Решение № 128946749, 18.07.2025, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2025 р. справа № 300/1969/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Керівника Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської області, в інтересах держави в особі Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, Управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської обласної державної адміністрації до Гвіздецької селищної ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вжити заходів щодо замовлення розроблення історико-архітектурного опорного плану історичного населення місця селища Гвіздець Коломийського району Івано-Франківської області, -

В С Т А Н О В И В:

Керівник Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської області (надалі по тексту також прокурор), в інтересах держави в особі Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, Управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської обласної державної адміністрації (надалі по тексту також позивачі, Міністерство, Управління), звернувся в суд із адміністративним позовом до Гвіздецької селищної ради (надалі по тексту також відповідач, селищна рада), у якому просив:

визнати протиправною бездіяльність Гвіздецької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області, яка полягає у невчиненні дій, спрямованих на замовлення розроблення історико-архітектурного опорного плану історичного населеного місця селища Гвіздець Коломийського району Івано-Франківської області;

зобов`язати Гвіздецьку селищну раду Коломийського району Івано-Франківської області вжити заходів щодо замовлення розроблення історико-архітектурного опорного плану історичного населеного місця селища Гвіздець Коломийського району Івано-Франківської області.

Позовні вимоги мотивовані тим, що постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 за №878 затверджено "Список історичних населених місць України", до якого, серед іншого, включено селище Гвіздець. У свою чергу, як з`ясовано прокуратурою, рішенням Гвіздецької селищної ради від 30.11.2023 за №901-16/2023 затверджено Програму "Охорони та збереження культурної спадщини на території Гвіздецької територіальної громади на 2024-2028 роки", в межах якої передбачено розроблення історико-архітектурного опорного плану селища Гвіздець (надалі по тексту також опорний план), проте коштів для виконання такого не виділено.

Таким чином, з моменту затвердження Списку історичних населених місць України (2001 рік) та по теперішній час історико-архітектурний опорний план селища Гвіздець не затверджено, що може призводити до можливості хаотичної та шкідливої неконтрольованої забудови, знищення історичної спадщини територіальної громади.

Наведене вище, на переконання прокурора, є достатнім обґрунтуванням для застосування останнім представницьких повноважень інтересів держави в суді на підставі статті 23 Закону України "Про прокуратуру", частини 4 статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України.

З наведених підстав просив позов задовольнити в повному обсязі.

На виконання повідомлення Івано-Франківського окружного адміністративного суду про відсутність можливості роздрукувати документи великого обсягу, Коломийською окружною прокуратурою долучено копію додатків до адміністративного позову (а.с.31-58).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.03.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (а.с.59-60).

Гвіздецька селищна рада скористалася правом подання відзиву, який разом із письмовими доказами надійшов до суду з поміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 11.04.2025", зареєстрований канцелярією суду 11.04.2025 (а.с.64-88). З доводами позивача, викладеними у позовній заяві, відповідач не погоджується, вказує на безпредметність заявленого позову й відтак просить суд відмовити у його задоволенні, виходячи з наступного.

В обґрунтування відсутності протиправної бездіяльності відповідач вказує про те, що рішенням Гвіздецької селищної ради від 03.04.2025 за №1343-27/2025 внесено зміни до Програми "Охорони та збереження культурної спадщини на території Гвіздецької територіальної громади на 2024-2028 роки" в частині виділення 100 000,00 гривень на замовлення розроблення історико-архітектурного опорного плану історичного населеного місця селища Гвіздець.

Окрім того, рішенням селищної ради від 03.04.2025 за №1307-27/2025 призупинено виділення земельних ділянок та будь-яке будівництво в радіусі 50м біля Бернадинського монастиря (Келії, Костелу, Надбрамної дзвіниці) до виготовлення коментованого опорного плану селища Гвіздець.

Міністерство культури та стратегічних комунікацій України (Міністерство культури та інформаційної політики України) через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи скерувало додаткові пояснення у справі від 14.04.2025, зареєстровані канцелярією суду 15.04.2025 (а.с.89-102), у котрих вказує про відсутність звернень від Гвіздецької селищної ради щодо розгляду та затвердження історико-архітектурного опорного плану селища Гвіздець.

У свою чергу, Міністерство зверталося до голови Гвіздецької селищної ради листом від 21.09.2020 за №11398/6.11.1, в якому наголошувало на необхідності виконання вимог чинного пам`яткоохоронного законодавства та обов`язковості розроблення історико-архітектурного опорного плану, проте відповідь на такий дотепер не надходила.

Коломийською окружною прокуратурою з поміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 15.04.2025", зареєстрований канцелярією суду 16.04.2025 (а.с.103-114) подано до суду, подано відповідь на відзив, у межах якою зауважено, що рішення Гвіздецької селищної ради від 03.04.2025 за №1343-27/2025 та за №1307-27/2025 прийняті лишень після звернення до суду із даним адміністративним позовом, що свідчить про те, що відповідач самостійно, без зобов`язання у судовому порядку вчинити певні дії, не здійснює свої повноваження у сфері охорони культурної спадщини.

