Решение № 129183349, 14.07.2025, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа №: 148/1074/25

Провадження № 2/148/609/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2025 року Тульчинський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Дамчук О.О.,

за участю секретаря Носулько К.П.

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в спрощеному порядку з викликом сторін в м. Тульчин цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ОТП БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В С Т А Н О В И В:

Представник АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ОТП БАНК» (надалі АТ «ОТП БАНК») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи позовні вимоги тим, що 20.03.2024 відповідач звернувся до Акціонерного товариства «ОТП БАНК» із Заявою-анкетою про надання банківських послуг № 0001/980/2781546/24, у зв`язку з чим приєднався до банківських послуг. Зазначає, що підписана позивачем електронним підписом, у відповідності до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», Заява-анкета № 0001/980/2781546/24 є невід`ємною частиною Договору про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток та Правил користування карткою, Інформаційного листка, Тарифів Тарифного пакету приватного банківського обслуговування, які розміщені на офіційному сайті Банку. Ознайомившись із усіма умовами надання банківських послуг, правилами, тарифами, в тому числі із положеннями договорів та усіх додатків до нього, підписавши Заву-анкету, відповідач отримав електронний платіжний засіб з відкритим поточним (картковим) рахунком на якому було відкрито кредитну лінію та встановлено кредитний ліміт у розмірі 15000,00 грн. Згідно умов обслуговування кредитної лінії, за користування кредитним лімітом, банк нараховує проценти у розмірі 3,3 % в місяць. АТ «ОТП БАНК» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши картку банку та відкривши кредитну лінію зі встановленим на ній кредитним лімітом погодженим сторонами у Заяві-анкеті, однак відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи щомісячні платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості, у зв`язку з чим станом на 14.04.2025 виникла загальна заборгованість у розмірі 13050,59 грн. яка складається із заборгованості за тілом кредиту в зазначеному розмірі. Просить суд стягнути з відповідача заборгованість по картковому рахунку відкритому на підставі Заяви-анкети № 0001/980/2781546/24 від 20.03.2024 у розмірі 13050,59 грн та судові витрати в розмірі 3028,00 грн.

У судове засідання представник позивача за довіреністю Варшавський К.А. (а.с.36) не з`явився, в матеріалах справи наявне клопотання, згідно якого останній просить розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення (а.с.37).

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, не повідомивши суд про причину неявки. Про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином у встановленому законом порядку, відповідно до ст. 128 ЦПК України (а.с.45, 49-51, 53), заяв та клопотань про відкладення судового засідання або про розгляд справи у його відсутності від останнього на адресу суду не надходили.

Зі згоди представника позивача, у відповідності до ст.ст. 223, 280, 281 ЦПК України, суд визнав можливим провести заочний розгляд справи за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Верховний Суд не одноразово зазначав, що у тому випадку, якщо судова повістка повертається до суду з причин того, що «адресат відмовився» чи «адресат відсутній за вказаною адресою», то судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, а особа вважається повідомленою належним чином.

Звертаю увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 по справі № 911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Таким чином, сам лише факт неотримання поштової кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав судову повістку за належною адресою та яка повернулася до суду в зв`язку з відмовою від її отримання або відсутністю адресата за вказаною адресою, вважається належним повідомленням, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції та перебуває поза межами контролю відправника.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню за таких підстав.

Відповідно до ст.ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на наведене вище, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи і вважає, що їх достатньо для розгляду цієї справи по суті.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими обставинами вони підтверджуються (п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України).

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.ст. 76-83, 174 та 191 ЦПК України та не подав до суду заперечень щодо вимог позивача та доказів на їх спростування, та за відсутності доказів поважності причин неподання відповідачем заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

Отже, сторони в справі на власний розсуд розпорядились своїми правами щодо предмета спору, а тому несуть ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням ними відповідних процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Судом встановлено, що 20.03.2024 відповідачем за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи АТ «ОТП БАНК» оформлено Заяву-анкету про надання банківських послуг АТ «ОТП БАНК» № 0001/980/2781546/24 в електронній формі, яка підписана Удосконаленим електронним підписом та за своєю суттю є Індивідуальною частиною кредитного договору на відкриття кредитної лінії зі встановленим кредитним лімітом (а.с.5-9).

