Решение № 129028024, 23.07.2025, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/507/25

Провадження № 2/347/432/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2025 року м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Кіцули Ю.С.,

секретаря Сумарука І.П.,

представника відповідача Синишина П.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в

Стислий виклад позицій позивача, та заперечень відповідача.

13.03.2025 року позивач ТзОВ «Споживчий центр» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Вимоги позовної заяви обгрунтовані тим, що між ТзОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 15.04.2024 р. укладено Кредитний договір (оферти) № 15.04.2024-100001072, шляхом підписання електронним цифровим підписом.

Відповідно до умов кредитного договору № 15.04.2024-100001072 від 15.04.2024 року позичальнику надається Кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту - 15/04/2024; сума кредиту: 8000 грн. 00 коп., строк, на який надається кредит - 42 дні з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту - 26/05/2024.

Як стверджує представник позивача, відповідно до договору від 15.04.2024 року та квитанції про перерахунок коштів кредитором надано позичальнику кредит у розмірі 8000,00 грн. строком на 42 дні, ОСОБА_1 15.04.2024 отримано кредитні кошти у розмірі 8000,00 грн.

Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконано в повному обсязі.

В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на 26.05.2024 року утворилась заборгованість у розмірі 12 982,74 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 7 912, 00 грн., процентів - 2 990,74 грн., комісії в розмірі 1 200 грн., та неустойки у розмірі 880 грн., чим порушуються права та інтереси ТзОВ «Споживчий центр».

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором ТзОВ «Споживчий центр» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 12 982,74 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 2422, 40 грн.

У відзиві на позовну заяву, який надійшов 06.05.2025 року (а.с.44-48), ОСОБА_1 вимоги позовної заяви заперечила повністю з огляду на наступне. Так, ТзОВ «Споживчий центр» не дотрималося процедури вирішення цього спору, оскільки у кредитному договорі міститься третейське застереження, яке передбачає, що при виникненні спору за укладеним договором сторони зобов`язуються передати його на вирішення до третейського суду. Таким чином ТзОВ «Споживчий центр» для вирішення спору мав би звернутись до Третейського суду, доказів вирішення спору в порядку третейського судочинства немає.

У заявці позичальника та відповіді кредитодавця передбачено, що процентна ставка 1,35%, а в п. 6 відповіді кредитодавця в обрахунку денної процентної ставки вказано 1,37% і така невизначеність вводить в оману позичальника. Окрім того, кредитодавець передбачає у заявці, що орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача становить 12 610, 28 грн. У свою чергу, кредитодавець зазначає про зовсім іншу суму до стягнення 12 982,74 грн.

ОСОБА_1 у відзиві стверджує, що довідка-розрахунок заборгованості за кредитним договором № 15.04.2024-100001072 не містить чітко розрахунку процентів та неустойки. Додатково відповідач зазначила, що так, як нею було сплачено 1600 грн. заборгованості за кредитним договором, то відповідно сума основного боргу зменшилась до 6 400 грн., таким чином не зрозуміло як тіло кредиту становить 7 912 грн.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача комісії в розмірі 1200 грн., то у відзиві ОСОБА_1 зазначила, що відповідно до ЗУ «Про споживче кредитування», комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. При цьому у крединому договорі не зазначено перелік додаткових і супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які кредитодацем встановлена комісія. З огляду на вище наведене, ОСОБА_1 просила відмовити у задоволенні позовних вимог ТзОВ «Споживчий центр» повністю.

У відповіді на відзив, який надійшов 13.05.2025 року від ТзОВ «Споживчий центр» через систему «Електронний суд» (а.с.55-62), представник позивача зазначає, що відповідачем та позивачем було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов правочину (кредитного договору), та підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, що підтверджується належними доказами. Вказані обставини відповідач не спростував належними та допустимими доказами.

Щодо розрахунку заборгованості, у відповіді на відзив позивачем стверджується, що твердження відповідача про надання товариством неналежного розрахунку про стан заборгованості є безпідставним, оскільки відповідачем не було надано на спростування доводів позивача власного контррозрахунку. Оскільки ТзОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі.

Що стосується стягнення комісії за договором, то представник позивача у відповіді на відзив, що у п.8 Заявки кредитного договору №15.04.2024-100001072 зазначено: «Комісія, пов`язана з наданням Кредиту - 15% від суми Кредиту та дорівнює 1200 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісіїу відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту». Відтак, комісія пов`язана із наданням послуги, а саме: перерахування Кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний Позичальником, з використанням стороннього сервісу - інтернет-еквайрингу.

Відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Своїм підписом на договорі відповідач також підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати. Таким чином, за відсутності доказів оскарження відповідачем умови договору щодо встановлення комісії, відсутні підстави для відмови у стягненні вказаного платежу з відповідача.

У зв`язку з вище наведеним, представник ТзОВ «Споживчий центр» позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Позиція учасників у судовому засіданні.

У судовому засіданні представник відповідача - адвокат Синишин П.Є. висловив доводи налогічні відзиву на позовну заяву. Позовну заяву ТзОВ «Споживчий центр» просив залишити без задоволення. В ажав, що підстави для стягнення заборгованості з відповідача відсутні.

Заяви, та клопотання учасників справи.

Представник позивача в судове засідання призначене для розгляду справи не з`явився, однак в позовній заяві просив проводити розгляд справи без його участі. Не заперечував, щодо ухвалення заочного рішення у справі (а.с.8).

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Косівського районного суду від 18.03.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позов підлягає до часткового задоволення виходячи з такого.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом установлено, що 15.04.2024 року відповідач ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», одноразовим ідентифікатором (код з смс-повідомлення) підписала Пропозицію про укладення кредитного договору (оферта) (а.с.17-20) та Заявку (а.с.21-22), уклавши таким чином із позивачем ТОВ «Споживчий центр» кредитний договір №15.04.2024-100001072.

Згідно копії Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору, відповідач ОСОБА_1 отримала у кредит грошові кошти в розмірі 8000 грн. строком на 42 дні, дата повернення якого 26.05.2024 року, із фіксованою процентною ставкою у розмірі 1,35 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. При цьому, розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку (а.с.21-22).

Згідно копії Інформаційного повідомлення від 15.04.2024 року, у вказаному повідомленні вказано усю інформацію необхідну для підтвердження особи позичальника, місце роботи та повідомлення позичальника про кримінальну відповідальність (а.с.21-22).

Згідно копії Довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №15.04.2024-100001072 від 15.04.2024 року, заборгованість позичальника ОСОБА_1 по вказаному договору складає 12 982,74 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 7 912, 00 грн., процентів - 2 990,74 грн., комісії в розмірі 1 200 грн., та неустойки у розмірі 880 грн. (а.с.14).

Відповідно до копії квитанції, платіж №2450127308 від 15.04.2024 року за кредитним договором №15.04.2024-100001072 у розмірі 8000 грн. було здійснено шляхом переказу коштів через систему LIQPAY на картковий рахунок НОМЕР_1 (а.с.15).

Згідно довідки, наданої Рожнівською сільською радою Косівського району Івано-Франківської області, відповіді з Єдиного демографічного реєстру, ОСОБА_1 зареєстрована в АДРЕСА_1 (а.с.30-31).

Відповідно до копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 , виданого 06.02.2024 року, довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААГ № 474420, ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи загального захворювання (а.с.49-50).

Позивач надав суду Log File з чіткою хронологією дій учасників електронної комерції при укладенні електронного договору в інформаційно-комунікаційній системі позивача - веб-сайті позивача sgroshi.com.ua (а.с.69), а також карту субконто за договором №15.04.2024-100001072 (а.с.68).

За інформацією з Довідки ТОВ «Старт мобайл»: «на номер абонента НОМЕР_3 15.04.2024 о 10:58:52 було доставлено SMS-повідомлення з текстом: «Код підтвердження: НОМЕР_6 для Паспорту НОМЕР_4 для Договору» (а.с.70).

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням позичальником ( ОСОБА_1 ) взятих на себе зобов`язань перед кредитодавцем за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», та ЗУ «Про електронну комерцію», ЗУ « Про електронні документи та електронний документообіг».

Згідно з ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг (крім послуг з торгівлі валютними цінностями та послуг з переказу коштів, якщо відповідні правочини повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення і при проведенні відповідних операцій у суб`єкта первинного фінансового моніторингу не виникає обов`язку здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта згідно із законом) укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; 4) в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".

Примірник договору, укладеного у вигляді електронного документа, та додатків до нього (за наявності) вважається отриманим клієнтом, якщо договір за домовленістю особи, яка надає фінансові послуги, і клієнта або за вибором клієнта направлений на електронну адресу клієнта чи направлений йому в інший спосіб, що дає змогу встановити дату відправлення. Договір, укладений у вигляді електронного документа, та додатки до нього (за наявності) повинні містити відомості про клієнта, у тому числі зазначені ним контактні дані. Положення цього абзацу не застосовується до договорів, зазначених у пункті 4 цієї частини.

