Решение № 128932035, 09.07.2025, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

вул.Кн.Острозького, 14а, м.Тернопіль, 46025, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 липня 2025 року м. ТернопільСправа № 921/147/25

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Хоми С.О.

за участі секретаря судового засідання: Дикої Л.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша еквайрингова компанія" (01021,м.Київ, вул. Мечнікова, буд.16, кімната 4-16, код ЄДРПОУ 41171682)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Черниш Ігор В`ячеславович ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про: стягнення заборгованості за договором користування майном в розмірі 6000,00 грн, судового збору в розмірі 2422,40 грн., та витрат на правничу допомогу в розмірі 5000,00грн.

За участю представників:

- позивача: не з`явився

-відповідача: не з`явився.

Зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша еквайрингова компанія звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Черниш Ігоря В`ячеславовича про стягнення заборгованості за договором користування майном в розмірі 6 000,00 грн, сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн., та витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00грн.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору про користування майном № ПЕК/2023/04/03/П2 від 03.04.2023, де у зв`язку з припиненням відповідачем виконання взятих на себе зобов`язань зі сплати оренди, що передбачені цим договором, виникла заборгованість в розмірі 6000,00 грн.

Позиція відповідача.

До матеріалів справи відповідачем не було подано Відзиву на позовну заяву.

Заперечення позивача.

Від позивача до матеріалів справи Відповідь на відзив не поступала.

Рух справи.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2025 справу №921/147/25 передано на розгляд судді Хомі С.О.

Ухвалою від 18.03.2025 позовну заяву № без номера документ сформований в системі "Електронний суд" 13.03.2025 (вх. №168 від 14.03.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша еквайрингова компанія" - залишено без руху.

Ухвалою від 31.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/147/25 за правилами загального позовного провадження; призначено у справі підготовче засідання на 28.04.2025 на 14год. 00хв.

Ухвалою від 28.04.2025 відкладено підготовче засідання на 26.05.2025 на 14год. 00хв..

Ухвалою від 26.05.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.06.2025 на 15год. 00хв.

Ухвалою від 23.06.2025(повідомлено) відповідача, про оголошення перерви в судовому засіданні до 09.07.2025 на 12 год. 00 хв.

Явка сторін.

Представник позивача в судове не засідання з`явився. 08.07.2025 від представника позивача адвоката Бутка Д.Г. надійшло клопотання № без номера, документ сформований в системі "Електронний суд" 08.07.2025 (вх..№4967 від 08.07.2025) в якому просить провести судове засідання без участі представника позивача.

В судове засідання відповідач не з`явився. Також відповідач не забезпечив участь в судове засідання свого представника.

Відповідачу ухвала від 31.03.2025 про відкриття провадження у справі № 921/147/25 була надіслана рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення, на його адресу - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка відповідає даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, проте відповідачем не отримана, 22.04.2025 поштовий конверт повернуто на адресу суду з відміткою пошти в довідці ф.20: "адресат відсутній за вказаною адресою».

Ухвали суду від 28.04.2025 про відкладення підготовчого засідання, від 26.05.2025 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, від 23.06.2025 про оголошення перерви в судовому засіданні направлялись відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення, однак повернуті на адресу суду з поштовими конвертами з відміткою пошти в довідці ф.20: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Інформація про іншу адресу відповідача у суду відсутня.

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 904/9904/17).

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси сторін є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведені положення, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості самостійно ознайомитись з ухвалою суду, в якій зазначено відомості щодо його провадження, яке є у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Таким чином, слід вважати, що відповідач повідомлений належним чином про розгляд справи в Господарському суді Тернопільської області.

Розгляд заяв та клопотань.

Заяви та клопотання від сторін до матеріалів справи не надходили.

Технічна підтримка.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програми фіксування судового процесу (судового засідання) сервісу відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ВКЗ).

Господарський процес.

