Решение № 129101644, 24.07.2025, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/240/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - відповідач-1), Державної казначейської служби України (далі - відповідач-2), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо тривалої невиплати ОСОБА_1 частини пенсії в розмірі 161328,52 грн., донарахованої в рамках виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 06.12.2021 року по справі №600/4410/21-а;

- зобов`язати Державну казначейську службу України стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з відповідного рахунку на користь ОСОБА_1 три відсотки річних у розмірі 24623,51 грн., та інфляційні втрати у розмірі 115731,44 грн (всього 140354,95 грн) за період з 01.12.2019 року до 01.01.2025 року, виходячи з основного простроченого державою грошового зобов`язання 161328,52 грн, підтвердженого рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 06.12.2021 року по справі №600/4410/21-а;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо тривалої невиплати ОСОБА_1 частини пенсії в розмірі 395158,00 грн, донарахованої в рамках ви конання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30.08.2022 року по справі №600/2041/22-а;

- зобов`язати Державну казначейську службу України стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з відповідного рахунку на користь ОСОБА_1 три відсотки річних у розмірі 60313,02 грн та інфляційні втрати у розмірі 283473,44 грн (всього 343784,46 грн) за період з 01.12.2019 року до 01.01.2025 року, виходячи з основного простроченого державою грошового зобов`язання 395158,00 грн, підтвердженого рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 30.08.2022 року по справі №600/2041/22-а;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо тривалої невиплати ОСОБА_1 частини пенсії в розмірі 179510,00 грн донарахованої в рамках постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2023 року по справі №600/2041/22-а;

- зобов`язати Державну казначейську службу України стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з відповідного рахунку на користь ОСОБА_1 три відсотки річних у розмірі 273398,64 грн та інфляційні втрати у розмірі 128774,61 грн (всього 156173,25 грн) за період з 01.12.2019 року до 01.01.2025 року, виходячи з основного простроченого державою грошового зобов`язання 179510,00 грн, підтвердженого постановою Сьомого апеляцій ного адміністративного суду від 25.01.2023 року по справі №600/2041/22-а;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо тривалої невиплати ОСОБА_1 частини пенсії в розмірі 50451,00 грн, донарахованої в рамках виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 29.12.2023 року по адміністративній справі №600/7599/23-а (з урахуванням рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 12.07.2023 року у справі №600/2557/23-а);

- зобов`язати Державну казначейську службу України стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з відповідного рахунку на користь ОСОБА_1 три відсотки річних у розмірі 3313,18 грн та інфляційні втрати у розмірі 9750,28 грн (всього 13063,46 грн) за період з 25.10.2022 року до 01.01.2025 року, виходячи з основного простроченого державою грошового зобов`язання 50451,00 грн, підтвердженого рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 29.12.2023 року по адміністративній справі №600/7599/23-а (з урахуванням рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 12.07.2023 року у справі №600/2557/23-а);

- визнати протиправною бездіяльністьГоловного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо тривалої невиплати ОСОБА_1 суми коштів у розмірі 10147,00 грн., донарахованої в рамках ви конання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 15.11.2022 року по справі № 600/2608/22-а (з урахуванням постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2023 року по даній справі);

- зобов`язати Державну казначейську службу України стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з відповідного рахунку на користь ОСОБА_1 три відсотки річних у розмірі 737,26 грн та інфляційні втрати у розмірі 2638,65 грн (всього 3375,91 грн) за період з 01.08.2022 року до 01.01.2025 року, виходячи з основного простроченого державою грошового зобов`язання 10147,00 грн, підтвердженого рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 15.11.2022 року по справі №600/2608/22-а, (з урахуванням постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2023 року по даній справі).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та отримує пенсію. Позивач вказує, що Чернівецьким окружним адміністративним судом було ухвалено ряд рішень, якими задоволено його позови та зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум. Станом на момент звернення до суду з вказаним позовом заборгованість Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області становить 796596,32 грн., а саме:

- по справі №600/4410/21-а - в сумі 161328,52 грн.;

- по справі №600/2041/22-а - в сумі 395158,82 грн.;

- по справі №600/2041/22-а з урахуванням постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду - в сумі 179510,37 грн.;

- по справі №600/2608/22-а - в сумі 10147,00 грн.;

- по справі № 600/7599/23-а (з урахування рішення по справі № 600/2557/23-а) - в сумі 50451,61 грн

У зв`язку з невиконанням рішень суду, було порушено його права та охоронювані законом інтереси, а тому він звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення штрафних санкцій у виді 3% річних та інфляційних втрат внаслідок заборгованості, яка склалася з невиплати пенсії у належному розмірі.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач-2 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти заявлених позовних вимог у зв`язку з їх безпідставністю. Вказує, що відповідно до статті 43 Бюджетного кодексу України, Казначейство здійснює казначейське обслуговування Державного бюджету України, а не уособлює Державний бюджет України або державу. Наділення органів Казначейства повноваженнями щодо виконання судових рішень про стягнення коштів з Державного бюджету України, не вказує на безумовний обов`язок останніх нести юридичну відповідальність за дії (бездіяльність) держави та створених нею органів. Державний бюджет України (за жодною бюджетною програмою) не передбачає асигнувань для виплати інфляційних та 3% річних у зв`язку із невиплатою органами Пенсійного фонду України пенсії чи частини пенсії.

