Решение № 129028508, 23.07.2025, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/4492/24

н/п 2/953/235/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2025 року м.Харків

Київський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого судді - Лисиченко С.М.,

за участю секретаря судового засідання - Кот Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дітей, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м.Харкова із позовною заявою до відповідачки ОСОБА_2 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо доньок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 ; стягнення з відповідачки на його користь на утримання дітей аліменти у розмірі 1/3 частини доходу щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

В обґрунтування позову зазначає, що він з відповідачкою 28.07.2007уклали шлюб, підчас якогоу нихнародилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .Після повномасштабноговторгнення РосійськоїФедерації на територіюУкраїни відповідачка разомз донькамив березні2022року поїхаладо Європи.Він,в своючергу,залишився вУкраїні,щоб матизмогу утримуватиродину,оскільки мавпостійне місцероботи.Наприкінці 2022року вінпочав відчувати,що відповідачка стала змінюватисвоє відношеннядо сім`ї.Потім вонасказала,що втратилапочуття любовідо нього.З метоюзбереження родинита покращеннястосунків з відповідачкою вінпоїхав доЄвропи забратидітей тадружину інаполіг,щоб всяродина зустріларазом 2023рік вУкраїні тавідсвяткувала Деньнародження старшоїдоньки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 .У грудні2022року всяродина повернуласьдо України,зустріла 2023рік,але недочекавшись днянародження ОСОБА_5 , відповідачка вирішилаповернутись доЄвропи.При цьомуповідомила йому,що такяк їйважко здітьми уЄвропі,то вонавирішила поїхатибез них.Донькам довелосьсказати,що матиїде усправах,але зараздоньки розуміють,що їївід`їзд бувпов`язанийзовсім зіншим.Стало відомо,що заразвідповідачка мешкає зіншим чоловікому Польщі.Так,як примиритисьз дружиноюне вдалось,то булоподано позовнузаяву пророзірвання шлюбуі 23грудня 2023року Київськимрайонним судомм.Харкова ухваленозаочне рішенняпро розірванняшлюбу.Наразі він здоньками більшероку мешкаютьбез відповідачкиу 3-хкімнатній квартиріза адресою: АДРЕСА_1 .Після тогояк відповідачка покинулародину,остання пересталацікавитись донькамита їхжиттям,не дбаєпро духовнийі фізичнийрозвиток дітей,нічого незнає проїх станздоров`я,вподобання,звички,навички,досягнення,матеріальну допомогуна утриманняне надає,не забезпечуєнеобхідного харчування,медичного догляду,лікування дітей,що негативновпливає наїх фізичнийрозвиток якскладову виховання,не надаєдітям доступудо культурнихта іншихдуховних цінностей,не сприяєзасвоєнню нимзагальновизнаних нормморалі.

Зазначає, що другий рік відповідачка свідомо, умисно, ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей. Вона є фізично та психологічно здоровою людиною. Через байдужість відповідачки до доньок, її бездіяльність щодо участі у їх вихованні, права дітей суттєво обмежуються, оскільки деякі права можуть здійснювати лише за згоди та сприяння обох батьків, відсутність одного з батьків позбавляє можливості реалізувати свої немайнові права, зокрема на зміну місця реєстрації. В свою чергу, він має постійне місце роботи, що підтверджується відповідною довідкою та характеристикою з місця роботи, до кримінальної відповідальності не притягався, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває. Повністю утримає доньок, любить їх, підтримує, цікавиться їх життям та дбає про їх духовний та фізичний розвиток. Забезпечую їх житлом. Належним чином виконує свої батьківські обов`язки.

З огляду на викладені вище обставини, вважає, що наявні підстави для застосування до відповідача крайнього заходу у вигляді позбавлення її батьківських прав, оскільки маючи юридичну і фактичну можливість у вчиненні дій, які становлять зміст батьківського обов`язку, остання свідомо самоусунулась від їх виконання. У зв`язку з цим ухвалення судом рішення на його користь позитивно вплине на долю дітей, забезпечить захист їх інтересів.

