Решение № 128932329, 18.07.2025, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/15690/25

Провадження № 2/127/3123/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2025 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Воробйова В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу, за позовом Товариства зобмеженою відповідальністю«Діджи Фінанс»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувсядо судуз позовомдо ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості,мотивуючи позовнузаяву тим,що 24.05.2021року завласного волевиявлення,з повнимрозумінням умовкредитування,усвідомленням рівнявідповідальності,в особистомукабінеті наофіційному веб-сайтіТОВ «Мілоан», відповідач подавзаявку наотримання кредиту №3496731,яка знаходитьсяу власномукабінеті відповідачана офіційномувеб-сайті Товариства.

ТОВ «Мілоан»направлено відповідачуелектронним повідомленням(SMS)одноразовий ідентифікатор,при введенніякого відповідачпідтверджує прийняття умовкредитного договору№3496731від 24.05.2021року, який такожзнаходиться увласному кабінетівідповідача. Таким чином,відповідач уклавдоговір проспоживчий кредит№3496731від 24.05.2021року зТОВ «Мілоан»та йому, згідно з платіжним дорученням були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 7000,00 грн.

13.09.2021року згідноз умовамидоговору провідступлення праввимоги №07Т,ТОВ «Мілоан»відступило правовимоги закредитним договором№3496731від 24.05.2021року накористь ТОВ «ДіджиФінанс» тавідповідно останнімнабуто прававимоги довідповідача насуму 19116,90грн.,з якої:заборгованість затілом кредиту 6587,00грн.,заборгованість завідсотками 11759,90 грн., заборгованість за комісійними винагородами 770,00 грн.

У зв`язку з істотними порушеннями відповідачем умов кредитного договору, позивачем направлено повідомлення про відступлення права вимоги від ТОВ «Мілоан», зазначивши інформацію про порядок погашення заборгованості за кредитним договором. Незважаючи на це, позичальник не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому кредит у строки, передбачені кредитним договором.

За такихобставин позивачпросить стягнутиз відповідачана своюкористь заборгованістьза кредитнимдоговором №3496731 від 24.05.2021року урозмірі 19116,90грн.,а також 2422,40 грн. судового збору та 6000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 09.06.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.

У визначенісудом строки,відзиву напозовну заявувідповідачем поданоне було,судову кореспонденціюнадіслано судомна останнєвідоме зареєстрованемісце проживаннявідповідача: АДРЕСА_1 , яку останній не отримав. Конверти із судовою кореспонденцією повернувся на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Враховуючи викладене вище та положення ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлені наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст.ст. 207, 526, 527, 530, 536, 546, 549, 610-611, 625, 628, 629, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.

Судом встановлено, що 24.05.2021року вособистому кабінетіна сайтіТОВ «Мілоан»(https://miloan.ua/) ОСОБА_1 подав анкету-заявуна кредит№3496731(а.с. 10).

ТОВ «Мілоан»направлено відповідачуелектронним повідомленням(SMS)одноразовий ідентифікатор,при веденніякого відповідачпідтвердив прийняттяумов кредитногодоговору №3496731 від 24.05.2021 року, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на сайті https://miloan.ua/.

Відповідно доп.п.1.1. п.1договору №3496731від 24.05.2021року кредитодавець зобов`язавсяна умовахвизначених цимдоговором,на строквизначений п.1.3.договору надатипозичальнику грошовікошти (фінансовийкредит)у сумівизначеній уп.1.2.договору,а позичальникзобов`язавсяповернути кредитодавцюкредит,сплатити комісіюза надання кредиту тапроценти закористування кредитом (далі-плата)у встановленийп.1.4.договору термінта виконатиінші зобов`язанняу повномуобсязі на умовахта встроки/терміни,що визначенідоговором. Кредит надаєтьсяз метоюзадоволення потребпозичальника непов`язанихз підприємницькою,незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит (а.с. 17-21).

Сума (загальнийрозмір)кредиту становить7000,00грн.та надаєтьсястроком на 20днів з24.05.2021року з кінцевимтерміном (датою)повернення кредитуі сплатикомісії занадання кредитута процентівза користуваннякредитом (датаплатежу) 13.06.2021року. Проценти закористування кредитом:1750,00грн,які нараховуютьсяза ставкою 1,25відсотків відфактичного залишкукредиту закожен деньстроку користуваннякредитом. Стандартна (базова)процентна ставказа користуваннякредитом становить5,00відсотків від фактичного залишкукредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п. 2.2,.2.3 цього Договору.