У разі якщо договір укладається шляхом приєднання, договір складається з публічної частини договору та індивідуальної частини договору, підписанням якої клієнт приєднується до договору в цілому. Публічна частина договору про надання фінансових послуг оприлюднюється та повинна бути доступною для ознайомлення клієнтів на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, і надається клієнту за його вибором у спосіб, що дає змогу встановити дату надання, з використанням контактних даних, зазначених клієнтом. Усі редакції публічної частини договору повинні зберігатися на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, із зазначенням строку їх дії.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»). Статтею 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Приписами пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Таким чином, суд доходить висновку, що будь який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.

Згідно з приписом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до приписів частини 1 статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Нормою статті 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з положеннями частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

За змістом частини 1 та 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що 15.04.2024 року ОСОБА_1 та ТзОВ «Споживчий центр» уклали Кредитний договір № 15.04.2024-100001072 шляхом підписання електронним цифровим підписом, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 8 000 грн. шляхом перерахування на платіжну карту НОМЕР_7 строком на 42 дні до 26.05.2024 року.

Таким чином, відповідачем та позивачем було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов правочину (кредитного договору), та підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, що підтверджується належними доказами. Вказані обставини відповідач не спростував належними та допустимими доказами.

Всупереч умов укладеного договору, ОСОБА_1 свої зобов`язання належним чином не виконувала, внаслідок чого виникла заборгованість, яка згідно наданого ТзОВ «Споживчий центр» розрахунку становить: 12 982,74 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 7 912, 00 грн., процентів - 2 990,74 грн., комісії в розмірі 1 200 грн., та неустойки у розмірі 880 грн.

Щодо розрахунку заборгованості, то твердження відповідача про надання товариством неналежного розрахунку про стан заборгованості є безпідставним, оскільки відповідачем не було надано на спростування доводів позивача власного контррозрахунку. Оскільки ТзОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі.

При цьому, як зазначено у п.8 Заявки Кредитного договору № 15.04.2024-100001072 від 15.04.2024 року, сторони погодили комісію пов`язану з наданням кредиту у розмірі 1 200 грн. (а.с.20), яка нараховується кредитором в день видачі кредиту та підлягає стягненню на користь позивача.

З приводу стягнення з позичальника на користь кредитора суми комісії Верховний Суду своїй постанові від 08.05.2024 року у справі №461/2735/23 провадження №61-16948св23, резюмував наступне: «У справі, яка переглядається, сторони у пункті 1.5 кредитного договору встановили комісію, як «плата за обслуговування кредитної заборгованості». Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно із частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, що й було домовлено сторонами у кредитному договорі від 18 березня 2021 року, тому доводи касаційної скарги, є безпідставними, а суди дійшли правильних висновків про те, що без оплати всієї суми боргу, у тому числі основного боргу, відсотків та комісій, кредитний договір не може бути припинений».

Також, положенням п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, від загальної суми заборгованості, яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача слід відняти суму неустойки, яка становить 880 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості за вказаним договором становитиме 12 102,74 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 7 912, 00 грн., процентів - 2 990,74 грн. та комісії в розмірі 1 200 грн.

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності суд вважає, що позов слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача ОСОБА_1 заборгованість в сумі у 12 102,74 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 7 912, 00 грн., процентів - 2 990,74 грн. та комісії в розмірі 1 200 грн.

Щостосується доводів представника Синишина П.Є. про суперечність відсотків що зазначені представником позивача, то такі є безпідставними, оскільки і в заявці до кредитного договорві від 15.04.2024-100001072 і в відповіді позичальника зазначено в пункті : що денна процентна ставка становить 1,37%. А тому доводи захисника в цій частині не відповідають матеріалам справи.

Розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до частини 6 статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2 групи і на підставі п.9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, то судовий збір потрібно віднести на рахунок держави.

На підставі статей 11, 207, 526, 549, 598, 599, 611, 626, 628, 633, 634, 638, 1049, 1054, 1055, 1056-1 Цивільного кодексу України та керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 259, 263-265, 268, Цивільного процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299 , р/р НОМЕР_5 ) заборгованість за Кредитним договором № 15.04.2024-100001072 від 15.04.2024 у розмірі 12 102,74 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 7 912, 00 грн., процентів - 2 990,74 грн. та комісії в розмірі 1 200 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Судовий збір віднести на рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 22 липня 2025 року.

Суддя Ю.С. Кіцула