Постановление суда № 128960419, 02.07.2025, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження № 2-з/359/94/2025

Справа № 359/7630/25

УХВАЛА

Іменем України

02 липня 2025 року суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Яковлєва Л.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Водполімер» про забезпечення позову,-

ВСТАНОВИВ :

30 червня 2025 року на адресу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від ТОВ «Науково-виробнича фірма «Водполімер» надійшла заява про забезпечення позову, якою просить суд : постановити ухвалу про невідкладне забезпечення позову ТОВ «Науково-виробнича фірма «Водполімер» у справі у вигляді арешту : розташованої у м.Борисполі земельної ділянки площею 0,1769 га, кадастровий номер 3210500000:06:003:0011, що має реєстраційний номер об`єкта у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1514072732208; розташованої у м.Борисполі земельної ділянки площею 0,0847 га, кадастровий номер 3210500000:06:003:0012, що має реєстраційний номер об`єкта у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1514042832208, та заборонити вчиняти з указаними об`єктами нерухомості будь-які юридично значимі дії, направлені на їх відчуження, передачу в іпотеку, обтяження, перереєстрацію, зміну технічних характеристик, об`єднання чи поділ цих ділянок до завершення розгляду по суті справи.

Заяву обґрунтованотим,що у провадженнісудді СеменютиО.Ю.перебуває цивільнийпозов Товариства,предметом якогоє,серед іншого,основна вимогапро витребуванняіз незаконноговолодіння гром-на ОСОБА_1 у власністьта володінняТОВ НВФ«Водполімер» викраденогоза підробленимидокументами об`єктунерухомості -земельної ділянкиплощею 0,2616,га (кадастровийномер 3210500000:06:003:0007),що наразімає адресу: АДРЕСА_1 .До протиправноговикрадення цієїділянки зїхньої власностівона тарозташована наній офіснабудівля Позивачабули єдинимневіддільним господарськимкомплексом,який належавПозивачу направі власностіз 2011року,що підтверджуєтьсяВитягом ізДержавного реєструречових прав№7375248від 31липня 2023року (щододілянки)та ВитягомКП «Бориспільськебюро технічноїінвентаризації» продержавну реєстраціюправ №32085266від 17листопада 2011року (щодобудівлі).Як вказаноу позовнійзаяві тапідтверджується доданимидо неїдоказами,перший зловмиснийвласник -ТОВ «Концерн«Водполімер» післяотримання ділянкипід свійюридичний контроль,не обмеживсязвичайним їїгосподарським використанняму своїйстатутній діяльності,як бице зробивбудь-якийдобросовісний набувачнерухомого майна,-він ініціюваворганізаційно-правовідії,спрямовані намаксимальне ускладненнямайбутніх дійПозивача якзаконного власниказемлі зрозшуку тавстановленню поточногостатусу ділянкипід Адмінбудівлею№ 9на підставівідомостей Державногореєстру речовихправ чиДержкадастру України.Щоб перешкодититакому пошуку,щодо спірноїділянки землібуло вчиненонизку фраудаторнихправочинів тадій,котрі -за задумомучасників рейдерськогозахоплення нашогомайна малиускладнити майбутнєправосуддя щодоспірного об`єктунерухомості:Тому,суд маєврахувати,що уДержавному реєстріречових правдержавним реєстратором(нотаріусомО.Дудкою)було у2016р.закрито розділвідомостей пробудь-якунерухомість нашогопідприємства заадресою: АДРЕСА_2 ;натомість відкритоу Реєстріновий розділза новою,досі неіснуючою адресою: АДРЕСА_1 ,на якійречове правона нашунерухомість булоспочатку зареєстрованоза первіснимзловмисним набувачем-юридичною особою-ТОВ «КонцернВодполімер»,потім зафізичною особою,котра -розділила цю ділянкуліквідувала тастворила ізнеї двіокремі.Таким чином,внаслідок вчиненнянедобросовісних таумисних дійВідповідача-1,із березня2018року ізбаз данихДержавного реєструречових правта зДержавного кадаструУкраїни булоповністю вилученозаписи профізичне існуванняспірної ділянкипо АДРЕСА_1 (адо того-Запорізькій,10).Натомість уцих державнихбазах з`явилисяяк новостворенідві новіділянки зновими ідентифікуючимиреквізитами (адреса,кадастр таплоща).В цьомусудовому споріневжиття судомпередбачених процесуальнимзаконом заходівзабезпечення можеістотно ускладнитичи унеможливитиефективний захистабо поновленняпорушених правта інтересівпозивача,зазахистом якихТОВ НВФ«Водполімер» звернулосядо суду(ст.149ЦПК України).Адже врезультаті вирішенняспору Судмає підставиприйняти ім`ямУкраїни рішенняпро поверненнясаме відповідачемспірних земельнихділянок,як іраніше булиєдиним цілимоб`єктом нерухомості)її законномувласнику -позивачу.У позовнійзаяві тау долученихдоказах (ут.ч.-судових рішенняхпопередніх років)Позивач звернувособливу увагуСуду нааргументи,що вказанаділянка нашогоТовариства буланеодноразово відчуженаі переданаВідповідачу-1за заздалегідьспланованим усімаучасниками незаконнихправочинів зловмиснимта таємнимумислом наїї викраденняз власностіТОВ НВФ«Водполімер».З метоюефективного захиступравомірних інтересівПозивача тазабезпечення можливостіналежної реалізаціїочікуваного судовогорішення усправіщодо поверненнясаме Відповідачем-1нерухомого майнайого законномувласнику -ТОВ НВФ«Водполімер»,просять судприйняти ухвалупро забезпеченнянашого позову.Також, просили судврахувати туобставину,що обидвіділянки єсуто формальноювласністю відповідача ОСОБА_1 ,котрий нашуділянку заїї призначеннямне використовуєта ніколине використовував,оскільки вонавідноситься докатегорії ділянокпромисловості,тобто -має непобутовета несільськогосподарське призначення,і якоюв господарськихцілях вінне вправікористуватися,оскільки незареєстрований яксуб`єктпідприємницької діяльності(підприємець).А Будівляофісу,розташована наспірній ділянці(штучнорозділеній надві)-є власністюПозивача.Забезпечення позовуу цивільномупроцесі застосовуєтьсясудом зметою забезпеченняреального виконаннясудового рішенняу справіі запропонованийПозивачем спосібзабезпечення якразспрямований натаке майбутнєреальне виконаннясудового рішення.Невжиття Судомвизначених намизаходів забезпеченняпозову можеістотно ускладнитичи унеможливитивиконання рішеннясуду абоефективний захистінтересів нашогоТовариства впроцедурі поверненнянашого майнавід поточноговолодільця (відповідача),або поновленняпорушених правабо інтересівпозивача,за захистомяких ТОВНВФ «Водполімер»звернулося врамках даногопозову.Накладенням арештуна обидвіспірні земельніділянки ум.Борисполі суджодним чиномне порушитьмайнових інтересівВідповідача-1,оскільки такимзабезпеченням судлише тимчасовообмежить цивільнийоборот цьогомайна,не дозволившийого подальшевідчуження Відповідачемчи обтяження(передачав заставучи іпотеку)поза контролемсуду,або реалізаціюВідповідачем-2як іпотекодавцемправа іпотечногонабуття власностіна частинунашої ділянку-до моментувирішення даногоспору посуті.Цим самимсуд збережеіснуючий статус-кводля усіхзацікавлених сторіну томуправовому форматі,як цеіснує домоменту забезпеченняпозову.Тобто,існуючий надану поруобсяг правовихта економічнихінтересів,прав йобов`язківяк поточноговласника спірнихділянок,так іПозивача,чи будь-якихтретіх осібжодним чиномне будутьзмінені.З цієї причини потреби у здійсненні заявником зустрічного забезпечення немає.

