Постановление суда № 129014043, 21.07.2025, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/10254/25

2/308/3536/25

У Х В А Л А

21 липня 2025 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Зарева Н.І., розглянувши матеріали за позовом:

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , до

Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», код ЄДРПОУ 43311346, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204, м. Ірпінь, Київська область,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича, адреса: вул. Мала Житомирська, буд. 6/5, м. Київ, та

Ужгородський відділ державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, адреса: площа Шандора Петефі, буд. 14, офіс 57, м. Ужгород,

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду закарпатської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича та Ужгородського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання виконавчого напису № 15642, вчиненого 30.03.2021 приватним нотаріусом Остапенко Є.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованості в розмірі 17390,00 гривень.

Вивчивши подану заяву, суддя дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху з таких підстав.

Статтями175,177 ЦПК Українивизначено вимоги до змісту та форми позовної заяви, документів, що додаються до позовної заяви, обов`язок дотримання яких покладається на позивача.

Згідно з ч. 1ст. 185 ЦПК України,суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175і177 ЦПК України, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Частиною 4 ст. 177 ЦПК України визначено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Так, позивачка, покликаючись на норми Закону України «Про захист прав споживачів» та постанову Верховного суду № 743/1481/21 від 19.10.2022, зазначає, що вона звільнена від сплати судового збору.

Відповідно до п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Так, згідно з п.п. 1-1, 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - це вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором. Споживчий кредит (кредит) грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов`язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер).

Частиною 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

У постанові від 26 лютого 2020 року в справі № 643/2870/18 (провадження № 61-4126св19) Верховний Суд дійшов таких висновків.

Виконавчим написом є розпорядження нотаріуса про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачі чи повернення майна кредитору, здійснене на документах, які підтверджують зобов`язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії знаходиться факт безспірності відповідальності боржника. Тому вчинення виконавчого напису це не вирішення спору між кредитором та боржником, а підтвердження безспірності зобов`язань боржника.

При стягненні за виконавчим написом нотаріуса боржник не позбавлений права на захист своїх прав. Стягнення провадиться в рамках виконавчого провадження, яке дозволяє боржнику користуватися правом захисту, в тому числі судового. Предметом позову в таких справах є спір про право, зокрема, позивач заперечує наявність у нього суми заборгованості перед кредитором, яка вказана у виконавчому написі.

Таким чином, позов про визнання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором таким, що не підлягає виконанню, стосується кредитних правовідносин. У випадку пред`явлення такого позову споживачем фінансових послуг підлягає застосуванню положення частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Проте, якщо позивач не зазначає жодних доводів та не додає доказів того, на які саме потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення позивачем особистих економічних та побутових потреб, в чому полягає порушення прав позивача як споживача фінансових послуг, то позов не пов`язаний з порушенням прав споживача.

Так, зокрема, у постанові Верховного Суду від 12.08.2020 у справі № 638/6060/18 (провадження № 61-2657св/19) звернено увагу на те, що для застосування ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» має бути встановлено, що позов пов`язаний з порушенням прав споживача.

Отже, для того, щоб особа була звільнена від сплати судового збору, недостатньо зазначити, що це є позов про захист прав споживачів, оскільки, такий позов повинен містити предмет та обставини, які вказують на порушення прав позивача як споживача послуг. Тобто, предмет та підстави позову повинні вказувати на те, що такий позов пов`язаний з порушенням права споживача, із зазначенням такого права та способу захисту відповідно до положень, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів».

Тобто, в даному випадку предметом позову є визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави, тобто матеріально-правові відносини, які виникли з приводу вчинення приватним нотаріусом Золотих О.О. виконавчого напису, та на підставі якого було стягнуто з боржника кошти, а не відносини, які виникли з приводу надання позивачу кредиту, який виданий на конкретні споживчі цілі.

Разом з тим, позивач не зазначає в чому полягає порушення його прав саме як споживача фінансових послуг.

Тому доводи позивача про звільнення його від сплати судового збору з покликанням на ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» є помилковими.

Таким чином, слід констатувати відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору за подання даної позовної заяви.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Позов про скасування виконавчого напису належить до категорії немайнових вимог та за нього необхідно сплатити судовий збір, що становить 0,4 від розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Відповідно до пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання фізичною особою до суду адміністративного позову немайнового характеру ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1211, 20 гривень.

Водночас, до позовної заяви представником позивача не долучено документу, який підтверджує сплату судового збору, що є підставою для залишення позовної заяви без руху.

На підставі наведеного, суддя дійшов висновку, що до даної позовної заяви слід застосувати правила ч. 1 ст. 185 ЦПК України та залишити без руху, надавши заявнику строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків.

Керуючись ст.ст. 13, 175, 177, 185, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву залишити без руху.

Надати позивачеві строк для усунення вказаних у даній ухвалі недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.

Роз`яснити при цьому, що в разі не усунення у визначений строк недоліків, позовна заява буде вважатися неподаною і повернута позивачеві.

Копію ухвали надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя Н.І. Зарева