Поруч із вказаним, стосовно призупинення Гвіздецькою селищною радою виділення земельних ділянок та будь-яке будівництво в радіусі 50м біля Бернадинського монастиря (Келії, Костелу, Надбрамної дзвіниці) до виготовлення коментованого опорного плану селища Гвіздець зазначено, що такі є пам`ятками архітектури національного значення та занесені до Державного реєстру нерухомих пам`яток України постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2024 за №6, проте рішення від 03.04.2025 за №1307-27/2025 суперечить як вимогам статті 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини" в частині зон охорони території пам`ятки, так і фактичної наявності земельної ділянки, розташованої поруч, у приватній власності.

На виконання повідомлення Івано-Франківського окружного адміністративного суду про відсутність можливості роздрукувати документи великого обсягу, Гвіздецькою селищною радою долучено копію відзиву та додатки до такого (а.с.115-167).

Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши зміст позовної заяви та відзиву на позов, письмових заяв та додаткових пояснень, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення проти них, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 за №878 затверджено "Список історичних населених місць України", до якого, серед іншого, включено селище Гвіздець.

Міністерство культури та інформаційної політики України листом за №11398/6.11.1 від 21.09.2020 звернулося до голови Гвіздецької селищної ради, за змістом якого наголошувала на необхідності вжиття невідкладних заходів у частині замовлення, розробки і затвердження в установленому законом порядку історико-архітектурного опорного плану населеного місця селища Гвіздець (а.с.96-97).

Як слідує з листа Міністерства за №06/13/2236-25 від 26.02.2025 (а.с.14), адресованого Коломийській окружній прокуратурі у відповідь на звернення останньої за №53-272ВИХ-25 від 31.01.2025 (а.с.13), відповідь на вищезгаданий лист дотепер не надходила, проект історико-архітектурного опорного плану селища Гвіздець або науково-проектна документація з визначення меж і режимів використання історичного ареалу селища на розгляд центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, наразі не подана.

Івано-Франківською обласною державною адміністрацією, в тому числі і відповідачу, скеровано листа за №222/0/2-23/01-137 від 17.03.2023 (а.с.70) з проханням надати інформацію про ужиті заходи щодо розроблення та затвердження в установленому порядку науково-проектної документації з визначення меж і режимів використання пам`ятки місцевого значення та її зон охорони, технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж режимоутворюючих об`єктів культурної спадщини, у відповідь на що Гвіздецькою селищною радою повідомлено про відсутність останніх листом за №354/02.2-21 від 29.03.2023 (зворотній бік а.с.70).

Зі змісту листа Івано-Франківської обласної державної адміністрації за №52/0/2-25/01-084 від 14.01.2025 слідує про необхідність, серед іншого, забезпечення органами місцевого самоврядування виготовлення історико-архітектурних опорних планів в складі генеральних планів населених місць та подання звітності про проведені заходи (а.с.72-73).

У свою чергу, Коломийська районна державна адміністрація Івано-Франківської області листом за №101/01-009/013 від 16.01.2025 (а.с.71) звернулася до Гвіздецького селищного голови, у якому просила проінформувати про наявність чи відсутність історико-архітектурних опорних планів в складі генеральних планів населених місць та в разі їх відсутності повідомити, яка робота здійснюється щодо їх виготовлення.

На виконання коментованих листів від 14.01.2025 та від 16.01.2025 Виконавчим комітетом Гвіздецької селищної ради листом за №56/02-2-20 від 04.02.2025 скеровано копії актів візуального обстеження пам`яток культурної спадщини (а.с.74).

За змістом листа Управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської обласної державної адміністрації за вих.№201/01-012 від 24.02.2025 (а.с.18) у відповідь на звернення Коломийської окружної прокуратури за №53-239ВИХ-25 від 28.01.2025 (а.с.17), станом на 20.02.2025 рішення сесії селищної ради про розробку історико-архітектурного опорного плану селища Гвіздець Коломийського району не прийнято.

Рішенням Гвіздецької селищної ради від 30.11.2023 за №901-16/2023 затверджено Програму "Охорони та збереження культурної спадщини на території Гвіздецької територіальної громади на 2024-2028 роки" (надалі по тексту також Програма) (а.с.77), в межах якої підпунктом 6 пункту 1 передбачено "підтримку заходів з розроблення та прийняття в установленому порядку містобудівної документації історичних населених місць (історико-архітектурний опорний план)" (а.с.79-81).

У межах обміну інформацією між Коломийською окружною прокуратурою та Гвіздецькою селищною радою, останньою на виконання запиту прокуратури за №09.53-57-2850ВИХ-23 від 22.11.2023 (а.с.19) повідомлено листом за №628/02.2-20 від 11.12.2023 (а.с.20) про затвердження вищевказаної Програми. Надалі, Коломийською окружною прокуратурою повторно скеровано звернення за №09.53-57-2763ВИХ-24 від 10.10.2024 (а.с.21) з проханням повідомити про вжиті на даний час заходи з метою розроблення та затвердження в установленому порядку історико-архітектурного опорного плану селища Гвіздець, на що селищною радою дано відповідь за №1147/02.2-21 від 14.07.2024 (а.с.22) про не виділення коштів під Програму, проте врахування коментованого листа прокуратури при формуванні бюджету на 2025 рік.