При оформленні Заяви-анкети сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлено однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до абзацу 2 розділу 1 Заяви-анкети (Індивідуальна частина договору) про надання банківських послуг АТ «ОТП БАНК» № 0001/980/2781546/24 від 20.03.2024, вбачається що відповідач ознайомився з Договором про видачу та обслуговування платіжних карток (Публічна частина договору), невід`ємною частиною якого є Тарифи Банку та Заява-анкета про надання банківських послуг АТ «ОТП БАНК», яка є одночасно заявою на відкриття Карткового рахунку, які розміщені на Офіційному сайті Банку та в загальнодоступних для клієнтів місцях в установах Банку.

Згідно абзацу 1 розділу 2 Індивідуальної частини договору № 0001/980/2781546/24 від 20.03.2024 «Поточний (картковий) рахунок та електронний засіб» вбачається, що за власним бажанням відповідача АТ «ОТП БАНК» відкрило на його ім`я картковий рахунок НОМЕР_1 : Тип картки: Віртуальна (без наявності пластикової картки).

Абзацом 5 розділу 2 Індивідуальної частини договору та п. 4 Паспорту споживчого кредиту передбачені умови дії Кредитної лінії, а саме: Банк може встановити до картки кредитну лінію (безготівковий Кредит) в національній валюті на споживчі цілі. Розмір Фіксованої процентної ставки становить: 3,3% в місяць, а в продовж Пільгового періоду 0,01% річних (є незмінною протягом дії Кредитної лінії та не може бути збільшено Банком в односторонньому порядку). Строк дії кредитної лінії 12 календарних місяців з правом продовження. Всі інші умови кредитування (у тому числі права, обов`язки та відповідальність) визначені у розділі «8 Кредитування» Публічної частини Договору та в Тарифах Банку.

Відповідно до абзацу 13 розділу 2 Індивідуальної частини договору № 0001/980/2781546/24 від 20.03.2024 «Інші умови» вбачається, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов Договору. Підписанням Заяви-анкети сторони підтвердили, що будь-які умови розділу «8 Кредитування» Публічної частини Договору є істотними та підлягають виконанню в порядку передбаченому Договором. Підписанням цієї Заяви-анкети відповідач прийняв на себе ризик виконання умов Договору при істотній зміні обставин, якими керувались сторони при укладанні Договору. Зміна таких обставин не може бути підставою для зміни умов Договору, а також для невиконання відповідачем своїх зобов`язань за ним. Договір набуває чинності з моменту підписання сторонами Заяви-анкети і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань по договору в повному обсязі. Підписанням Заяви-анкети відповідач заявив, гарантував та підтвердив, що банк надав йому в письмовій формі та в повному об`ємі інформацію передбачену Законодавством, що захищає права споживачів фінансових послуг; Його перед укладенням Договору ознайомлено з інформацією, визначеною Паспортом споживчого кредиту, необхідно для отримання кредиту із порівнянням різних пропозицій Банку з метою прийняття обґрунтованого рішення щодо укладення Договору; Він отримав кредитну лінію на сприятливих для нього умовах; З Публічною частиною Договору та Тарифами Банку він ознайомлений і згоден, а також зобов`язується їх належно та неухильно виконувати. Послуги Банку, пов`язані із видачею кредиту, він отримав у повному обсязі.

Як вбачається з п.п. 1, 3 абзацу 14 розділу 2 Індивідуальної частини договору № 0001/980/2781546/24 від 20.03.2024 «Загальні умови споживачам фінансових послуг» дата укладення Заяви-анкети є датою укладення між сторонами договору. У разі встановлення Кредитної лінії до Картки відповідач сплачує проценти за користування кредитом, розміри та періоди для сплати яких визначені Тарифами Банку, які нараховуються банком щомісячно, в порядку та в спосіб, визначений розділом «8 Кредитування» Публічної частини Договору із розрахунку 365 (366) днів у році; У разі встановлення Кредитної лінії (Кредиту) до Картки за прострочення внесення суми мінімального платежу Клієнт сплачує суму штрафу у вигляді фіксованої суми за кожен факт прострочення, розмір якого визначається у Тарифах Банку. Протягом дії Договору актуальна інформація щодо видів грошових зобов`язань визначається у п. «6.1.19» Публічної частини Договору та у Тарифах Банку.

