Постановление суда № 129032513, 19.07.2025, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2025 Справа №607/12541/23 Провадження №1-кс/607/339/2025

м. Тернопіль

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області питання щодо застосування запобіжного заходу за клопотанням старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_3 , в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62023140140000082 від 26.06.2023, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бучач, Чортківського району, Тернопільської області, громадянина України, українця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , одруженого, приватного підприємця, раніше не судимого

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 332 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий в особливо важливих справах СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , за погодженням із прокурором відділу Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області в рамках кримінального провадження № 62023140140000082 від 26.06.2023 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 332 КК України та ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 332 КК України, з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 .

Клопотання вмотивоване тим, що СУ ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені №62023140140000082 від 26.06.2023 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 332 КК України та ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 332 КК України.

Як зазначає слідчий, у відповідності до ст. 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

У статті 1 Закону України від 04.11.1991 № 1777-XII «Про державний кордон України» (далі Закон № 1777-XII) зазначено, що Державний кордон України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору.

Згідно ст. 3 Закону № 1777-XII державний кордон України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, встановлюється:

1) на суші - по характерних точках і лініях рельєфу або ясно видимих орієнтирах;

2) на морі - по зовнішній межі територіального моря України;

3) на судноплавних річках по середині головного фарватеру або тальвегу річки; на несудноплавних річках (ручаях) по їх середині або по середині головного рукава річки; на озерах та інших водоймах - по прямій лінії, що з`єднує виходи державного кордону України до берегів озера або іншої водойми. Державний кордон України, що проходить по річці (ручаю), озеру чи іншій водоймі, не переміщується як при зміні обрису їх берегів або рівня води, так і при відхиленні русла річки (ручаю) в той чи інший бік;

4) на водосховищах гідровузлів та інших штучних водоймах відповідно до лінії державного кордону України, яка проходила на місцевості до їх заповнення;

5) на залізничних і автодорожніх мостах, греблях та інших спорудах, що проходять через прикордонні ділянки судноплавних і несудноплавних річок (ручаїв), - по середині цих споруд або по їх технологічній осі, незалежно від проходження державного кордону України на воді».

Відповідно до ст. 9 Закону № 1777-XII, перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон здодержанням встановленого порядку.

Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно дозаконодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.

Пункт пропуску через державний кордон України це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.

Порушенням державного кордону України є перетинання його будь-якими технічними або іншими засобами без відповідного на те дозволу чи зпорушенням встановленого порядку.

Не є порушеннями правил перетинання державного кордону України вимушене перетинання державного кордону особами, транспортними засобами на суші, заходження іноземних невійськових суден і військових кораблів утериторіальне море та внутрішні води України, вимушений вліт повітряних суден та інших літальних апаратів, вчинені в стані крайньої необхідності, атакож за інших вимушених обставин.

Також, у відповідності до ст. 11 вказаного Закону № 1777-XII, дезазначено, що особи, транспортні засоби, вантажі та інше майно, щоперетинають державний кордон України, підлягають прикордонному і митному контролю. У відповідних випадках здійснюється також санітарно-карантинний, ветеринарний і фітосанітарний контроль, контроль за вивезенням з території України культурних цінностей та інший контроль. Контроль організується іздійснюється у встановленому актами законодавства України порядку.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України від 05.11.2009 № 1710-VI «Про прикордонний контроль» (далі Закон № 1710-VI), прикордонний контроль державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону №1710-VI, прикордонний контроль іпропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів та вантажів здійснюються: 1) у пунктах пропуску через державний кордон; 2)поза пунктами пропуску у випадках, передбачених частиною третьою цієї статті; 3) на території суміжних держав у порядку, передбаченому статтею 26 цього Закону.

Перетинання особами, транспортними засобами державного кордону і переміщення через нього вантажів здійснюються у пунктах пропуску через державний кордон протягом часу роботи такого пункту. Час роботи пункту пропуску через державний кордон, який не працює цілодобово, зазначається на інформаційному стенді перед в`їздом до нього.

Пропуск через державний кордон може здійснюватися поза пунктами пропуску через державний кордон або в пунктах пропуску в неробочий час у разі: 1) прибуття яхти до порту чи відходу яхти з порту у порядку, встановленому частиною четвертою статті 20 цього Закону; 2) прибережного рибальства; 3) плавання річкових і морських суден внутрішніми водними шляхами; 4) сходження на берег екіпажу судна для перебування на території населеного пункту, в якому розташований порт; 5) виникнення особливих потреб гуманітарного характеру особи або групи осіб за умови відсутності загроз національній безпеці України; 6) виникнення невідкладних обставин, пов`язаних з ліквідацією надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру та їх наслідків, загрози життю, за умови відсутності загроз національній безпеці України.