Рішенням Гвіздецької селищної ради від 03.04.2025 за №1343-27/2025 внесено зміни до Програми "Охорони та збереження культурної спадщини на території Гвіздецької територіальної громади на 2024-2028 роки" в частині виділення 100 000,00 гривень на замовлення розроблення історико-архітектурного опорного плану історичного населеного місця селища Гвіздець (а.с.82).

Окрім того, рішенням селищної ради від 03.04.2025 за №1307-27/2025 призупинено виділення земельних ділянок та будь-яке будівництво в радіусі 50м біля Бернадинського монастиря (Келії, Костелу, Надбрамної дзвіниці) до виготовлення коментованого опорного плану селища Гвіздець (а.с.84).

На переконання позивачів, перебування селища Гвіздець у Списку історичних населених місць України з моменту затвердження останнього у 2001 році, проте невчинення Гвіздецькою селищною радою дій, на замовлення розроблення історико-архітектурного опорного плану історичного населеного місця селища Гвіздець свідчить про допущення протиправної бездіяльності останнім та може призвести до хаотичної та шкідливої неконтрольованої забудови, знищення історичної спадщини територіальної громади, у зв`язку з чим Керівник Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, Управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської обласної державної адміністрації звернувся до суду із цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.

Частиною 2 статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У контексті спірних правовідносин, Конституція України встановлює, що культурна спадщина охороняється законом (частина 4 статті 54); держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами (частина 5 статті 54); кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки (стаття 66).

Верховною Радою України 19.03.2013 ратифіковано Рамкову конвенцію Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства, підписану Україною 31.10.2007, шляхом прийняття Закону України від 19.09.2013 за №581-VII, та котра набрала чинності для України 01.05.2014.

У Преамбулі зазначеної Рамкової конвенції Держави-члени Ради Європи, які підписали цю Конвенцію, наголосили на значенні й потенціалі розумного використання культурної спадщини як ресурсу сталого розвитку та якості життя в постійно мінливому суспільстві.

Стаття 1 "Цілі Конвенції" Рамкової конвенції Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства передбачає, що Сторони цієї Конвенції домовилися, зокрема:

визнавати індивідуальну та колективну відповідальність стосовно культурної спадщини (пункт "b");

наголошувати на тому, що збереження культурної спадщини та її стале використання спрямовані на розвиток людського потенціалу та якості життя (пункт "c");

уживати необхідних заходів для застосування положень Конвенції стосовно: ролі культурної спадщини у створенні мирного та демократичного суспільства, а також у процесах сталого розвитку культурного різноманіття та сприяння йому; найліпшої ефективної реалізації повноважень усіх відповідних громадських, інституційних та приватних учасників (пункт "d").

У пунктах "а", "b", "e", "f", "g" статті 5 Рамкової конвенції Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільств визначено, що Сторони зобов`язуються, зокрема: визнавати громадський інтерес до культурної спадщини відповідно до її значення для суспільства; підвищувати цінність культурної спадщини через її виявлення, вивчення, тлумачення, захист, збереження та представлення; сприяти захистові культурної спадщини як важливого фактору для спільних цілей сталого розвитку, культурного різноманіття й сучасної творчості; визнавати цінність культурної спадщини, яка знаходиться на територіях під їхньою юрисдикцією, незалежно від її походження; розробляти інтегровані стратегії для сприяння виконанню положень цієї Конвенції.

Отже, зазначена Рамкова конвенція зобов`язує Україну визнавати індивідуальну та колективну відповідальність за збереження спадщини, підвищувати її цінність через захист і популяризацію, а також інтегрувати ці принципи в суспільні процеси.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь врегульовані Законом України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 за №1805-ІІІ (надалі по тексту також Закон №1805-ІІІ), у преамбулі котрої також передбачено, що об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою. Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Таким чином, Закон №1805-III закріпив основи охорони культурної спадщини в Україні, визначивши, що об`єкти культурної спадщини на території України охороняються державою, і встановив пріоритетність цього завдання для суб`єктів владних повноважень.

У частині 4 статті 32 Закону №1805-III передбачено, що з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць вони заносяться до Списку історичних населених місць України. Список історичних населених місць України за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, затверджується Кабінетом Міністрів України. У кожному історичному населеному місці визначається один або більше історичний ареал. Межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Такий "Порядок розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації" затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.09.2021 за №926 (надалі по тексту також Порядок №926, тут і надалі в редакції, чинній з 11.01.2025). Зазначений Порядок визначає склад, зміст, механізм розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації на місцевому рівні: комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту, детального плану території, а також склад, зміст та порядок розроблення історико-архітектурного опорного плану населеного пункту.

