Решение № 129110885, 16.07.2025, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 7/27/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2025 Справа № 908/409/25

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Лєскіної Ірини Євгенівни, за участі секретаря судового засідання Даниленко Віти Сергіївни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу №908/409/25

за позовом: Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області (69107, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 164, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 02126314)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелсіті" (69050, м.Запоріжжя, вул. Складська, буд. 6, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 41490056)

про стягнення 255310,94грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Фесик А.В., довіреність № 01-32/021 від 22.01.2025, самопредставництво

від відповідача: Грищенко А.О., ордер серія АР № 1210329 від 30.11.2024, посвідчення №ЗП 003090 від 29.02.2024

Процесуальні дії у справі. Процесуальні питання, вирішені судом.

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (документ зареєстрований в канцелярії Господарського суду Запорізької області 17.02.2025 за вх.№445/08-07/25) Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелсіті" (надалі - ТОВ "Мелсіті") про стягнення 255310,94грн пені за несвоєчасне повернення попередньої оплати (авансу) за договором про закупівлю робіт за бюджетні кошти № 05-16/11 від 14.02.2024.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 17.02.2025 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/409/25 та визначено до розгляду судді Лєскіній І.Є.

Ухвалою суду від 18.02.2025 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/409/25, яке суд ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання призначено на 18.03.2025 об 11 год. 30 хв.

Відповідачем у системі "Електронний суд" сформовано клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження (зареєстровано в канцелярії Господарського суду Запорізької області 03.03.2025 за вх.№4709/08-08/25).

Також через систему «Електронний суд» 06.03.2025 надійшло клопотання представника відповідача про продовження строку для надання відзиву на позов (зареєстровано в канцелярії Господарського суду Запорізької області 06.03.2025 за вх.№5108/08-08/25).

Через систему «Електронний суд» 13.03.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (зареєстровано в канцелярії Господарського суду Запорізької області 13.03.2025 за вх.№5675/08-08/25).

Від позивача через систему «Електронний суд» 18.03.2025 надійшла відповідь на відзив (зареєстровано в канцелярії Господарського суду Запорізької області 18.03.2025 за вх.№5996/08-08/25).

Також відповідачем у системі "Електронний суд" 18.03.2025 сформовано клопотання про долучення доказів (зареєстровано в канцелярії суду за вх. № 5998/08-08/25 від 18.03.2025) та клопотання про виклик свідка та його допит (зареєстровано в канцелярії суду за вх. № 6013/08-08/25 від 18.03.2025).

У судовому засіданні 18.03.2025 брали участь представники обох сторін.

Суд оголосив про надходження клопотання про надання додаткового строку на подання відзиву на позовну заяву та відзиву на позовну заяву. Судом задоволено подане клопотання, відзив прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи.

Розглянувши клопотання відповідача про долучення доказів, суд ухвалив його задовольнити.

Ухвалою суду від 18.03.2025 суд залишив без задоволення клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Мелсіті" про виклик свідка та його допит (зареєстровано в канцелярії суду за вх. № 6013/08-08/25 від 18.03.2025) з підстав, викладених в ухвалі.

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелсіті" про перехід зі спрощеного позовного провадження на загальне позовне провадження судом задоволено.

Ухвалено про перехід до розгляду справи № 908/409/25 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 15.04.2025 о/об 10 год. 00 хв.

Від відповідача 31.03.2025 надійшло клопотання про долучення доказів - нотаріально завіреної заяви свідка (зареєстровано у канцелярії суду за № 6846/08-08/25 від 31.03.2025).

Відповідачем 15.04.2025 у системі "Електронний суд" сформовано заперечення на відповідь на відзив (зареєстровано у канцелярії суду за № 7844/08-08/25 від 15.04.2025).

У підготовчому засідання 15.04.2025 приймали участь представники обох сторін.

Представник відповідача підтримав клопотання про долучення доказів.

Представник позивача не заперечив проти долучення доказів.

Клопотання про долучення доказів судом задоволено, докази долучені до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 15.04.2025 відкладено підготовче засідання на 06.05.2025 о 10 год. 00хв.

