Решение № 128915741, 17.07.2025, Тетіївський районний суд Київської області

17.07.2025 Провадження по справі № 2/940/388/25

Справа № 940/819/25

РІШЕННЯ

Іменем України

17 липня 2025 року Тетіївський районний суд Київської області у складі :

головуючого судді Самсоненка Р.В.

за участю секретаря судового засідання Зіп`юк Т.А.

розглянувши в приміщенні суду в м. Тетієві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» пред`явило позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 2105954216556 від 28.02.2021 та № 1801923 від 28.02.2021 в розмірі 33920,69 грн. та понесені судові витрати.

В обґрунтуванняпозову зазначено, що 28.02.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансових послуг № 2105954216556 за умовами якого відповідачка отримала кредитні кошти в сумі 1900 грн на строк 16 днів зі сплатою процентів за користування кредитом. ТОВ «Служба миттєвого кредитування» свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачці кредит в розмірі відповідно до умов договору. Відповідачка зобов`язання за договором не виконувала у зв`язку з чим утворилася заборгованість в сумі 28346,09 грн.

01.12.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №1-12, у відповідності до умов якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» передає ТОВ «Вердикт Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Вердикт Капітал» приймає належні ТОВ «Служба миттєвого кредитування» права вимоги до боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 за договором № 2105954216556.

10.03.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір про відступлення прав вимоги №10-03/2023/01, у відповідності до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» передає ТОВ «Коллект Центр» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Коллект Центр» приймає належні ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги до боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 за договором № 2105954216556.

18.02.2025 між ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір про відступлення прав вимоги №18-02/25, у відповідності до умов якого ТОВ «Коллект Центр» передає ТОВ «Факторинг Партнерс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Факторинг Партнерс» приймає належні ТОВ «Коллект Центр» права вимоги до боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 за договором № 2105954216556.

28.02.2021 між між ТОВ «Маніфою» та відповідачкою ОСОБА_1 укладено договір позики № 1801923 в електронній формі, шляхом підписання електронним підписом, за умовами якого відповідачка отримала кредитні кошти в сумі 1800 грн на строк 15 днів зі сплатою процентів за користування кредитом. ТОВ «Маніфою» свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі, надавши відповідачці кредит в розмірі відповідно до умов договору. Відповідачка зобов`язання за договором не виконувала у зв`язку з чим утворилася заборгованість в сумі 5574,60 грн.

11.08.2021 року було укладено договір №11-08/2021 відповідно до якого ТОВ «Маніфою» відступило на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 1801923. 23.05.2024 року було укладено договір № 23/05/24 відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 1801923. Отже, ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом вимоги, до відповідачки за договором № 1801923.

Заборгованість за договорами в загальному розмірі становить 33920,69 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 3699,16 грн.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 30221,53 грн., що змушує позивача звернутись до суду з даним позовом.

Станом на сьогоднішній день заборгованість, за договорами відповідачкою не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачується, у зв`язку з чим у відповідачка облікується прострочена заборгованість.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 14.05.2025 відкрито провадження в справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачці роз`яснено право подавати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, а також наслідки ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, зокрема право суду вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Сторони у справі повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи.

За останнім відомим зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідачці ОСОБА_1 надсилалась ухвала про відкриття провадження, яка повернулась до суду не врученою з відміткою Укрпошти про причини повернення: «адресат відсутній за вказаною адресою». Разом з тим, відповідачка ОСОБА_1 про дату, час і місце судового засідання у справі повідомлялась через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих і розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи та з огляду на неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності до частини 5 статті 279 ЦПК України.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 28.02.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Служба миттєвого кредитування» укладений договір про надання фінансових послуг № 2105954216556 відповідно до умов якого товариство зобов`язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 1900 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього Договору, його додатків та правил ( а. с. 14-27).

Відповідно до п.1.2-1.3 Договору, кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та є невід`ємною його частиною. Орієнтовний строк повернення кредиту - 16 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів.

Згідно із п.1.4. Договору, проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування (далі - «процентна ставка»), протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі: а) 2 % за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.а); в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.6); г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.в). д) тип процентної ставки - фіксована. Нараховані проценти підлягають обов`язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту, в сумі, що нарахована за фактичний строк користування кредитом на дату сплати. В разі, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов`язковій сплаті кожні 16 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом.