Історико-архітектурний опорний план науково-проектна документація, яка розробляється на всю територію населеного пункту, внесеного до Списку історичних населених місць України, і затверджується одним рішенням як окремий розділ у складі генерального плану такого населеного пункту (планувальних рішень генерального плану населеного пункту) як його невід`ємна складова згідно із Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (Закон України від 17.02.2011 за №3038-VI), містить відомості про об`єкти всесвітньої спадщини, їх території та буферні зони; пам`ятки культурної спадщини, у тому числі археологічні, їх території та зони охорони; межі та правові режими використання історичних ареалів населених місць; історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території та їх зони охорони; охоронювані археологічні території, а також цінну історичну забудову (підпункт 21 пункту 2 Порядку №926).

У свою чергу, науково-проектна документація затверджені текстові та графічні матеріали історико-архітектурного опорного плану, в яких містяться результати проведення наукових досліджень території населеного пункту і якими визначаються наявність, розташування, характеристики об`єктів нерухомої культурної спадщини, їх територій та зон охорони пам`яток, історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, об`єктів всесвітньої спадщини, буферних зон, історичних ареалів (підпункт 28 пункту 2 Порядку №926).

Відповідно до пункту 3 Вказаного Порядку, планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів, детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Так, згідно пунктів 13 та 14 Порядку №926, комплексний план розробляється та затверджується з метою забезпечення сталого розвитку територіальної громади з дотриманням принципу збалансованості державних, громадських та приватних інтересів та з урахуванням концепції інтегрованого розвитку території територіальної громади (за наявності), програми комплексного відновлення території територіальної громади (за наявності), передбачає узгоджене прийняття рішень щодо цілісного (комплексного) просторового розвитку населених пунктів як єдиної системи розселення і території за їх межами. Комплексний план розробляється на всю територію територіальної громади. Комплексний план не розробляється, якщо територія територіальної громади включає лише територію населеного пункту.

Поруч із цим, генеральний план населеного пункту, призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту, розробляється у складі комплексного плану або включається до нього як складова одночасно з його затвердженням, деталізує положення комплексного плану та повинен узгоджуватися з іншими його положеннями (пункт 17 Порядку №926).

Пунктом 18 коментованого Порядку визначено, що у разі коли територія територіальної громади обмежується територією одного населеного пункту, генеральний план населеного пункту у межах такої територіальної громади розробляється відповідно до вимог щодо механізму розроблення, складу та змісту комплексного плану і генерального плану населеного пункту, визначених цим Порядком, в тому числі в частині проведення громадського обговорення з формування завдання або застосування концепції інтегрованого розвитку території територіальної громади.

Як слідує з пункту 23 Порядку №926, плани зонування територій населених пунктів у межах території територіальної громади та історико-архітектурні опорні плани з визначенням меж історичних ареалів населених пунктів, внесених до Списку історичних населених місць України, розробляються одночасно із генеральними планами та включаються до комплексного плану як невід`ємні складові генеральних планів відповідних населених пунктів.

Отже, історико-архітектурний опорний план є обов`язковою складовою генерального плану населеного пункту, внесеного до Списку історичних населених місць, і розробляється як його невід`ємний розділ відповідно до Закону №3038-VI, який входить до переліку містобудівної документації поряд із комплексним планом просторового розвитку територіальної громади та детальним планом території.

Основною метою історико-архітектурного опорного плану є захист традиційного характеру середовища історичного населеного місця, тобто збереження його історично успадкованого вигляду та об`ємно-просторової структури. План слугує інструментом для встановлення обмежень господарської діяльності в межах історичних ареалів, що допомагає запобігати руйнуванню чи спотворенню цінних історичних і культурних об`єктів.

Стаття 25 Закону України "Про місцеве самоврядування" від 21.05.1997 за №280/97-ВР (надалі по тексту також Закон №280/97-ВР) визначає, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації є виключною компетенцією селищної ради (пункт 42 частини першої статті 26 Закон № 280/97-ВР).

В силу вимог частин 3 статті 8 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 за №3038-VI (надалі по тексту також Закон №3038-VI), рішення з питань планування та забудови територій приймаються, зокрема селищними радами та їх виконавчими органами в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Відповідно до частини 2 статті 10 Закону №3038-VІ, фінансування робіт з планування території, територій територіальних громад (у тому числі населених пунктів), інших частин території відповідної територіальної громади, проведення містобудівного моніторингу здійснюється за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів, коштів міжнародної технічної та/або фінансової допомоги, у тому числі у вигляді грантів.

До власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів селищних рад, в тому числі, належать: підготовка і подання на затвердження ради відповідних місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, іншої містобудівної документації; встановлення на відповідній території режиму використання та забудови земель, на яких передбачена перспективна містобудівна діяльність; надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок; проведення громадського обговорення містобудівної документації (підпункти 6, 7, 9, 10 пункту "а" частини 1 статті 31 Закону №280/97-ВР)

Рішення про розроблення містобудівної документації на місцевому рівні (комплексного плану, генеральних планів населених пунктів, детальних планів території) щодо території територіальної громади, а також оновлення і внесення змін до неї приймає відповідна сільська, селищна, міська рада (пункт 34 Порядку №926).

Згідно з пунктом 35 Порядку №926, виконавчий орган сільської, селищної і міської ради, Київська та Севастопольська міські держадміністрації є замовником розроблення містобудівної документації на місцевому рівні (комплексного плану, генеральних планів населених пунктів, детальних планів територій) (далі замовник), який організовує розроблення, внесення змін та подання проектів містобудівної документації на місцевому рівні на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради незалежно від визначених відповідно до закону джерел фінансування.

Пунктом 41 Порядку №926 визначено, що розроблення містобудівної документації на місцевому рівні (комплексного плану, генеральних планів населених пунктів, детальних планів території) щодо території територіальної громади, оновлення та внесення змін до неї здійснюється трьома організаційними етапами: підготовчий, основний, завершальний, які реалізуються у послідовності, визначеній пунктами 42-44 цього Порядку.

На підготовчому етапі (пункт 42 Порядку №926) виконавчий орган сільської, селищної, міської ради (замовник), зокрема:

опісля прийняття сільською, селищною, міською радою рішення про розроблення містобудівної документації на місцевому рівні (комплексного плану, генеральних планів населених пунктів, детальних планів території) щодо території територіальної громади, та його оприлюднення, забезпечує доступ до чинних кадастрів і реєстрів або їх взаємодію з інформаційною системою;

отримує відомості про державні інтереси та інтереси суміжних громад (для комплексних і генеральних планів);

формує перелік раніше розробленої містобудівної документації та документів державного планування (концепції, стратегії, програми тощо);

складає перелік затверджених документів із землеустрою, планування та використання земель;

формує перелік документів державного планування, затверджених сільською, селищною і міською радою (концепцій, стратегій, проектів, програм, інших документів щодо існуючого стану та планів розвитку відповідних територій), а також передбачених зазначеними документами планувальних рішень, які повинні бути враховані в містобудівній документації;

інформує громадськість про початок розроблення планів, порядок і строки подання пропозицій та розміщує інформацію про отримані пропозиції від фізичних і юридичних осіб;

складає перелік усіх раніше розроблених та затверджених містобудівних, землеупорядних і природоохоронних документів та матеріалів, які стосуються території проектування, для подальшого використання під час розроблення планів території;

складає перелік намірів суб`єктів містобудівної діяльності;

формує завдання на розроблення комплексного плану територіальної громади шляхом проведення громадського обговорення за участю робочої групи, стратегічної сесії та забезпечення відкритості й публічності всіх етапів;

залучає організації, установи, а також кошти місцевого бюджету (в тому числі отриманого шляхом субвенції з державного бюджету) та/або кошти міжнародної технічної та/або фінансової допомоги для організації громадських обговорень, підготовки та фінансування містобудівної документації;

проводить процедури закупівлі містобудівної документації відповідно до закону, формуючи технічне завдання з усіма необхідними відомостями для укладення договору з розробником;

визначає розробника містобудівної документації шляхом проведення закупівель згідно із законодавством та укладає з ним договір відповідно до вимог цивільного й господарського законодавства;

вносить рішення про розроблення, оновлення або зміну містобудівної документації та відповідну інформацію до Реєстру містобудівної документації Містобудівного кадастру.

Основний етап розроблення містобудівної документації (пункт 43 Порядку №926) включає, зокрема:

забезпечення розробника вихідними даними, доступом до реєстрів, інформацією про державні інтереси та результатами містобудівного моніторингу;

надання розробнику картографічної основи у відповідному масштабі, забезпечення її доопрацювання у разі потреби;

проведення розробником аналізу даних і консультацій, узгоджених з замовником, із залученням сторонніх установ;

розробка історико-архітектурного опорного плану під час розроблення генеральних планів населених пунктів, внесених до Списку історичних населених місць України;

розробка містобудівної документації відповідно до завдання, цього Порядку, державних будівельних норм та інших норм законодавства;

врахування під час розроблення державних інтересів, інтересів суміжних територіальних громад та проєктних рішень містобудівної документації, положень та рішень документів державного планування, і надання пропозицій щодо проєктних показників;

проведення стратегічної екологічної оцінки, підготовка матеріалів для публічних обговорень і погоджень, організація громадських слухань, узгодження містобудівної документації з уповноваженими органами, погодження державних і міжгромадських інтересів на архітектурно-містобудівній раді, передача документації на розгляд цієї ради, її коригування за результатами обговорень і експертизи та оприлюднення фінальних матеріалів на офіційних ресурсах.