Судом не оголошувалась вступна та резолютивна частини рішення за відсутності представників сторін в судовому засіданні.

Суд, розглянувши наявні матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини.

03.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша еквайрингова компанія" (далі Орендодавець) та ФОП Черниш Ігор В`ячеславович (далі Орендар) укладено Договір про користування майном № ПЕК/2023/04/03/ П2 (далі - Договір), шляхом укладення такого в електронній формі та підписано у сервісі Вчасно (початок), за умовами якого сторони взяли на себе наступні зобов`язання:

Орендодавець передає, а Орендар приймає в користування (оренду) POSтермінали, загальна кількість яких та місця встановлення зазначаються у Додатку 1 до цього Договору (надалі майно) (п. 1.1. Договору).

Майно, повинно бути передане Орендодавцем та прийняте по Акту приймання передачі ОРЕНДАРЕМ (п. 2.1. Договору).

Згідно п. 3.1. Договору, за користування одним POS-терміналом Орендар сплачує щомісячно на користь ОРЕНДОДАВЦЯ плату, розмір якої становить 400,00 грн. (чотириста гривень нуль копійок) з ПДВ.

відповідно до п. 3.2. Договору, протягом 3 (трьох) банківських днів після підписання Акту приймання передачі майна, ОРЕНДАР сплачує на користь ОРЕНДОДАВЦЯ плату в розмірі, визначеному в п.3.1. цього Договору, із розрахунку за одну одиницю майна. За неповний календарний місяць користування майном плата, визначена в п. 3.1. цього Договору, розраховується пропорційно до кількості днів фактичного використання майна в поточному місяці згідно з наступним порядком розрахунку: П/Кn*Kf, де П-плата, Кn кількість календарних днів у поточному місяці, Kf кількість календарних днів фактичного (з дати підписання Акту приймання передачі включно) використання майна. Плата за користування майном сплачується ОРЕНДОДАВЦЮ на підставі рахунку щомісячно. ОРЕНДОДАВЕЦЬ щомісячно 1-го числа місяця виставляє ОРЕНДАРЮ рахунок на email та/або засобами електронного документообороту який ОРЕНДАР зобов`язаний оплатити протягом 3 (трьох) календарних днів з дня його отримання.

Щомісячно сторони підписують Акт виконаних послуг відповідно до зразка, наведеного у Додатку 2 до цього Договору. Всі розрахунки між Сторонами здійснюються в національній валюті України гривні ( п.п. 3.3, 3.4 Договору).

Згідно п. 3.5 Договору оплатне користування майном починається з дати підписання Акту приймання передачі майна (Додаток 1 до цього Договору).

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками Сторін і діє до 03.04.2024 включно (п. 5.1 Договору).

У випадку, якщо жодна із Сторін не заявить про свій намір розірвати цей Договір за 30 (тридцять) календарних днів до дати його закінчення, цей Договір вважається щоразу автоматично пролонгованим на наступні 12 (дванадцять) календарних місяців ( п. 5.2 Договору).

Факт передачі 05.04.2023 позивачем відповідачу майна - POS-terminal TACTILION P2000L A9 GB, на підставі Договору про користування майном № ПЕК/2023/04/03/ П2 від 03.04.2023, підтверджується Актом №ПЕК00000169 приймання-передачі майна від 05.04.2023. Акт приймання-передачі підписаний сторонами електронними підписами у сервісі Вчасно (початок).

Відповідач свої зобов`язання за договором щодо сплати щомісячно орендної плати не виконав у повному обсязі та починаючи з січня 2024 року відповідач припинив виконувати взяті на себе зобов`язання із сплати оренди, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість в розмірі 6000,00 грн.

Позивач направляв на адресу відповідача претензії № 16/пов від06.03.2024 та №1-П від 11.09.2024, з вимогою оплатити заборгованість по орендній платі за Договором про користування майном № ПЕК/2023/04/03/ П2 від 03.04.2023. Направлення зазначених претензій підтверджується поштовими накладними, фіскальними чеками та описами вкладення від 08.03.2024 та від 11.09.2024, однак такі залишені відповідачем без відповіді та виконання.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором про користування майном № ПЕК/2023/04/03/ П2 від 03.04.2023 стало підставою звернення позивача з позовом до суду.

В процесі розгляду справи позивач 30.04.2025 повторно направив відповідачу рахунки на сплату орендної плати за період з січня 2024 по березень 2025 , а саме Рахунки на оплату №9518 від 25.07.2024 на суму 3200,00грн, №9838 від 23.08.2024 на суму 400,00грн, №13661 від 22.11.2024 на суму 400,00грн, № 11077 від 23.09.2024 на суму 400,00грн, №12397 від 23.10.2024 на суму 400,00грн, №32215 від 24.01.2025 на суму 400,00грн, №34523 від 25.02.2025 на суму 400,00грн. Направлення зазначених рахунків підтверджується поштовими квитанціями та описом вкладення від 30.04.2025, однак такі залишилися неоплаченими відповідачем.

Оцінивши подані позивачем докази на предмет належності, допустимості, достовірності, вірогідності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно зі ст. ст. 4, 173-175 та ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" (далі Закон) електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті, а саме шляхом: -надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; -заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; -вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У ч.8 ст.11 Закону зазначається про те, що у разі укладення електронного договору у інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пунктом 12 статті 11 Закону визначається, що Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону врегульовано використання підпису в сфері електронної комерції, відповідно до якої якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з п. 6 ч. 1 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до п. 12 ч. 1 статті 3 Закону одноразовим ідентифікатором є алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Отже, підписання договору (електронного правочину) за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора є належним та допустимим доказом на підтвердження укладення сторонами такого договору.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, в якій суд, серед іншого, зауважив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно негайно або у строк, встановлений договором найму.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 3ст. 774 Цивільного кодексу України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків (ст. 611 ЦК України).

У відповідності до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи, а саме Актом №ПЕК00000169 приймання-передачі майна від 05.04.2023, підтверджено, що 05.04.2023 позивач на підставі Договору про користування майном № ПЕК/2023/04/03/ П2 від 03.04.2023 передав відповідачу в оренду майно - POS-terminal TACTILION P2000L A9 GB.

Доказів виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо оплати оренди майна за період з січня 2024 по березень 2025 року, матеріали справи не містять.

Отже, вказане свідчить, що відповідач Фізична особа-підприємець Черниш Ігор В`ячеславович станом на дату подання позову має заборгованість перед позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша еквайрингова компанія" на загальну суму 6000,00 грн, які не сплачені, а відтак позовна вимога про стягнення заборгованості у сумі 6000,00 грн підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 2, 3 ст.80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Сало проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Судовий збір.

Згідно ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Суд зазначає, що частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позивачем за подання позовної заяви до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн згідно платіжної інструкції №1259 від 12.03.2025.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача.

З врахуванням п.1 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 2 422,40грн судового збору в повернення сплачених судових витрат.

Витрати на правову допомогу.

Позивачем заявлено вимоги щодо стягнення судових витрат у зв`язку з розглядом справи у розмірі 5 000 грн. гонорару за надання правничої допомоги.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 123, 130, 129, ст.ст.236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Черниш Ігор В`ячеславович ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша еквайрингова компанія" (01021,м.Київ, вул. Мечнікова, буд.16, кімната 4-16, код ЄДРПОУ 41171682)

- 6000 (шість тисяч) грн. 00 коп. - заборгованості;

- 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судові витрати по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати:

- позивачу (до Електронного кабінету підсистеми ЄСІТС "Електронний Суд");

-відповідачу Фізичній особі-підприємцю Черниш Ігору В`ячеславовичу ( АДРЕСА_1 ) рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено та підписано: 18 липня 2025 року.

Суддя С.О. Хома