Приговор № 129133420, 28.07.2025, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №560/24/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2025 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурорів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 ,

потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ,

представника потерпілих адвоката ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015180110000101 від 21 лютого 2015 року за обвинуваченням:

ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого, фактично проживаючого в АДРЕСА_1 , громадянина України, освіти вищої, працюючого водієм ФОП ОСОБА_10 , одруженого, раніше несудимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що він, 21 лютого 2015 року приблизно о 18 год. 30 хв., у темну пору доби, в порушення вимог пунктів 10.1, 12.2, 12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху, керуючи автомобілем BMW 316, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , та рухаючись по вул. Центральній в с. Соломіївка, Дубровицького району Рівненської області, зі сторони м. Рівне у напрямку м. Дубровиця, Рівненської області, з увімкненим ближнім світло фар, зі швидкістю 72...89 км/год., що перевищує допустиму швидкість руху при умовах видимості проїжджої частини, яка повинна була становити 53.5...63,4 км/год., та перевищує допустиму швидкість руху в населеному пункті, яка становить 60 км/год., поблизу бетонної опори ЛЕП №126/09, проявив неуважність до дорожньої обстановки, маючи об`єктивну можливість виявити небезпеку для руху у вигляді пішохода ОСОБА_11 , котрий перетинав проїжджу частину справа наліво відносно руху вищевказаного транспортного засобу, не вжив заходів для своєчасного зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу в межах смуги, по якій він рухався, не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, застосував відворот керма вліво з подальшим виїздом на зустрічну смугу руху, внаслідок чого допустив наїзд на потерпілого ОСОБА_11 , хоча мав технічну можливість цього уникнути шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування при русі автомобіля з максимально допустимою в даній дорожній обстановці швидкістю та без зміни напрямку руху свого транспортного засобу.

В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження, від яких 26 лютого 2015 року помер в КЗ ОЗ "Дубровицька центральна районна лікарня", а транспортний засіб марки BMW 316 зазнав механічних пошкоджень.

Порушення ОСОБА_5 вимог пунктів 12.2, 12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху, які вимагають від водія у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку він об`єктивно спроможний виявити, негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, а також рухатись транспортним засобом у населених пунктах із швидкістю не більше 60 км/год., знаходяться у прямому безпосередньому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди і суспільно небезцечними наслідками, що настали.

Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України, тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.

Судовий розгляд кримінального провадження №12015180110000101 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України, проведено в межах пред`явленого обвинувачення, згідно обвинувального акту, затвердженого 09 січня 2018 року прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Рівненської області ОСОБА_12 , відповідно до статті 337 Кримінального процесуального кодексу України.

Згідно статті 370 Кримінального процесуального кодексу України, судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим та вмотивованим.

В силу частини 3 статті 62 Конституції України, статті 17 Кримінального процесуального кодексу України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Стаття 10 Кримінального процесуального кодексу України встановлює рівність всіх перед законом і судом.

Відповідно до частини 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статей 10 і 11 Загальної Декларації прав людини та статті 14 Міжнародного Пакту про громадські та політичні права, кожна людина, яка звинувачується у вчиненні злочину, має право вважатися безвинною доти, доки її вина не буде встановлена законним чином шляхом прилюдного розгляду її справи незалежним і безстороннім судом на основі повної рівності, з додержанням всіх вимог справедливості, і з забезпеченням всіх можливостей для захисту.

При цьому, суд враховує, що однією із засад судочинства є, зокрема змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, пункт 4 статті 129 Конституції України. Принцип змагальності конкретизовано і в статті 22 Кримінального процесуального кодексу України, якою також встановлено, що під час кримінального провадження суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Пленум Верховного Суду України в Постанові №9 від 01 листопада 1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" в пункті 18, пункті 19 виснував, визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини.

Правило частини 2 статті 6 Європейської конвенції з прав людини (презумпція невинуватості) вимагає, щоб обов`язок доказування покладався на сторону обвинувачення (справа "Капо проти Бельгії"). Відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статті 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", рішення Європейського Суду з прав людини є обов`язковими для виконання Україною. Так, у справі "Барбера, Мессегуе і Хабардо проти Іспанії" від 6 грудня 1998 року пункт 146 Європейський Суд з прав людини встановив, що "принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного".

Відповідно до статті 373 Кримінального процесуального кодексу України, вирок може бути обвинувальним або виправдувальним. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови, доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Приймаючи рішення з постановлення обвинувального вироку у даному кримінальному провадженні, суд вдається до безпосередньої оцінки доказів для належного обґрунтування прийнятого рішення і бере до уваги наступне.

Прокурор ОСОБА_3 підтримав висунуте обвинуваченому ОСОБА_5 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України і зазначив, що доводиться воно зібраними в ході досудового розслідування по справі доказами, які було вивчено і досліджено судом, не погоджується із позицією обвинуваченого і захисту про відсутність доказів для визнання ОСОБА_5 винним. Посилання сторони захисту щодо визнання недопустимими доказів зібраних в ході досудового розслідування кримінального провадження, просить визнати безпідставними, спрямованими виключно на захист інтересів обвинуваченого з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 пояснив, що 21 лютого 2015 року він, разом із своєю дружиною ОСОБА_13 та її сестрою, їхали з м. Сарни в напрямку м. Дубровиця. В с. Соломіївка, навпроти центрального магазину "Продукти", була здійснена повна зупинка транспортного засобу через те, що неподалік проїжджої частини лежав чоловік та його піднімали люди. Після цього він поїхав далі. Проїхавши 200 метрів, він помітив на своїй смузі руху чоловіка, який вів в руках велосипед та рухався в попутному напрямку. Увімкнуши лівий показчик повороту, він почав здійснювати об`їзд вказаного чоловіка і в цей момент із-за того чоловіка вирвався круговими рухами інший чоловк в напрямку його автомобіля. Він одразу натиснув на гальма, оскільки іншого виходу у нього не було. Крім того, йому на зустріч рухався інший автомобіль. Після повної зупинки транспортного засобу, він відкинув скло та вибіг на дорогу. Позаду автомобіля лежав чоловік, він був живий, але важко дихав. До приїзду швидкої допомоги, він разом із дужиною знаходилися біля потерпілого. Потерпілий був у темному одязі, без жодних світловідбиваючих елементів. На вулиці було холодно, близько нуля градусів. Також було дуже темно і хмарно, зірок та місяця на небі видно не було. На дорозі лежав іній, дорожнє покриття було слизьким. На момент дорожньо-транспортної пригоди центрального освітлення на вулиці не було. Після приїзду швидкої допомоги, потерпілого перемістили до неї. Прізвище потерпілого було ОСОБА_14 . Після того, як швидка допомога від`їхала, було увімкнено центральне вуличне освітлення. Як він дізнався пізніше, прізвище того чоловіка, що вів в руках велосипед та вів ОСОБА_14 , було ОСОБА_15 . Годунко неодноразово у його присутні та працівників поліції наголошував, що вини водія тут нема, оскільки ОСОБА_14 вирвався, а той його не втримав. Він запитав у Годунка, чому він вів ОСОБА_14 додому, на що той відповів, що ОСОБА_14 сильно напився та не міг їхати на велосипеді. Через невеликий проміжок часу після увімкнення вуличного освітлення до нього підійшов невідомий чоловік та запитив, чи він водій автомобіля "BMW", на що він відповів "так". Після цього, він просив надати йому страховий поліс, оскільки стверджував, що їх автомобілі контактували. Після цього вони оглянули його автомобіль, на якому не було жодного пошкодження від зустрічного автомобіля. Потім вони оглянули другий автобіль, який стояв на домкраті. В результаті огляду автомобіля "ВАЗ 2107" було виявлено розбиту ліву фару, вище фари на куті пошкоджене крило (має чітку свіжу вмятину), велика вмятина за колесом, зігнутий поріг. Після цього у нього був короткий діалог із водієм автомобіля "ВАЗ". Він пояснював йому, що скоріш за все він контактував із потерпілим ОСОБА_14 . Після цього водій автомобіля "ВАЗ" разом із пасажирами сіли до автомобіля та поїхали в напрямку м. Сарни. Через деякий час приїхали інші працівники поліції та у їх присутності ОСОБА_15 пояснював, що він разом із ОСОБА_14 розпивали спиртні напої. Оскільки ОСОБА_14 дуже сильно напився та не міг їхати на велосипеді, він вирішив провести ОСОБА_14 додому. Поблизу приміщення сільської ради, ОСОБА_14 вирвався із його рук та вибіг на проїжджу частину.

Після цього вони поїхали до відділення поліції для дачі пояснень. Через деякий час після смерті потерпілого, до нього зателефонував слідчий із м. Рівне та запросив його, його дружину та її сестру до себе для дачі пояснень. Також слідчий повідомив, що будуть проводитися слідчі експерименти. Після проведення певної кількості експертиз, йому було повідомлено, що справа закриється. Однак, через два з половиною роки до нього зателефонував слідчий із м. Сарни та повідомив, що справа перейшла до нього та він буде її розслідувати. Після цього почалися не зрозумілі йому речі. Всі обставини справи були перекручені, місце розташування свідка ОСОБА_15 та потерпілого ОСОБА_14 в момент ДТП, де вони не могли бути і не були.