Так, на виконанні у Державній казначейській службі України не перебувають виконавчі листи по справах №600/4410/21-а, №600/2041/22-а, №600/2041/22-а, №600/7599/23-а, №600/2608/22-а про стягнення на користь ОСОБА_1 різниці між фактично сплаченою та належною до сплати сумою пенсії. Рішення по вищезазначеним справам містять зобов`язальний спосіб захисту порушеного права та не містять резолютивної частини рішення про стягнення коштів, що не належить до повноважень безспірного виконання органами Казначейства. Боржником по вказаних справах є саме ГУ ПФУ у Чернівецькій області. Позивач фактично намагається перекласти відповідальність за непогашену заборгованість боржника - Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на Державну казначейську службу України.

Оскільки між позивачем та Державною казначейською службою України до ухвалення зазначених вище судових рішень не існувало будь-яких зобов`язань, то підстави для застосування до спірних правовідносин положення частини другої статті 625 ЦК України у цій ситуації відсутні. Таким чином, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних, як особлива міра відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання має застосовуватися саме до боржника - Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.

Відповідачем-1 подано відзив на позов, відповідно до змісту якого заперечує проти задоволення позову. Вказує, що інформація про виконання рішень по справам №600/4410/21-а, №600/2041/22-а, №600/2041/22-а, №600/7599/23-а, №600/2608/22-а Головним управлінням внесена до реєстру судових рішень. Відповідно до статті 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. Кошти Державного бюджету України включаються до бюджету Пенсійного фонду України в обсягах, визначених законом України про Державний бюджет України на відповідний рік. Головним розпорядником коштів державного бюджету, що виділяються на забезпечення виплат по зазначеній бюджетній програмі, є Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України - відповідальний виконавець і розпорядник коштів нижчого рівня.

Крім того, відповідач-1 вважає, необґрунтованою позовну вимогу щодо стягнення на користь позивача грошових коштів з урахуванням загального індексу інфляції та три відсотки річних. Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Тобто, основною умовою застосування вказаної норми права є цивільно-правовий характер відносин між сторонами, який би, серед іншого, полягав у простроченні виконання грошового зобов`язання, що випливає з правовідносин, що мають цивільний (приватний), а не публічний характер. Грошові зобов`язання, відповідальність за які встановлена ст. 625 ЦК України, передбачають насамперед договірні правовідносини.

Дослідивши письмові докази судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

Згідно даних комп`ютерної програми діловодства суду, рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 06.12.2021 року по справі № 600/4421/21-а адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області у проведенні ОСОБА_1 перерахунку пенсії з 01 грудня 2019 року, виходячи із розміру грошового забезпечення, зазначеного у довідці Державної установи Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернівецькій області від 12 липня 2021 року №33/46-1045/5194. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області провести ОСОБА_1 з 01 грудня 2019 року перерахунок пенсії, виходячи із розміру грошового забезпечення, зазначеного у довідці Державної установи Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернівецькій області від 12 липня 2021 року №33/46-1045/5194, та провести ОСОБА_1 виплату пенсії із врахуванням раніше проведених виплат. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 30.08.2022 року по справі № 600/2041/22-а адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити ОСОБА_1 з 01 грудня 2019 року перерахунок пенсії без обмеження її максимального розміру та здійснити виплату пенсії з урахуванням виплачених сум. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2023 по справі № 600/2041/22-а апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено повністю. Рішення ЧОАС від 30 серпня 2022 року скасовано в частині відмовлених позовних вимог та прийняти в цій частині нову постанову. Визнано протиправними дії ГУ ПФ України в Чернівецький області щодо зменшення ОСОБА_1 , відсоткового значення розміру пенсії за вислугу років з 92 % до 82% сум грошового забезпечення. Зобов`язано ГУ ПФУкраїни в Чернівецький області на виконання рішення ЧОАС від 06 грудня 2021 року у справі №600/4410/21-а, яке набрало законної сили 06 січня 2022 року, провести з 01 грудня 2019 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 , на підставі довідки від 12 липня 2021 року №33/46-1045/5194 про розмір грошового забезпечення, яка виготовлена і видана ДУ "ТМО МВС України по Чернівецькі області" для перерахунку пенсії, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 92 % сум грошового забезпечення та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 29.12.2023 року по справі № 600/7599/23-а адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області у проведенні ОСОБА_1 перерахунку пенсії з 25.10.2022 без обмеження її виплати максимальним розміром. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити з 25.10.2022 перерахунок та виплату ОСОБА_1 (з урахуванням рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 12.07.2023 у справі № 600/2557/23-а), без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1073,60 грн.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 15.11.2022 року по справі № 600/2608/22-а позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови у донарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік, відповідно до статті 13 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, у розмірі 10147,00 гривень. Розподіл судових витрат не здійснюється.