Протоколом автоматизованогорозподілу судовоїсправи міжсуддями Київськогорайонного судум.Харковавід 27.05.2024визначено головуючусуддю усправі - ЛисиченкоС.М.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 28.05.2024 прийняти до розгляду та відкрити загальне позовне провадження у цивільній справі. З метою виконання вимог ч.1 ст.189 ЦПК України розпочато підготовче провадження у справі.

16.07.2024 представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Бабій Л.В. подано до суду заяву про виклик свідків.

16.09.2024 електронним шляхом до суду надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Бабій Л.В. про доручення доказів.

15.10.2024 електронним шляхом до суду надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Бабій Л.В. про виклик свідків.

15.10.2024 позивачем надано суду висновок Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради №298 від 29.07.2024 щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно доньок ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 15.10.2024 задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Бабій Лідії Володимирівни про виклик в судове засідання для допиту свідків. Підготовче провадження у цивільній справізакрито. Призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 22.04.2025 за клопотанням сторони позивача витребувано у Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію щодо перетину державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією у період з 01.01.2023 по день надання відповіді, громадянкою України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,

05.06.205 на адресу суду від адміністрації Державної прикордонної служби України на виконання ухвали суду від 22.04.2025 надійшла витребувана інформація.

Позивач та його представник у судове засідання, призначене 15.07.2025, не з`явилися, про дату та час розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку. 14.07.2025 представник позивача - адвокат Бабій Л.В. подала до суду заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримує та прохає задовольнити.

Відповідачка у судове засідання повторно не з`явилася, про дату та час розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку. Заяв, клопотань до суду не надходило. Право на подачу відзиву не скористалась.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений у встановленому законом прядку, причини неявки суду не відомі.

Враховуючи, що відповідачка належним чином повідомлена про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у її відсутність та згідно частини 4статті 223 ЦПК Українипостановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положеннямстатті 280 ЦПК України.

Відповідно до вимог частини 2статті 247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, заслухавши вступне слово позивача та його представника, а також відповідно до ст.171 Сімейного кодексу України думку неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , дослідивши письмові заяви по суті справи, докази, наявні в матеріалах справи, допитавши свідків та оцінивши їх у сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Заочним рішенням Київського районного суду м.Харкова від 25.12.2023 у справі №953/11770/23 розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 28.07.2007 у Московському відділі реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 800.

Від шлюбу сторони мають дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судом встановлено, оскільки не спростовано відповідачкою, що на час розгляду справи ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживають разом з позивачем.

Відповідно даних довідки КЗ «Харківський ліцей №23» Харківської міської ради № 01-21/149 від 20.05.2024 вбачається, що учениця 10 класу ОСОБА_3 , після повернення із закордону в України, з початку 2023 року регулярно відвідує онлайн-заняття у ліцеї, сумлінно виконує домашні завдання, спілкується з вчителями. Дитина завжди охайна, доглянута. Батько дитини, ОСОБА_1 , спілкується з педагогами, які навчають доньку, цікавиться шкільним життям дитини, систематично відвідує батьківські збори. Мати, ОСОБА_2 , контакту із школою, де вчиться дитина, не підтримує, із вчителями не спілкується.

Згідно даних довідки дитячого центру БФ «БФ «Карітас Полтава» №20 від 20.05.2024 вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 регулярно відвідують дитячий простір з 19.01.2023, активно приймають участь у планових заняттях, дозвіллі, екскурсіях, факультативах та таборах. Дітей до дитячого центру приводив та забирав батько ОСОБА_6 . Він тримав зв`язок з педагогами та керівником проекту, цікавився успіхами дітей, підтримував ініціативу з участі дівчат у заходах Каратіс Полтава. Мати дітей з педагогами та керівником проекту не знайомились, зв`язок не підтримувала, успіхами дітей не цікавилась, ініціативу з участі дівчат у заходах не проявляла.