Він повністю сприяв розкриттю кримінального правопорушення, був присутнім на всіх слідчих діях. В свою чергу вважає, що слідчий ОСОБА_16 , який є односельчанином потерпілих, спотворює фактичні дані та встановлені обставини.

Свою вину у вчиненому він не визнає, так як зробив все, щоб уникнути зіткення.

Захисник обвинуваченого-адвокат ОСОБА_6 в судовомузасіданні зазначив, щостороною обвинуваченняне доведеноу беззаперечнійформі,або якговорить судовапрактика ЄСПЛ-поза розумнимсумнівом винуватість ОСОБА_5 у вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого частиною2статті 286Кримінального кодексуУкраїни.В данійсправі,попри конституційнийобов`язокзабезпечення доведеностівини,визначений статтею129Конституції України,попри звільненняобвинуваченого відобов`язкудоказування своєїневинуватості тапокладення законодавцемобов`язкудоказування винуватості-стороною обвинувачення залишено безліч темних плям, через які винуватість ОСОБА_5 не прослідковується навіть з великою натяжкою. Ті ж докази, якими прокурор обґрунтовує винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину - є суперечливим за своїм змістом, а в окремих випадках - явно не допустимими. Разом з тим, навпаки, окремі докази по справі прямо спростовують винуватість ОСОБА_5 .

На початкових етапах розслідування даної справи стороною обвинувачення було зібрано докази невинуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України, за результатами чого кримінальне провадження було закрито. Проте, в подальшому постанова про закриття провадження у справі була скасована, а кримінальне провадження було передане для здійснення досудового розслідування слідчому ОСОБА_16 , неупередженість якого в даному провадженні викликає обґрунтований сумнів, зокрема через націленість результатів його роботи на спотворення фактичних обставин з очевидним, неприхованим умисним обвинувальним ухилом задля протиправного притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності.

Насамперед необхідно відзначити, що слідством допущено ряд визначальних недоліків, які на даному етапі не дозволяють зробити однозначний висновок навіть щодо достовірності та відповідності зафіксованих у протоколі огляду місця події умов і обстановки фактичним (дійсним) обставинам справи. Йдеться про протокол огляд місця ДТП від 21 лютого 2015 року з планом-схемою ДТП та ілюстративною таблицею до нього (Т. 1, а.к.п. 26-33). В першу чергу необхідно зазначити про недопустимість вказаного доказу через його складання неуповноваженою особою.

Попри те, що з приводу визнання недопустимим протоколу огляду місця події від 21 лютого 2015 року з планом-схемою ДТП та ілюстративною таблицею до нього (Т. 1, а.к.п. 26-33) стороною захисту подавалося окреме клопотання, є необхідність додатково зазначити підстави недопустимості цього доказу.

З матеріалів справи вбачається і документально підтверджується дослідженими судом доказами, що органом досудового розслідування кримінальному провадженні № 12015180110000101 від 21 лютого 2015 року є слідчий відділ Дубровицького РВ УМВС України в Рівненській області, керівником якого станом на 21 лютого 2015 року був капітан міліції ОСОБА_17 . В матеріалах кримінального провадження № 12015180110000101 від 21 лютого 2015 року на аркуші 2 Т. 1 наявне доручення начальника СВ ОСОБА_17 , датоване 21 лютого 2015 року, згідно якого здійснення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні по факту ДТП доручено слідчому СВ Дубровицького РВ УМВС лейтенанту міліції ОСОБА_18 . Серед іншого, на аркуші 1 Т. 1 матеріалах кримінального провадження № 12015180110000101 від 21 лютого 2015 року міститься витяг з ЄРДР від 21 лютого 2015 року, де слідчим і реєстратором вказується ОСОБА_18 . Аналогічна інформація про слідчого у кримінальному провадженні вказана на аркуші 3 Т. 1 цього ж кримінального провадження в повідомленні про початок досудового розслідування, адресованого прокурору Дубровицького району ОСОБА_19 , а також довідці про прийняття та реєстрацію повідомлення від 21 лютого 2015 року (Т. 1, а.к.п. 4), за підписом слідчого ОСОБА_18 . Додатковим доказом того, що станом на 21 лютого 2015 року ОСОБА_18 була слідчою в даному провадженні підтверджується рапортом про вчинене кримінальне правопорушення від 21 лютого 2015 року, зареєстрований в журналі Єдиного обліку за №434, відповідно до якого значиться склад слідчо-оперативної групи, до складу якої були включені: слідчий МРВ ОСОБА_18 , інспектор у справах H/Л МРВ Салівонов, дільничний інспектор Пінчук, ВДАІ МРВ Дем`янець та ВДАІ МРВ Свиридов (Т. 1, а.к.п. 24). Тож, із всього зазначеного вбачається, що станом на 21 лютого 2015 року слідчим у кримінальному провадженні №12015180110000101 від 21 лютого 2015 року була саме слідчий СВ Дубровицького РВ УМВС лейтенант міліції ОСОБА_18 . В матеріалах вказаного кримінального провадження відсутня постанова про створення групи слідчих, відтак, твердження прокурора про те, що станом на 21 лютого 2015 року така група була створена, а також інформація про старшого групи слідчих - не ґрунтується на матеріалах справи, що в свою чергу вказує про безпідставність і голослівність таких заяв прокурора. У матеріалах кримінального провадження немає жодного документа (процесуального рішення, постанови), які би підтверджували повноваження слідчого ОСОБА_20 на здійснення досудового розслідування станом на 21 лютого 2015 року. Доручення слідчому ОСОБА_20 на здійснення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні було дано начальником СВ ОСОБА_17 лише 25 лютого 2015 року, що підтверджується відповідним дорученням (Т. 1, а.к.п. 6). Складений слідчим ОСОБА_20 у кримінальному провадженні №12015180110000101 від 21 лютого 2015 року протокол огляду місця події від 21 лютого 2015 року з додатками (Т. 1, а.к.п. 26-33) є недопустимим доказом, оскільки складений не уповноваженою особою, тому у відповідності до частини 2 статті 86 Кримінального процесуального України, протокол огляду місця події від 21 лютого 2015 року з додатками (Т. 1, а.к.п. 26-33) не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, а тому вважає, що суд не може на нього посилатися при ухваленні судового рішення. Оскільки слідчий ОСОБА_20 не входив до складу слідчо-оперативної групи, наведене дає підстави для висновку, що останній не перебував на місці ДТП 21 лютого 2015 року, з огляду на що, протокол огляду місця події від 21 лютого 2015 року відображає інформацію, яку слідчий ОСОБА_20 не сприймав безпосередньо, що за вказаних умов в цілому ставить під сумнів достовірність протоколу огляду місця події та зафіксовані у ньому дані. Зокрема, викликають обґрунтований сумнів у достовірності зазначення у вказаному протоколі інформації про те, що дорожнє покриття було вологим, оскільки на вологому покритті неможливе утворення слідів гальмування довжиною 49 метрів (лівих коліс) та 40 метрів правих коліс. Зазначає, що автомобіль марки БМВ, яким керував ОСОБА_5 обладнаний системою ABS, яка функціонально не допускає повного блокування коліс на швидкості вище 20 км/год.. За таких умов суцільний слід гальмування (або юзу) міг утворитися за двох умов: на обледенілій поверхні (дорожньому покритті вкритому інеєм) та за умови, що швидкість автомобіля була близько 20 км./год. До слова, на вологій поверхні утворення суцільного сліду гальмування можливе виключно на завершальній стадії гальмування (довжино близько 5-10 метрів) після тривалої відстані гальмування, під час якого відбувається нагрівання контактуючої поверхні коліс до такого рівня, коли вплив вологи на дорожньому покритті повністю нівелюється. Зазначене в повній мірі ігнорувалося всіма слідчими по справі, а також не було предметом дослідження експертів в рамках проведених ними експертиз.