У підготовчому засіданні 06.05.2025 приймали участь представники обох сторін.

У підготовчому засіданні судом розглянуті питання, передбачені частиною 2 ст. 182 ГПК України.

Судом у підготовчому засіданні 06.05.2025 з`ясовано у представників сторін, чи про всі обставини повідомлено суд, чи всі докази подані, чи можливо закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті.

Представники сторін повідомили суд, що ними повідомлено про всі обставини, всі докази надані, та не заперечили проти призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 06.05.2025 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Закрито підготовче провадження. Розгляд справи по суті призначено на 17.06.2025 о 09год. 30хв.

У судовому засідання 17.06.2025 приймали участь представники обох сторін

У судовому засіданні оголошувались ухвали про перерву до 02.07.2025 об 11год.00 хв. та до 16.07.2025 о 10год. 00хв., які занесені до протоколів судового засідання.

У судовому засіданні 16.07.2025 брали участь представники обох сторін.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти позову повністю, просив відмовити у його задоволенні.

Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічного засобу, відповідно до положення ст. 222 ГПК України.

Суд закінчив з`ясування обставин справи та перевірку їх доказами, провів судові дебати, проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Стислий виклад позицій позивача, відповідача.

Позивач Мелітопольська районна державна адміністрація Запорізької області (далі - Мелітопольська РДА, Райдержадміністрація) звернулась до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелсіті» (далі - ТОВ «Мелсіті») про стягнення 255310,94грн пені за несвоєчасне повернення попередньої оплати (авансу) за договором про закупівлю робіт за бюджетні кошти № 05-16/11 від 14.02.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов`язання за договором про закупівлю робіт за бюджетні кошти № 05-16/11 від 14.02.2024 в частині повернення попередньої оплати (авансу) за договором про закупівлю робіт за бюджетні кошти № 05-16/11 від 14.02.2024, не використаного у передбачені законодавством та договором строки.

Позов заявлено на підставі положень ст.ст. 202, 509, 525, 526, 549, 610-612, 875, 879 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216, 321-323 Господарського кодексу України, ст.ст.5, 22, 47, 112 Бюджетного кодексу України.

Заперечуючи проти позову, відповідач вважає вимоги позивача про стягнення 255310,94 грн пені за несвоєчасне повернення попередньої оплати (авансу) за договором про закупівлю робіт за бюджетні кошти № 05-16/11 від 14.02.2025 неправомірними та такими, що порушують принцип добросовісності, розумності та справедливості зобов`язання. Указує, що фактично відповідачем було використано аванс на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів, із їх монтажем (укладанням) та виконанням необхідних робіт в проектне положення, що вважається відпрацюванням авансу відповідно до умов договору.

Сповільнення виконання будівельних робіт та затримка у складенні актів КБ-2в була спричинена подіями, що не залежали від відповідача та були такими, за які жодна із сторін не відповідала.

Також указує, що строк повернення авансу, передбачений договором, - 25.12.2025, а до цього терміну аванс був використаний та підтверджений у передбачений договором спосіб.

Обставини справи, встановлені судом, та докази, що їх підтверджують.

Між Мелітопольською районною державною адміністрацією Запорізької області (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мелсіті» (Генпідрядник) 14.02.2024 було укладено договір № 05-16/11 (далі - Договір), зі строком дії договору - до 31.12.2025 року (у подальшому змінено додатковими угодами).

Приписами пункту 1.1 Договору визначено, що Замовник доручає, а Генпідрядник зобов`язується за завданням Замовника на свій ризик виконати відповідно до проектно-кошторисної документації і умов Договору та здати у встановлений Договором строк закінчені роботи, а Замовник зобов`язується прийняти від Генпідрядника і оплатити закінчені роботи, що передбачені п. 1.2 цього Договору.

Ціна договору станом в момент його укладання складала 31 212 081,85 грн, з яких у 2024 році заплановано виконання підрядних робіт на суму 18 716 360,68 грн та у 2025 році заплановано виконання робіт на суму 12 495 721,17 грн (п. 2.1 Договору). У подальшому зазначені умови змінені додатковими угодами і весь обсяг підрядних робіт перенесено на 2024 рік).