Відповідно інформації, наданої 15.05.2024 №01-34/110 КЗ «Харківська початкова школа №177 Харківської міської ради», ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , учениця 3-б класу, навчається у закладі освіти з 1-го класу. Батько, ОСОБА_1 , систематично цікавиться навчанням дитини, регулярно відвідує батьківські збори, за потреби співпрацює із класним керівником, завжди на зв`язку із вчителями. Батько завжди реагує на зауваження та рекомендації вчителів. Мати, ОСОБА_2 , за період навчання ОСОБА_7 в ХПШ №177 зв`язок з представниками закладу освіти не підтримує, навчальними успіхами доньки не цікавиться, із вчителями не спілкується, батьківські збори не відвідує.

Згідно даних довідки лікаря-стоматолога ОСОБА_8 без номеру та дати вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є пацієнтами клініки. ОСОБА_3 починаючи з 14.01.2023 була кожні 6 місяців на прийомі у лікаря для професійного огляду. ОСОБА_4 починаючи з 14.01.2023 проводили лікування карієсу декількох зубів. При оглядах був присутнім їхній батько ОСОБА_1 . Оплату у повному обсязі за надані послуги проводив ОСОБА_1 .

Відповідно даних довідки КНП «Міська дитяча поліклініка №12» Харківської міської ради №232/0/519-24 від 21.05.2024 вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходяться під наглядом фахівців поліклініки з народження по теперішній час. Декларації про вибір лікаря, який надає первину медичну допомогу, були укладені матір`ю дітей у квітні 2021 року з лікарем- педіатром ОСОБА_9 , переукладені батьком з лікарем - педіатром ОСОБА_10 у квітні 2024 року.

Згідно інформації, наданої лікарем-педіатром, записів в історії розвитку дітей (Ф-112/о) та в електронній системі охорони здоров`я (ЕСОЗ), до 2022 року дітьми опікувались, як батько, так і мати. За період з серпня 2021 року по лютий 2024 року звернень дітей до поліклініки не зареєстровано. У лютому 2024 році зареєстровано звернення ОСОБА_4 до лікаря-педіатра. У квітні ОСОБА_7 та ОСОБА_5 пройшли щорічний медичний огляд в поліклініці. До поліклініки дівчата звертались у супроводі свого батька, ОСОБА_1 , який на теперішній час здійснює догляд за доньками і вдома. Мати, ОСОБА_2 , за медичною допомогою зі своїми доньками з вересня 2021 року по теперішній час не зверталась.

Відповідно даних тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 28.11.2022 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , придатний до проходження військової служби за станом здоров`я. ІНФОРМАЦІЯ_7 взятий на облік військовозобов`язаних 11.08.2022 згідно частини 1 статті 27 Закону України «ПВОіВС».

Згідно даних довідки ФОП ОСОБА_11 №17/05 від 17.05.2024 та характеристики з місця роботи вбачається, що ОСОБА_1 працює у ФОП ОСОБА_11 на посаді менеджера з адміністративної діяльності з 01.11.2023 по теперішній час. Загальна сума нарахованого доходу за період з 01.11.2023 по 30.04.2024 становить 42525,94 грн. За місцем роботи характеризується з позитивної сторони.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, до кримінальної відповідальності не притягувався, раніше не судимий.

Зазначені факти підтверджуються даними довідки за формою первинної облікової документації №100-2/0 від 16.05.2024 та Витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності на наявності судимості».

Відповідно інформації, наданої 28.05.2025 Державної прикордонню службою України на виконання ухвали суду від 22.04.2025 вбачається, що відповідачка перетинала державний кордон України в період з 01.01.2023 по 30.05.2025: 05.01.2023 виїхала з території України ; 23.07.2023- в`їхала на територію України; 08.08.2023 виїхала з території України; 28.12.2023- в`їхала на територію України; 20.01.2024 - виїхала з території України.

