Постановление суда № 129171245, 29.07.2025, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/8299/24

Провадження № 1-кп/209/150/25

У Х В А Л А

про продовження строку дії запобіжного заходу

29 липня 2025 року м. Камянське

Дніпровський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючої судді ОСОБА_1

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника - адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам`янське кримінальне провадження, внесене 20.07.2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024041790000610 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду знаходиться дане кримінальне провадження.

Кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 10.06.2025 продовжено відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з утриманням у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)», строком на 60 (шістдесят) днів, а саме до 08.08.2025 включно, без визначення розміру застави.

28.07.2025 прокурор подала клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Обґрунтування клопотань.

Мотивуючи клопотання, прокурор зазначила про обґрунтованість пред`явленого ОСОБА_4 обвинувачення та продовження існування ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме: переховуватися від суду із метою уникнення покарання; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

Обґрунтовуючи існування ризику переховування обвинуваченого від суду, прокурор зазначила про те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке віднесене Кримінальним кодексом України до категорії тяжких злочинів, та за який законом передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, загроза реального відбуття якого з високою ймовірністю може спонукати обвинуваченого до переховування від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Обвинувачений усвідомлює можливість застосування до нього такого покарання у разі визнання судом його винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Тому обвинувачений не маючи місця роботи, постійного джерела доходу, утриманців, тобто сталих соціальних зв`язків, які б могли утримувати його в межах міста, у будь який час, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, може залишити межі міста та області.

Щодо актуальності ризику незаконного впливу обвинуваченого на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вказала, що відповідно до матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_4 раніше знайомий зі свідками. Усвідомлюючи загрозу реального відбуття покарання, а також враховуючи, що свідки не давали показання суду, оскільки свідки допитуються судом безпосередньо, існує ризик того, що ОСОБА_4 перебуваючи під дією іншого, більш м`якого запобіжного заходу, зможе вчинити спроби незаконного впливу на свідків, з метою спонукання їх до зміни показань у суді.

Також просить врахувати, що інші, більш м`які запобіжні заходи не забезпечать запобігання вищенаведеним ризикам. Таким чином запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов`язків і виконання процесуальних рішень.

Обвинувачений та його захисник просили суд про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Позиції учасників судового провадження.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні, надала суду пояснення, аналогічні тексту клопотання, просила суд клопотання задовольнити та продовжити до обвинуваченого ОСОБА_4 строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Щодо клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника про зміну запобіжного заходу на домашній арешт заперечила.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник заперечили проти задоволення клопотання прокурора, зазначивши, що обвинувачений не має будь-якого наміру покидати межі міста та переховуватися від суду, має постійне місце мешкання та у нього міцні соціальні зв`язки. Щодо покликання прокурора про те, що обвинувачений може впливати на свідків, захисник зазначив, що такий ризик є необґрунтованим, зазначені в клопотанні ризики не доведені. Просили застосувати відносно обвинуваченого більш м`який запобіжний захід цілодобовий домашній арешт.

Також обвинувачений просив під час розгляду клопотання щодо продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою дослідити докази його невинуватості у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні.

Оцінка та висновки суду.

Перевіривши доводи клопотання прокурора, доводи клопотання обвинуваченого та його захисника щодо зміни запобіжного заходу, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, суд доходить наступного висновку.

Згідно з положеннями ч. 1, 2 ст.331КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. При цьому вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ухвали Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 10.06.2025 відносно обвинуваченого ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з утриманням у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)», строком на 60 (шістдесят) днів, а саме до 08.08.2025, без визначення розміру застави.

Відтак, строк тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою відповідно до ухвали суду завершується 08.08.2025.

Відповідно до чч. 1, 2 ст.29Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно із ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Також у своєму рішенні у справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, яке є тяжким злочином у розумінні ст.12 КК України, санкцією якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, відтак з метою уникнення покарання, існують ризики того, що він може переховуватись від суду.

Крім цього, наявні підстави вважати, що продовжує існувати ризик того, що обвинувачений ОСОБА_4 може впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.

Також суд при застосуванні запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 приймає до уваги той факт, що ризики, які стали підставою для обрання запобіжного заходу на даний момент продовжують існувати. При цьому, суд, у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального закону, розглянув й інші заходи забезпечення кримінального провадження відносно обвинуваченого, не пов`язані з триманням під вартою, які передбачені ст. 176 КПК України, зокрема домашній арешт, на якому наполягає сторона захисту та обвинувачений. Однак суд вважає, що прокурором в судовому засіданні обґрунтовано доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів щодо обвинуваченого не може запобігти встановленому судом ризику, передбаченому п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вказане узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який, посилаючись на практику застосування ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у рішеннях «Кудла проти Польщі» та «Маккейн проти Сполученого Королівства» констатував, що основною метою ст. 5 Конвенції є запобігання свавільному або необґрунтованому позбавленню свободи.

Проте, безперервне тримання під вартою є виправданим лише за умови, якщо у справі наявний значний суспільний інтерес, який переважає принцип поваги до особистої свободи.

Приймаючи рішення про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. На думку суду конкретним суспільним інтересом, який превалює над принципом поваги до свободи особистості є забезпечення конституційних засад спрямованих на захист найвищих соціальних цінностей в Україні, а саме людини, її життя та здоров`я.

При цьому, суд керується не принципом автоматичного продовження строку тримання під вартою, а враховує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.

Доводи сторони захисту та обвинуваченого про те, що останній має постійне місце проживання та у нього є міцні соціальні зв`язки, не можливо віднести до тих стримуючих чинників, які могли у повному обсязі мінімізувати ймовірність вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на ухилення від можливого покарання, гарантували б запобігання встановленим ризикам без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Стосовно доводів обвинуваченого, що його невинуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується доказами, які слід дослідити, суд зазначає, що на даний час розгляд кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_4 не завершено, у справі розпочато дослідження письмових доказів. Суд наголошує, що оцінка всіх доказів, зокрема, що стосуються наявності або відсутності вини ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, судом буде надаватися у нарадчій кімнаті під час ухвалення вироку, та на теперішній час суд не приймає рішення, що стосується доведеності або недоведеності вини обвинуваченого, а лише розглядає заявлене стороною обвинувачення клопотання.

Доказів того, що обставини, які були прийняті судом при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з часом змінились, стороною захисту суду не надано.

Суд приходить до висновку, що клопотання обвинуваченого та його захисника про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт не підлягає задоволенню.

З урахуванням вищенаведеного, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , фактичні обставини провадження та дані про особу обвинуваченого, відсутність доказів та медичних відомостей, які б виключали можливість перебування обвинуваченого під вартою та могли свідчити, що стан здоров`я останнього виключає можливість його перебування в установі виконання покарань, з огляду на невідворотність та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини га основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає необхідним продовжити щодо обвинуваченого винятковий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш мяких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення відсутності визначених вище ризиків.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст.183КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Продовжуючи обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд не вбачає підстав для визначення обвинуваченому застави та приходить до висновку, що клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.

Даних про те, що ОСОБА_4 не може утримуватися в умовах Державна установа «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)», суду не надано.

Керуючись ст. ст. 176-178, 179, 180, 181, 183, 184, 194, 196, 197, 331, 372, 376 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з утриманням у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)», строком на 60 (шістдесят) днів, а саме до 26.09.2025 включно, без визначення розміру застави.

Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора Кам`янської окружної прокуратури.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а особою, що перебуває під вартою, у той самий строк з моменту вручення йому ухвали.

Суддя ОСОБА_6