В абзаці 15 розділу 2 Індивідуальної частини договору № 0001/980/2781546/24 від 20.03.2024 «Заключні положення» зазначено, що перед укладенням Заяви-анкети Банк надав Відповідачу в повному об`ємі інформацію, зазначену в ст. 30 ЗУ «Про платіжні послуги», ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»/ ст. 7 ЗУ «Про фінансові послуги та фінансові компанії», в тому числі шляхом надання Клієнту доступу до такої інформації на Офіційному сайті Банку. Договір дії безстроково до моменту його розірвання згідно умов Договору та/або вимог Законодавства, але у будь якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором. Всі інші умови Договору, зокрема предмет Договору, права, обов`язки, відповідальність сторін, способи комунікації Сторони визначили також і в Публічній частині Договору. Заява-анкета є невід`ємною частиною Договору та Тарифів Банку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 16 Закону України «Про електронні довірчі послуги», електронні довірчі послуги надаються, як правило, на договірних засадах надавачами електронних довірчих послуг. Кожна послуга, що входить до складу електронних довірчих послуг, може надаватися як окремо, так і в сукупності.

До складу електронних довірчих послуг входять: створення, перевірка та підтвердження удосконаленого електронного підпису чи печатки; формування, перевірка та підтвердження чинності сертифіката електронного підпису чи печатки; зберігання удосконалених електронних підписів, печаток, електронних позначок часу та сертифікатів, пов`язаних з цими послугами.

Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України «Про електронну комерцію», учинені в процесі електронного правочину електронні операції повинні бути здійснені відповідно до вимог та в порядку, встановленими цим законом та/або угодою сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про електронну комерцію», у випадках, коли договір повинен бути укладений у письмовій формі й передбачається настання певних наслідків у випадку відсутності письмової форми, ця вимога вважається ВИКОНАНОЮ ШЛЯХОМ ПРЕДСТАВЛЕННЯ ЕЛЕКТРОННОГО ДОКУМЕНТУ, якщо інформація, що міститься в ньому, є доступною для її наступного використання.

Із абзацу 17 розділу 2 Індивідуальної частини договору № 0001/980/2781546/24 від 20.03.2024 «Електронна Взаємодія» вбачається, що відповідач підтвердив, що сторонами вже було укладено Договір про дистанційне обслуговування та електронну взаємодію, відповідно до якого відповідач визнав, що Електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом. Відповідач підтвердив, що перед підписанням Паспорту споживчого кредиту, Заяви-анкети, Довідки ФГВФО (Е-Документи), відповідач попередньо ознайомився з текстами цих Е-Документів. Сторони погодили, що після попередньо ознайомлення з текстами цих Е-Документів відповідач підписує одночасно всі Е-Документи в електронній формі, шляхом накладення Удосконаленого Електронного Підпису Клієнта.

Таким чином, Сторони погодили, що після попереднього ознайомлення з текстами дих електронних Документів Клієнт підписує Документи у електронній формі, шляхом накладання Удосконаленого ЕП Клієнта. Накладанням Удосконаленого ЕП Клієнта завершується створення електронного Документа. У день підписання Сторонами Кредитного договору Банк надсилає Клієнту на його електронну адресу, що зазначена у реквізитах Кредитного договору, оригінальні примірники електронних Документів Клієнта.

Сторони домовилися, що дата, яка зазначена на Кредитному договорі вважається одночасно датою відправлення Банком електронних примірників Документів Клієнта, а також фактичною датою одержання Клієнтом електронних примірників Документів від Банку на електронну адресу Клієнта без додаткових повідомлень та підтверджень з боку Клієнта.

Відповідно до абзацу 7 п. 7 розділу 3 «Паспорт споживчого кредиту» Індивідуальної частини Договору № 0001/980/2781546/24 від 20.03.2024 відповідач електронним цифровим підписом підтвердив про отримання ним та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування. Підтвердив отримання ним всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для нього, в тому числі в разі невиконання ним зобов`язань за таким договором.

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору укладеного в письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Із матеріалів справи вбачається, що при укладанні Договору сторони керувались статтею 3 Закону України "Про електрону комерцію" де зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України"Про електронну комерцію").

Частиною п`ятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Із абзацу 4 розділу 2 Індивідуальної частини договору № 0001/980/2781546/24 від 20.03.2024 «Тарифи Банку» вбачається, що відповідач ознайомився та сторони погодили тарифи банку шляхом перенаправлення відповідача за посиланнями до відповідних електронних документів, також із абзацу 2 розділу 1 та абзацу 15 розділу 2 Індивідуальної частини договору вбачається що відповідач був ознайомлений з необхідним для укладення Договору законодавством та з Договором про видачу та обслуговування платіжних карток (Публічна частина Договору) на Офіційному сайті Банку та в загальнодоступних для клієнтів місцях в установах Банку.

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

З урахуванням викладеного вбачається, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного Кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК).