Завершальний етап розроблення містобудівної документації (пункт 44 Порядку №926) включає:

подання замовником проєкту на експертизу відповідно до "Порядку проведення експертизи містобудівної документації", затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 за №548;

погодження розробником проєкту містобудівної документації відповідно до вимог статті 186 Земельного кодексу України;

подання замовником проєкту на затвердження сільській, селищній, міській раді;

розгляд та прийняття рішення щодо затвердження проектів містобудівної документації сільською, селищною, міською радою;

внесення розробником даних до Державного земельного кадастру та отримання витягів;

забезпечення виконавчим органом місцевої ради доступу до матеріалів затвердженої містобудівної документації, окрім інформації з обмеженим доступом.

Таким чином, організаційні дії щодо розроблення містобудівної документації (надання даних, закупівлі, експертиза, погодження тощо) опісля прийняття місцевою радою рішення про розроблення містобудівної документації на місцевому рівні здійснює виконавчий орган сільської, селищної та міської ради як замовник, натомість відповідна рада як орган з виключною компетенцією (пункт 42 частини 1 статті 26 Закону №280/97-ВР) надалі розглядає та остаточно затверджує проєкт містобудівної документації.

З приводу наведеного суд виснує, що у спірному випадку поділ повноважень між виконавчим органом (як замовником) та міською радою (як органом, що затверджує) не знімає відповідальності за результат у разі відсутності будь-якої ланки дій.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.05.2025 у справі №460/5285/24 (адміністративне провадження № К/990/46756/24).

Як безпосередньо слідує з підпункту 4 пункту 43 Порядку №926, складовою частиною основного етапу розроблення містобудівної документації є також розроблення історико-архітектурного опорного плану відповідно до завдання, цього Порядку, державних будівельних норм та інших норм законодавства, котрий здійснюється під час розроблення генеральних планів населених пунктів, планувальних рішень генеральних планів населених пунктів у складі комплексних планів, внесених до Списку історичних населених місць України.

Більше того, зазначені в історико-архітектурному опорному плані відомості є підставою для встановлення обмежень у використанні земель та враховуються під час розроблення планувальних рішень.

Відповідно до пункту 53 Порядку №926, розділ "Історико-архітектурний опорний план" розробляється за окремим завданням, яке є складовою частиною завдання на розроблення комплексного плану або генерального плану населеного пункту і є складовою частиною тендерної документації та/або оголошення про проведення спрощеної закупівлі та вимог до предмета закупівлі.

Так, пунктами 54-55 Порядку №926 у редакції, чинній до 11.01.2025 передбачалось, що рішення про розроблення (внесення змін) історико-архітектурного опорного плану населеного пункту у складі генерального плану населеного пункту приймає відповідна сільська, селищна, міська рада. Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські держадміністрації є замовниками, які організовують розроблення, внесення змін, погодження та подання історико-архітектурного опорного плану населеного пункту у складі генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної місцевої ради (пункт 54-55 Порядку №926).

У спірному випадку, постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 за №878 затверджено "Список історичних населених місць України", до якого, серед іншого, включено селище Гвіздець.

Як з`ясовано судом, рішенням Гвіздецької селищної ради від 30.11.2023 за №901-16/2023 затверджено Програму "Охорони та збереження культурної спадщини на території Гвіздецької територіальної громади на 2024-2028 роки" (надалі по тексту також Програма) (а.с.77), в межах якої підпунктом 6 пункту 1 передбачено "підтримку заходів з розроблення та прийняття в установленому порядку містобудівної документації історичних населених місць (історико-архітектурний опорний план)" (а.с.79-81).

Згідно Додатку 1 до Програми, обсяг коштів, які пропонувалося залучити на розроблення історико-архітектурного опорного плану селища Гвіздець становив 200 000, 00 гривень у 2024 році (зворотній бік а.с.81).

Надалі, як слідує з рішення Гвіздецької селищної ради від 03.04.2025 за №1343-27/2025, на виконання позову керівника Коломийської окружної прокуратури від 24.03.2025 за №53-747вих-25 внесено зміни до Програми "Охорони та збереження культурної спадщини на території Гвіздецької територіальної громади на 2024-2028 роки" в частині виділення 100 000,00 гривень на замовлення розроблення історико-архітектурного опорного плану історичного населеного місця селища Гвіздець (а.с.82).

Разом із тим, у матеріалах справи відсутні будь-які інші письмові докази, зокрема рішення Гвіздецької селищної ради про розроблення містобудівної документації на місцевому рівні (комплексного плану, генеральних планів населених пунктів, детальних планів території тощо) щодо території територіальної громади, які б містили обов`язкову складову частину щодо розроблення історико-архітектурного опорного плану селища Гвізлець.

Поряд із вказаним суд зазначає, що зі змісту листування між відповідачем та Міністерством культури та інформаційної політики України, Івано-Франківською обласною державною адміністрацією, Коломийською районною державною адміністрацією Івано-Франківської області, дослідженого вище по тексту судового рішення, слід дійти висновку про системну та багаторічну бездіяльність Гвіздецької селищної ради стосовно питання, порушеного у адміністративному позові.