Згідно інформації Першого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального Міністерства юстиції України №2905\3626-26-24-32.24\34.24 від 17.07.2024 вбачається, що перевіркою облікових даних архівного фонду відділу та за даними розширеного пошуку системи Державного реєстру актів цивільного стану громадян, актового запису про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не виявлено.

Відповідно інформації, наданої Департаментом з питань виконання кримінальних покарань Північно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України №22-2411\14\14\15-24 від 22.07.2024 вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в установах виконання покарань не утримувалася та не утримується на даний час.

Згідно висновку Департаменту служб у справах дітей виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області №298 від 29.07.2024 щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що фактичні відносини між батьками дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_1 припинено з початку 2023 року. З цього часу діти залишилися проживати разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 , де створені належні житлово-побутові умови. Шлюб між батьками дітей розірвано 25.12.2023. ОСОБА_1 працює, має самостійний дохід, за місцем роботи характеризується позитивно, до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Згідно з інформацією закладів, причетних до роботи з дітьми, батько виконує батьківські обов`язки по вихованню та догляду за дітьми. ОСОБА_1 особисто пояснив, що мати довгий час умисно ухиляється від обов`язків по вихованню та утриманню дітей, ніколи їх не відвідує, не цікавиться здоров`ям, розвитком та досяганнями.

ОСОБА_2 неодноразово запрошувалася до Департаменту служб на співбесіду, однак не з`являлася, пояснень чи документів не надала, що підтверджується байдуже ставлення матері до дітей. ОСОБА_2 з приводу встановлення їй порядку участі у вихованні доньок та щодо усунення перешкод у спілкуванні з дітьми з боку батька, до Департаменту служб не зверталася, ніяких доказів виконання нею батьківських обов`язків не надавала.

Враховуюче вищезазначене, керуючись статтями 19,164 Сімейного кодексу України та рекомендацією Комісії, в інтересах дітей, Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, як представник органу опіки та піклування, вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснення, що вона знає ОСОБА_2 з дитинства, вони є кумами. ОСОБА_2 гарна людина, в них були добрі відносини. Алкогольними напоями та наркотичними засобами відповідачка не зловживала. Зазначила, що на початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України вона з дітьми та ОСОБА_2 з дітьми виїхали до Польщі, де проживали разом в одній кімнаті до кінця жовтня початку листопада 2022 року. На час сумісного проживання вона з ОСОБА_2 разом ходили за продуктами, разом з цим їжу готувала тільки вона. Надалі відповідачка з дітьми переїхала в будинок свого нового чоловіка.

Зазначила, що під час проживання у Польщі відповідачка, на її думку, не достатньо приділяла увагу дітям, оскільки на прогулянки з ними не ходила. Бачила, як ОСОБА_13 підходила до відповідачки для того щоб її обійняти, разом з цим відповідачка зазначила дитині, що у неї для цього не має часу. До виїзду у Польщу, відповідачка, на її думку, також не достатньо приділяла увагу дітям, батьківські збори не відвідувала, оскільки їй було це не цікаво.

Пояснила, що під час проживання у Польщі у відповідачки почались стосунки з іншим чоловіком, вона приводила його до себе у кімнату, і дітям це було не приємно. ОСОБА_14 бачила, як мати цілувалася з новим чоловіком. Діти хотіли жити з батьком. Наприкінці 2022 року ОСОБА_2 з дітьми повернулися до України. На скільки їй відомо, ОСОБА_2 не збиралася жити в Україні, після того, як діти повернулися до України, зі слів інших осіб їй відомо, що відповідачка проживає у Польщі з іншим чоловіком від якого вона вагітна.