Вказані судові рішення набрали законної сили.

На виконання вказаних судових рішень відповідачем-1 було здійснено перерахунки пенсії позивача та нарахована доплата пенсії, що не заперечується сторонами.

16.12.2024 року позивач звернувся до відповідача-1 з скаргою про нарахування і виплату 3 % річних та інфляційних втрат.

25.12.2024 р. відповідачем-1 надано відповідь, відповідно до змісту якої відмовлено в задоволені заяви позивача, з підстав, що відносини між ГУ ПФУ та позивачем не регулюються нормами ЦК України.

Позивач вважає, що у зв`язку з невиплатою заборгованості з пенсії, нарахованої на виконання судових рішень, відповідач-2 повинен стягнути з Державного бюджету України 3 % річних та інфляційні збитки на загальну суму 656755,03 грн, а тому звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені приписи цивільного законодавства дають підстави дійти висновку про те, що нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З аналізу приписів статей 524, 533-535 і 625 ЦК України можна дійти висновку про те, що грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Вказане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц.

Крім того, суд враховує, що Верховним Судом України у постановах від 06 червня 2012 року у справі №6-49цс12, від 24 жовтня 2011 року у справі №6-38цс11 викладена правова позиція про те, що за змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України).

Така позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 18 липня 2018 року у справі №2а-11853/10/1570.

Суд зазначає, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з невиплатою перерахованої пенсії позивача на виконання рішень Чернівецького окружного адміністративного суду у справах №600/4410/21-а, №600/2041/22-а, №600/2041/22-а, №600/7599/23-а, №600/2608/22-а.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області відсутні договірні зобов`язання щодо нарахування та виплати пенсії.

При цьому, суд зауважує про те, що питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані спеціальним Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159.

Крім того, суд звертає увагу на те, що у постанові від 18 березня 2020 року у справі №711/4010/13-ц Великою Палатою Верховного Суду було сформовано висновок, відповідно до якого приписи статті 625 ЦК України не застосовуються до трудових правовідносин, сімейних та інших правовідносин, які регулює спеціальне законодавство. Вказана правова позиція була висловлена також Верховним Судом України у постанові від 20 січня 2016 року у цивільній справі №6-2759цс15.

Вищевказаними рішеннями Чернівецького окружного адміністративного суду по справам №600/4410/21-а, №600/2041/22-а, №600/2041/22-а, №600/7599/23-а, №600/2608/22-а визначено обов`язок пенсійного органу перерахувати та виплатити пенсію позивачу, однак без визначення конкретної суми грошового зобов`язання.

З врахуванням наведеного вище, суд приходить до висновку про відсутність цивільно-правових відносин між позивачем та пенсійним органом, як суб`єктом владних повноважень, відсутність цивільно-правового порушення з боку відповідача, який мав би складатися з протиправної поведінки (умисне протиправне користування відповідачем коштами належними позивачеві), що спричинила збитки, вини заподіювача, шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між ними.

Враховуючи, що спірні правовідносини врегульовані спеціальним законодавством та на нього не поширюються приписи цивільного законодавства, суд вважає, що у відповідачів не виникло перед позивачем грошового зобов`язання у розумінні статті 11 ЦК України, як зобов`язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України, а відтак відповідач не є боржником, що прострочив виконання грошового зобов`язання, у розумінні статті 625 ЦК України, тому положення статей 549 та 625 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

При цьому, щодо можливості застосування до правовідносин ст.625 ЦК України, то суд зазначає, що ст.625 ЦК України застосовується лише стосовно боржника та стягувача, які до цього перебували у договірних, цивільно-правових зобов`язаннях. До заборгованостей, яка виникає внаслідок деліктних, трудових або публічно-правових відносин ст.625 ЦК України не застосовується.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, суд вважає, що у спірних правовідносинах відсутні цивільно-правові відносини між позивачем та відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, відсутні цивільно-правові порушення з боку відповідача, який мав би складатися з протиправної поведінки (умисне протиправне користування відповідачем коштами належними позивачеві), що спричинила збитки, вини заподіювача шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між ними; при цьому, у цій справі не встановлено цивільно-правової відповідальності відповідача, оскільки правовідносини, що склались між позивачем та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, є публічними, а не цивільно-правовими.

В даному випадку Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області не є боржником, що прострочив виконання грошового зобов`язання, в розумінні статті 625 ЦК України, тому положення статті 625 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги не належать до задоволення.

Стосовно розподілу судових витрат.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових відсутній.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідачі - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (площа Центральна, 3, м. Чернівці, 58002, Код ЄДРПОУ 40329345).

Державна казначейська служба України (вул. Бастіонна, 6 , м. Київ, 01014, Код ЄДРПОУ 37567646)

Суддя І.В. Маренич