунки - перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Дана Інструкція встановлює правила використання під час здійснення розрахункових операцій таких видів платіжних інструментів: меморіального ордера, платіжного доручення, платіжної вимоги-доручення, платіжної вимоги, розрахункового чека, інкасового доручення (розпорядження). Електронний розрахунковий документ - документ, інформація в якому представлена у формі електронних даних, включаючи відповідні реквізити розрахункового документа, який може бути сформований, переданий, збережений і перетворений у візуальну форму представлення електронними засобами.

З урахуванням викладеного, належним та достовірним доказом проведення безготівкового розрахунку є відповідний платіжний документ, передбачений положеннями вказаної Інструкції, який заповнений відповідно до вимог цього нормативного документу та містить відповідні відмітки про виконання цього платіжного документу банком платника.

Відповідно до абз.2 ч. 1 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Однак, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, зокрема, первинних документів (касово-бухгалтерських документів), на підтвердження перерахування відповідачу кредитних коштів за кредитним договором.

Судом не встановлено підтверджень факту отримання Відповідачем коштів за договором позики. Позивачем за первісним позовом була надана "платіжна інструкція", проте її відповідність вимогам Національного банку України щодо використання IBAN та формі платіжного доручення на дату нібито здійснення платежу викликає сумніви. Відсутність повного номера карткового рахунку та даних про банк-емітент, а також банківських виписок чи інших первинних бухгалтерських документів, які б безпосередньо підтверджували зарахування коштів на рахунок Відповідача, залишає цей факт недоведеним.

Щодо зустрічного позову, Відповідачем не було надано достатніх доказів, які б спростовували його волевиявлення при укладенні Договору позики з зазначанням усіх персональних даних в тому числі номеру телефону в електронній формі, або доводили, що договір був підписаний іншою особою чи шляхом шахрайства. Незважаючи на заяви про те, що договір був укладений без його участі та про існування його дізнався лише після отримання позову, Відповідач не представив обґрунтованих доказів того, що електронний підпис / одноразовий ідентифікатор, надісланий на його електронну пошту, був використаний без його відома чи згоди. Відтак, наразі підстави для визнання Договору позики недійсним судом не встановлені.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином суд приходь до висновку про відмову в задоволені як зустрічного так і первісного позову у зв`язку з недоведеністю.

Керуючись ст. ст.12,13,76,77,141,259,263,264,265,268,272,273 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики відмовити в повному обсязі.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» про визнання недійсним договору позики відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1ст. 354 ЦПК України.

Суддя А.В. Науменко

Повний текст рішення виготовлений 28.07.2025 року.

Суддя А.В. Науменко

16.07.25