Решение № 128931947, 15.07.2025, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2025 р.м. РівнеСправа № 918/495/25

Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,

розглянув заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Олімп Гурія Бухала 13" про ухвалення додаткового рішення та заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Інвест Груп" про ухвалення додаткового рішення

у справі за позовом: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Олімп Гурія Бухала 13"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Інвест Груп"

про: стягнення в сумі 74 203,52 грн

секретар судового засідання: С.Коваль

представники сторін:

від позивача: Ю.Селіванова

від відповідача: О.Басюк

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Олімп Гурія Бухала 13" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Інвест Груп" про стягнення в сумі 74 203,52 грн.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 1 липня 2025 року позов задоволено частково, вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Інвест Груп" на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Олімп Гурія Бухала 13" 53 039,43 грн заборгованості та 2 164,36 грн судового збору У задоволенні вимог про стягнення 21 164,09 грн відмовлено.

7 липня 2025 року позивач звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, у відповідності до якого заявник просить суд стягнути з відповідача 8 000,00 грн. витрат понесених на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 07 липня 2025 року судове засідання для вирішення питання про судові витрати призначено на 15 липня 2025 року.

Також 7 липня 2025 року відповідач звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, у відповідності до якого заявник просить суд стягнути з відповідача 25 000,00 грн витрат понесених на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 7 липня 2025 року судове засідання для вирішення питання про судові витрати призначено на 15 липня 2025 року.

14 липня 2025 року позивачем подані заперечення на заяву відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу.

Відповідно до правил частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У позові позивач вказав, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на надання правової допомоги складає 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У відзиві відповідач не навів попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на надання правової допомоги.

Згідно з нормами частини 3 статті 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Рішення суду першої інстанції у справі ухвалено 1 липня 2025 року, заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу подані до суду 07 липня 2025 року, а тому суд з врахуванням положень статті 116 ГПК України вважає, що наявні правові підстави для розгляду заяви про розподіл судових витрат по суті.

Розглянувши подану заяву про розподіл судових витрат суд зауважує таке.

Частинами 2-6 статті 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Також, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.

Отже, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою та необхідною, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Так, на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем було подано копії: договору про надання правової допомоги від 18 березня 2025 року, акт виконаних робіт №3 від 1 липня 2025 року, платіжну інструкцію №415.

На підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу відповідачем було подано копії: договору про надання правової допомоги від 24 червня 2025 року, акт виконаних робіт від 2 липня 2025 року.

Дослідивши надані учасниками справи докази, а саме договори, акти приймання - передачі наданих послуг суд зробив висновок, що позивач підтвердив понесення судових витрат на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн, а відповідач на суму 25 000,00 грн.

Разом з тим, 14 липня 2025 року позивач заперечення на стягнення витрат на правничу допомогу відповідача з тих підстав, що справа є справою незначної складності. В межах вказаної справи було проведено одне судове засідання, в якому представник відповідача приймав участь в режимі відео конференції. В процесі розгляду справи представник відповідача подав відзив на позовну заяву.

Варто зазначити, що поданий відзив відповідача не є об`ємним за обсягом документом, що не може свідчити про необхідність затрати значної кількості часу для його підготовки. Зміст відзиву натомість свідчить про відсутність значних витрат часу на пошук та аналіз судової практики. Водночас, до відзиву додано лише докази повноважень представника та докази відправки відзиву позивачу.

Вказане свідчить про те, що представником відповідача не проводилась робота щодо збору доказів та їх подачі для суду та позивача. А отже, у представника відповідача була відсутня необхідність у витрачанні значної кількості часу для опрацювання значної кількості документів та здійснення представництва ТОВ "СК Інвест Груп" в межах справи №918/495/25.

Стосовно обґрунтованості та пропорційності судових витрат до предмету спору та їх завищення щодо іншої сторони спору суд зауважує, що судові витрати для відповідача по суті зводились до підготовки не надто об`ємного за обсягом викладених обставин відзиву на позов та участю у одному судовому засіданні.

