Решение № 128939251, 18.07.2025, Зміївський районний суд Харківської області

Справа № 621/1677/25

Провадження № 2-а/621/24/25

РІШЕННЯ

Іменем України

18 липня 2025 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Вельможної І.В.,

секретаря судового засідання Лацько А.В.,

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача Гетьман Олена Миколаївна,

відповідач Департамент патрульної поліції,

представник відповідача Федюк Дмитро Володимирович,

третя особа - інспектор 1 взводу 2 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старший лейтенант поліції Попов Антон Андрійович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, третя особа - інспектор 1 взводу 2 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старший лейтенант поліції Попов Антон Андрійович,

в с т а н о в и в:

30.05.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, з вимогою про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕНА № 3827793 винесеної 10.01.2025 інспектором 1 взводу 2 роти 3 батальйону УПП в Харківській області ДПП старшим лейтенантом поліції Поповим А.А. про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режим, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 стаття 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а провадження по справі закрити, також просив стягнути з відповідача на його користь понесені витрати на правову допомогу.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 10.01.2025 о 10:49:22 інспектором 1 взводу 2 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Поповим А. А. було винесено постанову серія ЕНА № 3827793 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно вказаної оскаржуваної постанови ЕНА № 3827793 від 10.01.2025, 10.01.2025 о 09:10:00 годині по вул. Георгія Тарасенка (колишня Плеханівська), 13 у м. Харків водій керував автобусом MERCEDES BENZ 311CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та надавав послуги з перевезення пасажирів, при цьому були відсутні діючі та працездатні засоби пожежогасіння, а саме: вогнегасник, та відсутня аптечка, яка відповідає вимогам для даного транспортного засобу, чим порушив п. 6.8.21 ДСТУ 3649:2010, ДСТУ 3961:2010, п. 31.4.7. є. Правил дорожнього руху України - керував транспортним засобом без медичної аптечки, знака аварійної зупинки, з не працюючим вогнегасником, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Позивач вказує на те, що послуги з перевезення пасажирів ним не надавалися, вину у вчиненні вказаного правопорушення жодним належним та допустимим доказом не доведено, до того ж, розгляд справи про адміністративне правопорушення, за результатом якого поліцейським винесено оскаржувану постанову, проведено з порушеннями вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим дії відповідача, від імені якого діяв інспектор 1 взводу 2 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старший лейтенант поліції Попов Антон Андрійович, та винесена інспектором поліції постанова є протиправною і підлягає скасуванню.

Так, 10.01.2025 близько 07:30 години Бочка І.М., керуючи належним йому транспортним засобом - автомобілем MERCEDES BENZ 311CDI, д.н. НОМЕР_1 , вирушив із села Чемужівка Чугуївського району Харківської області до міста Харків в особистих справах. Проїжджаючи через м. Зміїв, він побачив на узбіччі дороги двох своїх приятельок, після чого зупинив транспортний засіб та поцікавився куди вони збираються їхати. Жінки повідомили, що їдуть в м. Харків і тоді він їх повідомив, що може підвезти, оскільки також рухається у напрямок міста. Жінки прийняли пропозицію, сіли в салон автомобіля і вони разом рушили далі. При цьому, позивач ОСОБА_1 грошей за проїзд не просив, за власною ініціативою жінки також нічого не платили. У подальшому, в ході розмови Бочка І.М. та його приятельки домовилися між собою, що найзручніше для них буде, якщо Бочка І.М. здійснить їх висаджу неподалік від перехрестя проспект Аерокосмічний (колишній проспект Гагаріна) - вулиця Георгія Тарасенка (колишня Плеханівська) у м. Харкові. Жодних заперечень з цього приводу позивач не мав, хоча одразу попередив, що зупинити автомобіль він зможе лише у місці, дозволеному правилами дорожнього руху.

У подальшому, рухаючись по проспекту Аерокосмічному (колишній проспект Гагаріна) у м. Харкові, неподалік від вказаного вище перехрестя, на узбіччі дороги Бочка І.М. помітив припаркований службовий автомобіль патрульної поліції, який після того, як позивач проїхав повз нього, почав рух у попутному з ним напрямку та весь час, аж до зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 , рухався безпосередньо за автомобілем MERCEDES BENZ 311CDI, д.н. НОМЕР_1 під керуванням позивача. В обумовленому місці, з дотриманням правил дорожнього руху, позивач зупинив автомобіль, жінки вийшли, а він поїхав далі в особистих справах. Повернувши на перехресті на вулицю Георгія Тарасенка (колишня Плеханівська) у місті Харкові, ще деякий час службовий автомобіль патрульної поліції рухався за ним, аж поки позивач не почув вимогу поліцейського щодо зупинки транспортного засобу, яку у подальшому позивач одразу виконав.