Також серед іншого необхідно зазначити, що експерти поверхнево досліджували самі матеріали кримінального провадження, обмежуючись фактично виключно вихідними даними, які зазначені в постановах про призначення експертиз. Це підтверджується тим, що в експертних висновках відсутній аналіз матеріалів кримінального провадження. Вказане стосується висновку експерта №3.1-556/17 від 30 серпня 2017 року, в якому експерт досліджував виключно наведені слідчим у постанові про призначення експертизи дані, без порівняння, співставлення та аналізу на відповідність і спроможність цих вихідних даних матеріалам кримінального провадження. Зокрема, у висновку експерта №3.1-556/17 від 30 серпня 2017 року не було критично оцінено показань свідка ОСОБА_21 який під час слідчого експерименту, що проводився 26 липня 2017 року, зазначав, що: "він з ОСОБА_11 рухався наступним чином: він вів велосипед останнього, тримаючи його за кермо, праворуч від себе; ОСОБА_22 йшов зліва від нього; вони йшли пліч-о- пліч. Вій йшов правим узбіччям відносно їхнього напрямку, а ОСОБА_22 ближче до дороги. Вони йшли середнім темпом, прямолінійно. Одяг, в який вони були одягнені, був темних кольорів; на ОСОБА_23 була камуфльована куртка. Вони були в головних уборах. Світлоповертачів на одязі не було. Рухаючись таким чином, біля Соломіївської сільської ради вони вирішили закурити по цигарці. Для цього вони зупинилися. Він, ОСОБА_21 , стояв на тому ж узбіччі, сперши велосипед об свою спину; таким чином він стояв обличчям спрямований до проїжджої частини. ОСОБА_22 стояв напроти нього. Коли він, ОСОБА_21 збирався діставати цигарки, велосипед впав. Він вирішив його підняти, тому через праве плече розвернувся на нагнувся по нього, таким чином, він був спрямований обличчям у бік с. Орв`яниця. Поки він нагинався за велосипедом, то за ОСОБА_24 не спостерігав. В цей час він не спостерігав за дорожньою обстановкою, адже все відбувалося швидкоплинно. В цей момент він почув різкий звук гальм автомобіля, після чого послідував гучний удар. Він підвівся від велосипеда. Навпроти нього стояв легковий автомобіль чорного кольору, іноземного виробництва. Передньою частиною вказаний автомобіль був спрямований у сторону с. Орв`яниця, стояв посеред дороги. На зустрічній смузі руху зупинились, можливо, два автомобілі, яких він не запам`ятав. ОСОБА_22 лежав на проїжджій частині, далі за передньою частиною автомобіля, на лівому боці".

Вказані показання ОСОБА_21 є суперечливими за своєю суттю, зокрема, в частині того, що ОСОБА_22 лежав перед передньою частиною автомобіля БМВ, адже із матеріалів справи вбачається, що тіло ОСОБА_25 після контактування із передньою частиною автомобіля закинуло на капот, а в подальшому через ліву сторону відкинуло на зустрічну смугу руху (де в цей час рухався автомобіль ВАЗ 2107 під керуванням ОСОБА_26 ). Відкидання ж тіла ОСОБА_25 вперед після контактування з автомобілем БМВ суперечить законам елементарної логіки. Крім цього, є абсолютно сумнівною можливість ОСОБА_21 під час слідчого експерименту показати навіть приблизне місце наїзду автомобіля БМВ на ОСОБА_25 , адже за його ж словами "він нагнувся за велосипедом і за дорожньою обстановкою не спостерігав", що дає підстави для обґрунтованого сумніву в достовірності показань свідка ОСОБА_21 , в тому числі й через його стан, адже останній сам повідомляв, що вживав алкогольні напої перед ДТП. Про стан ОСОБА_25 та ОСОБА_21 опосередковано вказує й те, що у нього впав велосипед, який він опирав на свою спину, що свідчить про низький рівень реакції через вплив алкоголю, повідомлення в допиті свідка від 21 лютого 2015 року, що він розпивав алкоголь у магазині "Продукти" в с. Соломіївка, а також про те, що вирішив провести ОСОБА_25 додому, оскільки сумнівався у тому, що він зможе дійти додому без сторонньої допомоги, що ОСОБА_22 вирвався і вийшов на проїзну частину дороги, де в подальшому відбулося зіткнення із автомобілем БМВ. Також ОСОБА_21 повідомив у показаннях, які було відібрано працівником ВДАІ ОСОБА_27 , що вуличне освітлення на момент події не працювало. Підсумовуючи зазначене, необхідно зауважити, що результати слідчого експерименту із свідком ОСОБА_21 , який відбувався 26 липня 2017 року були наперед запрограмовані слідчим ОСОБА_16 , який заклав параметри вихідних даних, при яких було збільшено парамети (відстань) від пішоходів до автомобіля, розташування пішоходів ОСОБА_21 і ОСОБА_11 , не на проїзній частині, а на узбіччі та зазначення місця наїзду на ОСОБА_25 на зустрічній смузі руху з метою створення умов для дачі експертом висновку щодо необґрунтованості маревну відвороту керма та перевищення швидкості в момент виникнення небезпеки для руху з метою обвинувачення ОСОБА_5 в порушенні правил дорожнього руху і пов`язування цих порушень із суспільно небезпечними наслідками.

Поряд з цим, відповідно до частини 3 статті 101 Кримінального процесуального України, висновок повинен ґрунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження. Експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність.

Із зазначеної норми вбачається, що висновок експерта повинен ґрунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо, під час дослідження матеріалів, а не процесуальних документів. Проте, на дослідження експерту ОСОБА_28 надійшла постанова слідчого ОСОБА_16 від 31 липня 2017 року про призначення інженерно-транспортної експертизи із дослідження обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди (на 4-х аркушах), а обставини справи зазначені експертом з постанови про призначення експертизи, що прямо вказано у тексті висновку експерта №3.1-556/17 від 30 серпня 2017 року. Недослідження експертом при дачі висновку судово-медичних експертиз та навіть схеми ДТП (попри її недопустимість), позбавило експерта можливості співставити дані слідчого експерименту із характер тілесних ушкоджень та дати висновок на спроможність показань ОСОБА_21 з технічної точки зору, адже із слідчого експерименту вбачається, що ОСОБА_11 рухався дещо на зустріч автомобілю БМВ, проте характер отриманих ним тілесні ушкодження свідчать, що первинне контактування відбулося в ліву задню частину тіла потерпілого. Тож, за вказаних умов експертом як мінімум порушено принцип безпосередності, що позбавляє вказаний висновок обґрунтованості, а через недотримання вимог Кримінального процесуального кодексу України при проведенні даного експертного дослідження - вказаний висновок експерта є недопустимим доказом.

Серед іншого, недопустимим доказом, як вважає адвокат ОСОБА_6 , є слідчий експеримент за участю ОСОБА_21 від 26 липня 2017 року, оскільки його було проведено із порушення суттєвих умов. Зокрема, той факт, що подія мала місце в зимову пору року (21 лютого 2015 року) - це дає підстави для висновку, що погодні умови та час проведення слідчого експерименту істотно відрізняються. Крім цього, одяг ОСОБА_21 не відповідає тому, про який він сам же й зазначав. Більше того, місце наїзду на пішохода ОСОБА_11 знаходиться на рівні лівого переднього колеса та лівої передньої фари, що суперечить висновку експерта № 3.1-314/15 від 26 жовтня 2015 року. Також, під час проведення цього слідчого експерименту було використано більш нову модель автомобіля БМВ, що свідчить про невідповідність технічних характеристик, зокрема в частині роботи світлових приладів, що суттєвим чином впливає на видимість дорожньої обстановки та пішоходів з робочого місця водія. За вказаних умов, наведені порушення умов проведення слідчого експерименту вказують на порушення слідчим ОСОБА_16 вимог статті 240 Кримінального процесуального кодексу України, що дає підстави для обґрунтованого висновку про недостовірність результатів слідчого експерименту.

Також, як зазначає адвокат ОСОБА_6 , стороною обвинувачення повністю залишено поза увагою питання щодо встановлення порушень правил дорожнього руху у діях потерпілого ОСОБА_11 . На стадії досудового розслідування були знищені зразки крові потерпілого, попри те, що у картці виїзду швидкої допомоги є відмітка про перебування ОСОБА_11 в стані алкогольного сп`яніння, що в цілому на переконання сторони захисту є основною причиною ДТП. Крім цього, сторона обвинувачення обходить своєю уваги той факт, що пішоходи рухалися в темну пору доби з порушенням правил дорожнього руху в попутному напрямку, перебуваючи в темному одязі, що унеможливлює їхнє своєчасне виявлення. Більше того, на ділянці дороги, де відбувся наїзд на потерпілого ОСОБА_11 відсутні пішохідні переходи тощо, що би давало би підстави для твердження про дотримання останнім правил дорожнього руху. Навпаки, відповідно до висновків експертів №3.1-314/15 від 26 жовтня 2015 року та №7009/7010 від 08 лютого 2016 року вина ОСОБА_5 фактично спростовується, або як мінімум не доводиться. Підсумовуючи все вищесказане, матеріали справи породжують більше сумнівів, ніж дають відповідей на питання щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 в інкримінованому йому правопорушенні.

Сторона захисту не погоджується із оцінкою доказів, що надана прокурором, оскільки зміст показань свідків прокурором спотворений, аналіз змісту письмових доказів та документів є вибірковим і характеризується обвинувальним ухилом. Це підтверджується і тим, що прокурор застосував суб`єктивний підхід до характеристики особи обвинуваченого, внаслідок чого просив суд призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років і застосуванням додаткового покарання.

Також, адвокат ОСОБА_6 звертає увагу суду, що обвинувальний акт в даному кримінальному провадженні направлений до суду із порушенням вимог статті 219 Кримінального процесуального кодексу України, тобто після закінчення строку досудового розслідування. Як вбачається із сайту "Судова влада України", обвинувальний акт надійшов до суду 11 січня 2018 року, попри те, що строк досудового розслідування закінчився 27 грудня 2017 року.

Враховуючи вищенаведене, просить суд ухвалити виправдувальнийвирок щодо ОСОБА_5 в зв`язку із недоведеністювинуватості останньогоу вчиненнікримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України.

Не дивлячись на те, що обвинувачений не визнав свою вину у пред`явленому звинуваченні, його винність повністю підтверджується наступними доказами, що були перевірені і оцінені судом.

