Решение № 128977348, 21.07.2025, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2025 р. № 400/5669/25 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54008, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, вул. Канатна, 83, м. Одеса, Одеський район, Одеська область, 65012,

провизнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

02 червня 2025 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивачка) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про:

визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 15.05.2025 № 143250023030 про відмову позивачці у призначенні пенсії за вислугу років;

зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати позивачці до пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років період навчання з 01.09.1987 по 01.03.1991 згідно диплому від 01.03.1991 серія НОМЕР_1 у відповідності до пункту «д» частини першої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788-ХІІ);

зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області з 04.04.2025 призначати, нарахувати та виплатити пенсію за вислугу років позивачці на підставі статті 55 Закону № 1788-ХІІ.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що 08.05.2025 вона звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ, за результатами розгляду якої Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області прийняло рішення від 15.05.2025 № 143250023030 про відмову у призначенні їй пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу 26 років 6 місяців. Позивачка стверджує, що при прийняті вказаного рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області протиправно не врахувало до її спеціального стажу період її навчання з 01.09.1987 по 01.03.1991 в Ризькому медичному училищі № 2 та Миколаївському медичному училищі, який підлягає зарахуванню згідно з пунктом «д» частини третьої статті 56 Закону № 1788-ХІІ та рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019.

У відзивах на позовну заяву від 20.06.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області та від 23.06.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області заперечили проти позову і просили в його задоволенні відмовити повністю. Відзиви умотивовано тим, що спеціальний стаж позивачки на день її звернення до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення їй пенсії за вислугу років становив 26 років 04 місяці 14 днів, що менше встановлених пунктом «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ 26 років 6 місяців. До страхового та спеціального стажу позивачки зараховано всі періоди. Відповідачі вказали на те, що виключний перелік закладів охорони здоров`я, робота в яких зараховується до спеціального стажу, визначений Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (далі Перелік № 909). Крім цього, вони звернули увагу на те, що адміністративний суд не має права втручатися у дискрецію органів Пенсійного фонду України щодо призначення пенсій.

06.06.2025 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі та розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 263 КАС України (у письмовому провадженні), та про витребування в Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області доказів.

Витребувані докази відповідач додав до свого відзиву на позовну заяву від 23.06.2025.

Розглянувши заяви по суті, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

Відповідно до Диплома серія НОМЕР_1 , виданого Миколаївським медичним училищем 01.05.1991, позивачка навчалась з 1987 року по 01.05.1991 у Ризькому медичному училищі № 2 та Миколаївському медичному училищі за спеціалізацією фельдшер.

08.05.2025 вона подала до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області заяву на призначення пенсії за вислугою років, до якої додала, зокрема, копію Диплома серія НОМЕР_1 , виданого Миколаївським медичним училищем 01.05.1991.

У зв`язку з тим, що призначення / перерахунок пенсії здійснюється за екстериторіальним принципом, вищенаведена заява позивача була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Одеській області, яке 15.05.2025 прийняло рішення № 143250023030 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років.

Вказане рішення про відмову аргументовано тим, що на дату звернення спеціальний стаж позивачки становив 26 років 04 місяці 14 днів, тобто у неї був відсутній необхідний відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ спеціальний стаж 26 років 6 місяців..

Вважаючи таке рішення протиправним, позивачка звернулася до суду з цим позовом. Позивач переконаний, що відповідачі порушили його право на отримання пенсії за вислугою років.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 1 частини першої статті 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV) встановлено, що право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідних для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Пунктом 21 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV встановлено, що особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до абзацу другого пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років за стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» набрав чинності 11.10.2017.

Згідно з пунктом «е» ст. 55 Закону №1788-ХІІ (в редакції, чинній до 01.04.2015) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Проте, Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», який набув чинності з 01.04.2015 пункт «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ було викладено в іншій редакції, відповідно до якої право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року не менше 25 років та після цієї дати:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року не менше 25 років 6 місяців;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року не менше 26 років;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року не менше 26 років 6 місяців;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року не менше 27 років;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року не менше 27 років 6 місяців;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року не менше 28 років;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року не менше 28 років 6 місяців;

з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року не менше 29 років;

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року не менше 29 років 6 місяців;

з 1 квітня 2024 року або після цієї дати не менше 30 років.

У подальшому, згідно із Законом України від 24.12.2025 № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі Закон № 911-VIII) внесено до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ такі зміни:

«в абзаці першому слова «незалежно від віку» замінити словами та цифрами «після досягнення 55 років і»;

доповнити абзацами дванадцятим - двадцять п`ятим такого змісту:

«До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення:

які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту;

1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку:

50 років які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року;

50 років 6 місяців які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року;

51 рік які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року;

51 рік 6 місяців які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року;

52 роки які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року;

52 роки 6 місяців які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року;

53 роки які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року;

53 роки 6 місяців які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року;

54 роки які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року;

54 роки 6 місяців які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року;

55 років які народилися з 1 січня 1971 року».

Отже, Закон № 911-VIII встановив раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років при наявному спеціальному стажі діяльності не менше 25 років.

Однак, рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законами України № 213-VIII та № 911-VIII.

Конституційний Суд України, приймаючи вказане рішення, виходив з того, що встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення певного віку (для працівників, зазначених у пунктах «е», «ж» статті 55 Закону № 1788-ХІІ 55 років), нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.

Крім того, Конституційний Суд України зазначив, що положення Закону № 1788-ХІІ щодо підвищення на п`ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.