Пояснила, що після того, як вона повернулася до України (червень 2023 року), вона підтримує стосунки з дітьми ОСОБА_15 ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , зі слів яких їй відомо, що відповідачка не проживає разом з ними. Чи спілкуються діти з відповідачкою, їй не відомо, оскільки зазначене питання вона у дітей не з`ясовувала. Їй відомо, що потреби дітей повністю забезпечує батько, матеріально їх забезпечує, виховує, тому наразі мати дівчатам не потрібна.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_16 пояснив, що він є хрещеним батьком ОСОБА_4 . ОСОБА_2 зарекомендувала себе як спокійна людина, алкогольними напоями та наркотичними засобами не зловживала. На його думку, відносини між відповідачкою, як матір`ю та дітьми були добрі. Зазначив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не проживають разом з кінця 2022 року. Після початку війни ОСОБА_2 з дітьми виїхали до Польщі, а ОСОБА_1 залишився проживати в Україні. Зі слів ОСОБА_1 йому відомо про те, що у стосунках між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є проблеми.

Пояснив, що останній раз він особисто спілкувався з ОСОБА_2 на прикінці 2022 року. В січні 2023 року він відвідував сім`ю ОСОБА_15 , на той час відповідачки вдома вже не було. Про те, чи спілкуються діти з відповідачкою, йому не відомо. На даний час вихованням дітей займається позивач. Чи надає ОСОБА_2 матеріальну допомогу на утримання дітей, не знає.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_17 пояснення, що вона є хрещеною матір`ю ОСОБА_4 . Відповідачка шкідливих звичок не мала, агресивною не була. Складалося враження, що сім`я ОСОБА_15 була щаслива. На початку війни ОСОБА_2 з дітьми виїхали до Польщі. У грудні 2022 року ОСОБА_1 забрав дітей з Польщі додому. В перших числах січня 2023 року вона приїздила до ОСОБА_15 додому з подарунками для дітей, де бачилася з відповідачкою. 11 січня 2023 року вона була на дні народження ОСОБА_3 , ОСОБА_2 не було. Зі слів ОСОБА_1 їй стало відомо, що ОСОБА_2 поїхала до Полощи. ОСОБА_3 була дуже засмучена з приводу того, що мати поїхала, плакала. Більше вона особисто не бачила ОСОБА_2 , на телефонні повідомлення вона не відповідає. Зі слів ОСОБА_1 їй відомо про те, що діти не спілкуються з відповідачкою. Їй не відомо про те, чи передає ОСОБА_2 подарунки для дітей, чи приймає участь у матеріальному утриманні дітей. На даний час діти проживають з батьком та бабусею.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_18 пояснила, що ОСОБА_1 є її сином, а ОСОБА_2 є невісткою. До початку війни сім`я ОСОБА_15 жила добре, стосунки між дітьми та батьками були гарні. У березні 2022 року вона виїхала до Німеччини і перебувала там до лютого 2023 року. В середині січня 2023 року, під час телефонної розмови з ОСОБА_1 дізналася про те, що відповідачка покинула позивача та дітей і поїхала до Польщі. З невісткою вона спілкувалася останній раз у серпні 2022 році. Зі слів дітей їй відомо, що ОСОБА_2 знайшла нового чоловіка у Польщі.

Зазначила, що після повернення з Німеччини до Харкова вона бачила, що ОСОБА_1 та його діти перебували у стресовому стані, це пов`язано з тим, що ОСОБА_2 їх покинула. Діти були дуже засмучені. Чому ОСОБА_2 покинула сім`ю, їй не відомо. Особисто вона ОСОБА_2 не телефонувала, зв`язатися не намагалася, оскільки вважає, що це не її справа. Чи спілкуються діти з матір`ю їй не відомо, вона їх про це не питає, оскільки вони засмучуються.

Пояснила, що бачить дітей декілька разів на тиждень. Про матір діти нічого не розповідали, разом із цим згадують про неї, вони її люблять. Чи приймає участь у матеріальному утриманні дітей ОСОБА_2 , чи передає подарунки для дітей, їй не відомо.