24.02.2022 Президент України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановив введення на всій території України воєнного стану.

Так, Указом Президента України ОСОБА_8 від 24.02.2022 № 64/2022 та Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022 № 2102-ХІ, введено військовий стан на всій території України.

В подальшому Указами Президента України ОСОБА_8 №133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, які затверджено Верховною Радою України відповідними Законами України «Про затвердження Указу Президента «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжувався та діє по даний час.

Статтею 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Так, відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Крім цього, пунктом 3 згаданого Указу Президента України визначено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Також, Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 оголошено проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва. У зв`язку з цим, на період дії правового режиму воєнного стану чоловікам громадянам України, віком від 18 до 60 років, а також жінкам - військовозобов`язаним обмежено виїзд за межі України, крім військовозобов`язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

Відповідно до рішення Прикордонної служби України № 23-61122/0/6/-22 від 24.02.2022, прийнятого відповідно до Указу Президента, з метою забезпечення оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості, проведення своєчасної та повної мобілізації, заборонити на період дії правового режиму воєнного стану, виїзд за межі України громадян України чоловічої статті віком від 18 до 60 років.

Порядок перетинання громадянами України державного кордону визначено Правилами перетинання державного кордону громадянами України затвердженими на підставі статті 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. №57 із відповідними змінами (далі по тексту - Правила).

Постановою Кабінету Міністрів України № 615 від 20.05.2022 Правила доповнено пунктом 2-9 згідно із яким - у разі введення в Україні воєнного стану пропуск через державний кордон водіїв транспортних засобів суб`єктів господарювання, які мають ліцензію на право провадження господарської діяльності з міжнародних перевезень вантажів та пасажирів автомобільним транспортом (далі - ліцензіати), здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за умови виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у інформаційній системі «Шлях», адміністратором якої є Укртрансбезпека.

Інформація про водіїв, зазначених в абзаці першому цього пункту, вноситься до відповідної інформаційної системи, адміністратором якої є Укртрансбезпека, на підставі заявки ліцензіата.

Перетин державного кордону здійснюється особою, зазначеною в абзаці першому цього пункту, лише на транспортному засобі, який є засобом провадження господарської діяльності ліцензіата, повна маса якого становить 3500 кілограмів та більше.

Укртрансбезпека проводить перевірку інформації про транспортний засіб на основі даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, та вносить відповідні дані до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки.

На одному транспортному засобі державний кордон можуть одночасно перетинати: один водій на вантажному транспортному засобі ліцензіата або два водії на пасажирському транспортному засобі (автобусі) ліцензіата.

Проте, незважаючи на обізнаність з вимогами наведених нормативно-правових актів, ОСОБА_4 , будучи підприємцем який здійснює свою діяльність у сфері міжнародних вантажних перевезень та обізнаний із порядком створення юридичних осіб та отримання ліцензій на здійснення господарської діяльності у сфері міжнародних перевезень, всупереч обов`язку неухильного дотримання вище вказаного законодавства, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді порушення встановленого порядку перетину державного кордону України і бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих мотивів, достовірно знаючи про встановлені, на період воєнного стану обмеження щодо виїзду громадян України чоловічої статті за кордон, а також про значний попит серед даної категорії осіб на виїзд закордон, точної дати в ході досудового розслідування не встановлено, але не пізніше 18серпня 2022 року, вступив у попередню змову зі своїми знайомим ОСОБА_9 , з метою організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України до Республіки Польща за грошову винагороду.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 за попередньою змовою із ОСОБА_9 з метою прикриття своєї незаконної діяльності, переслідуючи єдиний умисел направлений на організацію каналу понезаконному переправленню чоловіків в умовах дії воєнного стану через державний кордон України, 18.08.2022 зареєстрував на підставну особу нібито директора та засновника ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 уЄдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю «Булонд», ідентифікаційний код юридичної особи 44836727 за адресою: 48450, Тернопільська область, Чортківський район, село Стінка, вул. Нагірянка, будинок 23, яка збігається з місцем реєстрації ОСОБА_10 .

У подальшому, у період з 14.11.2022 по 19.11.2022 ОСОБА_4 спільно із ОСОБА_9 здійснили перереєстрацію ТзОВ «Булонд», як наслідок директором та засновком вказаного товариства став ОСОБА_9 . Основним видом діяльності ТзОВ «Булонд», згідно з класифікатором видів економічної діяльності зазначено код КВЕД 49.41 «Вантажний автомобільний транспорт».