Загальні витратипозичальника закредитом,що включаютьзагальну сумузборів,платежів таінших витратпозичальника, пов`язанихз отриманням,обслуговуванням таповерненням кредиту, включаючи процентиза користуваннякредитом такомісії (безврахування суми(тіла)кредиту)складають 2520,00грн. в грошовомувиразі та25,234.00відсотків річниху процентномузначенні (орієнтовнареальна річнапроцентна ставка),і включаєв себескладові,визначені уп.п.1.5.1-1.5.2договору.Орієнтовна загальна вартістькредиту дляпозичальника,що складаєтьсяз суми загального розмірукредиту тазагальних витратпозичальника за кредитом складає 9520,00грн.Загальні витратипозичальника закредитом,орієнтовна реальнарічна процентнаставка, орієнтовна загальнавартість кредитудля позичальника,а такожстрок кредитурозраховані виходячиз припущення,що позичальникотримає кредитнікошти в деньукладення цього договору, а строк кредитування залишиться не змінним та що кредитодавець і позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі, зокрема позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п.1.4 договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження Позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов`язань.

Комісія занадання кредиту- 770,00грн,яка нараховуєтьсяза ставкою 11,00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Згідно з п.п. 2.1. п. 2 даного договору, кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Відповідно доп.п.2.2.1.-2.2.3. п.2 договору,позичальник сплачуєкредитодавцю комісіюза наданнякредиту тапроценти закористування кредитому розмірах,зазначених вп 1.5.1.-1.5.2.договору,в термін(дату)вказаний в п.1.4.У випадкуякщо позичальникпродовжує строккредитування вказанийв п.1.3договору,він додатковомає сплатитикомісію зауправління таобслуговування кредиту, проценти заставкою визначеноюп.1.5.2.або процентиза стандартною(базовою)ставкою,визначеною п.1.6договору,в суміта наумовах визначенихп.2.3договору.Нарахування кредитодавцемпроцентів закористування кредитомздійснюється здати наступноїза днемнадання кредитупо датузавершення строкукредитування (зурахуванням можливихпролонгацій)на залишокфактичної заборгованостіза кредитомза кожендень користування,з урахуваннямособливостей передбаченихп.2.2.3.Договору. Проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2. процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п. 1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п. 1.6. договору. Якщо визначена п. 1.5.2. процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно п.2.3.1.2. продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно з п. 1.6. договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань Позичальника зі сплати процентів протягом первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах є меншим ніж заборгованості зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних (базових) умовах це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгації на пільгових умовах позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановлено п.1.6 та процентною ставкою визначеною п. 1.5.2. договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено товариством без письмової (такої, що прирівнюєте до письмової) згоди позичальника.

Відповідно доп.2.3.1.2договору, позичальник можезбільшити строккредитування на1(один)день шляхомпродовження користуваннякредитними коштамипісля завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).

Згідно зп.п.2.4.1., 2.4.2п.2.4. договору,позичальник зобов`язуєтьсяповернути кредит,сплатити комісіюза наданнякредиту тапроценти за користуваннякредитом непізніше термінупередбаченого п.1.4.Договору,а увипадку пролонгації-не пізнішедати завершенняперіоду наякий продовженострок кредитування. У випадку, якщо станом на дату закінчення строку кредитування (настання дати повернення кредиту) будуть існувати будь-які боргові зобов`язання Позичальника за цим Договором, в тому числі, але не виключно, плата за кредит, пеня та/або інші платежі на користь Кредитодавця встановлені умовами цього Договору, то така заборгованість повинна бути сплачена Позичальником одночасно з поверненням кредиту в термін, передбачений п. 1.4. Договору або у дату завершення періоду пролонгації. Якщо заборгованість не буде погашена після завершення строку кредитування визначеного згідно з п. 1.3 та п. 2.3 цього Договору, виконання зобов`язань зі сплати платежів вважається простроченим Позичальником та передбачає настання наслідків обумовлених розділом 4, п. 3.2.5 Договору.

Підпунктом 6.1 договору передбачено, що цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Укладення ТОВ «Мілоан» кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню ТОВ «Мілоан» ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки (п. 6.4. договору). Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5. договору).