Пунктом 1.5. Договору визначено, що у разі підписання електронного договору договір буде вважатись укладеним в письмовій формі з дати прийняття (акцепту) позичальником пропозиції (оферти) товариства.

Датою прийняття (акцепту) та підписання кредитного договору (всіх без виключення його складових, а саме: цього договору; самої заяви-анкети; правил, паспорту кредиту; повідомлення суб`єкта персональних даних про його права, визначені Законом України «Про захист персональних даних», мету збору даних, склад та зміст зібраних персональних даних, та осіб, яким передаються його персональні дані) вважається дата складання та підписання сторонами заяви-анкети. Заява-анкета підписується сторонами шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис (п.1.6 Договору).

Відповідно до п.1.7. Договору, при видачі кредиту на суму, що не перевищує однієї мінімальної заробітної плати, у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором у повному обсязі, ця сума зараховується у такій черговості:1) у першу чергу сплачується сума неустойки; 2) у другу чергу сплачуються проценти за кредитом; 3) у третю чергу сплачується сума кредиту.

Згідно із п.1.8 Договору, при видачі кредиту на суму, що перевищує одну мінімальну заробітну плату, у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов?язання за договором у повному обсязі, ця сума зараховується у такій черговості:1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом;2) у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом;3) у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до Договору.

Пунктом 1.9.Договору визначено, що граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору): 1 рік.

Під час укладення кредитного договору, відповідачем ОСОБА_1 28.02.2021 підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором L2 Додаток №1 до Договору про надання фінансових послуг (заява-анкета для отримання кредиту), додаток №2 до Договору про надання фінансових послуг (графік платежів) та паспорт споживчого кредиту.

ТОВ «Служба миттєвого кредитування» виконало своє зобов`язання за кредитним договором та надало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 1900,00 грн. Вказана обставина підтверджується листом ТОВ «ФК «Вей фор пей» від 04.02.2025 ( а. с. 54).

01.12.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №1-12, у відповідності до умов якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» передає ТОВ «Вердикт Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Вердикт Капітал» приймає належні ТОВ «Служба миттєвого кредитування» права вимоги до боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 за договором № 2105954216556 ( а. с. 64-72, 181, 184).

10.03.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір про відступлення прав вимоги №10-03/2023/01, у відповідності до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» передає ТОВ «Коллект Центр» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Коллект Центр» приймає належні ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги до боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 за договором № 2105954216556 ( а. с. 73-87, 159).

18.02.2025 між ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір про відступлення прав вимоги №18-02/25, у відповідності до умов якого ТОВ «Коллект Центр» передає ТОВ «Факторинг Партнерс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Факторинг Партнерс» приймає належні ТОВ «Коллект Центр» права вимоги до боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 за договором № 2105954216556 ( а. с. 88-102, 160).

З копії договору позики № 1801923 від 28.02.2021 встановлено, що між ТОВ «Маніфою» та відповідачка ОСОБА_1 укладено договір позики, відповідно до умов якого позикодавець передає позичальнику у власність грошові кошти (позику), а позичальник приймає на себе обов`язок повертати таку ж суму коштів (суму позики) та сплатити позикодавцю проценти за користування позикою та всі інші платежі відповідно до умов цього договору. п.2.2 Позика надається на умовах повернення, платності та строковості в національній валюті України-гривні. Відповідно до п. 2.3.2 Мета отримання позики: придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення особистих потреб не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльність або виконання обов`язків найманого працівника. За п.2.3. сума позики 1800,00 гривень. За п. 2.3.4 строк позики: загальний строк до 15 березня 2021 року (15 днів). Відповідно до п. 2.4 процентна ставка, що застосовується в межах строку позики: акційна процентна ставка, фіксована: 0,67000% від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики; базова процентна ставка, фіксована: 1,99000% від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики. Відповідно до п 2.4.4 базова процентна ставка, фіксована 1,99000% від суми позикки за кожен день користування кедитом ( а. с. 28-40).

ТОВ «Маніфою» виконало своє зобов`язання за кредитним договором та надало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 1800,00 грн. Вказана обставина підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 2782_241223102102 від 23.12.2024 ( а. с. 55).