Надалі в грудні 2022 року ОСОБА_4 спільно із ОСОБА_9 через телекомунікаційну систему «Шлях» Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрасбезпеки внесли відомості про те, що вантажні транспортні засоби марки «Опель мовано» реєстраційний номер НОМЕР_1 та «Мерседес бенз 311 CDI» реєстраційний номер НОМЕР_2 є засобами провадження діяльності ТзОВ «Булонд» та отримали ліцензію на право провадження господарської діяльності з міжнародних перевезень вантажів вантажними автомобілями (крім перевезення небезпечних вантажів та небезпечних відходів).

Таким чином, ОСОБА_4 та ОСОБА_9 для реалізації свого злочинного задуму отримали можливість під час дії на території України обмежень щодо перетину громадянами України чоловічої статті віком від18до60 років державного кордону, введених у зв`язку із воєнним станом, забезпечувати їх переправлення через державний кордон під виглядом водіїв транспортних засобів ТзОВ «Булонд», яка має ліцензію на право провадження господарської діяльності з міжнародних перевезень вантажів та пасажирів автомобільним транспортом вносячи неправдиву інформації про особу уінформаційну систему «Шлях», адміністратором якої є Укртрансбезпека.

Так, на початку січня 2023 року, більш точного часу встановити не вдалося, уневстановленому місці, ОСОБА_9 познайомився з ОСОБА_11 (анкетні дані особи змінено) якому запропонував послуги з організації незаконного переправлення його через державний кордон України, що включає в себе розробку плану, підшукання засобів, усунення перешкод. У ході спілкування ОСОБА_9 повідомив, що за грошову винагороду у розмірі 5 000 доларів США він може посприяти у незаконному перетині державного кордону України шляхом фіктивно оформлення його на роботу в ТзОВ «Булонд» та для цього йому необхідні особисті документи ОСОБА_11 - фото паспорта, довідки про реєстрацію місця проживання, картки платника податків і паспорта для виїзду за кордон.

Цього ж дня, отримавши копії вказаних документів, з метою забезпечення подальшої можливості внесення відомостей щодо найманої особи до відповідної інформаційної системи «Шлях», адміністратором якої є Укртрансбезпека, тобто усунення обмежень, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» (надалі Постанова КМУ № 57) для військового зобов`язаного ОСОБА_11 , який підлягає призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_9 вніс відомості щодо оформлення на роботу ОСОБА_11 у ТзОВ «Булонд», як водія.

Надалі, 11 січня 2023 року ОСОБА_9 під час особистої зустрічі із ОСОБА_11 повідомив йому деталі порядку перетину ним кордону відповідно до розробленого ним та ОСОБА_4 плану. Зокрема, відповідно до розробленого ОСОБА_4 та ОСОБА_9 плану незаконного перетину ОСОБА_11 державного кордону, останній після внесення заявки про перетин ним державного кордону до інформаційної системи «Шлях» повинен під виглядом водія ТзОВ «Булонд» на транспортному засобі зазначеного товариства перетну державний кордон через пункт пропуску та після залишити транспортний засіб на паркувальному майданчику вже на території Республіки Польща. Однак, після доведення до ОСОБА_11 плану його перетину кордону, останній повідомив ОСОБА_9 , що останній незможе перетнути державний кордон на вантажному бусі, оскільки у нього немає водійського посвідчення. Одразу після цього, ОСОБА_9 зателефонував своєму спільнику ОСОБА_4 та повідомив про необхідність внесення змін до організації переправлення ОСОБА_11 через державний кордон через відсутність у нього водійського посвідчення.

У період часу з 11 по 20 січня 2023 року, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_4 реалізуючи єдиний із ОСОБА_9 злочинний умисел, при невстановлених обставинах, домовився із громадянкою ОСОБА_12 про те, що вона, не будучи обізнаною із злочинним задумом ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , за допомогою транспортного засобу ТзОВ «Булонд» перевезе ОСОБА_11 із с. Волиця Яворівського району Львівської області через державний кордон України в Республіку Польща та після цього повернеться на цьому ж автомобілі на територію України.

Надалі, 20.01.2023 ОСОБА_4 за попередньою змовою із ОСОБА_9 діючи умисно, з корисливих мотивів, реалізуючи злочинний умисел направлений на вчинення ряду дій щодо організації незаконного переправлення ОСОБА_11 через державний кордон України на територію Республіки Польща, фактично не перебуваючи у трудових відносинах з ОСОБА_11 , будучи обізнаним про те, що останній бажає виїхати за межі України, в період часу з 08.30 год. по 12.00 год. транспортним засобом марки MERSEDES-BENZ модель 313 CDI, який на праві власності належить ОСОБА_9 , перевіз ОСОБА_11 з м. Бучач Тернопільської області до с. Волиця Яворівського району Львівської області, де ОСОБА_9 передав по телефону своєму спільнику ОСОБА_4 персональні дані ОСОБА_11 , а ОСОБА_4 в порушення вимог законодавства, а саме пунктів 2-9 Постанови КМУ № 57 забезпечив подання заявки, зокрема, внесення недостовірної інформації до інформаційної системи «Шлях», адміністратором якої є Укртрансбезпека про те, що ОСОБА_11 , який немає посвідчення водія, є водієм ТзОВ «Булонд» та на транспортному засобі вказаного товариства, а саме MERSEDES-BENZ модель 311 CDI реєстраційний номер НОМЕР_2 20.01.2023 перетне державний кордон України та Республіки Польща через пункт пропуску «Шегині-Медика».