Згідно положень ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на вказане, розгляд заяви в порядку ч. 1 ст. 153 ЦПК України проводиться судом без повідомлення учасників справи.

Дослідивши подану заяву про забезпечення позову, мотиви і обґрунтування заяви, суд дійшов наступних висновків.

Частиною 1 ст.149 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову.

Відповідно п. 1 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. При цьому заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. (ч.ч. 2, 3 ст. 150 ЦПК України).

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Відповідно роз`яснень Пленум Верховного Суду України п.4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», заходи забезпечення позову застосовуються, якщо існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; вжиття заходів забезпечення повинно бути доцільним. Відповідно до п. 4постанови Пленуму Верховного СудуУкраїни №9від 22грудня 2006року «Пропрактику застосуваннясудами цивільногопроцесуального законодавствапри розглядісправ прозабезпечення позову» при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконанню чи утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб або учасників процесу.

Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.

Судом встановлено, що в провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Водполімер» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про витребування нерухомого майна із незаконного володіння.

Однак, доказів перебування вказаної справи у провадженні суду заявником не надано.

Частиною 2 ст. 149 ЦПК України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Крім того, відповідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод як джерело права.

Згідно ч.1 ст.1 Першого протоколу до цієї Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Окрім національного законодавства, також і прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1 ст.6Конвенції Прозахист правлюдини іосновоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно ч. 3 ст. 12 та ч. 1ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

За змістом правового висновку Верховного суду, викладеного у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №183/5864/17-ц, заява про забезпечення позову повинна бути обґрунтованою, а доводи, викладені в ній свідчити про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.

Таким чином, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб або учасників процесу.

Згідно заяви вбачається, що у сторін існує спір щодо земельної ділянки та розташованій на ній офісній будівлі.

Проте, заявник належним чином не обґрунтував заяву про забезпечення позову щодо існування ризику реалізації вказаного майна відповідачами під час розгляду справи в суді.

При цьому, із вказаної заяви та приєднаних до неї доказів не вбачається наявність ризиків здійснення відповідачами будь-яких дій, направлених на відчуження спірного майна.

З врахуванням наведеного, суд, надаючи оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи співмірність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, приходить до висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.

На підставі вище викладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Одночасно суд роз`яснює, що ця відмова не позбавляє заявника на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленомуЦПК України, з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині ухвали.

Відповідно ч.10,11ст.153ЦПК Україниухвалу прозабезпечення позовуабо провідмову узабезпеченні позовуможе бутиоскаржено.Оскарження ухвалипро забезпеченняпозову незупиняє їївиконання,а такожне перешкоджаєподальшому розглядусправи. Оскарження ухвали про скасування забезпечення позову або про заміну одного виду забезпечення іншим зупиняє виконання цієї ухвали.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 149 153, 258- 261, 353 Цивільного процесуального кодексу України, п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Водполімер» про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду протягом 15 днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Яковлєва Л.В.