Згідно копії розрахунку за кредитним договором позики № 1801923 від 28.02.2021 за період з 11.08.2021 по 27.04.2025 встановлено, що борг відповідачки ОСОБА_1 становить 5574,60 грн ( а. с. 164).

З копії договору факторингу № 11-08/2021 від 11 серпня 2021 встановлено, що ТОВ «Маніфою» відступило на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором позики № 1801923 від 28.02.2021, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Маніфою» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрах прав вимоги та становиться кредитором ( а. с. 103-112).

З копії договору факторингу №23/05/24 від 23 травня 2024 року було укладено договір №23/05/24 відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором позики № 1801923 від 28.02.2021, а ТОВ «Факторинг Партнерс» приймає належні ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрах прав вимоги та становиться кредитором ( а. с. 113-125, 187).

Встановлено, що ОСОБА_1 неналежним чином виконувала грошове зобов`язання, тому у неї виникла заборгованість за договором про надання фінансових послуг № 2105954216556 від 28.02.2021 та договором позики № 1801923 від 28.02.2021 в загальному розмірі 33920,69 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 3699,16 грн.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 30221,53 грн.

За нормою ст.626ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис»за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Згідно з ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом зтим,статтею 536ЦК Українивстановлено,що закористування чужимигрошовими коштамиборжник зобов`язанийсплачувати проценти,якщо іншене встановленодоговором міжфізичними особами.Розмір процентівза користуваннячужими грошовимикоштами встановлюєтьсядоговором,законом абоіншим актомцивільного законодавства.

Із досліджених судом договору про надання фінансових послуг № 2105954216556 від 28.02.2021 та договору позики № 1801923 від 28.02.2021 встановлено, що дані договори укладено відповідачкою та зі сторони споживача підписано електронним підписом.

Отже, підписання вищезазначених договорів свідчить про те, що ОСОБА_1 всі умови цілком зрозуміла та своїм підписом письмово підтвердила та закріпила те, що сторони договорів діяли свідомо, були вільні в укладенні даних договорів, вільні у виборі контрагента та умов договорів.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 5 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідачкою не надано до суду жодних пояснень, заперечень та відзиву щодо позовних вимог позивача, а також жодного належного та допустимого доказу в спростування доводів позивача щодо нарахованих сум.

Таким чином, з огляду на наведені вище норми права, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Крім того, відповідно до ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат. При цьому відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як встановлено в судовому засіданні, позивач поніс судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 02.05.2025 ( а. с. 13), а тому суд у відповідності ст. 141 ЦПК України стягує його з відповідачки на користь позивача.

Щодо стягнення з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача 13000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Так, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи долучено: копію договору про надання правової допомоги № 02-07/24 від 02.07.2024; заявка на надання юридичної допомоги № 1035 від 01.03.2025; витяг з Акту № 7 про надання юридичної допомоги від 31.03.2025 року; тарифи на послуги.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У постанові від 12 травня 2020 року по справі № 904/4507/18, обґрунтовуючи правові підстави стягнення витрат на професійну правову допомогу, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v.Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§70-72).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд бере до уваги, що у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, беручи до уваги положення ЄСПЛ та практику Верховного Суду, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи, що справа про стягнення кредитної заборгованості є справою, у якій вже склалася стала судова практика та яка не потребує додаткового вивчення норм законодавства та правових позицій, суд дійшов висновку, що справедливим буде зменшення розміру витрат, понесених на надання професійної правничої допомоги до 5000,00 грн, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс».

Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

У контексті вищенаведеного, суд вважає наведене обґрунтування цього рішення достатнім.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 10, 12, 76, 81, 82, 141, 178, 247, 264-268, 279, 354 ЦПК України, статтями 205, 207, 509, 513, 514, 525, 526, 530, 611, 638, 639, 1048, 1049, 1054 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521 ), заборгованість за договором про надання фінансових послуг № 2105954216556 від 28.02.2021 та договором позики № 1801923 від 28.02.2021 в розмірі 33920 (тридцять три тисячі дев`ятсот двадцять) гривень 69 копійок, понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору в сумі 2422(двітисячі чотиристадвадцять дві)гривні 40копійокта витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Р.В. Самсоненко