В подальшому ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_11 порядок його подальших дій, зокрема надав вказівку останньому пересісти у транспортній засіб вказаного товариства, а саме MERSEDES-BENZ модель 311 CDI реєстраційний номер НОМЕР_2 жовтого кольору на якому громадянка ОСОБА_12 відповідно домовленості із ОСОБА_4 на вказаному транспортному засобі із с. Волиця Яворівського району Львівської області перевезе ОСОБА_11 , відомості про якого внесені в інформаційну систему «Шлях», через державний кордон України в Республіку Польща.

За вказані дії 20.01.2023 біля 12 год. 20 хв. ОСОБА_9 отримав для себе та ОСОБА_4 від ОСОБА_11 грошові кошти в сумі 230850 грн. за організацію його незаконного переправлення через державний кордон України в умовах дії воєнного стану та обмежень на перетин державного кордону України чоловіками, які підлягають мобілізації.

З огляду на наведене слідчий вважає, що у кримінальному провадженні №62023140140000082 від 26.06.2023 наявна обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 332 КК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

28.04.2023 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

21.06.2023 ОСОБА_4 повідомлено про зміну раніше повідомленої рідозри та про нову підозру, у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України.

Сторона обвинувачення приходить до переконання в наявності передбачених ст.177 КПК України підстав для обрання запобіжного заходу та ризиків, які дають підстави вважати, що ОСОБА_4 з метою уникнення кримінальної відповідальності та призначення вищевказаного покарання може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, експертів, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Беручи до уваги вище викладене, слідчий просить клопотання задовольнити та обрати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13.05.2024, в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, обрано щодо підозрюваного ОСОБА_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

18.07.2025 о 13 год. 55 хв. в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Медика Шегині» ОСОБА_4 затримано після екстрадиції на територію України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч.3 ст. 332 КК України.

19.07.2025 ОСОБА_4 був доставлений до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області для вирішення питання про застосування щодо нього запобіжного заходу за клопотанням старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_3 , в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62023140140000082 від 26.06.2023, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання про застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та зазначив, що необхідність застосування щодо ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зумовлюється тим, що він обґрунтовано підозрюється у вчинення тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 332 КК України, а також встановлені обставини, які виправдовують даний запобіжний захід і підтверджують наявністю ризиків: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків та іншого підозрюваного, у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення. Прокурор зауважив, що підозрюваний тривалий час переховувався від органу досудового розслідування та суду в Республіці Польща, у зв`язку із чим перебував у міжнародному розшуку. Окрім цього, зауважив, що сума імовірних вигод отриманих підозрюваним внаслідок вчинення кримінального правопорушення складає 50000 доларів США, а відтак прокурор вважає, що розмір застави який забезпечить належну поведінку підозрюваного та буде достатнім для забезпечення виконання ним обов`язків, визначених КПК, повинен становити 4000000 грн, з огляду також на те, що підозрюваний має значну кількість рухомого та нерухомого майна. Крім того вказав, що у випадку внесення застави, визначеної судом, ОСОБА_4 буде рахуватися підозрюваним, стосовно якого обрано запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою, а тому з метою забезпечення належної поведінки підозрюваного та запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, на ОСОБА_4 необхідно покласти обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, а саме, с. Підзамочок, Чортківський район, Тернопільська область, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування із свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У судовому засіданні захисник підозрюваного ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 з приводу задоволення клопотання заперечив та зазначив, органом досудового розслідування не дотримано належної процесуальної форми клопотання про застосування запобіжного заходу, так як нового письмового клопотання слідчому судді подано не було, а тому просив не брати до уваги нові доводи прокурора, не зазначені у клопотанні про обрання запобіжного заходу. Зауважив, що доводи прокурора з приводу того, що ОСОБА_4 переховувався від органу досудового розслідування та суду не відповідає дійсності, оскільки слідчому було відомо місцезнаходження підозрюваного, так як від неодноразово подавав слідчому та прокурору клопотання про вчинення слідчих та процесуальних дій, в тому числі про допит підозрюваного та повідомляв місце його проживання у Румунії. Інші ризики зазначені у клопотанні є абстрактними та не підтвердженими належними доказами. Окрім цього, підозра оголошена ОСОБА_4 є необґрунтованою та ґрунтується на маніпулятивному тлумаченню закону. Також звернув увагу на строк досудового розслідування та зазначив, що такий був продовжений у кримінальному провадженні № 42022212020000005, натомість запобіжний підозрюваному обирали у кримінальному провадженні № 62023140140000082. Зазначив, що підозрюваний вже чотири місці позбавлений волі перебуваючи під екстрадиційним арештом, так як був затриманий представниками правоохоронних органів Республіки Польща та очікував екстрадиції. Просив врахувати вказані обставини, а також стан здоров`я підозрюваного ОСОБА_4 , а саме, що останній тяжко хворий на передраковий стан, у зв`язку із чим потребує медичної допомоги та застосувати щодо нього запобіжний захід не пов`язаний із позбавленням волі, а саме особисте зобов`язання, оскільки такий на думку захисника у повній мірі забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та попередить ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.