Допитана в судовому засіданні 10 грудня 2021 року в якості свідка ОСОБА_29 суду показала, що 21 лютого 2015 року вона, разом із своєю сестрою ОСОБА_13 , яка була на передньому пасажирському сидінні та її чоловіком ОСОБА_30 , який був за кермом, їхали з м. Сарни в напрямку м. Дубровиця., а саме до кордону з республікою білорусь. Їдучи в с. Соломіївка, ОСОБА_31 почав пригальмовувати, оскільки неподалік проїжджої частини лежав чоловік та його піднімали люди. Об`їхавши дану перешкоду вони поїхали далі. Однак, невдовзі вона бачила двох чоловіків, які рухалися в попутному напрямку ближче до проїжджчої частини дороги, один з яких в руках вів велосипед. В якийсь момент один із чоловіків вибіг на проїжджу частину дороги і ОСОБА_31 в цей час почав гальмути, однак уникнути зіткення не вдалося. Також додала, що їм назустріч рухався інший автомобіль. Після повної зупинки транспортного засобу, ОСОБА_31 вийшов з автомобіля та підбіг до чоловіка, який лежав на дорозі, а вона разом їз ОСОБА_13 почали викликати швидку допомогу. До приїзду швидкої допомоги, ОСОБА_31 знаходився біля потерпілого. Дорожнє покриття було як наче після інію, трішки слизьке. На момент дорожньо-транспортної пригоди центрального уличного освітлення не було. Після приїзду швидкої допомоги, потерпілого перемістили до неї.

Допитана в судовому засіданні 29 жовтня 2019 року в якості свідка ОСОБА_32 суду показала, що 21 лютого 2015 року вона, разом із своєю сестрою ОСОБА_33 , яка була на задньому пасажирському сидінні та своїм чоловіком ОСОБА_30 , який був за кермом, їхали з м. Сарни в напрямку м. Дубровиця., а саме до кордону з республікою білорусь. Їдучи в с. Соломіївка, ОСОБА_31 почав пригальмовувати, оскільки на проїжджій частині лежав чоловік та його піднімали люди. Об`їхавши дану перешкоду вони поїхали далі. Однак, невдовзі вона бачила двох чоловіків, які рухалися в попутному напрямку. В якийсь момент один із чоловіків вибіг на проїжджу частину дороги і ОСОБА_31 в цей час почав гальмути, однак уникнути зіткення не вдалося. Також додала, що їм на зустріч рухався інший автомобіль. Після повної зупинки транспортного засобу, ОСОБА_31 вийшов з автомобіля та підбіг до чоловіка, який лежав на дорозі, а вона разом їз Юлією почали викликати швидку допомогу. До приїзду швидкої допомоги, ОСОБА_31 знаходився біля потерпілого. На момент дорожньо-транспортної пригоди центрального вуличного освітлення не було. Після приїзду швидкої допомоги, потерпілого перемістили до неї.

Допитаний в судовому засіданні 14 травня 2025 року в якості свідка ОСОБА_34 суду показав, що 21 лютого 2015 року, після 18 год., він їхав зі своїми товаришами із м. Дубровиця до м. Сарни на власному автомобілі марки "ВАЗ 2107", зеленого кольору. Погодні умови були без опадів. Він перебував за кермом, а в салоні перебували 3-є пасажирів. Їхав він зі швидкістю орієнтовно 50-60 км/год. По зустрічній смузі руху, прямо на нього, рухався чорний автомобіль марки БМВ. За метрів 50 до автомобіля, чорний БМВ повернув на його смугу руху та він завернув вправо, щоб уникнути зіткнення, однак автомобіль БМВ вдарив у ліве крило і ліву фару його автомобіль. Фара розбилася і попала у переднє колесо, яке його і пробило. Також зазначив, що якби він не уникнув би зіткнення, а саме, не прийняв би крайнє праве положення, то автомобілі зіткнулися б "лоб в лоб". Крім того свідок повідомив суду, шо звернув у праву сторону і всерівно БМВ його зачепив. Після удару, ОСОБА_35 виїхав на узбіччя. На місці події працівники поліції проводили огляд місця ДТП. Після даної ДТП, працівники поліції сказали йому, що у БМВ чорного кольору розбите переднє лобове скло. До автомобіля БМВ він не підходив, оскільки очікував приїзду працівників поліції. Водія БМВ та потерпілого він не бачив. Чітко не пам`ятає події десятилітньої давнини, оскільки має три контузії, так як перебуває в лавах ЗСУ. По приїзду працівників поліції, його допитували. В ході судового розгляду він підтвердив про достовірність наданих ним показань після ДТП. Складався протокол. Також, він повідомив, що повністю підтверджує показання, надані на досудовому розслідуванні. Ніхто із правоохоронців тиску на нього не чинив. Зокрема, у показаннях наданих на досудовому розслідуванні, він вказував, що коли він зупинився після того, як його автомобіль зачепив автомобіль марки БМ, то відразу він вийшов на вулицю та побачив, що на асфальті біля автомобіля марки БМВ, лежить невідомий йому чоловік без свідомості. Він також побачив, що переднє лобове скло в автомобілі БМВ було розбите.

Оцінюючи покази, надані в суді свідком ОСОБА_36 , доцільно зазначити, що вони повністю узгоджуються із протоком огляду місця події від 24 лютого 2015 року, а саме, оглядом автомобіля ВАЗ 2107 д.н.з. НОМЕР_3 , у ході проведення якого встановлено пошкодження лівої передньої фари та лівого переднього крила.

Твердження ж сторони захисту про відсутність контактування автомобілів ВАЗ 2107 та BMW 316 позбавлені логічного змісту, оскільки у матеріалах кримінального провадження №12015180110000101 відсутні висновки експертиз, на вирішення яких поставлені ці питання. Також, в ході проведення досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження, стороною захисту не заявлялись клопотання про їх проведення.

Згідно протоколу допиту свідка ОСОБА_37 від 21 лютого 2015 року, останній показав, що 21 лютого 2025 року близько 18 год., він виїхав зі своїми товаришами ОСОБА_38 , ОСОБА_39 та водієм ОСОБА_40 на автомобілі "ВАЗ 2107", який належить останньому. Їхали вони в м. Сарни. Близько 18:20 год. вони заїхали в с. Соломіївка, Дубровицького району та їм на зустріч їхав легковий автомобіль BMW, який при під`їзді до них виїхав на їхню смугу дороги. Також, він встиг помітити, що на автомобілі, а саме, з переду на капоті лежав чоловік. Коли біля них проїхав автомобіль BMW, то він зачіпив ліве крило їхнього авто. Коли він вибіг на вулицю, то побачив невідомого йому чоловіка, який лежав на середині асфальту без свідомості. Самого зіткнення BMW із пішоходом він не бачив.

Потерпіла ОСОБА_8 надала суду показання, які також узгоджуються з фактичними обставинами справи. 21 лютого 2015 року їй зателефонувала невістка та повідомила, що її син ОСОБА_41 попав у аварію. Ця подія була після 18 години. Фактично, вона із невісткою побачили ОСОБА_11 на наступний день вранці, коли лікарі дозволили їм зайти до нього, після проведення реанімації. Також вона вказала, що в цей день погода була суха, ясна. На місці дорожньо-транспортної пригоди освітлення було добре та гальмівний шлях був великий, оскільки вона їздила на місце ДТП наступного дня та бачила гальмівний шлях і у подальшому, питала про освітлення у сільського голови, який її запевнив, що освітлення 21 лютого 2015 року на місці ДТП працювало.

Потерпіла ОСОБА_7 надала суду показання, які узгоджуються з фактичними обставинами справи. 21 лютого 2015 року близько 18 год., вона пішла до магазину у с. Соломіївка. По телефону їй повідомили, що її чоловіка збила машина. У цей час, світло горіло на вулиці. Коли вона прибігла на місце події, швидка вже стояла та її чоловік перебував у автомобілі швидкої. Ліхтарі горіли, оскільки засвічувалися о шостій годині кожного дня. Дорожнє покриття буле сухим, опадів не було, а також інею на дорожньому покритті не було.

Відповідно до висновку експерта №3.1-982/17 від 14 грудня 2017 року, за результатами судової інженерно-транспортної експертизи, показання водія автомобіля BMW 316, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_5 стосовно обставин виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди не обгрунтовані з технічної точки зору. Так, як в показаннях водія автомобіля BMW 316, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_5 стосовно обставин виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди не обгрунтовані з технічної точки зору, а по технічно неспроможним даним дослідження не проводиться (оскільки це може привести до помилкових результатів) (Т.2, а.п. 159-163).

Судом встановлено, свідок ОСОБА_21 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (Т.2, а.с.244) та свідок ОСОБА_42 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (Т.3, а.с.22).

У разі неможливості здійснення безпосереднього допиту свідка в судовому засіданні внаслідок смерті останнього на момент розгляду справи протокол слідчого експерименту з показаннями цього свідка може бути покладено судом в основу вироку (Постанова колегії суддів Другої судової палати ККС ВС від 02 березня 2023 у справі № 525/1207/20), ця позиція також стосується і показань свідка, який помер.