Позивач стверджує, що під час керування ним транспортним засобом, жодної вимоги Правил дорожнього руху, затверджених постановою КабінетуМіністрів Українивід 10.10.2001№ 1306 (далі ПДР) Бочкою І.М., як водієм, порушено не було.

Незважаючи на це, усупереч вимогам ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» транспортний засіб MERCEDES BENZ 311СDІ, д.н. НОМЕР_1 , під керуванням позивача було зупинено працівниками поліції та у подальшому позивачу було запропоновано пред`явити для ознайомлення посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Перевіривши документи, поліцейський почав стверджувати, що ОСОБА_1 надаються послуги з перевезення пасажирів, вогнегасник не працює, а медична аптечка не відповідає вимогам (яким саме не зазначено) ДСТУ 3961:2010 (водночас зауважив, що вказаних поліцейським ДСТУ взагалі не існує, натомість, дотепер є чинними ДСТУ 3961:2000), та повідомив про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Заперечення позивача стосовно того, що він не є ФО-П, не займається господарською діяльністю, тобто не здійснює перевезення пасажирів з метою отримання прибутку, не є посадовою особою іншого суб`єкта господарювання, матеріалами справи не підтверджено факту передання пасажирами коштів, а відтак не є суб`єктом даного правопорушення, залишились поза увагою поліцейського.

При цьому, причина зупинки поліцейським транспортного засобу повідомлена не була, надані в усній формі пояснення проігноровано, свідки не опитані, не роз`яснено право на отримання правової допомоги, транспортний засіб вилучено не було, що свідчить про протиправність дій відповідача, від імені якого діяв інспектор поліції.

Станом на 10.01.2025 (тобто на момент зупинки поліцейськими транспортного засобу під моїм керуванням та винесення оскаржуваної постанови) у позивача в наявності був чинний технічний огляд автомобіля MERCEDES BENZ 311СDІ, д.н. НОМЕР_1 .

Таким чином, на думку позивача Бочки І.М., винесена постанова ЕНА № 3827793 від 10.01.2025 є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

20.10.2025 непогоджуючись з прийнятим рішенням поліцейського, позивач звернувся до Зміївського районного суду Харківської області з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, третя особа - інспектор 1 взводу 2 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старший лейтенант поліції Попов Антон Андрійович про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, ЕНА № 3827793.

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 21.03.2025 у справі № 621/88/25 адміністративний позов задоволено. За результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду від 21.03.2025, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Також обов`язком суду є встановлення належності відповідачів, та їх заміна у разі необхідності. Позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати, за позовом, проте, під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміру неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або за ініціативою суду. Другим апеляційним адміністративним судом за результатами розгляду апеляційної скарги рішення Зміївського районного суду Харківської області від 21.03.2025 по справі № 621/88/25 було скасовано, та ухвалено постанову, якою у задоволенні мого позову відмовлено.

Ухвалюючи судове рішення, суд апеляційної інстанції вважав, що суд першої інстанції, в порушення вимог процесуального законодавства, не з`ясував належність відповідача у справі та не вирішив питання про залучення до участі у справі належного відповідача чи співвідповідача - Департаменту патрульної поліції, отже допустив порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та відмови у задоволенні позову.

Разом із тим, суд апеляційної інстанції у постанові зазначив, що відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, враховуючи неможливість його заміни на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте, вже до належного відповідача.

Зазначені обставини стали підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 03.06.2025 у справі відкрито провадження та призначено судовий розгляд на 17.06.2025.

06.06.2025 представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Гетьман О.М. до канцелярії суду подано клопотання про долучення доказів та детальний опис робіт (наданих послуг).

13.06.2025 представник відповідача Федюк Д.В. надіслав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відзив на позовну заяву мотивований наступним.