У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 , підтримав позицію свого захисника. Додатково зазначив що він не переховувався від органу досудового розслідування та суду, а проходив лікування у Республіці Польща, при цьому слідчому та прокурору було відомо його місцезнаходження. Крім того, перебуваючи у Польщі, він передав автомобілі для потреб ЗСУ. Також, у Республіці Польща він став на консульський облік. Вказав, що розмір застави про який клопоче прокурор є непомірним для нього та він буде мати змогу сплатити заставу у розмірі 400000 грн.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_13 повідомив, що він знає ОСОБА_4 лише з позитивної сторони. Так, він хотів піти служити у Правий сектор, проте в подальшому вирішив, що зайняття благодійною діяльністю із за кордону буде приносити більше користі. Водночас, ОСОБА_4 допоміг йому розібратись, як саме він може здійснювати волонтерську діяльність та роз`яснив йому все. Водночас, жодних коштів за допомогу ОСОБА_4 він не давав, а віддячив пляшкою віскі.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши зміст клопотання, додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.

Частина 1 ст. 29 Конституції України визначає, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно доч.1ст.194КПК Українипід часрозгляду клопотанняпро застосуваннязапобіжного заходуслідчий суддя,суд зобов`язанийвстановити,чи доводятьнадані сторонамикримінального провадженнядокази обставини,які свідчатьпро: 1)наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні підозрюваним,обвинуваченим кримінальногоправопорушення; 2)наявність достатніхпідстав вважати,що існуєхоча бодин ізризиків,передбачених статтею177цього Кодексу,і наякі вказуєслідчий,прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно зч.ч.12ст.177КПК Українипідставою застосуваннязапобіжного заходує наявністьобґрунтованої підозриу вчиненніособою кримінальногоправопорушення,а такожнаявність ризиків,які даютьдостатні підставислідчому судді,суду вважати,що підозрюваний,обвинувачений,засуджений можездійснити дії,передбачені частиноюпершою цієїстатті,а саме:переховуватися відорганів досудовогорозслідування та/абосуду; знищити,сховати абоспотворити будь-якуіз речейчи документів,які маютьістотне значеннядля встановленняобставин кримінальногоправопорушення; незаконновпливати напотерпілого,свідка,іншого підозрюваного,обвинуваченого,експерта,спеціаліста уцьому жкримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків в місці постійного проживання, у тому числі наявність родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання, репутацію та майновий стан, наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого, розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини, ризик продовження чи повторення протиправної поведінки (ч. 1ст. 178 КПК України).

Частиною 6 ст. 193 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.

У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Слідчий суддя не бере до уваги посилання захисника на не дотримання органом досудового розслідування належної процесуальної форми клопотання про застосування запобіжного заходу, та зауважує, що ч. 6 ст. 193 КПК України вказує, що слідчий суддя, суд за участю підозрюваного після його затримання повинен розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, проте не містить відомостей, які б зобов`язували орган досудового розслідування після затримання особи на підставі ухвали слідчого судді постановленої в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного подавати нове письмове клопотання про застосування такого запобіжного заходу.

Встановлено, що слідчими СУ ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023140140000082 від 26.06.2023 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 332 КК України та ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 332 КК України.

В ході досудового розслідування у даному кримінальному провадженні 28.04.2023 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, вчинене за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

21.06.2023 ОСОБА_4 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 332 КК України, тобто в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, вчинене повторно організованою групою, з корисливих мотивів.

Постановою старшого слідчого четвертого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_14 від 26.06.2023, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023140140000082 від 26.06.2023 зупинено.