Пунктом 1.2. договору, визначено, що видами робіт є «Нове будівництво військових інженерно-технічних і фортифікаційних споруд на території Запорізької області» (ВОП розмір 350x400) (ДК 021:2015/45220000-5 Інженерні та будівельні роботи).

Генпідрядник зобов`язується використати одержаний аванс для виконання робіт, зазначених в пункті 1.2 розділу 1 Договору.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що Генпідрядник визначає обсяги та вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті, готує відповідні документи для подання їх на перевірку спеціалістам, що за дорученням Замовника здійснюють технічний нагляд за будівництвом. Після перевірки та отримання відповідної візи представників технічного нагляду на документах вони спрямовуються на підпис Замовнику не пізніше ніж за 7 (сім) календарних днів до завершення звітного періоду. Генпідрядник надсилає документи на юридичну адресу Замовника рекомендованим/цінним листом або надає особисто.

Пунктом 3.9. договору узгоджено, що відповідно до п. 19 постанови Кабінету Міністрів України віл 27.12.2001 № 1764 «Про затвердження Порядку державного фінансування капітального будівництва» (із змінами) та постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1070 «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт, послуг що закуповуються за бюджетні кошти» (зі змінами), Замовник перераховує Генпідряднику у формі авансу 13 101 452,00 гри (тринадцять мільйонів сто одна тисяча чотириста п`ятдесят дві грн 00 коп.), в т.ч. ПДВ 2 183 575,33 грн строком до 31.03.2024.

По закінченні терміну використання авансу, невикористані суми авансу Генпідрядник повертає на розрахунковий рахунок Замовнику, але не пізніше ніж за 5 (п`ять) банківських днів до закінчення бюджетного року, а саме до 25 грудня, навіть якщо тримісячний термін закінчений.

На підставі пункту 2 постанови Кабінету Міністрів Украйні від 04.12.2019 № 1070 «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» попередня оплата в| сумі 13 101 452,00 грн здійснюється шляхом спрямування бюджетних коштів на небюджетний рахунок № UA 728201720355929600000709342, відкритий Генпідрядником в Державній казначейській службі України м. Київ, з подальшим використанням зазначених коштів виключно з таких рахунків на цілі, визначені договором, з наданням підтвердних документів органам Державної казначейської служби для здійснення платежів.

Генпідрядник зобов`язується використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів, що підтверджується «Актами приймання виконаних підрядних робіт» (форма КБ-2в).

Придбання матеріалів без виконання роби та їх монтажу (укладання) проєктне положення, не вважається відпрацюванням авансу.

Замовник має право контролювати використання наданих Генпідрядником сум авансу.

Джерело фінансування - державний, обласний, місцевий бюджет та інші не забороні законодавством (п. 3.12. договору).

Відпрацювання Генпідрядником авансу підтверджується наданими Замовнику актами приймання виконаних робіт (форма КБ-2в), оформленими відповідно до умов розділу 3 Договору (за виключенням пункту 3.9).

З урахуванням викладеного, договором № 05-16/11 передбачалось, що по закінченні терміну використання авансу невідпрацьовані суми авансу Генпідрядник повертає на розрахунковий рахунок Замовнику, а саме, не пізніше 31 березня 2024 року включно (у подальшому строки використання авансу змінено додатковими угодами).

Пунктом 12.5 договору передбачено, що при неповерненні по закінченню терміну, визначеного п. 3.9 Договору (у подальшому пункт щодо використання авансу на підставі додаткових угод визначено як пункт 3.12), невикористаного авансу Генпідрядник сплачує Замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення.

Надалі, додатковими угодами п. 3.9. Договору змінювався у зв`язку із змінами в Календарному графіку (Додаток 2 до Договору) та зміщенням терміну виконання підрядних робіт на 2024 рік, збільшено розмір авансу до 70 % вартості робіт за договором та змінив дату його повернення (але в будь-якому разі не більш як шість місяців з моменту отримання).

Так, додатковою угодою № 3 від 26.03.2024 змінено термін використання авансу на 31.05.2024.