ОСОБА_1 під час розгляду справи про адміністративне правопорушення було роз`яснено його права, передбачені статтею 63 Конституції України, та статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідно до п. 31.1 ПДР технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації. Позивач на порушення п. 31.4.7 ПДР керував транспортним засобом з непрацюючим вогнегасником, та медичною аптечкою. Аргументи позивача, зазначені у позовній заяві, за своєю суттю спрямовані на уникнення адміністративної відповідальності та не спростовують його вини. Всі зауваження позивача, як підстави для скасування оскаржуваної постанови, викладені у позові, не знаходять свого підтвердження, носять суто суб`єктивний характер та свідчать про намагання уникнути адміністративної відповідальності.

Отже, винесення постанови за частиною 2 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення було правомірним, зміст постанови відповідає вимогам статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Разом із тим, представник відповідача у відзиві вказує на необґрунтованість заявлених витрат на правову допомогу в розмірі 5000 грн, вважає їх розмір надмірно завищеним, не пропорційним, оскільки визначений розмір майже у 10 разів перевищує суму стягнення, яку було накладено на позивача.

17.06.2025 у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному, судовий розгляд відкладено до 18.07.2025.

18.07.2025 учасники справи в судове засідання не з`явились, повідомлялись належним чином.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Гетьман О.А. надала заяву про проведення судового розгляду справи без її участі та без участі позивача. Підтримала позов з підстав викладених у ньому та просила задовольнити позов.

Заяв про відкладення судового розгляду від представника відповідача Департаменту патрульної поліції до суду не надходило.

Від третьої особи - інспектора 1 взводу 2 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Попова А.А. заяв про відкладення судового розгляду, в тому числі письмових пояснень з приводу позову ОСОБА_1 до суду не надходило.

Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В матеріалах справи відсутні відомості про передбачені статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для відкладення судового розгляду, тому розгляд справи по суті проведений за відсутності позивача, представника відповідача та третьої особи.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Оцінивши обставини, повідомлені у позовній заяві, дослідивши надані письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

У відповідності до статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.

Частинами 2, 3 статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Як вбачається з копії постанови (серія ЕНА № 3827793 від 10.01.2025), складеної відносно позивача інспектором 1 взводу 1 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Поповим А. А. про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 680 грн 00 коп. у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, 10.01.2025 о 09:10:00 год. по вул. Георгія Тарасенка (колишня Плеханівська), 13 у м. Харків водій ОСОБА_1 керував автобусом MERCEDES BENZ 311CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та надавав послуги з перевезення пасажирів, при цьому були відсутні діючі та працездатні засоби пожежогасіння, а саме: вогнегасник, та відсутня аптечка, яка відповідає вимогам для даного транспортного засобу, чим порушив п. 6.8.21 ДСТУ 3649:2010, ДСТУ 3961:2010, чим порушив п. 31.4.7.є. Правил дорожнього руху. (а. с. 17).

Позивач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2 групи, отримує пенсію по інвалідності. Зазначене підтверджується наданою позивачем копією пенсійного посвідчення, серії НОМЕР_2 (а. с. 40).

Даними копії висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 11.01.2025 підтверджується, що у ОСОБА_1 , 11.01.2025 о 09:50 годині наркотичних ознак не виявлено (а. с. 37).

Даними протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу № 01780-00049-25, складеного 10.01.2025 ТОВ "ЛТІ МІР", підтверджується, що транспортним засіб Mercedes-Benz 311 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , визнано технічно справним, а дата чергового огляду визначена на 10.07.2025 (а. с. 38).

Даними, які містяться на оптичному диску з ЕЦП, долученому до відзиву представником відповідача Федюком Д. В., є результати відеофіксації події, яка мала місце 10.01.2025 з використанням боді-камер працівників поліції (а. с. 47).

Дослідженням відеозаписів (IMG_4220; IMG_4221; розгляд справи 1; розгляд справи 2; розгляд справи 3) на наданому відповідачем оптичному носії встановлено хронологію події 10.01.2025, під час якої працівники поліції під час патрулювання міста Харкова слідували за транспортним засобом Mercedes-Benz 311 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , після його зупинки підійшли до водія ОСОБА_1 та повідомили про здійснення ним перевезення пасажирів, і вимагали надати посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Далі, під час спілкування на місці ОСОБА_1 повідомив, що не надав послуг з перевезення пасажирів, а лише підвіз знайомих. Після чого, один з працівників патрульної поліції просив надати вогнегасник та медичну аптечку, і ОСОБА_1 їх надав, але оглянувши їх працівник поліції повідомив, що на вогнегаснику була відсутня стрілка, а медична аптечка не відповідає вимогам ДСТУ. Після цього, з урахуванням поведінки ОСОБА_1 , запропоновано останньому пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі охорони здоров`я, на що останній погодився. Після проходження такого огляду, було складено оскаржувану постанову.