Постановою прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_15 від 04.03.2024 підозрюваного ОСОБА_4 оголошено у міжнародний розшук у зв`язку з тим, що він переховується від органу досудового розслідування.

18.07.2025 о 13 год. 55 хв. в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Медика Шегині» ОСОБА_4 затримано після екстрадиції на територію України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч.3 ст. 332 КК України.

Постановою старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , від 18.07.2025, досудове розслідування у кримінальному провадженні №62023140140000082 від 26.06.2023 відновлено.

Слідчий, звертаючись з клопотанням про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а прокурор - при розгляді клопотання, довели наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч.3 ст. 332 КК України.

На думку слідчого судді, обґрунтованість підозри, пред`явленої ОСОБА_4 та його можливу причетність до вчиненого кримінального правопорушення свідчать долучені до клопотання матеріали кримінального провадження у їх сукупності, а саме:

- протоколом затримання ОСОБА_9 в порядку ст. 208 КПК України від 20.01.2023;

- протоколом огляду місця події від 20.01.2023;

- протоколом про контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту №69/99-145т від 21.01.2023 з додатками;

- протоколом про результати зняття інформації з електронних комунікаційних мереж № 69/99-280т від 13.02.2023;

- протоколом про результати зняття інформації з електронних комунікаційних мереж № 69/99-512т від 22.08.2022;

- протоколом про результати зняття інформації з електронних комунікаційних мереж № 69/99-669т від 05.10.2022;

- протоколи допиту свідка ОСОБА_12 від 20.01.2023, 12.06.2023;

- протоколом про результати аудіо відео-контролю ОСОБА_9 №66/99-73т від 13.01.2023.

Надаючи оцінку наведеним доказам про обґрунтованість підозри, слідчий суддя зважає на практику Європейського суду з прав людини, згідно якої, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Зокрема, слідчий суддя, бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у п. 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення».

Отже, з урахуванням змісту долучених до клопотання матеріалів кримінального провадження у їх сукупності, слідчий суддя доходить висновку про обґрунтованість пред`явленої підозри та можливу причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 332 КК України.

Окрім цього, сторона захисту беззаперечними доказами не спростовує питання обґрунтованості підозри.

При цьому слідчий суддя відзначає, що на даній стадії досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті.

Так, слідчий суддя не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього заходу забезпечення кримінального провадження, одним із яких є запобіжний захід, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

З огляду на вищенаведене та те, що сторона захисту беззаперечними доказами не спростовує питання обґрунтованості підозри, а також беручи до уваги надане ОСОБА_4 повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст.27 ч. 3 ст.332 КК України, слідчий суддя приходить до висновку, що наявна підозра у вчиненні ОСОБА_4 вказаного кримінального правопорушення не є вочевидь необґрунтованою.

Окрім наявної обґрунтованої підозри, слідчий суддя вважає, на даний час існують ризики зазначенні у клопотанні слідчого, а саме: що підозрюваний може: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків та іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що виправдовує застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Так, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за який законом передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна. Відтак, усвідомлюючи тяжкість вчиненого злочину та розмір покарання, яке йому загрожує, підозрюваний ОСОБА_4 може умисно переховуватись від органу досудового розслідування та суду, з метою уникнення від відповідальності. Слідчий суддя вважає, що зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від суду. Таке твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, висловленою у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.07.2001), де Суд зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Крім того, як зазначено у п. 58 рішення ЄСПЛ у справі «Becciev v. Moldova» від 04.10.2005 року (Бекчієв проти Молдови), ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Обґрунтовуючи необхідність застосування підозрюваному виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слід врахувати, і правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні по справах «Москаленко проти України», від 20.05.2010, «W проти Швейцарії» від 26.01.1993, де Суд вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від суду.

Більше того, наявні в матеріалах справи докази свідчать, що після повідомлення ОСОБА_4 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, останній переховувався від органу досудового розслідування, оскільки виїхав за межі території України, у зв`язку із чим був оголошений у міжнародний розшук, а відтак слідчий суддя погоджується з доводами сторони обвинувачення, що такий ризик, має місце у даному випадку та усвідомлюючи тяжкість вчиненого злочину і розмір покарання, з метою уникнення відповідальності ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування.

Також, і ризик незаконного впливу на свідків та іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні для надання ними неправдивих показань або відмови від дачі показань є доведеним з огляду на те, що згідно зі ст.23КПК України на стадії судового розгляду доказове значення матимуть показання цих осіб, отримані безпосередньо судом саме під час усного допиту у судовому засіданні. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. За таких обставин ризик впливу на свідків та іншого підозрюваного існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від цих осіб та дослідження їх судом.

