Решение № 129033060, 22.07.2025, Овруцький районний суд Житомирської області

Справа № 286/1919/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2025 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Вачко В. І. ,

з секретарем судового засідання Деменчуком О.Г.,

розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Овруцької міської ради Житомирської області про визнання права власності , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до відповідача Овруцької міської ради Житомирської області з позовом, в якому просить визнати за нею, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої в АДРЕСА_1 , право власності на житловий будинок загальною площею 60,9 кв.м., житловою площею 31,1, кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позов мотивований тим, що відповідно до виписки із погосподарської книги №7 за 2016-2025 роки, особовий рахунок НОМЕР_2 , позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 , 1950 року забудови. Вказаний будинок було придбано за договором купівліпродажу, укладеним позивачем та головою колгоспу ім.Леніна Гавриловським П.І., головним бухгалтером колгоспу Рогальчук А.Н. 26.11.1988 року, що підтверджується копією договору купівлі-продажу та випискою із по господарської книги сільради. З метою реєстрації права власності в Державному реєстрі прав на нерухоме майно позивач звернулася в ЦНАП виконавчого комітету Овруцької міської ради Житомирської області, проте у здійсненні реєстрації права власності їй відмовлено з тих підстав, що договір купівлі-продажу, який посвідчений головою колгоспу ім.Леніна, не оформлений належним чином, а саме не посвідчений нотаріально, що підтверджується інформацією начальника відділу ЦНАП виконавчого комітету Овруцької міської ради №10-04/324 від 15.05.2025. В зв`язку з вказаним позивачка не має можливості розпоряджатися своїм майном, чим порушено її права власника і тому вона змушена звернутися з позовом в суд.

Технічний паспорт на житловий будинок виготовлений на замовлення позивача Першою земельною агенцією, інвентаризаційна справа № 381, що підтверджується копією технічного паспорту.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 428049473 від 22.05.2024 відсутні відомості щодо зареєстрованого права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 . Відтак, просить визнати за нею право власності на спірний житловий будинок.

Відповідно до довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 22.05.2025, вартість житлового будинку, який знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_1 , становить 66470 грн.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

З приписів ст.392 ЦК України слідує, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто передумовою для застосування ст.392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачами у позові про визнання права власності є особи, які вже є власниками. Вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідач відзиву на позов у встановлений строк не надав.

Належно повідомлені сторони в судове засідання не з`явились. Позивач у позовній заяві просить розглянути справу у її відсутність. Представник відповідача подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, в якому висловився, що проти задоволення позову не заперечує, що розцінюється судом, як визнання позову.

Згідно з ч.ч.3, 4 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого судового засідання суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову провадиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Судом перевірено наявність у представника відповідача за довіреністю повноваження на визнання позову. Визнання позову відповідачем у цій справі не суперечить закону і не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб.

Враховуючи, що неявка учасників справи в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, у задоволення клопотання сторін, керуючись нормами ст.223 ЦПК України, суд здійснює розгляд справи за відсутності її учасників.

Тому, перевіривши законність визнання позову відповідачем, дослідивши та оцінивши докази у справі, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до виписки із по господарської книги №7 за 2016-2025 роки, особовий рахунок НОМЕР_2 , позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 , 1950 року забудови. Вказаний будинок було придбано за договором купівліпродажу, укладеним колгоспницею ОСОБА_1 , головою колгоспу ім.Леніна ОСОБА_2 , головним бухгалтером колгоспу Рогальчук А.Н. 26.11.1988 року, що підтверджується копією договору купівлі-продажу та випискою із по господарської книги сільради. З метою реєстрації права власності в Державному реєстрі прав на нерухоме майно позивач звернулася в ЦНАП виконавчого комітету Овруцької міської ради Житомирської області, проте у здійсненні реєстрації права власності їй відмовлено з тих підстав, що договір купівлі-продажу, який посвідчений головою колгоспу ім.Леніна, не оформлений належним чином, а саме не посвідчений нотаріально, що підтверджується інформацією начальника відділу ЦНАП виконавчого комітету Овруцької міської ради № 10-04/324 від 15.05.2025. В зв`язку з вказаним позивачка не має можливості розпоряджатися своїм майном, чим порушено її права власника і тому вона змушена звернутися з позовом в суд.