Протокол слідчого експерименту за участю ОСОБА_21 досліджено під час проведення судового засідання, показання у якому, ідентичні показанням наданим свідком ОСОБА_21 під час проведення досудового розслідування.

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту 26 липня 2017 року за участю свідка ОСОБА_21 та протоколу допиту свідка від 20 квітня 2017 року останній повідомив, що 21 лютого 2015 року в післяобідній час, він знаходився на території господарства одного з жителів с. Соломіївка, допомагав ремонтувати автомобіль. Вказане господарство знаходиться біля місцевого продовольчого магазину. Приблизно о 16 год. того ж дня на територію вказаного господарства прийшов ОСОБА_11 , котрий є його сусідом. ОСОБА_11 приїхав на велосипеді. Приблизно декілька годин потому, він ще допомагав ремонтувати автомобіль, а ОСОБА_11 знаходився весь час на території вказаного господарства. По закінченню роботи він розпив зі своїм помічником приблизно по 100 грам горілки. ОСОБА_11 спиртного не вживав, однак, коли він прийшов, то був напідпитку. Вже у вечірню пору він із ОСОБА_11 вирішили йти додому, тобто в с. Орв?яниця. На той час була темна пора доби, будь-яких опадів чи атмосферних явищ не було. Вони рухалися по вул. Центральній в с. Соломіївка у напрямку с. Орв?яниця. Вказана вулиця має асфальтобетонне покриття, котре на той час було у сухому стані. Чи було на вказаній вулиці увімкнене вуличне освітлення, він не пам`ятає. Він з ОСОБА_11 рухалися наступним чином: він вів велосипед останнього, тримаючи його за кермо, праворуч від себе; ОСОБА_11 йшов зліва від нього, вони йшли пліч-о-пліч. Він йшов правим узбіччям відносно їхнього напрямку руху, а ОСОБА_11 ближче до дороги. Вони йшли середнім темпом, прямолінійно. Одяг, в який вони були одягнені, був темних кольорів, на ОСОБА_11 була камуфльована куртка. Вони були в головних уборах. Світловідбивачів на їх одязі не було. Рухаючись таким чином, біля Соломіївської сільської ради вони вирішили закурити по цигарці. Для цього вони зупинилися. Він стояв на тому ж узбіччі, сперши велосипед об свою спину, таким чином він стояв обличчям спрямований до проїжджої частини. ОСОБА_11 стояв напроти нього. Коли він збирався діставати цигарки, велосипед впав. Він вирішив його підняти, тому через праве плече розвернувся та нагнувся по нього, таким чином, він був спрямований обличчям у бік с. Орв?яниця. Поки він нагинався за велосипедом, то за ОСОБА_11 не спостерігав. В цей час він також не спостерігав за дорожньою обстановкою, адже все відбувалося швидкоплинно. В цей момент він почув різкий звук гальм автомобіля, після чого послідував гучний удар. Він підвівся від велосипеда. Напроти нього стояв легковий автомобіль чорного кольору, іноземного виробництва. Передньою частиною вказаний автомобіль був спрямований у сторону с. Орв?яниця, стояв посеред дороги. На зустрічній смузі руху зупинились, можливо, два автомобілі, яких він не запам`ятав. ОСОБА_11 лежав на проїжджій частині, далі за передньою частиною автомобіля, на лівому боці. Він зрозумів, що відбувся наїзд автомобіля на ОСОБА_11 , оскільки на вказаному транспортному засобі було пошкоджене переднє лобове скло. Він поклав у сторону велосипед та побіг до ОСОБА_11 . Біля нього вже знаходилися якісь люди, можливо, поряд проїжджало маршрутне таксі. Хтось сказав, що ОСОБА_11 ще живий, тому до місця пригоди було викликано швидку медичну допомогу. Водія автомобіля, що збив ОСОБА_11 , він не бачив, можливо він був серед людей. Через деякий час приїхала карета швидкої медичної допомоги, котра госпіталізувала потерпілого. Він залишився на місці до приїзду працівників міліції. Автомобіль, що збив ОСОБА_11 , до приїзду правоохоронців з місця його зупинки ніхто не переміщав. Він бачив, як на вказаному автомобілі горіло світло фар. По приїзду міліціонерів він повідомив їм про обставини дорожньо-транспортної пригоди, що йому відомі, після чого пішов додому. Як виявилося, велосипед ОСОБА_11 з місця події забрали його родичі. 26 лютого 2015 року ОСОБА_11 від отриманих тілесних ушкоджень внаслідок дорожньо-транспортної пригоди помер в лікарні. На запитання слідчого щодо того, чи відповідають погодні умови, умови освітлення та стан дорожнього покриття на ділянці дороги, де сталася дорожньо-транспортна пригода, та котрі були на момент вказаної події, він відповів згодою, а саме, на вул. Центральній в с. Соломіївка, Дубровицького району, Рівненської області, поблизу бетонної опори лінії електропередач № 126/09, у темну пору доби, без опадів, при штучному освітленні (Т.1, а.п. 118-120, 211-222).

Згідно протоколу одночасного допиту осіб від 17 жовтня 2017 року, а саме ОСОБА_21 та ОСОБА_5 у присутності захисника ОСОБА_6 та потерпілої ОСОБА_8 , показання свідка ОСОБА_21 аналогічні показанням, надані ним під час проведення досудового розслідування (Т.2, а.п.96-103).

Відповідно до протоколу огляду місця події від 24 лютого 2015 року, слідчим проведено огляд автомобіля ВАЗ 2107, д.н.з. НОМЕР_3 , належний ОСОБА_43 . Даний автомобіль темно-синього кольору. При огляді деталей і механізмів автомобіля встановлено, що ліва передня фара має пошкодження у вигляді розбитого скла та лампи освітлення. Ліве переднє крило має пошкодження у вигляді облущування лакофарби спереду, біля фари та над колесом. Також, відлущувуання лакофарби наявне на крилі збоку від водійських дверцят. Підкрильник спереду з лівої сторони також має пошкодження, що проявились у його частковому відламуванні в прилягаючої поверхні крила. Дзеркало заднього виду зі сторони водія має пошкодження, про що свідчить відсутність верхньої пластмасової захисної мембрани. Інших видимих пошкоджень на автомобілі не виявлено (Т.1, а.п.34-38).

Згідно протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 21 лютого 2015 року та схеми до протоколу огляду місця події, місце дорожньо-транспортної пригоди знаходиться на проїжджій частині вул. Центральної в с. Соломіївка, Дубровицького району, що є автодорогою державного значення із сполученням Городище - Рівне - Старокостянтинів, 42 км. Проїжджа частина вулиці у місці огляду має асфальтне покриття, на момент огляду вологе, без видимих пошкоджень. Дорожнє покриття для двох напрямків руху шириною 7, 9 м. Наявна дорожня розмітка у вигляді переривчастої лінії білого кольору шириною 0,11 м, що поділяє транспортні потоки протилежних напрямків. Ширина лівої половини проїжджої частини в напрямку огляду становить 4 м, правої 3,9 м. З лівого краю проїжджої частини розташоване піщано-трав`янисте узбіччя шириною 4,9 м, з правої таке ж узбіччя шириною 3,7 м. За узбіччями влаштовані огорожі та житлові будинки. Автодорога пряма в плані із плавним поворотом направо за 300 метрів в північному напрямку від місця пригоди. На момент початку огляду дорога освітлюється. Місце огляду знаходиться у межах населеного пункту, де швидкість руху обмежена до 60 км/год.

Розташування транспортних засобів на місці події.

На місці пригоди, посередині проїжджої частини, ближче до лівого узбіччя перетнувши лінію переривчастої горизонтальної розмітки на дорозі, знаходиться автомобіль марки "BMW-316", реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 . Авто розташоване передньою частиною в північному напрямку, та повернуте передньою частиною ближче до лівого краю проїжджої частини. Відстань від лівого переднього колеса до лівого краю проїжджої частини становить 2,5 метри, від заднього лівого колеса 2,7 метри. Відстань від задньої правої осі автомобіля до проведеної уявної лінії, яка проходить перпендикулярно проїжджій частині через опору ліній електропередач №126/09, яка розташована на правому узбіччі, біля огорожі та становить 61 м.

Сліди шин на дорозі відсутні.

Сліди гальмування на місці події.

На відстані 11 метрів в північному напрямку від уявної лінії, на відстані 3,8 метри від правового краю проїжджої частини, на проїжджій частині бере початок слід гальмування лівих коліс авто, який простягається в північному напрямку до переднього колеса автомобіля "BMW-316". Відстань вказаного сліду гальмування від його початку до заднього колеса авто становить 49 метрів. На відстані 20 метрів в північному напрямку від уявної лінії, на відстані 2,1 метри від правого краю проїжджої частини бере початок гальмування правих коліс авто, який простягається в північному напрямку до переднього правого колеса автомобіля "BMW-316". Відстань від початку даного сліду до заднього правого колеса становить 40 метрів.

Відокремлені від транспортних засобів частини на місці події.

На відстані 9 метрів в південному напрямку від задньої частини авто, 4.1 м. від правого краю проїжджої частини виявлено пошкоджене дзеркало заднього виду. На відстані 10 метрів в південному напрямку від задньої частини автомобіля починається осип, залишки якої закінчуються за 2 метри в північному напрямку від передньої частини автомобіля. Загальна довжина слідів осипу становить 16,5 метрів, ширина 3,8 метри.