Обґрунтованим є також ризик того, що підозрюваний ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, шляхом підшукання осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання, що може негативно вплинути на хід досудового розслідування.

Разом з тим, посилання слідчого у клопотанні та прокурора в судовому засіданні на ризик, що підозрюваний ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення є не доведеним, оскільки з наданих до клопотання документів вбачається, що ОСОБА_4 раніше не судимий та до кримінальної відповідальності не притягувався, а відтак, на думку слідчого судді, відсутні підстави вважати, що останній схильний до протиправної діяльності та в подальшому буде вчиняти нові злочини.

Відтак слідчийсуддя приходитьдо висновку,що прокуроромдоведено,а стороноюзахисту неспростовано,що уданому кримінальномупровадженні зметою виконанняпідозрюваним покладенихна ньогопроцесуальних обов`язків,а такожзапобігання спробамвчинити дії,передбачені п.п.1,3,4ч.1ст.177КПК України,є необхіднимзастосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу.

Крім того,стороною захистуне наданобеззаперечних доказів,які бсвідчили,про відсутністьризиків передбаченихч.1ст.177КПК Українидля застосуванняпідозрюваному більшм`якогозапобіжного заходу,ніж триманняпід вартою.Доводи сторони захисту щодо відсутності заявлених ризиків, слідчий суддя вважає безпідставними, недоведеними у судовому засіданні та такими, які є частиною єдиної лінії захисту підозрюваного у цьому кримінальному провадженні.

При цьому слідчий суддя зауважує, що КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний чи обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вони мають реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваних чи обвинувачених кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного чи обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.

Тобто в даному випадку суд має зробити висновки прогнозованості характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Згідно з вимогами ст.198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Слідчий суддя вважає, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими, а прокурор в повному обсязі довів, що обмеження права підозрюваного на свободу є виправданим.

З урахуванням викладеного слідчий суддя доходить висновку про відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу та, що запобіжний захід у виді тримання під вартою є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваною процесуальних обов`язків та зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Вивченням особи ОСОБА_4 встановлено, що останній уродженець м. Бучач, Чортківського району, Тернопільської області, зареєстрований, за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , одружений, працює приватним підприємцем, раніше не судимий.

При прийнятті рішення слідчий суддя враховує характер вчиненого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, а відтак вважає, що застосування до підозрюваного ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, не зможе попередити ризики, визначені у ст.177 КПК України та забезпечити належне виконання ним покладених обов`язків.

На переконання слідчого судді, такий висновок узгоджується з вимогами ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, так як тримання підозрюваного ОСОБА_4 під вартою з наведених підстав виправдане існуванням суспільного інтересу на забезпечення належного досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо тяжких кримінальних правопорушень.

За встановлених обставин, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого є обґрунтоване і доведене, а застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою в даному випадку відповідатиме обставинам вчиненого кримінального правопорушення і на даному етапі досудового розслідування такий захід забезпечення кримінального провадження виправдовує таке втручання у право підозрюваного на особисту свободу та недоторканість.

Обставин, які б вказували на неможливість утримування ОСОБА_4 під вартою не встановлено.

При цьому посилання захисника на наявність у ОСОБА_4 проблем зі здоров`ям, у зв`язку із якими він потребує лікування слідчий суддя до уваги не бере, оскільки такі не доведені належними та достатніми доказами.

Згідно ч. 4 ст. 196 КПК України, слідчий суддя, суд зобов`язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою статті 197 цього Кодексу.

Відповідно вимогам,визначених ч.ч.1,2,3ст.197КПК України,строк діїухвали слідчогосудді,суду протримання підвартою абопродовження строкутримання підвартою неможе перевищуватишістдесяти днів.

Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше.

Строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Таким чином строк тримання під вартою обмежується строком досудового розслідування і виключень з цього не має.

Слідчий суддя відхиляє заперечення захисника щодо строку досудового розслідування у даному кримінальному провадженні та вважає, що такий ще триває, з огляду на наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 було повідомлено про підозру (28.04.2023) та нову підозру (21.06.2023) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України в рамках кримінального провадження №42022212020000005 від 27.07.2022.

Поряд з цим, першу підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України в рамках кримінального провадження №42022212020000005 від 27.07.2022 було повідомлено ОСОБА_9 21.01.2023.

За змістом п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України, з дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

У відповідності до ч.4 ст.219КПК України строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4глави 24 цього Кодексу.

Таким чином строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42022212020000005 від 27.07.2022, визначений ст.219КПК України спливав 21.03.2023.

Разом з тим, постановою виконуючого обов`язків керівника Бучацької окружної прокуратури ОСОБА_16 від 16.03.2023 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42022212020000005 від 27.07.2022 до трьох місяців, тобто до 21.04.2023.

Окрім цього, ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13.04.2023, продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42022212020000005 від 27.07.2022 до шести місяців, тобто до 21.07.2023.

Водночас, 26.06.2023 постановою прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_15 , виділено з матеріалів досудового розслідування за №42022212020000005 від 27.07.2022, матеріали досудового розслідування щодо вчинення ОСОБА_4 та ОСОБА_7 кримінальних правопорушень та присвоєно їм № 62023140140000082 від 26.06.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України.

Згідно з ч. 7 ст. 217 КПК України, днем початку досудового розслідування у провадженні, виділеному в окреме провадження, є день, коли було розпочато розслідування, з якого виділено окремі матеріали, а у провадженні, в якому об`єднані матеріали кількох досудових розслідувань, - день початку розслідування того провадження, яке розпочалося раніше.

Відтак, строк досудового розслідування у виділеному кримінальному провадженні №62023140140000082 від 26.06.2023 у відповідності до ч. 7 ст. 217 КПК України спливав 21.07.2023.

Однак, постановою старшого слідчого четвертого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_14 від 26.06.2023, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023140140000082 від 26.06.2023 зупинено, у зв`язку із тим, що місцезнаходження підозрюваних ОСОБА_4 та ОСОБА_7 на даний час не відоме та останні перебувають поза межами України.

Постановою старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , від 18.07.2025, досудове розслідування у кримінальному провадженні №62023140140000082 від 26.06.2023 відновлено.

За змістом ч. 5 ст. 219 КПК України, строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження, не включається у строки, передбачені цією статтею, крім дня прийняття відповідної постанови.

З огляду на вищевикладене, слідчий суддя вважає, що строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №62023140140000082 від 26.06.2023 з моменту його поновлення триває ще 25 днів, а тому не бере до уваги доводи заперечення сторони захисту з приводу тривалості строку досудового розслідування у даному кримінальному провадження.

У зв`язку із наведеним, клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 слід задовольнити, застосувавши до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування.

Відповідно доч.3ст.183КПК України,слідчий суддя,суд припостановленні ухвалипро застосуваннязапобіжного заходуу виглядітримання підвартою зобов`язанийвизначити розмірзастави,достатньої длязабезпечення виконанняпідозрюваним,обвинуваченим обов`язків,передбачених цимКодексом,крім випадків,передбачених частиноючетвертою цієїстатті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Згідно із п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

При цьому слідчий суддя приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Визначаючий розмір застави, слідчий суддя виходить із мети застосування такого запобіжного заходу, а саме: його достатності для виконання обов`язків підозрюваним, а тому вважає дану ситуацію виключним випадком, який, відповідно до абз. 2 ч. 5ст.182КПК України дає право визначити розмір застави, що перевищує 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, особу ОСОБА_4 , встановлений в судовому майновий стан останнього, відсутність доказів про майновий стан останнього та наявність у його власності рухомого чи нерухомого майна та банківських рахунків, слідчий суддя вважає за доцільне визначити розмір застави відповідно у вигляді 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України та запобігти вказаним у клопотання ризикам.

Такий розмір застави є прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Так, зокрема у рішенні від 20.11.2010 у справі «Мангурас проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання. Сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку. Іншими словами, розмір застави повинен визначатись тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Також слідчий суддя вважає, що такий розмір застави не є непомірним для підозрюваного, однак водночас є суттєвим для його майнового стану та небажаним для втрати, а відтак дієвим для виконання завдань цього кримінального провадження, а саме запобігти встановленим ризикам та може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст. 177, 178, 183, 193, 194, 196, 206, 369-372, 532 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 задовольнити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 454200 (чотириста п`ятдесят чотири тисячі двісті) гривень для внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Тернопільській області, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; Отримувач: ТУ ДСАУ у Тернопільській області; Банк отримувача: ДКСУ, м. Київ; номер рахунку (IBAN): UA358201720355219001000003454; призначення платежу застава за « ОСОБА_4 » у кримінальному провадженні №62023140140000082 за ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19.07.2025.

У випадку внесення застави, звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з під варти та покласти на нього обов`язки передбачені ч.5 статтею 194 КПК України, а саме:

- з`являтися до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- утримуватися від спілкування зі свідками та іншим підозрюваним у даному кримінальному провадженні;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що якщо він, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Строк дії ухвали та обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 23 год. 59 хв. 11.08.2025.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у даному кримінальному провадженні.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали вручити підозрюваному ОСОБА_4 негайно після її оголошення, прокурору та надіслати уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали проголошено 23.07.2025 о 13 год. 55 хв.

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської областіОСОБА_1