Відповідно до статті 171 Сімейного кодексу України судом заслухано думку неповнолітньої ОСОБА_3 , яка однозначно не могла висловити позицію щодо позбавлення відповідачки щодо неї батьківській прав. Пояснила, що до початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України вона жили разом всією сім`єю(вона, батьки та сестра). Стосунки з матір`ю в неї були не дуже теплі. Батько більше з розумінням завжди ставився до її проблем, до нього вона більше зверталася як до війни так і після. Коли щось розповідала матері, остання завжди реагувала сухо, холодно. Після повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України вона з матір`ю та сестрою виїхали до Польщі. Під час проживання у Польщі іноді мати могла накричати на них з сестрою. Рази 2-3 на тиждень мати пила пиво. Коли вона з сестрою прохали мати подивитися разом фільм, остання замість цього обирала провести час з іншим чоловіком. У зв`язку з тим, що вона з сестрою сумували за батьком, було прийнято рішення повернутися до України. При цьому мати повідомила їм, що вони приїхала до України лише на свята, але вони настояли на тому щоб залишитися жити вдома.

Пояснила, що 5 або 7 січня 2023 року, за декілька днів до її дня народження, мати поїхала до Польщі, при цьому зазначила, що повернеться через місяць, але не повернулась. Впродовж декількох місяців після від`їзду матері, в 2023 році вона телефонувала матері декілька разів, мати відповідала та казала, що зайнята, що в неї все добре і все. Перші декілька місяців вона писала матері, а мати тільки ставила «лайки» на повідомлення. Більше вона не намагалася писати чи дзвонити матері. На день народження мати її не вітає. Наразі мати з нею не спілкується. Вже 2,5 роки вона чекає, поки мати захоче з нею спілкуватися. У зв`язку з чим вона не бажає спілкуватися та налагодити відносини з матір`ю. Їй дуже важко пробачити зраду, те, що її покинула рідна мати. Сестра також сумувала довгий час за матір`ю. Зараз вже майже не згадує про неї.

Пояснила, що на даний час вона проживає з батьком та сестрою за адресою: АДРЕСА_2 . Життям та вихованням, навчальним процесом їх з сестрою займається батько.

Суд зазначає, що позбавлення батьківських прав є, з одного боку, засобом захисту прав дитини, а з другого заходом впливу на батьків, які неналежним чином виконують свої батьківські обов`язки стосовно дитини.

В першу чергу суд звертає увагу на те, що взаємне задоволення батьків і дітей від товариства одне одного становить фундаментальний елемент «сімейного життя». Інтереси дитини вимагають збереження зв`язків дитини з її сім`єю, за винятком випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною, і це може завдати шкоди здоров`ю та розвитку дитини (пункт 143 рішення Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) від 14 березня 2017 року у справі «KB та інші проти Хорватії», заява № 36216/13). Розрив таких зв`язків означає відрізання дитини від її коріння, що можна зробити лише в дуже виняткових випадках, необхідно зробити все для збереження особистих стосунків і, якщо і коли це доречно, для «відбудови» сім`ї. У цьому контексті ЄСПЛ підкреслив, зокрема, зобов`язання держави вживати заходів для збереження зв`язку між батьками та дитиною, наскільки це можливо( пункт 48 рішення ЄСПЛ від 13 жовтня 2015 року у справі «СH проти Італії, заява № 52557/14).

Вирішення питання про позбавлення відповідачки батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у її право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним.

Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції, якщо воно здійснене «згідно із законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (пункт 50 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04).

Підстави для позбавлення батьківських прав закріплені в статті 164 Сімейного Кодексу України є вичерпними, і жодні інші обставини не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав одного з батьків.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач як підставу для позбавлення батьківських прав зазначив пункт 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України, тобто ухилення відповідачкою від виконання своїх обов`язків щодо виховання дітей, що суттєво обмежує права дітей, оскільки деякі права можуть здійснювати лише за згоди та сприяння обох батьків. Відсутність одного з батьків позбавляє можливість реалізувати свої немайнові права, зокрема на зміну місця реєстрації дітей.