Підпунктом 31.4.7. "є" Правил дорожнього руху передбачено технічний стан та обладнання транспортних засобів, а саме, наявність інших елементів конструкції: медичної аптечки з нанесеними на неї відомостями про тип транспортного засобу, для якого вона призначена, на мотоциклі з боковим причепом, легковому, вантажному автомобілі, колісному тракторі, автобусі, мікроавтобусі, тролейбусі, автомобілі, що перевозить небезпечний вантаж; знаку аварійної зупинки (миготливий червоний ліхтар), який відповідає вимогам стандарту, на мотоциклі з боковим причепом, легковому, вантажному автомобілі, колісному тракторі, автобусі; на вантажних автомобілях з дозволеною максимальною масою понад 3,5 т і в автобусах з дозволеною максимальною масою понад 5 т противідкотних упор (щонайменше два); проблискових маячків оранжевого кольору на великовагових та великогабаритних транспортних засобах, на сільськогосподарській техніці, ширина якої перевищує 2,6 м; працездатного вогнегасника на легковому, вантажному автомобілі, автобусі.

Відповідно до частини 2 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність за керування водієм транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності, передбачені частиною першою цієї статті, або технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації.

Відповідно до Національного стандарту України "АПТЕЧКА МЕДИЧНА АВТОМОБІЛЬНА" ДСТУ 3961-2000 передбачено, що аптечка медична автомобільна повинна містити: Засоби для зупинення кровотечі, накладання пов`язок у разі травм - джгут для зупинення кровотечі, бинт еластичний (5 м х 10 см), бинт марлевий стерильний (5 м х 10 см), бинт марлевий стерильний (7 м х 14 см), бинт марлевий нестерильний (5 м х 5 см), бинт марлевий нестерильний (7 м х 14 см), серветки з хлоргексидином (або їх замінники) (6 см х 10 см), смужки на гелевій основі з антимікробною дією полігексаметилен гуанідін гідрохлориду (або їхні замінники) (10 см х 50 см), серветки кровоспинні з фурагіном (або його замінники) (6 см х 10 см), серветки стерильні (6 CM X 10 см), пакет перев`язувальний стерильний, та додаткові засоби - ножиці парамедичні (19 см), блокнот з кульковою ручкою.

Пунктом 6.8.21 ДСТУ 3649:2010 передбачено, що в автобусі, тролейбусі і вантажному автомобілі, тимчасово пристосованому для перевезення пасажирів, один вогнегасник має бути в кабіні водія, а другий (або інші) у пасажирському салоні (кузові).

Таким чином, під час судового розгляду встановлено, що постанова серії ЕНА № 3827793 від 10.01.2025 містить посилання на неіснуючий ДСТУ 3691:2010, коли загально доступним є Національний стандарт України "АПТЕЧКА МЕДИЧНА АВТОМОБІЛЬНА" ДСТУ 3961-2000.

Згідно відеофіксації події 10.01.2025 працівниками патрульної поліції під час встановлення невідповідності наданої ОСОБА_1 автомобільної медичної аптечки, не було зазначено переліку наявних засобів, а також тих засобів, які повинні бути у ОСОБА_1 в медичній аптечці. Тобто, не зафіксовано конкретних невідповідностей медичної аптечки вимогам ДСТУ.

Крім того, працівниками поліції не було зафіксовано факт непрацездатного стану вогнегасника, наданого ОСОБА_1 , у тому числі "відсутність вимірювальної стрілки".

Також, ОСОБА_1 поінформував працівників поліції, що не використовує транспортний засіб для надання послуг з перевезення пасажирів.

Доказів здійснення ОСОБА_1 такої діяльності не надано.

Частиною 1 статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Статтею 35 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не помішували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.