Більше того, критичну оцінку суду здобули дії, вчинені відповідачем вже після відкриття провадження у даній адміністративній справі, зокрема виділення додаткових коштів з місцевого бюджету на розроблення опорного плану, а також призупинення виділення земельних ділянок поблизу історичної пам`ятки національного значення, оскільки останній жодним чином не пояснює, чому такі були здійснені лишень у квітні 2025 року та які об`єктивні обставини унеможливлювали вжиття таких заходів раніше.

Окремо оцінюючи дійсне скерування певного обсягу місцевого бюджету для замовлення розроблення історико-архітектурного опорного плану селища Гвіздець у 2025 році, суд не приймає до уваги вказані дії як такі, що свідчать про вжиття достатніх та належних заходів, оскільки у 2024 році на аналогічні цілі селищною радою вже виділялися кошти, проте у матеріалах справи відсутні докази на засвідчення обставин здійснення будь-яких організаційних дій, передбачених Порядком №926, спрямованих на розроблення опорного плану за рахунок останніх.

Гвіздецька селищна рада, серед іншого, просить врахувати необхідність забезпечення відповідачем інших заходів в межах територіальної громади за рахунок коштів місцевого бюджету, проте як безпосередньо передбачено пунктом 42 Порядку №926, джерелами фінансування розроблення, оновлення, внесення змін до містобудівної документації на місцевому рівні можуть бути кошти відповідних місцевих бюджетів (в тому числі отримані шляхом субвенції з державного бюджету) та/або кошти міжнародної технічної та/або фінансової допомоги, у тому числі у вигляді грантів.

Для забезпечення фінансування відповідних робіт замовник подає пропозиції до проекту відповідного місцевого бюджету на наступний рік або про внесення змін до бюджету на поточний рік щодо потреби у розробленні, оновленні, внесенні змін до містобудівної документації або здійснює підготовку відповідних документів для отримання міжнародної технічної та/або фінансової допомоги, у тому числі у вигляді грантів.

Попри це, зважаючи на відсутність будь-яких доказів у матеріалах справи з цього приводу, суд доходить висновку, що за обставин браку коштів, котрі у розумінні відповідача були об`єктивною перепоною для виконання обов`язку, останнім не реалізовувалося законодавчо передбаченої можливості щодо формування та скерування відповідних документів для отримання міжнародної технічної та/або фінансової допомоги, у тому числі у вигляді грантів, що свідчить про невжиття достатніх та належних заходів для акумулювання фінансування задля вирішення спірного питання.

Зазначене може свідчити також про відсутність належної пріоритизації видатків міського бюджету з боку Гвіздецької селищної ради, що суперечить принципам ефективного та результативного управління бюджетними ресурсами, визначеним статтею 7 Бюджетного кодексу України.

Протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень це невчинення цим суб`єктом конкретних дій, які він зобов`язаний був вчинити відповідно до закону чи іншого нормативно-правового акта. Такі дії входять до компетенції суб`єкта, є об`єктивно необхідними та реально здійсненними, але фактично не виконуються.

Суд бере до уваги, що позов подано в інтересах держави, що зумовлено не лише формальним невиконанням обов`язку, але й наявністю суспільно значущого інтересу в охороні історичного середовища селища Гвіздець. Такий інтерес підтверджується включенням у 2001 році селища до Списку історичних населених місць України, прийняттям Програми "Охорони та збереження культурної спадщини на території Гвіздецької територіальної громади на 2024-2028 роки", у яких передбачено необхідність створення відповідної містобудівної документації, а також тривалим невиконанням цих програм. Відсутність належних заходів із боку органу місцевого самоврядування може свідчити про реальну загрозу втрати історико-культурної спадщини, чим прокурор обґрунтовує підстави для звернення до суду з цим позовом.

У свою чергу, незатвердження історико-архітектурного опорного плану унеможливлює реалізацію конституційного обов`язку держави щодо збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, а також забезпечення сталого містобудування, розвитку та планування території населеного пункту.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 19.04.2018 у справі №800/426/17 та від 01.04.2021 у справі №9901/183/20 висловила правову позицію про те, що для визнання бездіяльності протиправною недостатньо лише факту несвоєчасного виконання обов`язків. Потрібно враховувати конкретні причини, умови та обставини, що призвели до невиконання чи порушення строків виконання обов`язкових дій. Важливими є юридична сутність, значущість, тривалість і межі бездіяльності. Строки самі по собі, без прив`язки до конкретної правової ситуації, фактів, умов і обставин, не мають юридичного значення, оскільки правовий сенс проявляється лише у взаємозв`язку з подіями чи діями, для яких вони встановлені.

Рішення про розроблення історико-архітектурного опорного плану населеного пункту у складі генерального плану населеного пункту приймає відповідна сільська, селищна, міська рада відповідно до пункту 54 Порядку №926 (у редакції, чинній до 11 січня 2025 року). Водночас сільська, селищна, міська рада також приймає рішення про виділення фінансування на розроблення історико-архітектурного опорного плану, оскільки до виключних повноважень рад належить затвердження місцевого бюджету та виділення коштів на виконання програм і проєктів, зокрема тих, що стосуються містобудівної діяльності (стаття 26 Закону № 280/97-ВР).

Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради є замовником розроблення містобудівної документації (пункт 35 Порядку №926 (у редакції, чинній до 11 січня 2025 року), проте рішення про виділення бюджетних коштів на такі цілі приймає саме рада як орган, що затверджує місцевий бюджет та прийняття рішень щодо передачі коштів.

Із сукупного аналізу пунктів 34 та 35 Порядку №926 (у редакції, чинній з 11 січня 2025 року) слідує, що прийняття рішення про розроблення містобудівної документації на місцевому рівні, зокрема комплексного плану та/або генеральних планів населених пунктів, невід`ємною складовою яких є історико-архітектурний опорний план з визначенням меж історичних ареалів населених пунктів, внесених до Списку історичних населених місць України, належить до повноваження селищної ради, проте саме виконавчий орган є замовником розроблення такої, який організовує розроблення, внесення змін та подання проектів містобудівної документації на місцевому рівні на розгляд селищної ради незалежно від визначених відповідно до закону джерел фінансування.

Таким чином, незважаючи на те, що виконавчий орган сільської, селищної, міської ради здійснює організаційні заходи як замовник відповідно до пункту 35 Порядку №926, вирішальне значення для забезпечення фактичної розробки історико-архітектурного опорного плану має рішення відповідної ради про розроблення містобудівної документації на місцевому рівні.

Оцінюючи заплановане розроблення історико-архітектурного опорного плану селища Гвіздець у складі Програми "Охорони та збереження культурної спадщини на території Гвіздецької територіальної громади на 2024-2028 роки", затвердженої лишень у 2023 році, відсутність ініціативи з боку селищної ради щодо прийняття рішення про розроблення містобудівної документації, котра включає історико-архітектурний опорний план, свідчить про системну, а не формальну бездіяльність у межах зобов`язання з розроблення містобудівної документації, передбаченого у статтях 8, 10 Закону №3038-VI та пунктах 35, 41-44, 59 Порядку №926.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень мав чіткий обов`язок забезпечити розроблення історико-архітектурного опорного плану як складової містобудівної документації відповідно до вимог статті 8 Закону № 3038-VI, пункту 43 Порядку №926; такий обов`язок є реально здійсненним, враховуючи наявність бюджетних механізмів та організаційних повноважень ради.

Таким чином, Гвіздецька селищна рада, маючи виключні повноваження щодо прийняття рішення про розроблення містобудівної документації на місцевому рівні, зокрема комплексного плану та/або генеральних планів населених пунктів, невід`ємною складовою яких є історико-архітектурний опорний план з визначенням меж історичних ареалів населеного пункту селища Гвіздець, внесеного до Списку історичних населених місць України, не виконала покладених на неї зобов`язань, що підтверджує триваючий протиправний характер бездіяльності.

Відтак, слід зобов`язати Гвіздецьку селищну раду вжити заходів щодо замовлення розроблення історико-архітектурного опорного плану історично населеного місця селища Гвіздець Коломийського району Івано-Франківської області.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні .

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіляючи між сторонами судові витрати суд відзначає, що відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Керівником Коломийської окружної прокуратури сплачено судовий збір за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру в розмірі 2 422,40 гривень, підтвердженням чого є наявна в матеріалах справи платіжна інструкція від 24.12.2024 за №2348 (а.с.12).

Згідно з вимогами частини 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Враховуючи те, що позивачем у справі підтверджено тільки сплату судового збору, в силу вимог частини 2 статті 139 КАС України судові витрати не підлягають розподілу.

Більше того, прокурор не заявляє в позовній заяві вимоги про стягнення із Гвіздецької селищної ради будь-яких судових витрат.

З огляду на вищевикладене, підстави для стягнення судового збору відсутні.

На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Гвіздецької селищної ради щодо невчиненні дій, спрямованих на замовлення розроблення історико-архітектурного опорного плану історичного населеного місця селища Гвіздець Коломийського району Івано-Франківської області.

Зобов`язати Гвіздецьку селищну раду вжити заходів щодо замовлення розроблення історико-архітектурного опорного плану історичного населеного місця селища Гвіздець Коломийського району Івано-Франківської області.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

прокурор Керівник Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської області (ідентифікаційний код юридичної особи 03530483), бульвар Лесі Українки, 47, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78200;

позивач Міністерство культури та стратегічних комунікацій України (ідентифікаційний код юридичної особи 43220275), вул. Івана Франка, 19, м. Київ, 01601;

позивач Управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської обласної державної адміністрації (ідентифікаційний код юридичної особи 33645264), вул.Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76015;

відповідач Гвіздецька селищна рада (ідентифікаційний код юридичної особи 20539347), вул. Українська, 3, селище Гвіздець, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78260.

Суддя Чуприна О.В.