Під час вступної промови позивач зазначив, зокрема, що наявність рішення суду про позбавлення батьківських прав відповідачки щодо дітей, надасть можливість дітям та йому виїхати без згоди відповідачки за кордон, де діти мають намір здобути освіту.

Тому, у цій справі є беззаперечним те, що втручання у право відповідачки має законні підстави.

Також суд знаходить, що таке втручання спрямоване на захист «прав і свобод» дитини і відповідно воно має законну мету у значенні пункту 2 статті 8 Конвенції.

При визначенні, чи є захід по втручанню у право відповідачки, «необхідним в демократичному суспільстві», суд , беручи до уваги справу в цілому, розгляне підстави, наведені для виправдання застосування заходу, на предмет їх відповідності та обґрунтованості відповідно до пункту 2 статті 8 Конвенції. Беззаперечно, що аналіз того, що має найкраще задовольняти «інтереси дитини», є дуже важливим у таких справах (пункт 53 згадуваного вище рішення у справі «Хант проти України»).

Суд наголошує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагає ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися.

ЄСПЛ в своїй прецедентній практиці вказує, що оцінюючи, чи був оскаржуваний захід «необхідним у демократичному суспільстві», Суд має розглянути, чи, у світлі справи в цілому, причини, наведені для виправдання оскаржуваного заходу, були «відповідними та достатніми» для цілей статті 8 Конвенції. З цією метою Суд повинен з`ясувати, чи національні суди провели поглиблений аналіз усієї сімейної ситуації та цілого ряду факторів, зокрема факторів фактичного, емоційного, психологічного, матеріального та медичного характеру, і здійснили збалансовану та обґрунтовану оцінку відповідних інтересів кожної особи, постійно піклуючись про те, яке рішення було б найкращим для дитини. Суд також повинен буде визначити, чи процес ухвалення рішення, розглядаючи його в цілому, був справедливим і забезпечив заявниці необхідний захист її інтересів, гарантований статтею 8 Конвенції (пункт 47 рішення ЄСПЛ від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії», заява № 70879/11).

Суд підкреслює, що у спірних правовідносинах на перше місце ставляться «якнайкращі інтереси дитини» (стаття 3 Конвенції ООН про права дитини).

Важливо, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Верховний Суд виробив сталий підхід щодо застосування положень статі 8 Конвенції в поєднанні із статтею 164 Сімейного кодексу України.

Так, ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками (постанова Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі № 409/1865/17-ц).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Крім того, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійних характер (постанова Верховного Суду від 04 березня 2021 року у справі № 756/6112/18).

Суд підкреслює, що доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача (постанова Верховного Суду від 29 травня 2020 року у справі № 739/2159/18).

В межах розгляду даної справи судом не встановлено достатніх підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав.

Так, судом не встановлено, що відповідачка не відповідає вимогам, необхідним для виховання дітей, або що вона коли-небудь заподіювала шкоду своїм донькам, або що вона становила загрозу для здоров`я та розвитку дітей, або що спілкування з матір`ю порушує відповідні права дітей.

Допитані у судовому засіданні свідки надали суду позитивну характеристику відповідачки до виїзду її разом з дітьми до Польщі після повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України.

Також судом встановлено, що після того, як малолітня ОСОБА_4 та неповнолітня ОСОБА_3 у січні 2023 року повернулися до України, відповідачка перебувала на території України в період: з 23.07.2023 по 08.08.2023; з 28.12.2023 по 20.01.2024. Даних щодо перебування відповідачки на території України у 2025 році, матеріали справи не містять.

З огляду на те, що розгляд справи здійснювався за відсутністю відповідачки, суд позбавлений можливості з`ясувати причини відсутності останньої на території України та повернення дітей у січні 2023 року із Польщі до України. Наявності чи відсутності перешкод у спілкуванні відповідачки з дітьми.