У силу частини першої статті 638 ЦК договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги" визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Норми ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Висновок щодо правомірності укладення кредитного договору шляхом підписання електронним цифровим підписом викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021, справа № 524/5556/19, провадження № 61-16243св20.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Відповідно до статті 204 ЦК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Із зазначеного вище вбачається, що між відповідачем та АТ «ОТП БАНК» виникли кредитні зобов`язання, які у передбачені договором строки виконані не були та даний електронний договір від 20.03.2024 № 0001/980/2781546/24 про отримання електронного платіжного засобу з відкритою кредитною лінією зі встановленим на ній кредитним лімітом у розмірі 15000,00 грн, що підтверджується довідкою про дату зміни кредитного ліміту 20.03.2024 близько 17:18:05 (а.с.12) був добровільно укладений відповідачем з метою використання кредитного ліміту споживчі цілі.

Із розрахунку заборгованості (а.с.13-17) та звітурахунку (а.с.18-24) вбачається, що відповідач користувався кредитним лімітом, оплачуючи товари, послуги через магазини та термінали, використовуючи надані йому кредитні кошти за власним бажанням, однак не здійснюючи при цьому обов`язкових платежів на відновлення кредитної лінії та сплати відсотків за користування кредитними коштами.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що відповідач свої зобов`язання за користування кредитними коштами належним чином не виконував, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка згідно з наданим представником позивача розрахунком (а.с.13-17) станом на 14.01.2025 становить 13050,59 грн, що складається з: 13050,59 грн - заборгованості за тілом кредиту.

Таким чином, ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушив зобов`язання за вказаним вище договором кредитної лінії.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів ( змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Норми ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Статтею 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги" визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 цієї ж статті визначено, що до відносин за кредитним договором застосовується правове регулювання щодо відносин за договором позики.

За таких обставин зобов`язання за кредитним договором виникають з моменту передачі кредитодавцем позичальнику коштів, згідно умов кредитного договору.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Таким виконанням щодо кредитних правовідношень є повернення кредитних ресурсів та сплата відсотків за їх використання з дотриманням визначених законодавством або договором умов, якими по відношенню до кредитних договорів є повернення, строковість, платність.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України при порушенні зобов`язання наступають правові наслідки установлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.629 ЦПК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки станом на день розгляду справи спір між сторонами не врегульований, відповідач заборгованість за кредитним договором у добровільному порядку не сплатив, проти укладення кредитного договору з позивачем, про надання віртуальної картки, відкриття карткового рахунку зі встановленим на ньому кредитним лімітом та отримання кредитних коштів не заперечував, тому суд висновує, що з відповідача, як позичальника, підлягає стягненню загальна заборгованість за договором про надання банківських послуг АТ «ОТП БАНК» укладеного на підставі Заяви-анкети № 0001/980/2781546/24 від 20.03.2024 у загальному розмірі 13050,59 грн.

Таким чином, аналізуючи викладене вище, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи відсутність доказів на спростування позиції представника позивача, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості та змагальності суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог представника позивача у заявлених ним межах та про існування правових підстав щодо їх задоволення.

Крім того, згідно ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, які складаються із 3028,00 грн сплаченого судового збору, що підтверджується платіжним дорученням № 2901598834 від 20.03.2025 (а.с.1).

Керуючись ст. ст. 207, 525-527, 530, 599, 610-612, 615, 625-626, 628-629, 639, 642, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 12, 13, 43-44, 81, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ОТП БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ОТП БАНК», ЄДРПОУ: 21685166, місцезнаходження якого: вул. Жилянська, 43, м. Київ, 01033, заборгованість за кредитним договором укладеним на підставі Заяви-анкети № 0001/980/2781546/24 від 20.03.2024, станом на 14.01.2025 у загальному розмірі 13050,59 грн (Тринадцять тисяч п`ятдесят) гривень 59 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ОТП БАНК» (ЄДРПОУ: 21685166, місцезнаходження якого: вул. Жилянська, 43, м. Київ, 01033) 3028,00 (Три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп., у рахунок відшкодування понесених позивачем витрат зі сплати судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Вінницької області, протягом тридцяти днів, починаючи з дня проголошення, чи отримання копії рішення.

Заочне рішеннянабирає законноїсили,якщо протягомстроків,встановлених цимКодексом,не поданізаява проперегляд заочногорішення абоапеляційна скарга,або якщорішення залишенов силіза результатамиапеляційного розглядусправи.

Суддя О.О.Дамчук