Сліди зіткнення ТЗ з навколишніми предметами на місці огляду не виявлено.

Огляд транспортних засобів.

При зовнішньому огляді автомобіля, виявлено значні видимі сліди пошкодження лобового скла. Зі сторони водія у верхній частині лобове скло вибите, та опущене в салон авто. Зі сторони водія, приблизно на однаковій відстані від верхнього та нижнього країв, на склі наявний слід від удару об нього із характерною вм`ятиною на ньому. Саме від цієї ділянки по склу починаються павутиноподібні розходження та пошкодження скла у всі сторони, зі зменшенням їх кількості в сторону скла навпроти переднього пасажирського сидіння. Ліве дзеркало заднього виду, пошкоджене та опущене до низу. Дзеркало в ньому відсутнє. Всередині авто наявний осип від переднього лобового скла. При огляді інших деталей і механізмів авто, видимих значних ушкоджень виявлено не було.

Інші сліди і негативні обставини.

На відстані 3, 4 м від правого краю проїжджої частини та 45 м від проведеної явної лінії знаходиться резиновий чобіт. На правому узбіччі, на відстані 1,2 м від правого краю проїжджої частини та 35 м від проведеної уявної лінії знаходиться ще один резиновий чобіт, подібний до попереднього. На відстані 32 м від проведеної уявної лінії в північному напрямку, та 3,9 м від правого краю проїжджої частини на проїжджій частині виявлено шапку зимову, темно-сірого кольору, із залишками піску та вологи на ній. На правому узбіччі, біля дерев`яної огорожі, на відстані 57 м від проведеної уявної лінії знаходиться велосипед без видимих пошкоджень на ньому (Т.1, а.п.26-33)

Згідно висновкуексперта №42від 30березня 2015року зарезультатами судової-медичноїекспертизи трупа ОСОБА_11 , виявлені та підтверджені наступні тілесні ушкодження: важка політравма, ЗЧМТ, забій головного мозку, не виключена внутрішньочерепна гематома, відкриті скалкові переломи обох гомілок, відкритий перелом зовнішнього виростка правої великогомілкової кістки, внутрішньосуглобовий із пошкодженням зв`язкового апарату коліна, відрив міжвиросткового підвищення лівої гомілки з пошкодженням зв`язкового апарату, обширні рвані рани обох гомілок та правого колінного суглобу, закритий перелом правої ключиці, закритий перелом клубової, сідничної, лобкової кісток, задньої колони тазу зліва зі зміщенням, садна лівої половини грудної клітки, нижніх етажів та клубової ділянки зліва, розрив селезінки, забій лівої нирки, внутрішньочеревна кровотеча, заочеревинна гематома в проекції лівої нирки, травматичний шок ІІІ ст., геморагічний шок ІІІ ст., синдром поліорганної недостатності.

Вказані ушкодження виникли внаслідок травматичних дій тупими твердими предметами із достатньо значною травмуючою силою в швидкій послідовності одне за одним, могли виникнути при таких умовах: при первинному контактуванні тіла людини, яка знаходилась у вертикальному (близько до такого положенні) з виступаючими частинами рухаючого механічного транспортного засобу, з подальшим відкиданням тіла людини, співударом її о шляхове вкриття, додатковим травмуванням тіла людини об останнє, без переїзду колесами транспортного засобу через тіло людини.

У своїй сукупності вищезазначені ушкодження мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя в момент їх заподіяння і знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з фактом настання смерті ОСОБА_11 (Т.1, а.п.70-74).

Згідно до висновку експерта №70-мк від 27 травня 2015 року, за результатами судової-медичної експертизи речових доказів, слідів ковзання, характерних для виникнення під час первинного контакту пішохода з транспортним засобом, на ходових поверхнях підошв пари чобіт ОСОБА_11 не виявлено (Т.1, а.п.82-84).

Згідно до висновку експерта №3.1-313/15 від 30 червня 2015 року за результатами судової інженерно-транспортної експертизи, на момент проведення експертного дослідження робоча гальмівна система, система рульового керування, передні фари системи зовнішнього освітлення автомобіля BMW 316, реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходилася у працездатному стані. Шини коліс автомобіля BMW 316, реєстраційний номер НОМЕР_1 відповідали вимогам Правил дорожнього руху України (Т.1, а.п.133-139).

Відповідно до висновку експерта №3.1-314/15 від 26 жовтня 2015 року за результатами судової інженерно-транспортної експертизи, контактування автомобіля BMW 316, р.н. НОМЕР_1 з перешкодою відбулось передньою частиною (передній реєстраційний номер, передній бампер, капот) на відстані близько 65…102 см від правої габаритної точки кузова, з подальшим переміщенням перешкоди вздовж повздовжньої осі автомобіля та контактуванням з переднім вітровим склом та лівим боковим дзеркалом заднього виду транспортного засобу. Місце наїзду автомобіля BMW 316, р.н. НОМЕР_1 , на пішохода ОСОБА_11 знаходиться, в поперечному напрямку, на правій смузі проїзної частини вул. Центральної в с. Соломіївка, Дубровицького району, Рівненської області, в повздовжньому (північному) напрямку, в межах зафіксованих в протоколі огляду місця ДТП від 21.02.2015 та схемі до нього слідів гальмування, перед початком місцезнаходження зимової шапки та взуття потерпілого (Т.1, а.п.144-148).

Згідно довисновку експерта№3.1-352/15від 27червня 2015за результатамисудової інженерно-транспортноїекспертизи,виходячи здовжини зафіксованихна місцідорожньо-транспортноїпригоди слідівгальмування автомобіля BMW 316, реєстраційний номер НОМЕР_1 швидкість його руху перед початком гальмування, в даній дорожній обстановці складала не менше 72…89 км/год (Т.1, а.п.153-154).

Відповідно до висновку комплексної комісійної судово-медичної, медико-криміналістичної та інженерно-транспортної експертизи №88/562, враховуючи локалізацію та характер виявлених на тілі ОСОБА_11 тілесних ушкоджень, характер пошкоджень автомобіля BMW 316, р.н. НОМЕР_1 , дані огляду місця події, експертна комісія прийшла до висновку, що механізм травмування ОСОБА_11 був наступним: в першій фазі травмування, коли потерпілий знаходився у вертикальному або близькому до нього положенні, йому був нанесений первинний удар виступаючою передньою частиною автомобіля BMW 316, р.н. НОМЕР_1 з місцем прикладання травмуючої сили нижче центра ваги його тіла, а саме, задньо-бокову поверхню таза і верхню частину лівого стегна, внаслідок чого в другій фазі травмування тіло потерпілого було закинуто на капот автомобіля з короткочасним ковзанням по ньому, пошкодженням лобового скла і утворенням ушкоджень в ділянці голови і грудної клітки, після чого в третій фазі травмування тіло було скинуто з автомобіля на дорожнє покриття, внаслідок контактування з яким, у творились інші ушкодження. Таким чином при вертикальному положенні тіла ОСОБА_11 в результаті наїзду виникли ушкодження таза і нижніх кінцівок, які відмічені в пункті 1 "Підсумків" експертизи, а всі інші ушкодження при другій і третій фазах травмування. Всі ушкодження у ОСОБА_11 розглядаються в єдиному механізмі спричинення, а тому за ступенем тяжкості не розмежовуються.

Судово-медичних даних за наявність тілесних ушкоджень, які могли б бути заподіяні при окремому контактуванні з іншим транспортним засобом, в тому числі і з автомобілем ВАЗ-2107, р.н. НОМЕР_3 , на тілі трупа потерпілого немає (Т.1, а.п.169-176).

Згідно до висновку експерта №7009/7010 від 08 лютого 2016 року за результатами судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи, місце наїзду автомобіля BMW 316, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 на пішохода ОСОБА_11 знаходиться в межах зафіксованих в протоколі огляду місця ДТП від 21 лютого 2015 року та схемі до нього слідів гальмування, в місці, що передує появі ділянки осипу уламків скла та інших відокремлених частин автомобіля. Швидкість руху автомобіля BMW 316, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , на момент початку гальмування, становить 72…89 км/год. Відстань, на якій знаходився автомобіль BMW 316, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 від місця наїзду, в момент реакції водія ОСОБА_5 на небезпеку становить 50,6…72,2 м. У ситуації, що розглядається водій автомобіля BMW 316, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_5 повинен був діяти у відповідності до п. 12.4, п. 12. 9 та п. 12.3 Правил дорожнього руху, а саме, рухатися зі швидкістю не більше 60 км/год, а в момент виникнення небезпеки для руху негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу (Т.1, а.п. 184-191).

Відповідно довисновку експерта№ 3.1-41/17від 11квітня 2017за результатамисудової інженерно-транспортноїекспертизи, в даній дорожній обстановці, відстань на якій знаходився автомобіль BMW 316, реєстраційний номер НОМЕР_1 за 1,0…5,0 секунд до місця наїзду складала 14,2…117,4 м. (Т.1, а.п.206-209).