Додатковою угодою № 4 змінено розмір авансу з 13 101 452,00 грн на 21 848 456,00 грн.; строк дії договору, передбачений п. 15.1, визначено - до 31.12.2024.

Додатковою угодою № 6 строк використання авансу визначено - до 30.06.2024.

Додатковою угодою № 8 передбачено надання коштів першого етапу попередньої оплати в сумі 13 101 452,00 використати строком до 28.08.2024, кошти другого етапу в сумі 8 747 004,00 грн - до 16.10.2024.

Отже, за умовами договору, з урахуванням укладених додаткових угод. останнім днем для повернення невідпрацьованого авансу або надання документів про його відпрацювання є останній день шестимісячного терміну.

На виконання умов Договору Генпідряднику на його розрахунковий рахунок було перераховано суми авансу у розмірі 21 848 456,00 грн, із ПДВ, з яких:

- 29.02.2024 - 13 101 452,00 грн з ПДВ (термін повернення до 28.08.2024);

- 17.04.2024 - 8 747 004,00 грн з ПДВ (термін повернення до 16.10.2024).

Зазначене підтверджується платіжними інструкціями № 4 від 27.02.2024 та № 17 від 1.04.2024, наявними в матеріалах справи.

Погашення авансу, наданого Генпідряднику 29.02.2024 у розмірі 13 101 452.00 грн. відбувался 12.09.2024. Генпідрядником було надано, а Замовником підписано акт форми №КБ-3 №1/14, акти форми № КБ-2в № 1/14, 2/14 на загальну суму 17 755 922,75 грн, які враховані Замовником у якості відпрацювання авансу від 29.02.2024 та частково відпрацьованого авансу від 17.04.2024 в сумі 4 654 470,75 грн.

У подальшому, 29.11.2024, надано та підписано акт форми № КБ-3 № 2/14, акт форми № КБ-2в №8/14 на загальну суму 9 656 050,87 грн, які враховані Замовником у якості відпрацювання залишку авансу від 17.04.2024 в сумі 4 092 533,25 грн.

Зазначені обставини повністю визнані обома сторонами, відповідачем не оспорюються.

Відповідно до п. 9.2.9. Договору обов`язком Генпідрядника є виконання всіх вказівок Замовника з приводу виконання робіт у відповідності з проектною документацією, будівельними нормами і правилами, графіками виконання робіт та інформувати Замовника про хід виконання робіт, надавати необхідну для цього виконавчу документацію.

Сторони визначили в договорі чіткі строки реалізації відповідачем суми авансу, встановили певний порядок дій такої реалізації та механізм підтвердження їх виконання. При цьому, за умовами договору єдиним доказом, що міг би підтвердити обставини виконання Відповідачем пункту 3.9 договору, тобто факт використання суми авансу, є підписаний обома Сторонами акт приймання виконаних робіт за формою № КБ-2в.

За інформацією Головного управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області від 04.09.2024 № 07.1-08-06/6740 розмір непідтвердженого використання ТОВ «Мелсіті» авансу складає 13 101 452,00 грн та від 23.10.2024 №07.1-08-06/7946 складає 4 092 533,25 грн.

Ураховуючи порушення відповідачем умов договору, позивачем пред`явлена до стягнення сума пені, що складає 255310,94 грн, а саме: за період з 29.08.2024 по 11.09.2024 нарахована пеня на суму авансу 13 101 452,00 у розмірі 130298,59 грн; за період з 17.10.2024 по 28.11.2024 нарахована пеня на суму авансу 4 092 533,25 у розмірі 125012,35 грн.

У зв`язку із неналежним виконанням з боку відповідача договірних зобов`язань позивачем було направлено ТОВ «Мелсіті» претензії від 08.11.2024 №01-18/372 на суму 130298,59 грн. та від 16.12.2024 №01-18/445 на суму 125012,35 грн.

Відповіді на вказані претензії не отримано, суму пені Генпідрядником не сплачено, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення. Висновки суду.

Із огляду на характер робіт, які відповідач як Генпідрядник зобов`язався виконати за умовами укладеного між сторонами договору про закупівлю робіт за державні кошти від 14.02.2024 №05-16/11, зазначений договір за своєю правовою природою є договором будівельного підряду.