Згідно з п.п. 7.1 п. 7 договору цей договір, що складається з Правил та індивідуальної частини (з додатками №1 та №2), набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно з Правилами та відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п. 2.1 цього договору, тобто переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Також 24.05.2021 року ОСОБА_1 підписав графікплатежів задоговором проспоживчий кредит№3496731від 24.05.2021року (додаток№ 1до договору)та підписавпаспорт споживчогокредиту,що єдодатком №2до договорупро споживчийкредит №3496731від 24.05.2021року,де підтвердив: отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування; отримання всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати, в тому числі в разі невиконання зобов`язань за таким договором. Підписання вказаних документів здійснено ОСОБА_1 шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (а.с. 21 - 22).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

У ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом, зокрема, заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки ст. 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 243/6552/20, який є обов`язковим для врахування судом відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Відповідач шляхомвведення одноразовогоідентифікатора,отриманого відТОВ «Мілоан»прийняв публічнупропозицію (оферту)та підписавдоговір,акцептувавши пропозиціїтовариства,тобто,договір вважаєтьсяукладеним відповіднодо ст.11Закону України«Про електроннукомерцію».Таким чином,сторони договору досягли згоди з усіх істотних його умов, уклали його відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» шляхом обміну електронними повідомленнями та підписали у порядку, визначеному статтею 12 Закону, а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Отже, 24.05.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №3496731 (індивідуальна частина) у формі електронного документу з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом п.п. 10, 11 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

У ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зплатіжним доручення№47034563від 24.05.2021 року на картку ОСОБА_1 24.05.2021 року було перераховано грошові кошти в сумі 7000,00 грн, призначення платежу: кошти згідно з договором №3496731 (а.с. 31).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Так,13.09.2021року міжТовариством зобмеженою відповідальністю«Діджи Фінанс»(фактор)та Товариствомз обмеженоювідповідальністю «Мілоан»(клієнт),укладено договірфакторингу №07Т(іздодатками),відповідно доумов якого ТОВ «Мілоан»відступило ТОВ«Діджи Фінанс» свої правагрошової вимогидо боржниківза кредитнимдоговором,у томучислі іза договором про споживчий кредит №3496731 від 24.05.2021 року (а.с. 23-25, 36-43).

Тобто ТОВ «Діджи Фінанс» є новим кредитором та належним позивачем у спірних правовідносинах.

Відповідно довитягу здодатку додоговору факторингу№07Твід 13.09.2021року ТОВ«Діджи Фінанс»набуло правагрошової вимогидо відповідача ОСОБА_1 за кредитнимдоговором №3496731,загальна сумазаборгованості 19116,90грн., сума заборгованостіза тілом 6587,00грн.,сума заборгованостіза відсотками 11759,90грн., сума заборгованостіза комісією 770,00грн. (а.с. 12).

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

У постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі № 2-2035/11 (провадження № 61-2449св18) викладено висновок, що тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Згідно зі ст. 526, 530, 536, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Всупереч умовам договору про споживчий кредит №3496731 від 24.05.2021 року відповідач не виконав свого зобов`язання, після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, платежів для погашення заборгованості не здійснив.

Внаслідок неналежноговиконання взятихна себезобов`язань у ньогонаявна заборгованістьу розмірі 19116,90грн.,з яких: сума заборгованостіза тілом 6587,00грн.,сума заборгованостіза відсотками 11759,90грн., сума заборгованостіза комісією 770,00грн., про що свідчить розрахунок заборгованості (а.с. 44-45).

Дана сума заборгованості встановлена судом на підставі наданих доказів. Відповідач жодних заперечень щодо правильності наведеного розрахунку не надав як і власного контр-розрахунку.

Що ждо нарахуваннякомісії врозмірі 770,00 грн. то варто вказати, що позичальнику були надані кошти на споживчі цілі, а тому, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

У розумінні положень чинного законодавства України надання грошових коштів є послугою.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Пункт 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, що затверджені Постановою Національного банку України №168 від 10.05.2007 року визначає, що банк не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Як вказано у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 666/4957/15-ц надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки надання фінансового інструменту у зв`язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. В зв`язку з цим, Верховний Суд дійшов висновку про те, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

За таких обставин, пункт кредитного договору про сплату комісії за надання кредитних коштів є нікчемними.

За ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а вразі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (ч.ч. 1-3ст. 216 ЦК України).

За змістом ч. 5 ст. 216 ЦК України, суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

За вказаних обставин, вимога про стягнення комісії задоволенню не підлягає.

Враховуючи те,що ОСОБА_1 не виконав умови договору та не повернув у строк, встановлений в договорі, отримані кошти, продовжує ними користуватися, то з урахуванням наведеного вище, неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань за договором призвело до порушення прав кредитора - позивача, а тому порушене право підлягає поновленню, а позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо вимогипозивача провідшкодування витратна професійну правничу допомогув розмірі6000,00грн., то вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

За ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Положенням п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі частково задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Слід відзначити, що витрати на професійну правничу допомогу є видом судових витрат і всі норми процесуального кодексу, які стосуються судових витрат відносяться також до витрат на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Витрати повинні бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволені таких вимог.