Згідно до висновку експерта №3.1-566/17 від 30 серпня 2017 року за результатами судової інженерно - транспортної експертизи максимальна допустима швидкість руху автомобіля BMW 316, реєстраційний номер НОМЕР_1 за умови видимості елементів дороги в напрямку руху 36,9 м становить 53,5-63,4 км/год. В дорожній обстановці, яка наведена в наданих на експертизу вихідних даних, водій автомобіля BMW 316, реєстраційний номер НОМЕР_1 для забезпечення безпеки дорожнього руху, з технічної точки зору, повинен був діяти у відповідності до вимог п. 10.1, п. 12.2, п. 12.3, п. 12.4 Правил дорожнього руху України. При наданому на експертизу комплексі вихідних даних, водій автомобіля BMW 316, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_5 в момент виникнення небезпеки для руху не мав технічної можливості зупинити свій транспортний засіб до місця наїзду на пішохода ОСОБА_11 шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування при русі автомобіля з фактичною швидкістю (72-89 км/год). Водій автомобіля BMW 316, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_5 в момент виникнення небезпеки для руху мав технічну можливість зупинити свій транспортний засіб до місця наїзду на пішохода ОСОБА_11 шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування при русі автомобіля з максимально допустимою в даній дорожній обстановці швидкістю (згідно п. 12.2 ПДР України: 53,5-63,4 км/год; згідно п. 12.4 ПДР України: 60 км/год.) Водій автомобіля BMW 316, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_5 в момент виникнення небезпеки для руху мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_11 шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування без зміни напрямку руху свого транспортного засобу як при русі автомобіля з фактичною швидкістю так і при його русі з максимально допустимою в даній дорожній обстановці швидкістю. В дорожній обстановці, яка наведена в наданих на експертизу вихідних даних, дії водія автомобіля BMW 316, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_5 не відповідають вимогам п. 10.1, п. 12.2, п. 12.3 (в частині несвоєчасності прийняття мір по запобіганню пригоді та в частині невідповідності реакції на небезпеку для руху), п. 12.4 Правил дорожнього руху України, а невідповідність його дій вимогам п. 12.2, п. 12.3 (в частині невідповідності реакції на небезпеку для руху), п. 12.4 Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору, знаходиться в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди. Застосований водієм маневр в даній дорожній ситуації необхідно вважати технічно необгрунтованим (Т.1, а.п. 235-241).

Також під час судового розгляду досліджено наступні документи:

- рапорт Дубровицького РВ від 21 лютого 2015 року №434 про подію порушення правил дорожнього руху (в т.ч. ДТП з травмованими особами) (Т.1, а.п.24);

- лист Служби автомобільних доріг у Рівненській області від 10 червня 2015 року за №13/908, у якому вказано, що ділянка автомобільної дороги P-05 Городище-Рівне-Старокостянтинів, км 43+000 відноситься до ІІІ-ї технічної категорії. На вказаній ділянці автодороги станом на 21.02.2015 року максимально допустима швидкість 60 км/год; наявна розмітка 1,5 (осьова), 1.1. (крайова); дорожні знаки: зі сторони м. Рівне: 5.35.1, 5.1.5, 1.1.: дорожні знаки: зі сторони м. Старокостянтинів: 1.32 (Т.1, а.п.50-51);

- довідка Рівненського обласного центру з гідрометеорології від 04 червня 2015 року за №34-01-15/286, у якій вказано, що за даними репрезентативної до 42 км а/д Городище-Рівне-Старокостянтинів, що в межах с. Соломіївка, Дубровицького району, Рівненської області метеостанції Сарни 21 лютого 2015 року близько 18 год. 30 хв. зафіксовано погодні умови: малохмарно, опадів та інших атмосферних явищ не спостерігалось (Т.1, а.п.53);

- лист Соломіївської сільської ради від 20.02.2017 за № 118, у якому зазначено, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди по вул. Центральна в с. Соломіївка, Дубровицького району, Рівненської області, вулиця була обладнана ліхтарями вуличного електроосвітлення; режим роботи ліхтарів по вул. Центральній с. Соломіївка, Дубровицького району, Рівненської області станом на 2015 рік з 18:00 год до 06:00 год. Робота системи базувалася на роботі фото елементів, які автоматично включали та виключали систему в залежності від природного освітлення. Заміна ліхтарів на даній ділянці не проводилась (Т.1, а.п.57);

Речовий доказ у кримінальному провадженні, а саме, автомобіль BMW 316, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не досліджувався із урахуванням наступного.

21 лютого 2015 року у ході проведення огляду місця ДТП, вищевказаний автомобіль було вилучено. 11 червня 2015 року після проведення судових експертиз, автомобіль було повернуто ОСОБА_5 на відповідальне зберігання до прийняття кінцевого процесуального рішення у кримінальному провадженні. 03 червня 2017 року ОСОБА_5 продав автомобіль з встановленням на ньому реєстраційного номеру НОМЕР_4 ОСОБА_44 , чим порушив покладені на нього зобов`язання з приводу зберігання речового доказу.

Таким чином, ОСОБА_5 передав дане авто з метою проведення ремонтних робіт всупереч покладених на нього зобов`язань з приводу зберігання речового доказу, про що повідомив суд, під час надання безпосередніх показань. Також, цей факт підтверджується протоколом огляду місця події від 07 червня 2017 року за участі ОСОБА_45 та рішенням слідчого судді Рівненського міського суду від 29 вересня 2017 року у справі №569/14789/17. Згідно протоколу, в ході огляду автомобіля BMW 316 будь-яких слідів, що становили б інтерес для огляду станом на 07 червня 2017 року, слідчим виявлено не було, оскільки авто відремонтоване, тобто на ньому відсутні механічні пошкодження, що утворилися внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (Т.2, а.п.7-9,56).

Що стосується пояснень та посилань захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 про визнання недопустимими доказами протоколу огляду місця ДТП від 21 лютого 2015 року з планом-схемою ДТП та ілюстративною таблицею до нього (Т. 1, а.к.п. 26-33), висновку експерта №3.1-556/17 від 30 серпня 2017 року та протоколу проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_21 від 26 липня 2017 року, то суд зазначає наступне.

Так, частиною 1 статті 87 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що ключовою умовою для визнання доказів недопустимими є їх отримання внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Отримання доказів завжди обумовлено вчиненням стороною кримінального провадження цілеспрямованих дій з метою їх збирання.

Разом з тим, під час вирішення питання про допустимість доказів важливе значення має істотність порушення прав і свобод людини, а тому не усі порушення, допущені сторонами при збиранні доказів, є підставою для визнання доказів недопустимими, а відтак і вирішення питання про порушення права на справедливий суд.

Практика Європейського суду з прав людини, зокрема рішення від 08 лютого 2001 року у справі "Берктай проти Туреччини", рішення від 07 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії", показує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій.

У своїй діяльності експерти керуються Конституцією України, Законом України "Про судову експертизу", Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", процесуальним законодавством та іншими законами України, Указами Президента України, постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів України, наказами і розпорядженнями Міністерства юстиції України, іншими нормативно-правовими актами, спеціальною літературою.

Твердження захисника обвинуваченого про незаконність проведених у провадженні експертиз, з огляду на проведення таких у встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку, що підтверджується постановами про призначення експертиз у матеріалах кримінального провадження, суд оцінює критично. Суд не бере до уваги покликання сторони захисту про недоліки при проведенні експертиз, оскільки у справі були проведені також інші експертизи, а тому немає підстав для визнання таких недопустимими доказами. Кримінальний процесуальний кодекс України не містить положення про те, що будь-яке процесуальне порушення, допущене при збиранні доказів, тягне за собою безумовне визнання доказів недопустимими.

Верховний суд у Постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №128/3780/16-к вказав, що юридичний аналіз причинно-наслідкового зв`язку виходить за рамки дослідження технічної причинності між діями учасника дорожнього руху і виникненням ДТП, яку за встановленими методиками досліджують відповідні автотехнічні експерти. Вирішення питання про те, діяння якого учасника ДТП є головною умовою заподіяння наслідків, належить до компетенції суду, адже за приписами кримінального процесуального закону висновки експертів не є обов`язковими для органу, який здійснює провадження (частина 10 статті 101 Кримінального процесуального кодексу України) і вони підлягають оцінці у сукупності і взаємозв`язку з іншими доказами.

Враховуючи складність визначення універсального алгоритму встановлення причинного зв`язку між порушенням нормативних вимог та настанням шкідливих наслідків, позаяк в кожному конкретному випадку цей зв`язок ускладняється і зумовлюється значною кількістю різноманітних чинників (зміст, комбінації та послідовність виникнення яких майже завжди є унікальною), оцінці в кримінальному провадженні підлягають найбільш значущі особливості, на які потрібно зважити для встановлення необхідного причинного зв`язку як складової підстави кримінальної відповідальності. Суд з`ясовує характер порушень, які допустив кожен із учасників ДТП, на підставі чого доходить висновку про те, чиї дії є причиною заподіяних наслідків. Діяння винуватого є головною і визначальною умовою настання суспільно небезпечного наслідку.

Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (частина 1 статті 87 Кримінального процесуального кодексу України).