За приписами ст. 875 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт проводиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Частиною 1 ст. 323 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що договори підряду (субпідряду) на капітальне будівництво укладаються і виконуються на загальних умовах укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених Кабінетом Міністрів України, відповідно до закону.

Відповідно до п. 18 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764 (далі по тексту - Порядок) розрахунки за виконані роботи, поставлену продукцію та надані послуги в будівництві (далі - роботи) здійснюються за договірними цінами відповідно до укладених договорів (контрактів), вимог законодавства та проводяться платежами за об`єкт у цілому або проміжними платежами (за етапи, черги будівництва, пускові комплекси або окремі види робіт, конструктивні елементи). Розрахунки здійснюються на підставі актів приймання виконаних робіт.

Пунктом 19 Порядку встановлено, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях для виконання робіт з будівництва військових інженерно-технічних і фортифікаційних споруд для потреб оборони замовник може здійснювати попередню оплату (виплату авансу) в розмірі до 70 відсотків вартості робіт за договором (контрактом) на строк не більш як шість місяців.

Таким чином, зобов`язання ТОВ «Мелсіті» повернути Райдержадміністрації невикористану частину авансу випливає безпосередньо з нормативно-правового акту, що регулює відносини сторін при будівництві об`єктів за рахунок бюджетних коштів.

Так, п. 3.9. Договору було встановлено, що «Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1764 «Про затвердження Порядку державного фінансування капітального будівництва» із змінами, Замовник може здійснити попередню оплату (виплату авансу) Генпідряднику для виконання робіт з будівництва військових інженерно-технічних і фортифікаційних споруд для потреб оборони у розмірі 70 відсотків вартості робіт за договором передбачених на 2024 рік на строк до 31 березня 2024 року (в подальшому змінено додатковими угодами, про що зазначено вище).

На підставі пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1070 «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» (далі - Постанова КМУ №1070) попередня оплата розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів за капітальними видатками та державними контрактами здійснюється шляхом спрямування бюджетних коштів виконавцям робіт, постачальникам товарів і надавачам послуг (крім нерезидентів) на не бюджетні рахунки, відкриті на їх ім`я в органах Державної казначейської служби у встановленому законодавством порядку, з подальшим використанням зазначених коштів виконавцями робіт, постачальниками товарів і надавачами послуг виключно з таких рахунків на цілі, визначені договорами про закупівлю товарів, робіт і послуг, з наданням підтвердних документів органам Державної казначейської служби для здійснення платежів.

Суд установив, що єдиним доказом, що міг би підтвердити обставини виконання відповідачем пункту 3.9 договору, тобто факт використання суми авансу, є підписаний обома сторонами акт приймання виконаних робіт за формою № КБ-2в.

У порушення умов п. 3.2, 3.9 Договору від 14.02.2024 № 05-16/11 та п. 19 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764, отриманий ТОВ «Мелсіті» від Райдержадміністрації аванс у встановлені строки, а саме до 28.08.2024 та до 16.10.2024, не повернуто, акти приймання виконаних робіт за формою № КБ-2в не надано. Договір не розірвано.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача про те, що порушення ним умов договору відбулося через обставини, які не залежали від його волі, як то необхідність коригування кошторисної документації, негативні погодні умови, зростаючі обстріли тощо, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами.

При цьому суд зазначає, що показання, викладені у заяві свідка ОСОБА_1 , щодо причин невчасного надання на підписання актів форми № КБ-2в не можуть вважатися допустимими доказами у силу приписів ст. 77 ГПК України.

Доводи щодо фактичного виконання робіт та використання авансу у строки, передбачені договором, є неспроможними, адже, як зазначено вище, єдиним доказом використання авансу є підписаний акт форми № КБ-2в.

Суд також зазначає, що помилковим є твердження відповідача про те, що за умовами договору строком повернення невикористаного авансу є 25.12.2024, оскільки це прямо суперечить як умовам договору, так і імперативним положенням п. 19 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764.