Технічний паспорт на житловий будинок виготовлений на замовлення позивача Першою земельною агенцією, інвентаризаційна справа № 381, що підтверджується копією технічного паспорту.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 428049473 від 22.05.2024 відсутні відомості щодо зареєстрованого права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 22.05.2025, вартість житлового будинку, який знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_1 , становить 66470 грн.

Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року, вказаний кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто з 01.01.2004 року; щодо цивільних правовідносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Спірні правовідносини щодо укладення договору купівлі-продажу 26.11.1988 року виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України 2003 року, а тому для їх врегулювання застосовуються норми Цивільного кодексу УРСР 1963 року.

Згідно з ст.41 ЦК УРСР угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків. Відповідно до ст.42 цього Кодексу угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній). Угода, для якої законом не встановлена певна форма, вважається також укладеною, якщо з поведінки особи видно її волю укласти угоду. Зокрема відповідно до п.п.2,3 ч.1 ст.44 ЦК УРСР у письмовій формі повинні укладатись угоди громадян між собою на суму понад сто карбованців, за винятком угод, зазначених у статті 43 цього Кодексу, та інших угод, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР; інші угоди громадян між собою, відносно яких закон вимагає додержання письмової форми.

Згідно з ст.45 ЦК УРСР недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі.

У відповідності до ст.47 ЦК УРСР нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу. Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Відповідно до ст.48 ЦК УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

У відповідності ст.153 ЦК УРСР договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Згідно з ст.224 ЦК України за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну суму грошей.

Відповідно до ст.227 ЦК УРСР договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

З 01.01.1994 року набрав чинності Закон України «Про нотаріат» від 02.09.1993 року, який у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачав наступне.

Нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси). У населених пунктах, де немає нотаріусів, нотаріальні дії, передбачені статтею 38 цього Закону (зокрема посвідчення угод, договорів, крім договорів відчуження жилих будинків та іншого нерухомого майна) вчиняються уповноваженими на це посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів (стаття 1). У державних нотаріальних конторах та приватними нотаріусами вчиняються такі нотаріальні дії, як: посвідчуються угоди (договори, заповіти, доручення та інше) (статті 34, 36).

Спірним договором, укладеним 26.11.1988 року в письмовій формі між колгоспом в особі його голови і головного бухгалтера та громадянином колгоспником, останнім було придбано в колгоспу житловий будинок вартістю 5691,37 крб. Відповідно за законом цей договір підлягав нотаріальному посвідченню у державній нотаріальній конторі чи приватним нотаріусом. Однак нотаріальна дія з посвідчення вказаного договору була вчинена неуповноваженими на це посадовими особами, що тягне за собою його недійсність. Проте, враховуючи, що спірний договір виконано сторонами, оскільки будинок переданий продавцем покупцю і останній його прийняв та постійно відкрито і безперешкодно у ньому проживав, а продавець ухилився від нотаріального посвідчення договору нотаріусом і можливість такого посвідчення втрачена, так як продавець припинився, відтак, суд вважає, що на підставі ст.48 ЦК УРСР спірний договір може бути визнано дійсним.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх невизнаних прав.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, зокрема якщо це право не визнається іншою особою.

Відповідач, відмовивши позивачу у вчиненні реєстраційних дій щодо належного їй житлового будинку, не заперечує проти права власності позивача на цей будинок на підставі спірного договору, хоча і є уповноваженим органом на представництво інтересів територіальної громади, на землях якої розташований вказаний будинок. І таке визнання вимог позивача не суперечить закону і не порушує прав третіх осіб.

З огляду на викладене в сукупності, суд доходить висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про визнання права власності на житловий будинок, а отже задоволення позову в повному обсязі.

Позивач сплатив судовий збір в сумі 1211,20 грн.

Відповідно до п.п.1, 9 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до ч.4 ст.319 ЦК України власність зобов`язує. Оскільки спір між сторонами виник внаслідок тривалої пасивної поведінки позивача, суд доходить висновку про залишення судових витрат за позивачем.

Тому керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 142, 258, 259, 263-265, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання якої: АДРЕСА_1 , право власності на житловий будинок, загальною площею 60,9 кв.м., житловою площею 31,1, кв.м., 1950 року побудови, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Судові витрати залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 22.07.2025 року.

Суддя: В. І. Вачко