Під час розгляду обвинувального акту та дослідження доказів не встановлено доказів, які отримані внаслідок істотного порушення прав і свобод людини, що вплинуло на загальну справедливість судового розгляду за критеріями Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), практики ЄСПЛ та національного законодавства, не встановлено обставин, які прямо та істотно порушують права і свободи обвинуваченого ОСОБА_5 чи зумовлюють сумніви у достовірності отриманих фактичних даних, які неможливо усунути, що б слугувало підставами для визнання будь-яких досліджених доказів у даному кримінальному провадженні недопустимими. Досліджені докази є взаємоузгодженими та взаємодоповнюючими між собою, а певні процесуальні порушення не є істотними та не зумовлюють появу обґрунтованих сумнівів у достовірності фактичних даних, отриманих в результаті проведення процесуальних дій.

Суд вважає, що покликання обвинуваченого та його захисника на інші недоліки, допущені при проведенні процесуальних, слідчих дій у провадженні, а також щодо недопустимості інших доказів (документів) долучених прокурором до провадження, із врахуванням вищенаведеного аналізу доказів, оцінює як такі, що принципового значення не мають.

При цьому, суд ураховує позицію Верховного Суду висловлену у постанові від 11 квітня 2019 року у справі №642/5974/13-к, що встановлення судом недопустимості доказів або порушень вимог процесуального закону під час збирання доказів, не може повністю спростовувати фактів, які в них зафіксовано, та показання потерпілих та /або свідків.

Відповідно до статті 22 Кримінального процесуального кодексу України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Судом дотримано вимог частини 6 статті 22 цього Кодексу, створено всі необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав в т.ч. і для самостійного підтримання стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими Кримінальним процесуальним законом, в т.ч. і на збирання сторонами захисту та подання суду речей, документів, інших доказів.

Як наслідок, вказані матеріали у повній мірі підтверджують собою факт доведеності у провадженні обставин, регламентованих статтею 91 Кримінального процесуального кодексу України.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд вважає їх належними і допустимими, такими, що містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують винність обвинуваченого.

Аналізуючи наведені вище докази в їх сукупності, суд вважає, що в судовому засіданні повністю доведена вина ОСОБА_5 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.

Зазначені дії обвинуваченого правильно кваліфіковано за частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України.

Призначаючи вид та розмір покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує:

- приписи статті 50 Кримінального кодексу України щодо того, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчинення злочинів як засудженими, так і іншими особами;

- вимоги статті 8 Конституції України, згідно якої в Україні діє принцип верховенства права і як зазначив Конституційний Суд України у Рішенні від 02 листопада 2004 року №15-рп/2004 покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю, обставинами скоєного і особою винного; адекватність покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України;

- загальні засади призначення покарання, закріплені в статті 65 Кримінального кодексу України;

- роз`яснення, наведені в пункті 1 Постанови Пленуму ВСУ від 24 жовтня 2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" щодо реалізації принципу законності, справедливості та індивідуалізації покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного;

- практику ЄСПЛ, зокрема рішення "Скоппола проти Італії" від 17 вересня 2009 року про те, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає спів мірним і не становити "особистого надмірного тягаря для особи".

Обираючи вид покарання обвинуваченому, суд враховує тяжкість вчиненого діяння, що є тяжким злочином.

Враховується і особа обвинуваченого, що є людиною молодого віку, працює, на обліку у психіатра, нарколога не перебуває, за місцем проживання скарг на нього не надходило, раніше не судимий.

Також,в ході судового розгляду ОСОБА_5 неодноразово порушував порядок у залі судового засідання, вів себе грубо, зверхньо до сторін судового провадження, не з`являвся у судові засідання, про що судом, накладались грошові стягнення.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Згідно із частиною 2 статті 65 Кримінального кодексу України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення ним нових злочинів.

У судових дебатах прокурори ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просили визнати обвинуваченого винуватим з призначенням покарання у виді восьми років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на три роки. Потерпілі ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та їх представник - адвокат ОСОБА_9 підтримали позицію прокурора, просили постановити законне рішення. Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 звернув увагу суду, що підстав для постановлення обвинувального вироку не встановлено і необхідно обвинуваченого виправдати. Обвинувачений ОСОБА_5 обмежився повним не визнанням вини, стверджує, що його вина не доведена зібраними доказами у справі.

Відповідно до частини 1 статті 55 Кримінального кодексу України, додаткове покарання у виді позбавлення права займатися певною діяльністю може бути призначено на строк від одного до трьох років. Так, санкція частини 2 статті 286 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від трьох років або без такого. У цьому випадку додаткове покарання є альтернативним, а доцільність його застосування вирішується судом у кожному конкретному випадку. Такого висновку дійшла колегія суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 10 серпня 2021 року, справа №137807/20.

З врахуванням вище наведеного, суд, приходить до переконання, що виправленню, перевихованню обвинуваченого ОСОБА_5 може сприяти покарання пов`язане з його ізоляцією від суспільства, остільки своєї вини він не визнав, стійко не бажав бути щирим у показах та при вивченні і дослідженні судом доказів, в обраний спосіб намагався уникнути кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, не примирився із потерпілими, не відшкодував шкоди, і тому є доцільним призначати йому покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки, як достатнього для його особи з врахуванням вищезазначених обставин встановлених в судовому засіданні. Визначене обвинуваченому покарання на переконання суду відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності. Обставин для призначення обвинуваченому більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, під час судового розгляду не встановлено.

У рішенні по справі "О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29 червня 2007 року, Європейський Суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Також прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Рівненської області ОСОБА_12 в інтересах виконавчого комітету Дубровицької районної ради Рівненської області в особі "Дубровицька центральна районна лікарня" та Комунального закладу охорони здоров`я "Дубровицька центральна районна лікарня", подано цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_5 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення, за яким просить стягнути з ОСОБА_5 кошти, витрачені на стаціонарне лікування ОСОБА_11 у розмірі 1329,27 грн.

Суд приходить до висновку про підставність позовних вимог з огляду на таке.

Згідно довідки Комунального закладу охорони здоров`я "Дубровицька центральна районна лікарня" №940/01-16/17 від 28 квітня 2017 року, за стаціонарне лікування ОСОБА_11 у відділенні анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії в період з 21 лютого 2015 року по 26 лютого 2025 року, нараховано 1329,27 грн. витрат на лікування (Т.1, а.с.54).

У добровільному порядку обвинувачений ОСОБА_5 кошти не відшкодував.

У відповідності до частини 2 статті 1191 Цивільного кодексу України, держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, юридичні особи мають право зворотної вимоги до фізичної особи, винної у вчиненні злочину, у розмірі коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від цього злочину.

Згідно із положеннями частини 3 статті 1206 Цивільного кодексу України, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Згідно з пунктом 3 постанови Пленуму Верховного суду України №11 від 07 липня 1995 року "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат", питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з "Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання", затвердженим постановою КМУ №545 від 16 липня 1993 року.

Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров`я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Відтак зазначені кошти слід стягнути з ОСОБА_5 .

Процесуальні витрати на залучення експертів, що складають 11948,08 грн. у відповідності до вимог частини 2 статті 124 Кримінального процесуального кодексу України, слід стягнути з обвинуваченого у дохід держави.

Питання щодо речових доказів вирішуються відповідно до статті 100 Кримінального процесуального кодексу України.

Арешт на автомобіль марки "BMW-316", реєстраційний номерний знак НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_2 , накладений ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 29 вересня 2017 року, враховуючи задоволення цивільного позову, підлягає залишенню в силі, до моменту виконання судового рішення в частині цивільного позову, що відповідає положенням частини 4 статті 174 Кримінального процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 368, 370, 371, 374 Кримінального процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання - 8 (вісім) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Початок строку відбуття покарання засудженому ОСОБА_5 обчислювати з моменту набрання вироком законної сили.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь держави 11948,08 грн. процесуальних витрат на залучення експертів.

Цивільний позов прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Рівненської області ОСОБА_12 в інтересах виконавчого комітету Дубровицької районної ради Рівненської області в особі "Дубровицька центральна районна лікарня" та Комунального закладу охорони здоров`я "Дубровицька центральна районна лікарня", подано цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_5 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Дубровицької районної державної адміністрації в особі комунального закладу охорони здоров`я "Дубровицька центральна районна лікарня" 1329 грн. 27 коп. понесених витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_11 (р/р НОМЕР_5 , код платежу 01999788, МФО 833017 УДКСУ в Рівненській області).

Арешт на автомобіль марки "BMW-316", реєстраційний номерний знак НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_2 , накладений ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 29 вересня 2017 року, з метою забезпечення цивільного позову, залишити в силі, до моменту виконання судового рішення в частині цивільного позову.

Речові докази:

- 2 резинових чоботи та шапку зимову, що знаходиться на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів ВП №1 Сарненського РВП ГУНП у Рівненській області - повернути потерпілій ОСОБА_8 , жительці АДРЕСА_2 ;

- ліве скло заднього виду, що знаходиться на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів ВП №1 Сарненського РВП ГУНП у Рівненській області - знищити.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Рівненської області через Дубровицький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: підпис

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Суддя Дубровицького

районного суду ОСОБА_1