На думку суду допустимою і обґрунтованою сумою витрат на правничу допомогу для відповідача в межах даної справи є сума в межах 8 000 грн із розрахунку орієнтовної вартості 1 години роботи адвоката - 1 000 грн. У цьому випадку суд ураховує предмет спору, незначну складність справи, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та із розрахунку розумної кількості витраченого часу на підготовку адвоката та представництво у цій справі (ознайомлення з позовною заявою та додатками, підготовка та подача відзиву, участь у судовому засіданні в режимі ВКЗ), що загалом не повинно перевищити 8 годин робочого часу кваліфікованого юриста.

Вказаний розмір витрат на правничу допомогу для відповідача буде співвідносним із вартістю витрат понесених позивачем, котрий ініціював це провадження з метою захисту прав порушених відповідачем, що відповідатиме принципу пропорційності закріпленому у статті 15 ГПК України.

З аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видно, що за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями статті 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Водночас необхідно зазначити, відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду.

У постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:

1) за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу);

2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. За таких умов, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;

4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

У частині 5 статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Таким чином, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Розмір таких витрат також повинен бути обґрунтованим. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову та предмету спору, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду вказала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Отже, при здійсненні розподілу витрат судом надано правову оцінку обґрунтованості заявлених витрат з врахуванням критеріїв: пов`язаності витрат з розглядом справи; обґрунтованості та пропорційності їх розміру до предмета спору та ціни позову; важливості та значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

З огляду на такі обставини суд вважає за можливе застосувати положення частини 5 статті 129 ГПК України та врахувати під час вирішення питання про розподіл судових витрат наведені вище обставини. На думку суду заявлений відповідачем розмір витрат на правову допомогу не є в повній мірі обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Оцінюючи витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат, суд робить висновок про те, що обґрунтованим, розумним, справедливим та співрозмірним у даному випадку є призначення відповідачу 8 000,00 грн компенсації витрат на професійну правничу допомогу.

Разом з тим суд має урахувати норми процесуального закону щодо пропорційності розподілу судових витрат відповідно до розміру задоволених вимог.

Згідно з правилами статті 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розглянувши спір суд відмовив у задоволенні 28,34 % вимог, а тому суд покладає на сторони судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог. А саме: з відповідача на користь позивача суд стягує 5 732,80 грн, а з позивача на користь відповідача - 2 267,20 грн.

Відповідно до правил частини 11 статті 129 ГПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

За таких умов суд робить зустрічне зарахування судових витрат, що стягуються зі сторін. Таким чином суд вважає за необхідне стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Інвест Груп" на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Олімп Гурія Бухала 13" 3 465,60 грн витрат на професійну правничу допомогу (5 732,80-3 465,60).

Керуючись статтями 123, 126, 129, 238, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Олімп Гурія Бухала 13" про ухвалення додаткового рішення задоволити частково.

2. Судові витрати на професійну правову допомогу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Олімп Гурія Бухала 13" в розмірі 5 732,80 грн покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "СК Інвест Груп" (29000, м.Хмельницький, Стяроконстянтинівське шоссе, 26, ідентифікаційний код 43910631).

3. Решту судових витрат на професійну правову допомогу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Олімп Гурія Бухала 13" покласти на позивача.

4. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Інвест Груп" про ухвалення додаткового рішення задоволити частково.

5. Судові витрати на професійну правову допомогу Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Інвест Груп" в розмірі 2 267,20 грн покласти на Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Олімп Гурія Бухала 13" (33005, м. Рівне, вул. Гурія Бухала 13, ідентифікаційний код 44933120).

6. Решту судових витрат на професійну правову допомогу Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Інвест Груп" покласти на відповідача.

7. Провести зустрічне зарахування сум, що підлягають стягненню.

8. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Інвест Груп" (29000, м.Хмельницький, Стяроконстянтинівське шоссе, 26, ідентифікаційний код 43910631) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Олімп Гурія Бухала 13" (33005, м. Рівне, вул. Гурія Бухала 13, ідентифікаційний код 44933120) 3 465,60 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне додаткове рішення складено 18.07.2025

Суддя Андрій КАЧУР