Судом встановлено, оскільки не спростовано відповідачкою, що за період відсутності відповідачки на території України вихованням та піклуванням дітей займається позивач, який є батьком дітей. Втім цього недостатньо, щоб виправдати позбавлення дітей, які згідно показань свідка ОСОБА_18 - бабусі дітей, постійно згадують про матір та її люблять, можливості відновити належний зв`язок із їх матір`ю та, в свою чергу, виправдати позбавлення відповідачки будь-якого спілкування з дітьми і можливості такого спілкування у майбутньому.

Отже, позбавлення відповідачки всіх батьківських прав щодо дітей не відповідає критерію пропорційності.

Надання матері можливості відновити контакт зі своїми дітьми, з урахуванням встановлених обставин, не позначиться негативно на благополуччі дітей. Повну й абсолютну заборону контактів між дітьми та матір`ю неможливо використовувати як засіб виховання або покарання відповідачки. Навпаки, надання відповідачці можливості спілкуватися зі своїми доньками сприятиме відновленню контактів між ними і відповідатиме найкращим інтересам дітей.

За таких обставин, з урахуванням інтересів дітей і того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, встановивши, що відсутні підстави для застосування пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині позбавлення відповідачки батьківських справ щодо малолітньої ОСОБА_4 та неповнолітньої ОСОБА_3 .

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер, а тому не може бути безумовною підставою для задоволення позову та позбавлення одного з батьків батьківських прав (постанова Верховного Суду від 18 січня 2021 року у справі № 685/511/19 (провадження № 61-9489св20)).

Суд на виконання вимог статті 19 Сімейного кодексу України надає оцінку висновку органу опіки та піклування щодо розв`язання спору у справі та доходить висновку про неврахування такого висновку про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав, оскільки це є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

В даній конкретній ситуації, співставляючи інтереси окремої особи в право якої здійснюється втручання (відповідачки), враховуючи суспільні інтереси та інтереси дітей, суд знаходить, що не позбавлення батьківських прав відповідачки буде кращим заходом для дітей ніж зворотне, оскільки позбавлення батьківських прав не вплине ні на обставини щодо виховання і розвитку дітей, не створює додаткових умов щодо їх безпечного виховання, захисту їх здоров`я, не сприяє захисту її прав взагалі, а не вжиття такої процедури створює умови для дітей і матері для належного спілкування і розвитку дітей.

Окремо суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої та другої статті 3 Конвенції ООН про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

З урахуванням встановлених обставин справи, взаємовідносин відповідачки та дітей, керуючись якнайкращими інтересами дітей, суд вважає за необхідне попередити відповідачку про необхідність вжиття заходів для налагодження контакту між не нею та доньками.

Згідно частин 1, 2 статті 141 Сімейного Кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Статтею 150 Сімейного Кодексу України передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Відповідно до статті 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із частиною 3 статті 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Приписами статті 182 Сімейного кодексу України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частинами 1, 2статті 183 Сімейного Кодексу Українипередбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину (частина 5 цієї статті). Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Частиною 1 статті 191 Сімейного Кодексу України визначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

З урахуванням системного аналізу зазначених вище норм та матеріалів справи, а також те, що на час розгляду справи діти проживають разом з позивачем, доказів надання відповідачкою матеріальної допомоги на утримання дітей, матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідачки на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 27.05.2024 і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Згідно частин 1,2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови від позову - на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 6 статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору за позовними вимогами про стягнення аліментів відповідно до вимог статті 5 Закону України "Про судовий збір", суд стягує судовий збір з відповідачки на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 247, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дітей - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 27.05.2024 і до досягнення старшою дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 ( одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.

В задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Заяву пропереглядзаочногорішенняможебути поданопротягомтридцятиднівздняйого проголошеннявідповіднодовимогстатей 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарженняна рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості щодо учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ;

відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 ;

третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської, код ЄДРПОУ 35857909, адреса: м.Харків вул. Чернишевська 55.

Суддя - С.М. Лисиченко