Відповідно до п.1 ч. ст. 112 Бюджетного кодексу України, ст. 7 Закону України «Про публічні закупівлі» до повноважень Казначейства України з контролю за дотриманням бюджетного законодавства належить здійснення контролю за веденням бухгалтерського обліку всіх надходжень і витрат державного бюджету та місцевих бюджетів, складанням та поданням фінансової і бюджетної звітності. Крім того, органи держказначейства здійснюють у межах повноважень контроль за додержанням законодавства про закупівлю при здійсненні розрахунково-касового обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2 постанови КМУ № 1070 (чинної з 01.01.2020) установлено, що попередня оплата розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів за капітальними видатками та державними контрактами здійснюється шляхом спрямування бюджетних коштів виконавцям робіт, постачальникам товарів і надавачам послуг (крім нерезидентів) на небюджетні рахунки, відкриті на їх ім`я в органах Державної казначейської служби у встановленому законодавством порядку, з подальшим використанням зазначених коштів виконавцями робіт, постачальниками товарів і надавачами послуг виключно з таких рахунків на цілі, визначені договорами про закупівлю товарів, робіт і послуг, з наданням підтвердних документів органам Державної казначейської служби для здійснення платежів.

У постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/23196/17, від 22.01.2019 у справі № 922/1119/18, від 02.04.2019 у справі № 917/194/18, від 05.06.2024 у справі № 908/659/23 викладено висновок про те, що належними і допустимими доказами використання підрядником одержаного авансу є підписані сторонами акт приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) і довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форми КБ-3).

Зазначений усталений правовий висновок підтверджено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.09.2022 у справі № 913/703/20, а також в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 910/13832/17, від 28.01.2025 у справі № 916/506/23, від 24.04.2025 у справі № 904/1306/24.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

У відповідності до норм ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 12.5 Договору передбачено, що у разі порушення Генпідрядником строків повернення невикористаного авансу, Генпідрядник сплачує Замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, за кожен день прострочення.

На підставі п. 12.5 Договору позивачем пред`явлена до стягнення сума пені у розмірі 255310,94 грн, яка складається з 130298,59 грн за період з 29.08.2024 по 11.09.2024 та 125012,35 грн за період з 17.10.2024 по 28.11.2024.

Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий суду розрахунок пред`явленої до стягнення суми пені, суд установив, що сума пені, за період, визначений позивачем у розрахунку пені, нарахована позивачем правильно.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення суми пені у розмірі 255310,94грн слід задовольнити повністю.

Суд додатково зазначає, що правомірність нарахування штрафних санкцій, зокрема, пені, за невиконання підрядником обов`язку щодо повернення невикористаних сум авансу за договором будівельного підряду підтверджена Верховним Судом у постанові від 29.04.2025 у справі № 904/5262/23.

У силу приписів ст. 129 Конституції України, ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) однією із засад господарського судочинства є змагальність.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Положеннями ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зауважує, що важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні існують такі основні стандарти доказування: «баланс ймовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).

Законом України №132-IX від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (набув чинності 17.10.2019), зокрема, внесено зміни до ГПК України: змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, тобто фактично впроваджено у господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, із введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Указана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, виходячи із засад розумності та справедливості, суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Щодо решти пояснень та доводів учасників справи суд зауважує таке.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд із цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи документів та доводів учасників процесу була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для задоволення позову у даній справі не спростовує.

Судові витрати.

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 3829,66 грн судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 11, 13, 14, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелсіті" (69050, м.Запоріжжя, вул. Складська, буд. 6, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 41490056) на користь Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області (69107, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 164, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 02126314) пеню за несвоєчасне повернення попередньої оплати (авансу) у розмірі 255310 (дві п`ятдесят п`ять тисяч триста десять) гривень 94 копійки на розрахунковий рахунок UA748201720343170029000003820 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 02126314.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелсіті" (69050, м.Запоріжжя, вул. Складська, буд. 6, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 41490056) на користь Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області (69107, м.Запоріжжя, проспект Соборний, 164, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 02126314) судовий збір у сумі 3829 (три тисячі вісімсот двадцять дев`ять) гривень 66 копійок.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 28.07.2025.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя І.Є. Лєскіна