Поліцейський зобов`язаний зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені митними органами відповідно до Митного кодексу України, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розукомплектування чи передачу у володіння, користування або розпорядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не помішували в митний режим транзиту; 2) якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не помішували в митний режим транзиту.

Поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Також, судом встановлено, що водія не було поінформовано про підставу для розгляду справи, оскільки він не був зупинений працівниками поліції, але лише стояв.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї (пункт 1 статті 32), неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (пункт 45 рішення у справі Бочаров проти України від 17.06.2011; пункт 75 рішення у справі Огороднік проти України від 05.05.2015; пункт 52 рішення у справі Єрохіна проти України від 15.02.2013).

Представником відповідача не надано доказів, що спростовують доводи позивача щодо відсутності в його діях порушення Правил дорожнього руху, а відповідно і незаконності винесеної у відношенні ОСОБА_1 постанови про накладення адміністративного стягнення, незважаючи на покладений на нього частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення.

Позивач та його представник повідомили достатньо відомостей на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а відповідачем доводи позивача щодо відсутності у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не спростовані.

Таким чином, постанова про накладення адміністративного стягнення від 10.01.2025 не ґрунтується на фактичних даних, а ґрунтується на припущенні відповідача про вчинення позивачем правопорушення, що суперечить вимогам статей 251, 252, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що є підставою для визнання постанови про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 необґрунтованою та незаконною, такою, що прийнята без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до пункту 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно частин 1-4 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Оскільки відсутні докази вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за наслідками розгляду адміністративного позову належить скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат суд зазначає наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, що відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.04.2019 року у справі №826/9047/16, №810/2760/17 від 19.09.2019.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Позивачем ОСОБА_1 та його представником - адвокатом Гетьман О.М. на обґрунтування понесених витрат на правничу допомогу надано копії: договору про надання правничої допомоги від 26.05.2025, ордеру на надання правничої допомоги, детального опису робіт (наданих послуг) від 30.05.2025, додаткового договору до Договору про надання правничої допомоги від 26.05.2025 № б/н, акт № 1 прийому-передачі послуг з надання правничої допомоги від 30.05.2025, чеки переказу коштів АТ "Укрпошта" від 27.05.2025 та 06.06.2025, якими підтверджується, що розмір витрат позивача за правничу допомогу становить 5000 грн 00 коп. (а. с. 41 - 42, 43 - 44, 45, 46, 47, 60, 61, 62 - 63).

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву вказує на необґрунтованість, надмірне завищення та непропорційність розрахунку судових витрат на правничу допомогу, оскільки визначена позивачем сума 5000 грн майже у десять разів перевищує суму накладеного на позивача стягнення, яка передбачена статтею 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Разом із тим, представником відповідача клопотання про зменшення суми витрат на правничу допомогу не заявлялось.

З урахуванням складності даної справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що зазначена вартість та обсяг виконаної адвокатом роботи у розмірі 5 000 грн 00 коп. не є завищеною, а витрати понесені позивачем на послуги адвоката підтверджені належним чином.

Таким чином належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку що дії відповідача є неправомірними, а позивач є особою з ІІ групою інвалідності та звільнений на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору, на користь держави належить стягнути судовий збір в розмірі 605 грн 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.

Керуючись статтями 2, 5, 7, 9, 77, 134, 139, 205, 229, 242 - 246, 255, 268, 269, 271, 286, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, третя особа - інспектор 1 взводу 2 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старший лейтенант поліції Попов Антон Андрійович - задовольнити.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 3827793 від 10.01.2025, складену інспектором 1 взводу 2 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Поповим Антоном Андрійовичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 680 грн 00 коп., провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності закрити на підставі пункту 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції до Державного бюджету України (стягувач Державна судова адміністрація України) судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп., які перерахувати на р/р UA908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м. Києві / м. Київ / 22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Зміївський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, з одночасним надсиланням апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 18 липня 2025 року.

Позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .

Відповідач - Департамент патрульної поліції, місце знаходження: вул. Федора Ернста, буд. 3, м. Київ, 03048, ЄДРПОУ 40108646.

Третя особа - інспектор 1 взводу 2 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старший лейтенант поліції Попов Антон Андрійович, місце знаходження: вул. Шевченка, буд. 315, м. Харків, 61033.

Головуючий: