Решение № 128983193, 19.03.2025, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/4552/24

Провадження № 2/496/1084/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

повний текст

19 березня 2025 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Буран В.М.,

за участю: секретаря - Рогачко О.С.,

представника відповідача - адвоката Полубок Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка цивільний позов ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат,-

У С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом, який обґрунтовує наступним.

15.11.2021р. між ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (далі -Первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено Договір Позики № 77616347 (далі - Договір Позики) Згідно з п.1 Договору позики, за цим Договором Позикодавець зобов?язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Позику»), на погоджений умовами Договору строк (надалі - «Строк Позики»), шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов?язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від суми позики.

Підписанням цього Договору позики Відповідач підтверджує він ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ з повною інформацією щодо Позикодавця та його послуги, що передбачена ст.12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». (п.л. 5.1. п. 5 Договору позики), а також погодився, що до моменту підписання Договору позики вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщені на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ (надалі «Правила»), їх зміст, суть, об?єм зобов?язань Сторін та наслідки укладення цього Договору йому зрозумілі. (п.п. 5.2. п. 5 Договору позики)

Правила надання грошових коштів у позику перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті www.mycredit.ua. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору позики та визначають порядок і умови кредитування, права і обов?язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Відповідно до п. 20 Договору позики Цей Договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 24 Договору позики, Договір укладений на взаємовигідних умовах, на принципах ст.ст. 6, 627 ЦК України.

14.06.2021р. між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ», Позивач) укладено Договір факторингу № 14/06/21 (далі - Договір факторингу), у відповідності до умов якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передає (відступав) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників (копія витягу з Договору факторингу додається).

Згідно п.1.1. Договору факторингу, згідно умов цього Договору Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити факторові права грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якої настав до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання, плату за процентної ставкою, відсотки за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить клієнту.

Перелік боржників, підстав виконання права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах, які формуються згідно додатку № 1 та є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до Реєстру боржників №11 від 27.10.2023 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.07.2021 р. ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 14917.66 грн., з яких: - 5000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; - 9917.66 грн.

Відповідно до п.2.1.7. Договору факторингу, На день підписання відповідного Реєстру Боржників, Право Вимоги, яке відступається за відповідним Реєстром Боржників, не перебуває в заставі, дійсно має місце заборгованість Боржників перед Клієнтом, що ця заборгованість виникла на законних підставах (незалежно від наявності факту прострочки зобов`язань з боку Боржників, але за наявності законних підстав для стягнення заборгованості), що вона повністю не погашена, не прощена, не стягнена, а також, що права вимоги повернення заборгованості по Боржникам не відступлені Клієнтом третім особам, Клієнтом не укладено угод про заміну зобов`язань по поверненню такої заборгованості іншими зобов`язаннями.

Відповідно п. 1.3. Договору факторингу з відповідними змінами внесеними Додатковою угодою №2 від 28.07.2021, ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» зобов?язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за Кредитним договором ТОВ «ФК «ЄАПБ», повідомити Боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних ТОВ «ФК «ЄАПБ», надати інформацію передбачену чинним законодавством про ТОВ «ФК «ЄАПБ»; у спосіб, передбачений договором про споживчий кредит та вимогами чинного законодавства.

Всупереч умовам Договору позики, незважаючи на повідомлення, відповідачем не виконано свого зобов`язання та не повернуто заборгованість, що і стало підставою звернення до суду.

Ухвалою суду від 20.08.2024 р. відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Ухвалою суду від 27.01.2025 р. явку представника позивача ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було визнано обов`язковою.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, незважаючи на визнання його явки до суду обов`язковою. Ухвала суду про визнання явки позивача до суду обов`язковою було надіслано та доставлено на електронні адреси представника позивача та позивача, а також до електронного кабінету. Прохальна частина позовної заяви містить вимогу про слуханні справи за відсутності представника позивача.

Представник відповідача - адвокат Полубок Н.А. в судовому засідання підтримала поданні пояснення у справі та просила відмовити в задоволенні позову. Представник вважає, що є механічні видалення в акті реєстру боржників, тому він не може бути належним доказом. Також не надано доказів, що ОСОБА_1 було повідомлено про відступлення права вимоги щодо його заборгованості. П. 1.3 Договору факторингу передбачено, що фактор протягом 30 робочих днів з дня підписання акту прийому передачі відповідного реєстру боржників зобов`язуються направити, простою кореспонденцію через відділення Укрпошти або за допомогою інших компаній, які займаються адресною доставкою кореспонденції, підготовлені за формою згідно додатку № 3 до цього Договору, письмові повідомлення боржникам про відступлення клієнтом право вимоги заборгованості фактору, проте такого доказу позову не містить. Доказів сплати коштів щодо укладання договору факторингу немає, договір факторингу наданий суду не в повному об`ємі, що робить його неналежним доказом, реєстр боржників не містить підпису учасників, тому він не відповідає оригіналу, ОСОБА_1 вказує, що кошти він не брав, доказів видачі коштів йому немає, розрахунок заборгованості є внутрішнім документом, тому не підтверджує видачу ОСОБА_1 коштів.

Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України - неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

15.11.2021р. між ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено Договір Позики № 77616347. Згідно з п.1 Договору позики, за цим Договором Позикодавець зобов?язується передати Позичальнику у власність грошові кошти у розмірі 5 000 грн., шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов?язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від суми позики.

Договір було укладено в електронному вигляді.

14.06.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ було укладено Договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передає (відступав) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників (копія витягу з Договору факторингу додається).

Відповідно до Реєстру боржників №11 від 27.10.2023 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.07.2021 р., який є невід`ємною частиною Договору, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 14917.66 грн., з яких: - 5000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; - 9917.66 грн. - сума заборгованості за відсотками; - грн. - сума заборгованості за пенею.

Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Тобто, за змістом ст. 1054 ЦК України кредитний договір є оплатним. Відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) зазначено, що: «визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду».

На підтвердження отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 5000 грн., позивачем надано копію Договору позики № 77616347, Додаток № 1 до Договору позики, а саме таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Ознайомившись із наданими Договором та довідкою, суд не знаходить підстав вважати, що ОСОБА_1 було отримано кредитні кошти, зокрема, шляхом надіслання їх на картковий рахунок позичальника, що визначено положеннями п. 1 Договору.

Слід зазначити, що позивачем не надано суду доказів такого перерахунку коштів, на зазначений картковий рахунок ОСОБА_1 , клопотання про витребування інформації щодо надходження коштів на відкритий у банку рахунок ОСОБА_1 , представником позивача не було заявлено.

Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) у постанові від 03.07.2019 року зауважила, що розрахунок кредитної заборгованості, не підтверджує умови кредитування та суму заборгованості за кредитом, оскільки зазначений доказ не є підтвердженням виконаних позивачем банківських операцій та повністю залежить від волевиявлення банку. У постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц (провадження № 61-517св18) зроблено правовий висновок про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону України підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Отже, виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.09.2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 25.05.2021 року у справі № 554/4300/16-ц (провадження № 61-3689св21), від 26.05.2021 року у справі № 204/2972/20 (провадження № 61-168св21), від 13.10.2021 року у справі № 209/3046/20 (провадження № 61-9207св21), від 01.12.2021 року у справі № 752/14554/15-ц (провадження № 61-14046св21), від 01.06.2022 року у справі № 175/35/16-ц (провадження № 61-648св21, ЄДРСРУ № 104644740).

Щодо наданої таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Додаток № 1 до Договору), то вона також не може підтверджувати обставини отримання ОСОБА_1 кредитних коштів на рахунок, оскільки несе лише інформативний характер щодо розміру заборгованості, у разі отримання кредитних коштів.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Позивач належними та допустимими доказами не довів факт укладення договору та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем, та відповідно не надав жодних доказів, які б підтверджували факт виконання ним зобов`язань за договором, а саме перерахування споживчого кредиту на рахунок відповідача.

Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст.ст. 1077, 1078 ЦК України укладення договору факторингу не тягне за собою заміну сторони кредитодавця у договорі кредиту.

Метою укладення договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення на користь фактора права грошової вимоги до боржника/боржників, такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги.

Отже, оскільки позов не містить належних та допустимих доказів в обґрунтування існування заборгованості ОСОБА_1 , то не можна вважати, що строк платежу за Договором настав, тобто грошова вимога у кредитодавця відсутня, а отже фактор не міг набути такої вимоги. Крім того, позивач не з`явився до суду, хоча явка була визнана обов`язковою, а суд вичерпав всі можливі заходи отримання витребуваних доказів за клопотанням позивача, тому суд позбавлений можливості встановити факт підтвердження (або спростування) безспірності заборгованості відповідача у справі.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись 265 - 268 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Цивільний позов ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі - 14917,66 грн. та судових витрат у сумі - 3028,00 грн. - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 20.06.2025 року. Затримання строків складання повного тексту пов`язано з навантаженням на склад суду, враховуючи, що від штатної кількості - 11 суддів, зараз здійснюють правосуддя тільки 6, введенням воєнного стану, недостатньою кількістю суддів, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ, відсутності у складі суду секретаря судового засідання, передачу справ інших двох суддів на розгляд, що створило додаткове навантаження, щорічної відпустки у травні-червні 2025 року, показники навантаження перевищують нормативні у 5 разів, що позбавляє суд першої інстанції можливості щодо дотримання строків, передбачених національним законодавством.

Суддя В.М. Буран