Таким чином, стаття 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законами України № 213-VIII та № 911-VIII втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 04.06.2019.

З наведеного слідує, що з 04.06.2019 при вирішенні питання про призначення позивачці пенсії за вислугою років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII необхідно застосовувати пункт «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ у редакції, яка була чинною до внесення змін Законом № 213-VIII та Законом № 911-VIII.

Тому з 04.06.2019 при визначенні права на отримання пенсії за вислугу років незалежно від віку необхідно виходити з наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років на посадах зазначених у переліку, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 27.07.2022 по справі № 440/1286/20.

Водночас суд встановив, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 15.05.2025 № 143250023030 вмотивовано нормами пункту «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ у редакції Закону № 213-VIII та Закону № 911-VIII, а не первину його редакцію.

Згідно з частиною першою статті 87 Закону України «Про адміністративну процедуру» адміністративний акт є правомірним, якщо він прийнятий компетентним адміністративним органом відповідно до закону, що діяв на момент прийняття акта.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 87 Закону України «Про адміністративну процедуру» протравним є адміністративний акт, що не відповідає вимогам, визначеним частиною першою цієї статі, зокрема, порушує норми матеріального права.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 15.05.2025 № 143250023030 є протиправним і підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Головне управління в Миколаївській області зарахувати до спеціального стажу період роботи позивачки з 01.09.1987 по 01.03.1991 та про призначення їй пенсії, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з абзацом першим частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Таким чином, суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача за сукупності наступних умов:

1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача;

2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача;

3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів;

4) прийняття рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 05.09.2018 у справі № 826/9727/16 і від 04.08.2020 у справі № 340/2074/19.

Пунктом «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ (у всіх редакціях) передбачено, що спеціальний стаж установлюється за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Переліком установ, організація та посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Радою Міністрів СРСР від 17.12.1959 № 1397, і Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909, не передбачено, що навчання у медичних навчальних закладах підлягає зарахуванню до відповідного стажу.

Тому органи Пенсійного фонду України правомірно не зарахували період навчання позивачки з 1987 року по 01.05.1991 у Ризькому медичному училищі № 2 та Миколаївському медичному училищі.

Водночас суд врахував, що пунктом «д» частини третьої статті 56 Закону № 1788-ХІІ встановлено періоди роботи, які зараховуються до загального стажу роботи, а не спеціального.

Позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі Закон № 2148-VIII), який набрав чинності з 11.10.2017, розділ XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV доповнено пунктом 21, згідно з яким особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Також, Законом № 2148-VІІІ були внесені зміни до пункту 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-XII, після внесених яких вказаний пункт викладений у наступній редакції:

«До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.»

Таким чином, враховуючи пункту 21 та 16 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV пенсія за вислугу років згідно з положеннями пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII може бути призначена особам, які мають стаж, необхідний для її призначення станом на 11.10.2017.

Аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 27.07.2022 по справі № 440/1286/20.

Згідно з наявними матеріалами справи суд не може достовірно встановити, чи мала позивачка станом на 11.10.2017 необхідних спеціальний стаж, необхідний для призначення пенсії за віком відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ.

Таким чином, враховуючи частину четверту статті 245 КАС України, позовні вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України призначити, нарахувати та виплатити позивачці пенсію за вислугу років також не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Виходячи із наведеного, суд дійшов висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог, а саме:

зобов`язати орган Пенсійного фонду України повторно розглянути заяву позивачки від 08.05.2025 з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні суду.

Відповідно до підпункту 2, абзацу п`ятого підпункту 3, підпункту 4 пункту 4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 21.12.2022 № 28-2), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 40/26485, головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань:

планує у відповідному регіоні доходи та видатки коштів Фонду, у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду;

організовує роботу управлінь Фонду щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства;

забезпечує своєчасну та у повному обсязі виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання, здійснює страхові виплати та надає соціальні послуги відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та інші виплати, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, в межах обсягів фінансування цих виплат.

Таким чином, належним відповідачем в адміністративних справах щодо призначення (перерахунку, переведення) пенсій є орган Пенсійного фонду України, який здійснює пенсійні виплати пенсіонеру, тобто орган Пенсійного фонду України, на обліку якого перебуває пенсіонер.

Оскільки позивачка проживає в Миколаївській області, і вона подала заяву про призначення йому пенсії за віком до Головного управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області, тому саме цей орган Пенсійного фонду України є належним відповідачем щодо вищевказаних позовних вимог.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Квитанцією від 23.04.025 підтверджується понесення позивачкою судових витрат у розмірі 1211,20 грн на сплату судового збору за подачу адміністративного позову. Оскільки цим рішенням позов задоволено, тому за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів необхідно стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме: по 605,60 грн з кожного (?1211,20 : 2 = ?605,60).

Керуючись статтями 9, 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54020; код ЄДРПОУ 13844159) і до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, Одеський район, Одеська область, 65012; код ЄДРПОУ 20987385) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 15.05.2025 № 143250023030 про відмову у призначені пенсії.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54020; код ЄДРПОУ 13844159) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) від 08.05.2025 з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні суду.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54020; код ЄДРПОУ 13844159) судовий збір у розмірі 605 (Шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

6. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, Одеський район, Одеська область, 65012; код ЄДРПОУ 20987385) судовий збір у розмірі 605 (Шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

7. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

8. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

9. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.Г.Ярощук

Повний текс рішення складено 21 липня 2025 року