До судуна підтвердженнявитрат на професійну правничудопомогу представникомпозивача надано: копію договорупро надання правової допомоги№42649746від 01.01.2025року (а.с. 14-16), копію додатковоїугоди №3496731від 02.04.2025року (а.с.30),копію акту3496731про підтвердженняфакту наданняправничої допомоги від 28.03.2025року (а.с.9),копію детальногоопису робіт(а.с.13),копію свідоцтвапро правона зайняттяадвокатською діяльністю(а.с. 46).

Згідно з п. 4.4 договору, за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторони. В акті вказується обсяг наданої адвокатом юридичної допомоги і її вартість.

Згідно з актом про підтвердження факту надання допомоги, адвокат надав допомогу на загальну вартість в розмірі 6000,00 грн., зокрема:

- правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «Діджи Фінанс» тривалістю 2 години вартістю 3000,00 грн.;

- складання позовної заяви тривалістю 2 години вартістю 2000,00 грн.;

- формування додатків до позовної заяви тривалістю 0,5 годин вартістю 500,00 грн.;

- консультація щодо документів та доказів надання юридичних консультацій щодо правильності оформлення і подачі документів, оцінка їх сили у судовому процесі тривалістю 0,5 годин вартістю 500,00 грн.

Проте, в детальному описі робіт вказано вже більшу кількість витраченого часу та їх вартість, а саме за складання позовної заяви 3750,00 грн., за формування додатків до позову 750,00 грн. та загальна вартість складає 9000,00 грн.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2022 року у справі № 911/2737/17, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 року № 640/8316/20, від 21.10.2021 року у справі № 420/4820/19 тощо).

Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у пункті 95 рішення від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України», пункті 80 рішення від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України», пункті 88 рішення від 30.03.2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23.01.2014 року у справі «East|West Aliance Limited» проти України», заява № 19336/04), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Як зазначено ВС в постанові від 17.01.2022 року № 756/8241/20, зустріч із клієнтом та погодження заперечень на касаційну скаргу мають організаційний характер, є складовими підготовки відзиву на касаційну скаргу та за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги як окрема послуга, немає підтвердження, що клієнту разом із тим здійснювалося надання консультацій правового характеру, а тому такі витрати не підлягають компенсації.

З оглядуна викладене,надання представникомпозивача такоїправничої послугияк наданняусної консультації, не можуть включатися до витрат на правову допомогу, оскільки вони не підтвердженні належними доказами. Отже сума в розмірі 3500,00 грн. не підлягає врахуванню судом.

З урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин даної справи, розгляду справи за правилами спрощеного провадження, суд вважає, що зазначені представником позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн. є завищеними та недостатньо обґрунтованими.

З урахуванням предмета спору, ціни позову, складністю справи, обсягу виконаної роботи, необхідності та розумності відповідних витрат, враховуючи, що витрати у визначеному позивачем розмірі не є пропорційними до ціни позову, суд визначає вартість наданих юридичних послуг в розмірі 2500,00 грн., що відповідає критеріям розумності та співмірності.

Враховуючи, що позов підлягає частковому задоволенню, відповідно до ст. 141 ЦПК України, необхідно стягнути з відповідача на користь ТОВ «КОЛЕКТ ЦЕНТР» понесені позивачем витрати зі сплати правничої допомоги у розмірі 2399,25 грн.

Відповідно дост.141ЦПК України,витрати наоплату судовогозбору врозмірі 2324,39 грн. слід стягнути з відповідача на користь позивача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (95,97%).

На підставі викладеного, керуючись ст. 204, 207, 526, 527, 530, 536, 546, 549, 550, 610-611, 625, 628, 629, 634, 638, 639, 641, 644, 1048, 1049, 1054, 1055, 1077, 1082 ЦК України, Законами України «Про електронну комерцію», «Про електронні документи та електронний документообіг», ст. 10, 12, 13, 76-81, 89, 137, 141, 259, 263-265, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Задовольнити частково позов Товариства зобмеженою відповідальністю«Діджи Фінанс»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 накористь Товариства зобмеженою відповідальністю«Діджи Фінанс»заборгованість за кредитнимдоговором №3496731від 24.05.2021року врозмірі 18346,90(вісімнадцятьтисяч триста сорокшість гривень 90 копійок).

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товаристваз обмеженоювідповідальністю «ДіджиФінанс» увідшкодування витратзі сплатисудового збору 2324,39грн.(двітисячі триста двадцятьчотири гривні 39коп.) та 2399,25грн. (двітисячі триста дев`яностодев`ять гривень 25 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», місцезнаходження: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, ЄДРПОУ 42649746.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП: НОМЕР_1 , останнє зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складений 18.07.2025 року.

Суддя: